Справа №949/1590/26
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
13 серпня 2026 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зміну розміру стягуваних аліментів (перегляд способу стягнення),
В С Т А Н О В И В:
До Дубровицького районного суду Рівненської області надійшла позовна заява, у якій ОСОБА_1 просить суд розірвати шлюб із ОСОБА_2 , а також змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, встановлений попереднім рішенням суду, визначивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі по 3000,00 гривень на кожну дитину щомісячно.
Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам статті 95 цього Кодексу.
Суд, оглянувши матеріали позовної заяви, дійшов висновку, що при подачі до суду заяви позивачем було порушено вимоги цивільного процесуального законодавства, що регламентує порядок звернення до суду з позовними заявами, а саме порушено вимоги статей 175-177 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, а також обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Як вбачається з тексту позовної заяви, позовна вимога про зміну розміру аліментів (перегляд способу стягнення) має майновий характер.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 176 Цивільного процесуального кодексу України, у позовах про зменшення або збільшення платежів ціна позову визначається сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі, але не більше ніж за один рік.
Всупереч вимогам закону, у поданій позовній заяві не зазначено ціну позову щодо майнової вимоги. Через відсутність ціни позову суд не може перевірити повноту та правильність сплати судового збору за заявлену вимогу майнового характеру.
Крім того, відповідно до пункту 9 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У поданій позовній заяві такий розрахунок відсутній.
Також, згідно з пунктом 10 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява обов`язково повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У поданій позовній заяві ОСОБА_1 таке підтвердження відсутнє.
Також, до матеріалів позову додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1331,20 гривень за позовною вимогою про розірвання шлюбу.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позов про зміну способу стягнення аліментів (з частки від заробітку на тверду грошову суму), який подається платником аліментів, є вимогою майнового характеру.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 176 Цивільного процесуального кодексу України, у позовах про зменшення або збільшення платежів ціна позову визначається сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі, але не більше ніж за один рік.
Позивачу необхідно визначити ціну позову щодо майнової вимоги та, за необхідності, надати докази доплати судового збору, або надати обгрунтування наявності пільг щодо його сплати за дану категорію вимог.
Сімейним законодавством чітко визначені передумови як для збільшення, так і для зменшення розміру аліментів, наявність яких підлягає доведенню на підставі такої засади цивільного судочинства, як змагальність.
У правовій позиції Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі за № 6-143цс13 колегія суддів дійшла висновку про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Подібний висновок містить Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц.
Крім того, позивачем недотримано вимоги пункту 5 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з яким позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Заявляючи вимогу про зміну способу стягнення та розміру аліментів, позивач ОСОБА_1 посилається на статтю 192 Сімейного кодексу України та вказує, що його фінансовий стан та характер доходів змінилися, а саме відсутній стабільний заробіток.
Однак, відповідно до частини першої статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, попереднє рішення Дубровицького районного суду Рівненської області про стягнення аліментів ухвалене 16 лютого 2026 року. Звертаючись із позовом у серпні 2026 року, позивач жодним чином не конкретизує у тексті позовної заяви, у чому саме полягає зміна його матеріального стану за вказаний короткий проміжок часу. Позивач обмежується доводами про відсутність стабільного заробітку, при цьому не зазначає жодних доказів, які б підтверджували неможливість працевлаштування, наявність чи відсутність інших утриманців чи захворювань, які перешкоджають отриманню доходу. Додані до позовної заяви довідки форми ОК-5 та ОК-7 з Пенсійного фонду України підтверджують лише страховий стаж та розмір офіційно нарахованої заробітної плати за певні періоди, проте самі по собі не є вичерпним викладом обставин, які свідчать про зміну матеріального стану платника аліментів у розумінні статті 192 Сімейного кодексу України.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, особа, яка вимагає зміни розміру аліментів, зобов`язана довести обставини, що свідчать про зміну матеріального чи сімейного стану, і такі обставини повинні бути реальними та об`єктивними.
Всупереч наведеним нормам, позовна заява не містить чіткого розрахунку та обґрунтування того, чому визначена позивачем сума у 3000,00 гривень на кожну дитину відповідає його поточному матеріальному стану і як вона співвідноситься з потребами дітей та обов`язком іншого з батьків, а також не містить посилань на відповідні докази, які б ці обставини підтверджували.
Відповідно до частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, з метою забезпечення повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви із її копією для відповідача, у якій необхідно:
-зазначити ціну позову для вимоги майнового характеру;
-навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;
-зазначити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
-надати документ, що підтверджує сплату судового збору за вимогу майнового характеру, розрахованого виходячи із ціни позову, або надати правове обгрунтування звільнення від його сплати.
-викласти обставини, якими обґрунтовуються вимоги про зміну розміру та способу стягнення аліментів (із зазначенням конкретних змін у матеріальному стані, що відбулися з моменту ухвалення попереднього рішення суду від 16 лютого 2026 року), зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, та надати ці докази суду, або зазначити причини неможливості їх подання.
За таких обставин, в силу частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтею 175, 176, 177, 185, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України,
П О С Т А Н О В И В:
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зміну розміру стягуваних аліментів (перегляд способу стягнення) та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор