Справа № 462/4696/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 серпня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в :
позивач АТ «ПУМБ» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 51160,29 грн. та витрати зі сплати судового збору. Свої вимоги обґрунтовує тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2001531857601 на підставі якого видано кредитну картку з кредитним лімітом у сумі 72700 грн., який було змінено на 46541 грн. Відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.03.2026 року складає 51160,29 грн., з яких: 32557,97 грн. - заборгованість за кредитом; 18602,32 грн. - заборгованість за процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією. Вказав, що, зважаючи на положення ЦК України, позивачем не пропущено строк позовної давності. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.05.2026 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу двічі разом із позовною заявою та додатками за місцем його реєстрації, однак поштові відправлення повернуто суду.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.
У встановлений судом строк відзиву на позов відповідач не подав, причин такого не повідомив.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як встановлено судом, 28.01.2020 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви №2001531857601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит із кредитним лімітом у розмірі 72700 грн. із строком кредитування 12 місяців із реальною річною процентною ставкою 47,88% річних.
Дана заява підписана особисто відповідачем.
Також, відповідач ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про споживчий кредит, зокрема, його розмір, строк кредитування, тип та розмір процентної ставки.
Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту, кредитний ліміт по договору №2001531857601 від 28.01.2020 року було збільшено (змінено) декілька разів, востаннє 03.03.2022 року на суму у розмірі 46541 грн.
Водночас, матеріали справи не містять доказів, що таке збільшення кредитного ліміту було здійснено за заявою ОСОБА_1 , або лише за ініціативою банку без узгодження із відповідачем.
На підтвердження виконання своїх зобов`язань банком надано виписку/особовий рахунок за період з 28.01.2020 по 01.03.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, а саме здійснював операції по списанню кредитних коштів та погашав кредит, відсотки.
При цьому, виписка/особовий рахунок за період з 28.01.2020 по 01.03.2026 року підтверджує, що відповідач не користувався кредитним лімітом у збільшеному розмірі та використання кредитних коштів не перевищувало 10000 грн.
Таким чином, позивач свої зобов`язання за кредитними договорами виконав, а відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Із вимог ст. 1048 ЦК України вбачається, що позичальник зобов`язаний сплачувати відсотки від суми займу щомісячно до дня повернення позики, при відсутності іншої домовленості.
У відповідності до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)
Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з 31.01.2020 по 30.08.2024, така, у загальному розмірі, станом на 01.03.2026 року складає 51160,29 грн. з яких: 51160,29 грн. - заборгованість за кредитом; 18602,32 грн. - заборгованість за процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16, уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
А тому, нарахування позивачем процентів поза межами строку кредитування не відповідає вимогам законодавства.
Так, у договорі №2001531857601 від 28.01.2020 року визначено строк його дії, а саме: 12 місяців з дня надання кредитного ліміту. Зі спливом вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін або підстав його скорочення у порядку, визначеному ДКБО.
При цьому, матеріали справи не містять відомості про продовження строку дії даного договору, відсутності заперечень будь-якої із сторін на продовження строку дії такого та покликання на відсутність підстав його скорочення у порядку, визначеному ДКБО, а також відомостей про те, що саме із долученою до матеріалів справи копією публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО був ознайомлений відповідач.
Згідно розрахунку заборгованість відповідача по кредитному договору від 28.01.2020 року №2001531857601, розмір заборгованості по процентам становить 18602,32 грн.
Водночас, даний кредитний договір укладено 28.01.2020 року, строк кредитування 12 місяців, доказів продовження його дії матеріали справи не містять.
Згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 30.12.2020 року заборгованість за процентами становить 0 грн., за січень 2021 року нарахування процентів не проводилось.
Після закінчення строку кредитного договору №2001531857601від 28.01.2020 року /12 місяців/ позивач продовжив нарахування процентів, а відповідач частково проводив оплату та у період з 01.02.2021 року по 30.08.2024 року сплатив 45873,43 грн., які позивачем зараховано на оплату процентів, нарахованих після закінчення строку договору.
Вказане узгоджується із викладеним у постанові Львівського апеляційного суду від 14.11.2025 року, якою рішення Залізничного районного суду міста Львова від 17 березня 2025 року у справі №462/238/25 за аналогічних обставин, залишено без змін.
Відповідно до наданого стороною розрахунку заборгованості за кредитним договором №2001531857601 від 28.01.2020 року розмір заборгованості складає 51160,29 грн. з яких: 32557,97 грн. - заборгованість за кредитом; 18602,32 грн. - заборгованість за процентами.
Таким чином, оскільки заборгованість по процентам у відповідача відсутня, а сплачені відповідачем кошти у розмірі 45873,43 грн. були враховані позивачем у погашення процентів, що нараховані поза межами строку кредитування, відповідач повністю сплатив заборгованість по кредитному договору №2001531857601 від 28.01.2020 року, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 11, 509, 525, 526, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
у задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбаченому ст. 354, 355 ЦПК України.
Рішення суду складено 14.08.2026 року.
Суддя: Бориславський Ю. Л.