Справа № 439/495/26
(провадження № 2/439/570/26)
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Рахімової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Скорик І.Б.,
представника відповідача Савка Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Броди цивільну справу за позовом заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Маслякова Тетяна Олександрівна до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Маслякова Т. О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 21 листопада 2003 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також спільного повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду й лікування.
Усі діти проживають разом із матір`ю та перебувають на її повному утриманні. Відповідач протягом майже одного року повністю ухиляється від виконання батьківського обов`язку, фінансової допомоги на утримання дітей не надає та не бере участі в їхньому вихованні. При цьому відповідач є працездатним, працює водієм-далекобійником та має стабільний дохід. Домовленості щодо матеріального забезпечення дітей між сторонами не досягнуто.
Враховуючи викладене, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі: на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - у розмірі 20 000 гривень щомісячно (по 10 000 гривень на кожну дитину), починаючи з дня подання позову і до досягнення ними повноліття; на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_5 - у розмірі 5 000 гривень щомісячно, починаючи з дня подання заяви і протягом строку його інвалідності.
04.03.2026 року ухвалою судді позовну заяву було залишено без руху. 12.03.2026 року усунуто недоліки.
Ухвалою судді від 18.03.2026 року відкрито провадження у справі.
14.04.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Савка Т. В. подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що відповідач позовні вимоги визнає частково.
Щодо стягнення аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідач не заперечує свого обов`язку щодо їх утримання, однак вважає заявлений розмір (20 000 грн щомісячно) необґрунтовано завищеним та побудованим на припущеннях позивачки. Зазначив, що наразі перебуває у скрутному матеріальному становищі, є тимчасово безробітним і не має постійного стабільного доходу, а доводи позивачки про його роботу водієм-далекобійником та приховування майна не підтверджені жодними доказами. Також вказав, що позивачка не розкрила власні доходи, що порушує принцип рівності батьків у матеріальному забезпеченні дітей. З огляду на це, відповідач погодився сплачувати аліменти на неповнолітніх дітей у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з можливістю збільшення допомоги у разі покращення фінансового стану.
Щодо стягнення аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_5 , який є особою з інвалідністю І групи, відповідач заперечує проти задоволення вимоги в повному обсязі. Пояснив, що через відсутність заробітку не має матеріальної можливості надавати таку допомогу. Крім того, на думку відповідача, син не потребує додаткового утримання, оскільки отримує від держави соціальну пенсію по інвалідності, якої достатньо для задоволення його потреб, а позивачкою не надано належних доказів наявності трьох обов`язкових умов, передбачених ст. 198 СК України.
Враховуючи це, відповідач просить позовні вимоги на неповнолітніх дітей задовольнити частково, визначивши аліменти на рівні 50% прожиткового мінімуму, а в задоволенні вимог щодо утримання повнолітнього сина - відмовити повністю.
22.04.2026 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Маслякова Т. О. подала заперечення на додаткові пояснення відповідача, у яких категорично не погодилася з його доводами та підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Щодо утримання неповнолітніх дітей: позивачка зазначила, що відповідач понад рік повністю ухиляється від виконання батьківського обов`язку та не надає фінансової допомоги. Його твердження про скрутне становище, безробіття та відсутність доходу назвала такими, що не відповідають дійсності. Позивачка вказала, що відповідач фактично працює без офіційного оформлення, що підтверджується фото- та відеоматеріалами з його сторінки у соціальній мережі TikTok (ІНФОРМАЦІЯ_6), де зафіксовано здійснення ним регулярних вантажних рейсів і трудової діяльності. Також зауважила, що діти потребують додаткових витрат на розвиток та освіту, зокрема сини ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відвідують мовну школу «Infiniti», а ОСОБА_3 - секцію «Джура», про що відповідач достеменно обізнаний.
Щодо утримання повнолітнього сина: позивачка наголосила на безпідставності заперечень відповідача, оскільки факт наявності у ОСОБА_6 групи інвалідності беззаперечно доводить його непрацездатність. Отримання сином мінімальної соціальної пенсії не покриває реальних витрат на лікування, постійний сторонній догляд та реабілітацію, а тому не спростовує його потреби у матеріальній допомозі. Зважаючи на наявність у відповідача реальної можливості надавати таку допомогу за рахунок неофіційних доходів, позивачка вважає повністю доведеними всі умови, передбачені ст. 198 СК України.
З огляду на це, позивачка просить відхилити додаткові пояснення відповідача та задовольнити позов у повному обсязі.
25.06.2026 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Савка Т. В. подав додаткові письмові пояснення, у яких зазначив, що заперечення позивачки є необґрунтованими, емоційними та базуються виключно на припущеннях і неналежних доказах.
Щодо доводів про неофіційне працевлаштування: відповідач вказав, що надані позивачкою відеоматеріали із соціальної мережі TikTok не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України. Дані відео не дозволяють ідентифікувати особу та час зйомки, а сам факт перебування біля вантажівки чи публікація матеріалів у соцмережі не підтверджують існування трудових відносин чи отримання стабільного доходу. Жодних довідок ДПС, відомостей Пенсійного фонду України чи банківських виписок позивачка суду не надала. Відповідач підтвердив, що наразі перебуває у скрутному фінансовому становищі та не має стабільного офіційного заробітку.
Щодо додаткових витрат на дітей: відповідач зазначив, що позивачкою не надано договорів, чеків чи квитанцій на підтвердження фактичної оплати мовної школи чи секцій, а також не надано розрахунку таких витрат та доказів їх необхідності й співмірності з фінансовим станом обох батьків.
Щодо утримання повнолітного сина: відповідач зауважив, що наявність інвалідності сама по собі не звільняє позивачку від обов`язку довести реальну потребу сина у конкретному розмірі матеріальної допомоги, обсяг витрат на лікування та медикаменти, а також наявність у відповідача фінансової можливості надавати таку допомогу, чого зроблено не було.
З огляду на це, відповідач наполягає на частковому задоволенні позову щодо неповнолітніх дітей (у розмірі 50% прожиткового мінімуму) та повній відмові у задоволенні вимог щодо утримання повнолітнього сина.
02.06.2026 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Маслякова Т. О. подала заперечення на повторні додаткові пояснення відповідача, у яких зазначила, що чергові пояснення відповідача є ідентичними попереднім, не містять нових доказів чи аргументів і спрямовані на затягування розгляду справи, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачка наголосила, що відповідач жодним чином не спростував наявні в матеріалах справи відеодокази з його сторінки у TikTok, які підтверджують систематичне здійснення ним неофіційної трудової діяльності. При цьому сам відповідач не надав суду жодного документального підтвердження свого скрутного матеріального становища (довідок про доходи чи банківських виписок).
Позивачка зазначила, що відповідач достеменно обізнаний про витрати на мовну школу «Infiniti», оскільки раніше особисто довозив дітей на заняття. Його твердження про рівноправність у вихованні є декларативними, оскільки протягом останнього року він повністю самоусунувся від батьківських обов`язків: не спілкується з дітьми, не надає фінансової підтримки, не знає їхніх потреб та ігнорує звернення дітей про допомогу.
Позивачка вказала, що І група інвалідності сина ОСОБА_5 пов`язана з психічним захворюванням і беззаперечно свідчить про його непрацездатність та потребу в постійному сторонньому догляді. Мінімальна соціальна пенсія не покриває витрат на лікування та реабілітацію. Через необхідність здійснювати постійний догляд за сином позивачка позбавлена можливості додатково працювати, що погіршує матеріальний стан родини.
З огляду на це, позивачка просить суд відхилити повторні додаткові пояснення відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з`явилася.
Від представника позивача - адвоката Маслякової Т.О. надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримують повністю та просять суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з`явився.
Представник відповідача - адвоката Савка Т.В. в судовому засіданні просив задоволити позов частково щодо неповнолітніх дітей (у розмірі 50% прожиткового мінімуму) та повній відмові у задоволенні вимог щодо утримання повнолітнього сина, згідно поданого раніше відзиву.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до приписів ст.12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що 21.11.2003 року Ясенвською сільською радою Бродівського району Львівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 23 (а.с. 10).
Сторони є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 29 січня 2013 року, актовий запис № 4, та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 03 березня 2015 року, актовий запис № 7, а також повнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 08 липня 2004 року, актовий запис № 3586 (а.с. 11-13).
Діти проживають разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 15-17). Повнолітній син ОСОБА_5 є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується довідкою МСЕК № 608782 від 17.07.2024, який потребує постійного стороннього догляду.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Оскільки неповнолітні діти проживають з матір`ю, батько - відповідач по справі зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на їх утримання та виховання.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. А частиною 3 цієї статті встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частина четверта статті 13 ЦК України проголошує, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Аліментні зобов`язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі.
Суд критично оцінює вимогу позивачки про стягнення аліментів у загальному розмірі 25 000 грн. щомісяця, оскільки належних, допустимих та беззаперечних доказів отримання відповідачем стабільного доходу, який би дозволяв сплачувати таку суму без шкоди для його власного забезпечення, суду не надано. Публікації в соціальних мережах побічно вказують на здійснення відповідачем певної діяльності, але не підтверджують конкретний розмір його прибутків.
Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про повне звільнення його від обов`язку утримувати повнолітнього сина з інвалідністю та обмеження аліментів на неповнолітніх дітей лише мінімальним гарантованим розміром. Відповідач є працездатною особою працездатного віку, доказів втрати працездатності суду не надав. Наявність у повнолітнього сина І групи інвалідності (яка пов`язана із психічним захворюванням) об`єктивно свідчить про потребу в постійному догляді, лікуванні та додатковому фінансуванні, яке не покривається виключно соціальною пенсією.
З огляду на принцип рівності прав та обов`язків батьків (ст. 141 СК України), враховуючи вік та потреби неповнолітніх дітей у харчуванні, одязі, навчанні, а також потреби повнолітнього непрацездатного сина, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним та достатнім визначити аліменти у твердій грошовій сумі: по 5 000 грн. на кожного неповнолітнього сина (загалом 10 000 грн щомісячно); 2 000 грн. на повнолітнього непрацездатного сина.
Зазначений розмір не є надмірним тягарем для працездатного відповідача та водночас забезпечить мінімально необхідні потреби дітей.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України. Оскільки позивачка на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час подання позову про стягнення аліментів, а позов задоволено частково (заявлено дві самостійні вимоги про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та повнолітнього сина), судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 141, 180-183, 184, 191СК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 279, 430 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 5 000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 02.03.2026 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 02.03.2026 року і на весь період існування його інвалідності.
Розмір аліментів не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини (особи) відповідного віку.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 гривень.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. В. Рахімова