РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №568/904/26
Провадження №2-о/568/41/26
14 липня 2026 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Делалової О.М., за участю секретаря судового засідання Мельничук Л.І., заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Вишковської В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
Заявниця звернулась до Радивилівського районного суду Рівненської області з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Після його смерті відкрилась спадщина. Зазначає, що з покійним вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 02.12.1989 р.н.. Вона проживала з чоловіком у АДРЕСА_1 у будинку, який вони разом придбали 27.02.2002 року. Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона не поспішала оформляти спадкові права, оскільки вважалася такою, що прийняла спадщину, тому що проживала разом з спадкодавцем до моменту його смерті. Зазначила що її чоловік був паралізований з 2013 року, потребував стороннього догляду, який вона здійснювала до самої смерті. Після початку збройної агресії російської федерації проти України в 2022 року, заявниця була змушена покинути житло. На даний час, коли постало питання про підтвердження права власності, звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте нотаріусом Радивилівської державної нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нею було пропущено строк для подачі заяви про прийняття спадщини, а також відсутні докази спільного проживання з покійним на день його смерті. У зв`язку з зазначеним, заявник вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Вишковська В.І. у судовому засіданні підтримали подану заяву, просили задовольнити її у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ній.
Представник заінтересованої особи Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином. Подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердили той факт , що заявниця була дружиною померлого ОСОБА_2 та постійно проживала з ним до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Після початку війни та у зв`язку з окупацією с. Зелене поле, заявниця виїхала на підконтрольну Україні територію та проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 .
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зелене Поле, Великоновосілківського району Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Зеленопільської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області 10.10.2015 року (а.с.9).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 02.12.1989 р. уклав шлюб з ОСОБА_5 (а.с.8). Шлюб на час смерті ОСОБА_2 розірваний не був, про що свідчить відповідь Радивилівського відділу ДРАЦС у Дубенському районі Рівненської області, надана на запит суду.
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 27.02.2002 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Просна Є.Г. встановлено, що ОСОБА_2 придбав житловий будинок, що за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Згідно реєстраційного напису на правовстановлюючому документі, виданого начальником бюро технічної інвентаризації 12.11.2002 року, встановлено, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27.02.2002 року, та записано в реєстрову книгу №1 за реєстровим номером 80 (а.с. 11).
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 11.06.2003 року, померлому ОСОБА_2 належить земельна ділянка , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Згідно довідки від 25.03.2026 року №5615-7002406532 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрована як внутрішньо переміщена особа у АДРЕСА_2 (а.с. 7).
Згідно копії паспорту заявника ОСОБА_1 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 12.02.2002р.
Згідно листа Радивилівської державної нотаріальної контори Рівненської області від 07.04.2026 року №104/01-16, встановлено, що завести спадкову справу та видати свідоцтво на спадщину за законом на майно, яке належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має можливості, оскільки ОСОБА_1 пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с. 13).
На запит суду, нотаріусом були надані інформаційні довідки зі спадкового реєстру, відповідно до яких встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася, заповітів померлий не залишив.
Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви, оскільки судом встановлено факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, так як це підтверджується зібраними по справі доказами та показами свідків.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину. Іншої можливості встановити цей факт заявник не має.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 13, 76 - 81, 259, 263 - 265, 268, 273, 293, 315 - 319, 354,355 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.
Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20.07.2026р.
Суддя О.М. Делалова