Справа №591/14301/25
Номер провадження 22-ц/816/2506/26
Категорія - 70
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Замченко А.О.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.у присутності:
відповідача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Рішкою Діною Сергіївною,
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Косар А.І. у м. Суми,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів,
У С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
14.12.2025 ОСОБА_2 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Зарічного районного суду м. Суми позов до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.
Свої вимоги мотивує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із відповідачем, та відповідно до судового наказу у справі № 591/6692/20 з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу) боржника. Після вирішення питання про стягнення аліментів у нього змінились обставини, а саме 28 травня 2022 року між ним та ОСОБА_4 укладено шлюб. У цьому шлюбі народилась донька ОСОБА_5 . Відтак на його утриманні зараз перебувають дружина та малолітня донька, у зв`язку з чим сплата аліментів у визначеному судовим наказом розмірі є для нього неможливою. На переконання позивача, сплачуючи аліменти у визначеному судом розмірі, його молодша донька та дружина є менш забезпеченими, а неповнолітні діти повинні забезпечуватись однаково, у зв`язку з чим просив суд змінити розмір аліментів, визначивши їх у розмірі 1/6 частки усіх видів доходу.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2026 року зменшено розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/6692/20 від 11 листопада 2020 року та стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/6 (однієї шостої) частки заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до її повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 1 211,20 грн.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. У другому шлюбі у ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_3 . Зазначена обставина є самостійною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки народження другої дитини спричинило зміну сімейного стану позивача та очевидно потребує додаткових фінансових витрат.
Суд врахував інтереси дітей позивача, які мають право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, та дійшов висновку, що належними та допустимими доказами позивачем доведено наявність однієї самостійної підстави для зміни розміру аліментів - зміна сімейного стану, у зв`язку з чим вимоги ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
22 червня 2026 року представник відповідача - адвокат Рішко Д.С. подала до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2026 року у справі № 591/14301/25, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів у повному обсязі, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2026 року є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з істотним порушенням норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував статтю 192 СК України та не врахував усталену практику Верховного Суду. На думку апелянта, сама по собі зміна сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення аліментів, а суд фактично обмежився лише встановленням факту народження другої дитини та не дослідив наслідки цієї обставини для матеріального становища позивача.
Позивач не довів погіршення свого матеріального становища, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу того, що після прийняття судового наказу 11 листопада 2020 року його матеріальне становище погіршилося. Більше того, у відповіді на відзив позивач прямо зазначив, що його дохід збільшився у зв`язку з проходженням військової служби та отриманням грошового забезпечення військовослужбовця і відповідно збільшено відрахування на утримання дитини. При цьому суд не встановив реальних потреб малолітньої дитини, фактичних витрат на її утримання та наслідків зменшення аліментів для забезпечення її потреб. Відповідачкою було надано докази того, що дитина навчається у приватному закладі освіти, вартість навчання становить 10 000 грн щомісячно, а усі витрати на навчання, розвиток та утримання дитини фактично несе мати.
Крім того, апелянт зазначає, що друга донька позивача народилася у 2022 році, а питання зменшення розміру аліментів було ініційовано лише в грудні 2025 року у зв`язку з початком військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 , збільшенням його доходу та відповідно збільшенням суми аліментів на утримання ОСОБА_3 . Позивач з 2020 року не підтримує будь-якого спілкування з дитиною, не цікавиться станом її здоров`я, розвитком та навчанням дитини, не бере жодної участі у вирішенні питань, пов`язаних з вихованням, навчанням та дозвіллям дитини, не бере жодної участі у додаткових витратах на дитину, а його участь у житті дитини обмежується виключно виконанням аліментного обов`язку. Також позивача було притягнуто до відповідальності через наявність заборгованості зі сплати аліментів, у зв`язку з чим, на думку апелянта, основним мотивом позивача є ухилення від сплати аліментів на утримання старшої доньки в розмірі, що реально відповідає його доходам.
Узагальнені доводи та заперечення відзиву на апеляційну скаргу
16.07.2026 позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду від 21.05.2026 у справі № 591/14301/25 без змін.
Відзив на апеляційну скаргу аргументовано тим, що обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків, а в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Підставами звернення до суду із позовною заявою були зміна сімейного стану - одруження і народження ще однієї дитини та зміна матеріального стану - збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Крім того, з грудня 2025 року майже у чотири рази збільшилось відрахування на утримання дитини, що підтверджується платіжними інструкціями, які містяться у матеріалах справи, а визначений судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми від 11.11.2020 у справі № 591/6692/20 розмір матеріального забезпечення дитини перевищує рекомендований законодавством відповідний прожитковий мінімум, що безсумнівно не порушує право дитини на гідний рівень життя та відповідає принципу якнайкращого забезпечення її інтересів.
Також відзив аргументовано тим, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, як підстави для скасування рішення. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта фактично зводяться до переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції, без посилання на обставини, які не були враховані при вирішенні справи. У зв`язку з наведеним відзив містить позицію про те, що апеляційна скарга представника відповідача не підлягає задоволенню, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Позиція апеляційного суду щодо явки учасників справи та можливості апеляційного розгляду
У судове засідання з`явилась відповідач ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_2 та представник відповідача - адвокат Рішко Д.С., належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилися.
За змістом частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, на підставі статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати справу у даному судовому засіданні за наявного складу учасників.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми від 11 листопада 2020 року у справі № 591/6692/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника податків ОСОБА_2 , але не менше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 28 жовтня 2020 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 4 зв.).
26 травня 2022 року ОСОБА_2 було укладено шлюб із ОСОБА_6 (прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінилося на ОСОБА_7 ), про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) складено відповідний актовий запис № 408 (а.с. 5 зв.).
У позивача та ОСОБА_4 є спільна дитина донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6).
Відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_5 № 2/1571 від 03.12.2025, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі названого центру (а.с. 37).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин 1-2 ст. 3 Конвенції про права дитини держава в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (частин 1-2 ст. 27 Конвенції про права дитини).
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону).
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 642/80/18).
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц).
Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22) та від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23) Верховний Суд підтвердив: підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21) суд дійшов висновку, що факт народження у платника аліментів дитини в іншому шлюбі без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, правильно виходив із того, що відповідно до статті 192 СК України зміна сімейного стану є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Разом з тим, сама по собі наявність такої підстави не означає безумовного зменшення розміру аліментів, оскільки при визначенні розміру аліментів суд відповідно до статті 182 СК України має врахувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, а також інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а обов`язок батьків щодо її утримання не припиняється у зв`язку зі зміною сімейного стану платника аліментів.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для зменшення розміру аліментів, оскільки судом першої інстанції не надано належної оцінки всім обставинам, що мають істотне значення для вирішення спору. Зокрема, як визнано самим позивачем у відповіді на відзив, його дохід збільшився і відповідно збільшено відрахування на утримання дитини (а.с. 35). Отже, фактично позивач визнав покращення свого матеріального становища, що не узгоджується з доводами про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судовим наказом розмірі та необхідність їх зменшення.
При цьому друга донька позивача ( ОСОБА_5 ) народилася у 2022 році, однак із позовом про зменшення розміру аліментів позивач звернувся лише у грудні 2025 року. Тобто протягом тривалого часу після народження другої дитини позивач продовжував виконувати встановлений судовим наказом обов`язок щодо утримання першої дитини. Звернення із позовом фактично було ініційоване у зв`язку із збільшенням доходу позивача та відповідно збільшенням суми аліментів на утримання ОСОБА_3 . За таких обставин саме по собі посилання на зміну сімейного стану не свідчить про неможливість виконання ним обов`язку щодо утримання дитини у раніше визначеному розмірі.
Крім того, відповідно до вимог статей 3, 27 Конвенції про права дитини, статті 51 Конституції України, статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», статей 141, 150, 180 СК України на батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини та обов`язок матеріально утримувати її до повноліття. При цьому мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а проживання дитини окремо від одного з батьків не звільняє такого з батьків від виконання обов`язку щодо її утримання.
Відповідачем надано докази того, що дитина навчається у приватному закладі освіти, вартість навчання становить 10 000 грн щомісячно, а усі витрати на навчання, розвиток та утримання дитини фактично несе вона (а.с. 21-25). Вказані обставини свідчать про наявність фактичних витрат на забезпечення належного рівня життя, навчання та розвитку дитини, які не можуть залишатися поза увагою при визначенні необхідного та достатнього розміру аліментів. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини, а на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
З огляду на наведене, з урахуванням інтересів дитини, її матеріального становища, фактичних витрат на навчання, розвиток та утримання, недоведення позивачем своєї неспроможності сплачувати аліменти у раніше встановленому розмірі, з урахуванням збільшення його доходу, апеляційний суд дійшов висновку, що передбачені статтею 192 СК України підстави для зменшення розміру аліментів у даному випадку відсутні. Сам факт народження у позивача другої дитини не може мати наслідком зменшення рівня утримання першої дитини за встановлених у цій справі обставин, оскільки це не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів дитини та не забезпечує необхідного і достатнього рівня її утримання.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 376 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо зменшення розміру аліментів, неповно з`ясував обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів без належної оцінки матеріального становища платника аліментів, фактичних витрат на утримання дитини та інших обставин, передбачених статтею 182 СК України.
Таким чином, з урахуванням інтересів дитини, її матеріального становища, фактичних витрат на навчання, розвиток та утримання, збільшення доходу позивача та недоведеності ним неможливості сплачувати аліменти у раніше встановленому розмірі, передбачені статтею 192 СК України підстави для зменшення розміру аліментів відсутні. Сам факт зміни сімейного стану позивача у зв`язку з народженням другої дитини не є достатньою підставою для зменшення рівня утримання першої дитини за встановлених у цій справі обставин.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів.
Висновки суду щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).
Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені відповідачкою у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1 816,80 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом.
З огляду на задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 1 816,80 грн.
Оскільки предметом розгляду у цій справі є позов про зменшення розміру аліментів, який відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України належить до категорії малозначних справ, постанова апеляційного суду відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись статтями 19, 368, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Рішкою Діною Сергіївною, - задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2026 року у справі № 591/14301/25 - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816,80 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 14 серпня 2026 року.
Головуючий - А.М. Худик
Судді: Я.Л. Петен
А.О. Замченко