Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3069/26
Номер провадження 2/299/1506/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13.08.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та припинення права спільної сумісної власності подружжя,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попович В.І., звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та припинення права спільної сумісної власності подружжя.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 28.07.2007 р. y PAЦСі Виноградівського районного управління юстиції Виноградівського району Закарпатської області за актовим записом №112 було зареєстровано шлюб з ОСОБА_2 (свідоцтва про шлюб знаходиться в матеріалах цивільної справи №299/3480/16-ц, яка розглядалась Виноградівським районним судом ). Від даного шлюбу у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 народилось двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02.02.2017 року (справа №299/6316/21) вирішено - «Шлюб, укладений 28.07.2007р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у РАЦСі Виноградівського районного управління юстиції за актовим записом №112- розірвати». Дане рішення суду набрало законної сили 14.02.2017 року.
Питання про поділ майна подружжя в даній цивільній справі №299/3480/16-ц «про розірвання шлюбу» не ставилось так як спору не було, але на даний момент у позивача ОСОБА_1 виникла необхідність у захисті майнових прав шляхом звернення до суду щодо поділу спільно нажитого майна, зокрема земельної ділянки, так як у зв`язку із знаходженням за кордоном не можуть звернутись до нотаріуса для оформлення відповідних договорів. Земельна ділянка площею 0,0967 га. розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:00:002:0590, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яку було придбано згідно Договору купівлі-продажу від 21.09.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Лапчак Г.І., та зареєстрованого в реєстрі за №3800. Дана земельна ділянка, яка за реєстрована за ОСОБА_1 , була придбана в період шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , тому є їх спільною власністю подружжя.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за НВ- 210[телефон приховано] від 25.09.2025 року кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:00:002:0590, відомості про право власності: вид права Право приватної власності, інформація про власників : ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , документ, який є підставою для виникнення права: державний акт про право власності на земельну ділянку Виноградівська міська рада Закарпатської області 06.04.2011 ЯЛ №112828; договір купівлі продажу земельної ділянки, приватний нотаріус Виноградівського районного округу Лапчак Г.І. 21.09.2012 3800. Дана інформація підтверджується і Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.01.2020 року за №196743855.
3 моменту розірвання шлюбу і до даного часу земельна ділянка (вільна від забудови) є у користуванні виключно ОСОБА_1 , і у зв`язку з тим, що ділянка є спільною власністю, то останній не може особисто розпорядитись нею, або здійснити забудову (побудувати будинок) без згоди колишньої дружини ОСОБА_2 , що є порушенням його прав та інтересів.
Згідно заяви відповідача ОСОБА_2 від 16.06.2026 року: «повідомляю, що моїм колишнім чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , станом на сьогодні - 16 червня 2026 року мені ОСОБА_2 повністю компенсовано 2 частину вартості даної земельної ділянки шляхом передачі на руки грошових коштів в обумовленій між нами сумі до написання і підписання мною даної заяви, тому не заперечую в подальшому, щодо припинення в судовому порядку мого - ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на дану земельну ділянку і визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності в цілому на земельну ділянку площею 0,0967 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:00:002:0590».
У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати за ним у порядку поділу спільного майна подружжя право особистої приватної власності на вказану земельну ділянку, припинивши право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 на дане майно.
Сторони будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з"явилися.
Представник позивача ОСОБА_6 подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутність позивача та його представника.
Відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду заяву, згідно якої повідомляє суд, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає в повному обсязі, компенсацію за частку земельної ділянки нею отримано, тому не заперечує проти задоволення позовних вимог та визнання за ОСОБА_1 права власності в цілому на земельну ділянку. У зв`язку з сімейними обставинами та перебуванням за кордоном, з`явитись в судове засідання не може та просить суд розгляд справи провести у її відсутність.
У відповідності до порядку, встановленого ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність сторін на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною та підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач в своїй заяві.
Відповідачем ОСОБА_2 позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання відповідачем позову прийнято судом.
Згідно ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною 1 ст. 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Також згідно частин 3, 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Виходячи з положень частин 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені, між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
При спільній сумісній власності розміри часток заздалегідь не визначені, хоч і припускається, що вони рівні, тому право кожного із співвласників однаково поширюється на все спільне майно. Вони мають рівні права володіння, користування та розпорядження ним. При цьому частки можуть бути визначені при виділі або поділі майна з додержанням принципу їх рівності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Відповідно до положень ст. 331, 334 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що з 28.07.2007 по 02.02.2017 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02.02.2017 року по справі №299/6316/21 шлюб між сторонами розірвано. Питання про поділ майна подружжя в зазначеній справі не ставилось.
За час шлюбу подружжям ОСОБА_5 набуто земельну ділянку площею 0,0967 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:00:002:0590, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яку було придбано згідно Договору купівлі-продажу від 21.09.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Лапчак Г.І., та зареєстрованого в реєстрі за №3800.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за НВ- 210[телефон приховано] від 25.09.2025 року кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:00:002:0590, відомості про право власності: вид права Право приватної власності, інформація про власників : ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , документ, який є підставою для виникнення права: державний акт про право власності на земельну ділянку Виноградівська міська рада Закарпатської області 06.04.2011 ЯЛ №112828; договір купівлі продажу земельної ділянки, приватний нотаріус Виноградівського районного округу Лапчак Г.І. 21.09.2012 3800.
Дана інформація підтверджується і Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.01.2020 року за №196743855.
Таким чином, земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:00:002:0590 - є об`єктом права спільної сумісної власності, адже набута (придбана) подружжям ОСОБА_5 за час шлюбу.
Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).
Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а у випадку, коли дружина та чоловік не домовилися між собою про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.
Статтею 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 21.12.2007 року, №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до ч.2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Згідно з частинами другою п`ятою статті 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Згідно з ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право наподіл майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК України).
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3 ст.368 ЦК України).
Згідно з ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника чи членам його сім`ї.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки у співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (відповідно до ст. 328 ЦК України).
Відповідно до ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
У даному випадку, з моменту розірвання шлюбу між сторонами і по теперішній час вказана земельна ділянка (вільна від забудови) є у користуванні виключно позивача ОСОБА_1 , і у зв`язку з тим, що ділянка є спільною власністю, то останній не може особисто розпорядитись нею, або здійснити забудову (побудувати будинок) без згоди колишньої дружини, відповідача по справі ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості однієї другої частини спільної земельної ділянки, про що свідчить заява відповідача від 16.06.2026 де зазначено наступне: «повідомляю, що моїм колишнім чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , станом на сьогодні - 16 червня 2026 року мені ОСОБА_2 повністю компенсовано 2 частину вартості даної земельної ділянки шляхом передачі на руки грошових коштів в обумовленій між нами сумі до написання і підписання мною даної заяви, тому не заперечую в подальшому, щодо припинення в судовому порядку мого - ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на дану земельну ділянку і визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності в цілому на земельну ділянку площею 0,0967 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:00:002:0590».
Таким чином, оскільки позивачем компенсовано відповідачу вартість 1/2 частки земельної ділянки, право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 на земельну ділянку слід припинити та визнати за позивачем у порядку поділу спільного майна подружжя право особистої приватної власності на вказану земельну ділянку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та припинення спільної власності подружжя - задоволити.
Визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,0967 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:00:002:0590, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), припинивши право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказане майно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Левко Т. Ю.