Номер провадження: 22-ц/813/6862/26
Справа № 522/248/20
Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_7 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_8 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_9 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів,,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (кожен окремо) звернулися до суду з позовом до КП «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі працювали в КП «Теплопостачання міста Одеси». 31 липня 2019 року підприємством видано наказ № 125 про затвердження структури та штатного розпису КП «Теплопостачання міста Одеси» з 01 серпня 2019 року. Наказом № 711-К від 30 серпня 2019 року їх було попереджено про можливе звільнення з 02 грудня 2019 року у зв`язку зі скороченням штату працівників підприємства. 02 грудня 2019 року наказом № 1025-К позивачів було звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Позивачі вважали своє звільнення незаконним, оскільки штатний розпис введено в дію підприємством з 01 серпня 2019 року, а дата вивільнення працівників, посади яких виведено зі штатного розпису, - 02 грудня 2019 року, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Дата введення штатного розпису в новій редакції в частині ліквідації структурних підрозділів та виведення зі штатного розпису певних посад має бути такою, щоб підприємство відповідно до вимог статей 32, 49-2 КзПП України попередило працівників про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та зміну істотних умов праці не пізніше, ніж за два місяці. Таким чином, починаючи з 01 серпня 2019 року до дня звільнення 02 грудня 2019 року, позивачі працювали та отримували заробітну плату на посадах, яких вже не було в «діючому» штатному розписі підприємства.
02 вересня 2019 року позивачам було надано список вакансій КП «Теплопостачання міста Одеси» станом на 02 вересня 2019 року, однак цей список вакансій був неповним та не відповідав штатному розпису, який введено в дію з 01 серпня 2019 року, оскільки в новому штатному розписі передбачено ряд посад, на які позивачі могли претендувати, однак такі посади позивачам не пропонувалися. Відповідач не запропонував їм іншу роботу відповідно до вакансій та посад, на які у період часу з 02 вересня 2019 року по 02 грудня 2019 року були прийняті нові працівники, чим порушено переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року об`єднано в одне провадження справу № 522/248/20 за позовом ОСОБА_10 , справу № 522/252/20 за позовом ОСОБА_3 , справу № 522/261/20 за позовом ОСОБА_4 , справу № 522/259/20 за позовом ОСОБА_7 , справу № 522/251/20 за позовом ОСОБА_5 , справу № 522/255/20 за позовом ОСОБА_9 , справу № 522/257/20 за позовом ОСОБА_6 . Присвоєно об`єднаній справі номер № 522/248/20 (провадження № 2/522/70/20).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2020 року об`єднано в одне провадження справу № 522/249/20 за позовом ОСОБА_8 з цивільною справою №522/248/20.
Процесуальний рух справи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до КП «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_3 до КП «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_4 до КП «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_5 до КП «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_6 до КП «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_7 до КП «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_8 до КП «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_9 до КП «Теплопостачання міста Одеси» задоволено частково.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_11 задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позовів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до КП «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів відмовлено.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 16 квітня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року скасовано. Справу №522/248/20 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, в особі свого представника ОСОБА_11 , просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення норм матеріально та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що ОСОБА_1 вважає, що він як особа, яка видала наказ про звільнення ( ОСОБА_1 з 02 серпня 2019 року по 16 грудня 2019 року перебував на посаді виконуючого обов`язків директора КП «Теплопостачання Одеси»), несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу. КП «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до нього з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення (справа №947/34890/23). Підставою для звернення з відповідним позовом є рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року, яке було виконано. За таких обставин вважає, що внаслідок ухвалення цього рішення порушуються його права та інтереси.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень цивільного процесуального закону.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту З частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №62/12 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18). Тобто зазначена правова позиція є незмінною тривалий час.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 березня 2024 року клопотання ОСОБА_1 в особі свого представника Дударенка С.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_11 строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі свого представника Дударенка С.В. на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_7 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_12 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_9 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів.
У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18 та постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження
№ 61-11сво17) зазначено, що «преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20) вказано, що «особа, що не брала участі у справі, у якій встановлені певні обставини щодо неї, які вона не визнає, вправі спростувати ці обставини у загальному порядку. Тобто таке рішення не буде мати преюдиційного значення для особи, яка не брала участі у справі».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».
Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (абзац 1 частини першої статті 92 ЦК України).
Директор юридичної особи у разі вчинення правочину юридичною особою виступає в такому разі не як фізична особа, а як орган юридичної особи, тобто є її частиною. Тобто виступ в обороті від імені юридичної особи здійснюється, як правило, її виконавчим органом. При цьому виконавчий орган (наприклад, керівник колегіального виконавчого органу) діє не від свого імені, а від імені юридичної особи (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 16 лютого 2022 року в справі № 554/7761/20 та від 29 березня 2023 року в справі № 592/5841/22).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо з судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Отже, сама по собі наявність у особи вірогідності правового інтересу у справі не обов`язково свідчить, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки. Це питання підлягає вирішенню, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
До подібних висновків щодо права оскарження судових рішень особою, що не брала участі у справі, висловлені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі №504/2457/15.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, посилалася на те, що оскаржуване судове рішення впливає на його права та обов`язки, оскільки у КП «Теплопостачання Одеси» виникло право регресу до ОСОБА_1 щодо стягнення шкоди, яка компенсована позивачам як середній середній заробіток за час вимушеного прогулу. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №661/2744/19 (провадження № 61-77св21) вказано, що «позивач заявила позовні вимоги про визнання дій директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6 та в. о. директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_5 у ненаданні ґрунтовної відповіді на запити профспілки, непогодження з профспілкою умов праці: графіка відпусток, тарифікації, розподілу обов`язків, такими, що перешкоджають законній діяльності ПО ВПП ЗОШ № 10 Новокаховської МР та МО ВППОН м. Нова Каховка, передбаченої Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Аналіз змісту указаних вимог свідчить про те, що вони спрямовані до директора ОСОБА_6 та в.о. директора ОСОБА_5 , як до посадових осіб ЗОШ № 10 Новокаховської МР, та стосуються їхньої професійної діяльності. Жодних позовних вимог до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , як фізичних осіб, позовна заява МО ВППОН м. Нова Каховка не містить. Таким чином, оскільки ЗОШ № 10 Новокаховської МР є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадових осіб, то саме вона має відповідати за цим позовом. Директор ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6 і виконуюча обов`язки директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР- заступник директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_5 не можуть бути відповідачами у цій справі, як фізичні особи, наділені процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовими особами ЗОШ № 10 Новокаховської МР, тобто юридичної особи, від імені якої вони діяли у відносинах з позивачем. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу, на вказане уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про можливість розгляду позовних вимог МО ВППОН м. Нова Каховка в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6, виконуючої обов`язки директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР - заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_5 про перешкоджання законній діяльності профспілки».
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №592/6904/21.
Таким чином, у трудових спорах належним відповідачем виступає саме роботодавець (юридична особа або фізична особа-підприємець), а не його посадова особа, яка виконує обов`язки керівника та підписує відповідні накази.
У справі, яка переглядається, відповідачем залучений роботодавець (юридична особа) - КП «Теплопостачання Одеси», що відповідає вимогам законодавства України.
Колегія суддів наголошує, що залучення ОСОБА_1 як в.о. директора КП «Теплопостачання Одеси» у якості відповідача не вбачалось необхідним.
Згідно із частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 1 статті 6 та статтею 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального судочинства.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», №8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У Рішенні від 16 лютого 2017 року за заявою №18986/06 у справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини констатував відсутність порушення прав заявників, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з тим, що заявники ОСОБА_13 та його дружина ОСОБА_14 не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, про що, зокрема, свідчить те, що вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом звернення із окремою позовною заявою, оскільки спосіб гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
За таких обставин немає правових підстав вважати, що оскаржуваним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року вирішувались права та обов`язки ОСОБА_1 .
У частині 1 статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначеної статті та правового висновку Верховного Суду України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі №6-885цс15, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За таких підстав, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Керуючись ст. 367, 368, п. 3 ч. 1 ст. 362, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_7 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_8 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, позовом ОСОБА_9 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева