Справа № 548/2024/26
Провадження №2/548/1056/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13.08.2026 м. Хорол
Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Старокожко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту,
В С Т А Н О В И В:
12.08.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Хорольського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту.
Позивачка прохає зняти арешт з 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати запис про обтяження № 6085294, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі постанови державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 43178814.
Як вбачається із змісту позовної заяви, арешт на вищевказане майно позивачки було накладено на виконання судового наказу Октябрського районного суду м. Полтави № 2н-1306/10 від 01.11.2010 постановою державного виконавця Хорольського відділу державної виконавчої служби від 19.06.2014. Позивачка є стороною виконавчого провадження, оскільки є боржником у вищезазначеному виконавчому провадженні ВП № 43178814. 20.08.2014 виконавче провадження було закінчене за п. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у старій редакції). При цьому сума боргу, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій не сплачено.
Позовна заява обґрунтована тим, що протягом тривалого часу не скасовано арешт майна боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а тому є невиправданим втручання у право особи на мирне володіння своїм майном.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою про зняття арешту з належного їй майна. Однак, нею було отримано відповідь, у якій вказано, що по вищезазначеному виконавчому провадженні закінчено виконавче провадження на підставі п. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження'', якою визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов до висновку, що провадження по даній справі не може бути відкрито, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається із змісту відповіді Хорольського відділу державної виконавчої служби від 29.10.2025, відповідно до інформації зі слецрозділу Автоматизованої системи виконавчих провадження (АСВП) арешт нерухомого майна, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , було накладено 19.06.2014, реєстраційний номер обтяження 6085294 в рамках виконавчого провадження № 43178814 з примусового виконання судового наказу Октябрського районного суду м. Полтави № 2н-1306/10 від 01.11.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "МТС Україна" боргу 1591,54 грн, судового збору 25,50 грн та витрат на ІТЗ- 30,00 грн, всього 1647,04 грн.
На час надання ціє відповіді до Хорольського відділу державної виконавчої служби інформація щодо сплати боргу не надходила, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій не сплачено, у зв`язку із чим у останнього відсутні правові підстави для зняття арешту з майна.
Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України ''Про виконавче провадження''.
За приписами ст. 59 Закону України ''Про виконавче провадження'' особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з п. 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. До заяви про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення боржником додається документ, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року ''Про судову практику в справах про зняття арешту з майна'', в питанні щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права, а саме, на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного), а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.
Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Отже, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістом ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Отже, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
У цій справі арешт на майно було накладено державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, у якому позивачка визначена боржником, тобто є стороною виконавчого провадження. Позивачці лише обмежено його право розпорядження належним їй майном на стадії виконавчого провадження, а тому належним способом захисту даного права є саме звернення до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не з позовною заявою.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 607/3894/17.
З огляду на наведені норми та роз`яснення, надані Верховним Судом, суддя дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з позовною заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення такого питання, а саме, шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до вимог ст. 447-1 ЦПК України.
Оскільки позов про скасування арешту на майно, на переконання судді, підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя
П О С Т А Н О В И В:
у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту відмовити.
Роз`яснити позивачці, що вона має право звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному Розділом VII ЦПК України.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачці.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В. П. Старокожко