УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 127/1212/26
провадження № 61-10007ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 березня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
ВСТАНОВИВ:
22 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулась за допомогою засобів поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 березня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2026 року, яка не може бути прийнята судом до розгляду, з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Особа, яка подала касаційну скаргу, підставою касаційного оскарження зазначила пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, однак невказала постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований судом апеляційної інстанції, а також щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах висловлений цей висновок.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати касаційну скаргу у новій редакції, у якій зазначити постанову Верховного Суду, в якій висловлено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований судом апеляційної інстанції, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах висловлений цей висновок, а також надати копію такої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначеного вище недоліку.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 березня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2026 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначеного вище недоліку касаційного скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ю. Мартєв