КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ
Справа № 552/7765/26
Провадження № 2-н/552/1997/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.08.26
14 серпня 2026 року суддя Київського районного суду м. Полтави Любчик В.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ВСТАНОВИВ:
До Київського районного суду м. Полтави надійшла заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, судом встановлено наступне.
Частиною третьою статті 19 ЦПК України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За змістом розділу ІІ ЦПК України, наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, в якому суд у встановлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів.
Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер.
Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних відносин між сторонами, однак, в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права.
Згідно статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина п`ята статті 183 СК України).
Аналогічні за змістом положення містяться й у пункті 4 частини першої статті 161 ЦПК України.
Отже, чинне законодавство наділяє правом на стягнення аліментів того з батьків, з ким проживає дитина.
Таким чином, місце проживання дитини є істотною умовою для розгляду заяви про видачу судового наказу, тобто може вплинути на висновок суду про права та обов`язки заявника і боржника.
Вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначені статтею 163 ЦПК України.
Так, зокрема, згідно з ч. 2 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються (п.4); перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (п.5).
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 не надала документів на підтвердження того, що малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично на теперішній час проживають разом із своєю матір`ю - заявницею ОСОБА_1 , та перебувають на її утриманні (довідка уповноваженого органу, довідка про склад сім`ї, акт про проживання однією сім`єю), що позбавляє суд можливості встановити наявність правових підстав для стягнення з боржника на користь стягувача аліментів на утримання дітей.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу.
У даному випадку, в порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу не додано документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
При цьому, необхідно зазначити, що відмова у видачі судового наказу із вказаної підстави, не є перешкодою для повторного звернення з такою заявою після усунення її недоліків або звернення до суду із позовною заявою про стягнення аліментів.
Так, зокрема, у частині першій статті 166 ЦПК України зазначено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі вищевикладеного, приходжу до висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 161, 163, 165, 167 ЦПК України, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Роз`яснити, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Суддя В.М. Любчик