Справа № 444/3237/26
Провадження № 2/444/2234/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
заочне
13 серпня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Оприск З. Л.
секретар судового засідання Будзан Н.В.
за участі представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовква Львівської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
16 липня 2026 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.
Позивач свої позовні вимоги мотивує наступним. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області у справі № 2-1020/2008р. від 03.11.2008 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (далі по тексту також «Боржник» або «Відповідач») та стягнуто з останнього аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 в розмірі по 300 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 13.10.2008 року. На виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист № 21020 від 28.11.2008 року. Згідно з ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 02.12.2024 року видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-1020/2008р., на виконання якого 21.05.2025 Жовківським ВДВС у Львівської області ЗМУЮ відкрито виконавче провадження № 78127297. Окрім цього, Шевченківським районним судом м. Львова ще 16.12.1999 видавався виконавчий лист на виконання судового рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частин із всіх видів заробітку але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму походів громадян на кожну дитину щомісячно з дати винесення відповідного рішення судом і до досягненням дітьми повноліття. Зазначив, що з дати призначення аліментів (грудень 1999 року) і в новій справі № 2-1020 (жовтень 2008 року) боржник ОСОБА_3 взагалі не сплачував жодних аліментів на утримання дітей. В межах виконавчого нового виконавчого провадження № 78127297 державним виконавцем Мікулою Л.С. у травні 2026 року проведено розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_3 по аліментах. Так, відповідно до цього розрахунку, загальна сума заборгованості Відповідача (Боржника) - ОСОБА_3 перед Позивачем (Стягувачем) - за період невиконання зобов`язань зі сплати аліментів з жовтня 2008 року по липень 2017 року (рік досягнення повноліття обох доньок Боржника та Стягувача) - становить 113 908,00 грн. Сукупний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, дорівнює сукупному розміру заборгованості, на яку вона нараховується 113 908,00 грн. Вказав, що загальна сума інфляційних втрат за весь період прострочення (2008-2026 роки) становить 397 607, 58 грн., а загальна сума 3 (трьох) відсотків річних - 44 467, 06 грн. Просив стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2008 року по липень 2017 року в розмірі 113 908, 00 грн.; Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), інфляційні втрати в розмірі 397 607,58 грн., а загальна сума 3 (трьох) відсотків річних - 44 467, 06 грн за прострочення сплати аліментів у період із жовтня 2008 року по 30 червня 2026 року.
Відповідач не подав відзив на позовну заяву.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Проти винесення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні було досліджено усі наявні в матеріалах справи докази.
З копії виконавчого листа від 16.12.1999 року вбачається, що Шевченківським районним судом м. Львова 16.12.1999 року видавався виконавчий лист на виконання судового рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частин із всіх видів заробітку, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму походів громадян на кожну дитину щомісячно з 16.12.1999 року і до досягненням дітьми повноліття.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області у справі № 2-1020/2008р. від 03.11.2008 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та стягнуто з останнього аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 в розмірі по 300 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 13.10.2008 року. На виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист № 21020 від 28.11.2008 року, що підтверджується копією цього виконавчого листа.
З копії розрахунку заборгованості боржника ОСОБА_3 по аліментах, вбачається, що в межах виконавчого виконавчого провадження № 78127297 державним виконавцем Мікулою Л.С. у травні 2026 року проведено розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_3 по аліментах. Відповідно до цього розрахунку загальна сума заборгованості Відповідача (Боржника) - ОСОБА_3 перед Позивачем (Стягувачем) - за період невиконання зобов`язань зі сплати аліментів з жовтня 2008 року по липень 2017 року (рік досягнення повноліття обох доньок Боржника та Стягувача) - становить 113 908,00 грн.
Дослідивши усі матеріали справи та перевіривши їх доказами, заслухавши учасників судового засідання, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч.2 ст.196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі N 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі N 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі N 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі N 6-300цс16, і вважає, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Таким чином судом встановлено, що відповідач з 13.10.2008 року мав обов`язок сплачувати на користь позивача аліменти у визначеному розмірі та достовірно знав про цей свій обов`язок, відтак допущення ним заборгованості по сплаті таких було свідоме та в певний період часу сукупний розмір цієї заборгованості перевищував суму відповідних платежів за один рік. Достатніх належних та допустимих доказів того, що заборгованість утворилася з незалежних від відповідача причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів, раптової хвороби, тощо, суду не надано.
За таких обставин немає достатніх підстав стверджувати, що заборгованість відповідача утворилася не з його вини, а відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.12.2020 року у справі № 661/905/19, «саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів».
Також суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що в сімейному чи матеріальному стані відповідача з часу призначення аліментів відбулися якісь зміни, що матеріальний стан відповідача не дозволяє сплачувати аліменти на утримання його дитини, а відтак, відповідно до положень ч.2 ст.196 СК України відсутні правові підстави для зменшення розміру неустойки.
Враховуючи викладене, позивач відповідно до положень ч.1 ст.196 СК України має право на стягнення неустойки (пені) у зв`язку із виникненням заборгованості по сплаті аліментів, що відбулося з вини відповідача, який був зобов`язаний сплачувати аліменти за рішенням суду, у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Загальний розмір пені за заборгованість зі сплати аліментів, враховуючи положення ч.1 ст.196 СК України, позивачем нараховано вірно в сумі 113 908, 00 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальний розмір інфляційних втрат в розмірі 397 607,58 грн. та загальну суму 3 відсотків річних в розмірі 44 467,06 грн. за прострочення сплати аліментів позивачем нараховано вірно.
Зібрані по справі докази оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для повного задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. А тому з відповідача необхідно стягнути 5559 грн. 83 коп. судового збору.
Керуючись ст. 155, 180, 196 СК України, ст. ст. 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2008 року по липень 2017 року в розмірі 113 908, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), інфляційні втрати в розмірі 397 607,58 грн., а загальна сума 3 (трьох) відсотків річних - 44 467, 06 грн за прострочення сплати аліментів у період із жовтня 2008 року по 30 червня 2026 року.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), судовий збір в розмірі 5559 грн. 83 коп., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Одночасно роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Дата складення повного тексту судового рішення 13 серпня 2026 року.
Головуючий Оприск З. Л.