Справа № 489/9776/24
н\п 2/490/481/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 серпня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Шведюк Д.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідачівСімцис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про захист прав споживачів, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 у грудні 2024 року звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва із означеним позовом, у якому просив ухвалити рішення, яким - визнати незаконними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» щодо визначення об`єму спожитого газу за адресою: АДРЕСА_1 за граничними нормами та зобов`язати здійснити перерахунок спожитого природного газу, відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників по об`єкту споживача ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 за період з 16.12.2021 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.12.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Від АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» 10.02.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідачем зазначено, що позовна заява не обґрунтована та безпідставна тому у її задоволенні слід відмовити.
На цей відзив позивач ОСОБА_1 подала відповідь, в якому зазначила, що вимоги позову обґрунтовані та доведені доказами, які додані до нього. Тому позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.04.2025 року закрито підготовче засідання та призначено страву до розгляду по суті.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.06.2025 року справу за підсудністю передано до Центрального районного суду м. Миколаєва.
У період з грудня 2024 року по червень 2025 року справа перебувала на розгляду іншого складу суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 року визначено головуючого у справі суддю Шолох Л.М.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.07.2025 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено її до розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила позов задовольнити в повному обсязі з огляду на його обґрунтованість та незаконність дії відповідача щодо визначення об`єму спожитого газу.
Представник відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» Сімцис Ю.В. проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд зазначає таке.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 29.06.2017 № 853 (із змінами внесеними постановою від 04.06.2019 року №944) видано АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території м. Миколаєва та Миколаївської області.
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодекс ГРМ) Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Отже, АТ «Миколаївгаз» є Оператором ГРМ.
Відповідно до глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Відповідно до вимог гл. 3 р. VI Кодексу ГРМ, Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 було затверджено Типовий договір розподілу природного газу, (далі - Типовий договір). Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.7 гл. 3 р. VI Кодексу ГРМ.).
З матеріалів справи слідує, що за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , де зазначено кількість мешканців - 1 особа, встановлений прилад - плита газова, і ця квартира не обладнана приладом обліку газу, що в свою чергу визнано сторонами.
Відповідно до п.5.2. Типового договору та п.1 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС (Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення), визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу, визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором.
Главою 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ також врегульовано порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення). Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ.
У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.
Згідно з пунктом 2 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ періодом, за який побутового споживача визначається об`єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць. При цьому відповідно до вимог Кодексу ГТС оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по побутовому споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу.
Відповідно до положень п.1 глави 5 розділу III Кодексу межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між оператором газорозподільних систем та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).
Пунктом 2 глави 5 розділу III Кодексу встановлено, що межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.
Відповідно до п.12.7 р. XII Типового договору, складений сторонами акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є невід`ємною частиною цього договору. Об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування (Постанова НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015).
Пунктом .3.2 Типового договору передбачено, що приймання-передача обсягу газу, належного Споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від Оператора ГРМ до Споживача відбуваються на межі балансової належності об`єкта Споживача.
Тож фактичний об`єм розподіленого природного газу по об`єкту побутового споживача визначається за допомогою лічильника газу, який встановлюється на межі балансової належності об`єкта споживача.
Відповідно до п.3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 чи 19 до цього Кодексу.
Пунктом 6 Глави 3 розділу XI Кодексу ГРС встановлено, що у разі відмови в доступі до об`єкта споживача, внаслідок чого Оператор ГРМ не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу споживачу, який не забезпечений лічильником газу (розраховується за нормами споживання), визначення об`єму спожитого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв, починаючи з дати, наступної після дати недопуску, визначеної в акті про порушення.
Ознайомлення побутового споживача із запланованими датою та часом встановлення лічильника газу має бути підтверджено позначкою про вручення йому письмового попередження про встановлення лічильника газу, яке має бути надане побутовому споживачеві не пізніше ніж за десять робочих днів до запланованої дати встановлення лічильника газу.
При цьому представник Оператора ГРМ в акті про порушення має попередити споживача під особистий підпис про те, що розрахунки за спожитий газ за граничними об`ємами споживання природного газу населенням буде здійснено через 20 днів з дня складання акта про порушення, і про те, що до цього часу споживач має забезпечити доступ представникам Оператора ГРМ для безкоштовного встановлення лічильника газу. У разі забезпечення споживачем протягом цього строку доступу представникам Оператора ГРМ для безкоштовного встановлення лічильника газу процедура нарахування за граничними об`ємами споживання природного газу населенням не застосовується.
Главою 5 розділу ХІ «Порядок оформлення акта про порушення» Кодексу ГРС визначене - акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або Національної поліції України, житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборної особи будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представника органу місцевого самоврядування тощо) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення.
Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.
У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали:
або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою;
або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або Національної поліції України, житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборної особи будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представника органу місцевого самоврядування тощо) за умови посвідчення цієї особи.
У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення про це робиться відмітка в обох примірниках акта про порушення, один з яких надсилається споживачу (несанкціонованому споживачу) рекомендованим поштовим відправленням протягом п`яти робочих днів з дня складання такого акта.
Споживач (несанкціонований споживач) та представники Оператора ГРМ під час виявлення порушення та складання акта про порушення мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявленого порушення чи інших дій та фактів, про що зазначається в акті про порушення.
До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.
15.12.2021 року інженером з метрології Абросімовим А.О. та монтажником СТС ОСОБА_2 (працівники відповідача) складено акт про порушення №МК 001915, в якому зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 встановлено порушення КГС, а саме - розділ ХІ гл. 2п. 2 пп. 5 (відмова в доступі до об`єкта побутового споживача, який розраховується за нормами споживання, внаслідок чого Оператор ГРМ не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу побутовому споживачу.
В пункті 4 «Відмітка про усунення порушення на дату складання акту» зазначено - відмова в доступі. В п. 5 «за виявленими порушеннями споживачу необхідно: - з`явитись на засідання комісії; надати доступ для демонтажу/монтажу лічильника (ЗВТ). В п. 6 зазначено - розрахунки за спожитий газ заграничними об`ємами споживання природного газу буде здійснено через 20 днів з дня складання акта про порушення. Комісія Оператора ГРМ з розгляду цього акту буде проводити засідання 28.01.2022 року о 10-00 год. за адресою: м. Миколаїв, вул. Погранична, 159.
В акті зазначено, що його склали ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Цей акт при складанні підписано Абросімовим А.О. З актом про порушення ознайомлені: - начальник відділу адміністрації Центрального району.
Окрім зазначеного, в акті про порушення зафіксовано, що споживач (його представник) відмовився від підпису у акті про порушення. Відмова від підпису акту про порушення підтверджено - підписом незацікавленої особи.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.27), цей Акт про порушення №МК 001915 від 15.12.2021 року, направлено ОСОБА_1 засобом поштового зв`язку 21.12.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 . Який не отримано позивачем у зв`язку з чим він (акт) повернувся з відміткою «закінчення терміну зберігання» 21.01.2022 року .
Однак, в цьому зворотньому повідомленні поштового відправлення (а.с.34), в супереч наведеному у відзиві на позовну заяву, наявна відмітка в графі «дата подання 03.12.2021 року», а також відбиток штампу відділення пошти «07.12.2021 року». Окрім цього, наявна відмітка про те, що це поштове направлення вручено.
Надалі 28.01.2022 року зазначений акт розглянуто комісією з розгляду актів про порушення АТ «Миколаївгаз» та прийнято рішення про його задоволення (витяг з протоколу №3).
Враховуючи викладене, суд приходить, що акт про порушення №МК 001915 працівниками відповідача складено з порушеннями, в супереч наведеним вимогам гл. 5 розділу ХІ «Порядок оформлення акта про порушення» Кодексу ГРС.
Так, зазначений акт про порушення складено і підписано працівником відповідача (інженером з метрології ОСОБА_3 , посв. №09867) та однією незаінтересованою особою (начальник відділу адміністрації Центрального району) без зазначення того, що цю особу посвідчено.
Також в акті про порушення зазначено, що споживач (його представник) відмовився від підпису у акті про порушення і ця відмова від підпису акту про порушення підтверджено - підписом незацікавленої особи, однак такий підпис відсутній.
Стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, з 01 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 01 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 01 січня 2023 року.
Тобто після зазначених дат постачання цим категоріям споживачів мало здійснюватися за умови комерційного обліку лічильниками газу, до їх настання - незалежно від наявності газових лічильників.
Приписами ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 20.01.2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст. 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
При цьому визначено, що з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу.
Тож ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено систему стимулів та гарантій запровадження повного комерційного (приладового) обліку та здійснення контролю за використанням ресурсів природного газу.
Цим Законом внесено зміни до ЗУ від 08.07.2010 року № 2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу» (який втратив чинність 01.10.2015 року з прийняттям Закону «Про ринок природного газу»), відповідно до яких відпуск природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу.
При цьому населення у разі відсутності приладів обліку природного газу споживає газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у ч. 1ст. 2 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Так ЗУ від 21.12.2017 року № 2260-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» змінив строк постачання природного газу, яке здійснюється за умови його комерційного обліку в частині населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, з 1.01.2021 року. Ці зміни набули чинності 20.01.2018 року.
В подальшому ЗУ від 05.03.2021 року №1338-XI цей строк було продовжено до 01.01.2023 року. Отже, з 01.01.2018 року почало діяти правило про облік до моменту встановлення лічильників газу за нормами споживання, визначеними КМ України.
Це положення не пов`язується з наявністю загальнобудинкового лічильника газу. Таким чином, законодавчими актами передбачено лише два механізми обчислення обсягу спожитого газу: за даними лічильників газу або ж за встановленими КМУ нормами споживання.
Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.
Отже, у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними КМ України.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
Статтею 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Листом АТ «ОГС «Миколаївгаз» від 24.10.2022 №54003.1-СЛ15197-1022 позивача повідомлено про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено факт відмови від встановлення лічильника газу у зв`язку з чим було складено акт про порушення від 15.12.2021, який 28.01.2022 року розглянуто комісією АТ «Миколаївгаз» та прийнято рішення про його задоволення. На підставі цього з 16.12.2021 року визначення об`ємів природного газу в квартирі позивача здійснюється за граничними нормами споживання природного газу, визначеними в додатку 15 до Кодексу ГРС.
Доказів отримання цього листа позивачем матеріали справи не містять. Про отримання цього листа-повідомлення ОСОБА_1 заперечує.
Також про те що позивач не отримував повідомлення про необхідність надання доступу до квартири для встановлення лічильника газу, а також те що вона не відмовлялась від встановлення лічильника газу зазначено ним у заяві, яку подано відповідачу 07.02.2023 року, про що свідчить вхідний реєстраційний штамп АТ «ОГС «Миколаївгаз». Одночасно з цим у заяві ОСОБА_1 просить встановити такий лічильник обліку газу за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом ст. 6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані: 1) забезпечити встановлення лічильників газу: а)для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року, для підігріву води та приготування їжі до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі до 1 січня 2023 року. У разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Одночасно, частиною першою ст. 3 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Як зазначено вище, відповідно до глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Таким чином, правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов`язальними, відповідач повинен надавати позивачу послуги з розподілу природного газу, а позивач повинен за них сплачувати в силу приписів статті 11 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина п`ята статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами ; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із зазначеного слідує, що під час розгляду справи суд зобов`язаний встановити, яке саме право було порушено, щоб визначити, чи є підстави для задоволення позову та який спосіб захисту є найбільш ефективним.
Звертаючись до суду із цим позовом позивач вказує на те, що відповідачем не повідомлено його про необхідність надати доступ до квартири для встановлення приладу обліку газу на підставі чого незаконно складено акт про порушення та в результаті таких дій неправомірно здійснено нарахування за фактичний об`єм спожитий природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що надані позивачем докази (листи, відповіді на звернення, акти) дають можливості дійти висновку про те, що відповідачем здійснено протиправні дії щодо визначення об`єму спожитого газу за адресою: АДРЕСА_1 за граничними нормами та необхідності зобов`язати його здійснити перерахунок спожитого природного газу, відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників по об`єкту споживача ОСОБА_1 .
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 200, 263-265, 273 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» щодо визначення об`єму спожитого газу за адресою: АДРЕСА_1 за граничними нормами - незаконними.
Зобов`язати Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» здійснити перерахунок спожитого природного газу, відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників по об`єкту споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за період з 16.12.2021 року.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», код ЄДРПОУ 05410263, адреса: м. Миколаїв, вул. Погранична, 159.
Суддя Л.М. Шолох