Справа № 465/5037/26
Провадження 2-а/465/159/26
РІШЕННЯ
Іменем України
14.08.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,
при секретарі судового засідання Титикайло І.Ю.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції Мухи Тетяни Володимирівни про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції та інспектора 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Мухи Тетяни Володимирівни, в якому просить визнати дії інспектора протиправними, скасувати постанову серії ЕНА №7196918 від 15 травня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15 травня 2026 року керував автомобілем HYUNDAI IONIQ, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Митрополита Андрея у м. Львові в крайньому лівому ряді маючи намір здійснити поворот праворуч на прилеглу територію Національного університету «Львівська політехніка».
Позивач зазначив, що є викладачем НУ «Львівська політехніка», на території якого для працівників та викладачів облаштована стоянка. Єдиний діючий заїзд до такої стоянки здійснювався через арку будівлі № 3 по вул. Митрополита Андрея. Інші заїзди, за твердженням позивача, були закриті у зв`язку з проведенням ремонтних робіт.
Позивач вказував, що для виконання повороту праворуч він завчасно заїхав на смугу для маршрутних транспортних засобів, оскільки надалі вона була відокремлена від загальної смуги руху суцільною лінією дорожньої розмітки, перетин якої безпосередньо перед заїздом на територію університету був неможливим без порушення Правил дорожнього руху
Позивач не заперечує факту заїзду на смугу для маршрутних транспортних засобів, однак стверджує, що такий заїзд був безпосередньо пов`язаний із виконанням повороту праворуч на територію університету, де розташована стоянка для працівників та викладачів навчального закладу.
Зазначає, що після початку смуги для маршрутних транспортних засобів така смуга відокремлена від іншої частини проїзної частини суцільною лінією дорожньої розмітки, яка продовжується до місця заїзду на територію університету, у зв`язку з чим безпосередньо перед місцем повороту перестроїтися з основної смуги руху на смугу для маршрутних транспортних засобів без перетину суцільної лінії дорожньої розмітки неможливо.
У зв`язку з цим позивач стверджує, що заїхав на смугу для маршрутних транспортних засобів завчасно, у місці, де дорожня розмітка дозволяла здійснити відповідне перестроювання, та продовжив рух нею виключно з метою подальшого повороту праворуч.
Позивач також зазначає, що під час розгляду справи працівником поліції не було належним чином досліджено дорожню обстановку та особливості дорожньої розмітки, а інспектор виходила з того, що безпосередньо перед заїздом на територію університету наявна переривчаста дорожня розмітка, яка дозволяла позивачу здійснити перестроювання безпосередньо перед поворотом.
Представник відповідача подав відзив на позов у якому просив у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування відзиву зазначає, що інспектором поліції безпосередньо було виявлено факт порушення позивачем вимог п.17.1 Правил дорожнього руху України, а саме рух транспортного засобу смугою для маршрутних транспортних засобів.
Представник відповідача вказує, що під час розгляду справи позивачу були роз`яснені його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а справа була розглянута інспектором у межах наданих законом повноважень.
На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем долучено відеозаписи з місця події.
Також у відзиві представник відповідача зазначає, що із відеозапису вбачається наявність дорожнього знака 5.11, рух автомобіля позивача смугою для маршрутних транспортних засобів, а також наявність дорожньої розмітки 1.7 - переривчастої лінії, яка дозволяє здійснити поворот праворуч.
Під час розгляду справи позивачем подано додаткові письмові докази, а саме лист Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та погоджену схему організації дорожнього руху по вул. Митрополита Андрея у м. Львові.
Крім цього, позивачем долучено документи Управління патрульної поліції у Львівській області, отримані за результатами проведеного 09 липня 2026 року обстеження відповідної ділянки вулично-шляхової мережі.
Із зазначених матеріалів вбачається, що працівниками відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Львівській області під час обстеження встановлено наявність затертої дорожньої розмітки 1.2, а також невідповідність експлуатаційного стану відповідної ділянки дороги встановленим вимогам.
За результатами такого обстеження Управлінням патрульної поліції у Львівській області винесено вимогу №858 від 10 липня 2026 року, якою Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради зобов`язано привести дорожню розмітку по вул. Митрополита Андрея у м. Львові у відповідність до погодженої схеми організації дорожнього руху.
Судом встановлено, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Зі змісту ч.1 ст.205 КАС України вбачається, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі представника відповідача, за наявними у ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА №7196918 від 15 травня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 гривень.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено порушення вимог пункту 17.1 Правил дорожнього руху України, а саме рух (зупинку) на смузі для маршрутних транспортних засобів.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом.
Зі змісту статті 251 КУпАП вбачається, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Також за змістом статті 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином відповідач повинен довести не лише факт перебування автомобіля позивача на смузі для маршрутних транспортних засобів, а й те, що за конкретних обставин та існуючої організації дорожнього руху такі дії були протиправними.
Відповідно до п.17.1 Правил дорожнього руху України На дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі.
Водночас згідно з п.17.2 Правил дорожнього руху України водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Судом досліджено відеозапис, долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Із даного відеозапису вбачається факт руху транспортного засобу позивача смугою для маршрутних транспортних засобів, що позивачем не заперечується.
Разом з тим зазначений відеозапис сам по собі не дає можливості беззаперечно встановити, що позивач мав реальну можливість здійснити перестроювання на відповідну смугу безпосередньо перед місцем повороту праворуч, не порушуючи при цьому вимоги дорожньої розмітки.
У відзиві представник відповідача стверджує про наявність безпосередньо перед поворотом дорожньої розмітки 1.7 - переривчастої лінії, яка, на думку відповідача, дозволяла позивачу здійснити перестроювання саме у цьому місці.
Однак зазначене твердження не узгоджується з іншими наявними у справі доказами.
Зокрема, з долученого позивачем листа Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 02.07.2026 № 31-вих-96530 та схему організації дорожнього руху по вул. Митрополита Андрея у м. Львові вбачається, що станом на дату надання відповіді дорожня розмітка по вул. Митрополита Андрея відповідає погодженій патрульною поліцією схемі організації дорожнього руху.
Із дослідження схеми організації дорожнього руху на відповідній ділянці вул.Митрополита Андрея вбачається, що смуга для руху маршрутних транспортних засобів відокремлена від суміжної смуги руху транспортних засобів суцільною лінією дорожньої розмітки.
Крім цього із поданих позивачем матеріалів установлено, що після звернення позивача працівниками відділу безпеки дорожнього руху УПП у Львівській області здійснено виїзд на вул. Митрополита Андрея та проведено обстеження дорожньої розмітки щодо її відповідності погодженій схемі організації дорожнього руху. За результатами обстеження складено акт від 09.07.2026 та винесено вимогу № 858 від 10.07.2026.
У вимозі № 858 Управління патрульної поліції зобов`язало Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради привести дорожню розмітку по вул. Митрополита Андрея у м. Львові у відповідність до погодженої схеми організації дорожнього руху.
У відповіді патрульної поліції також зазначено, що під час виїзду 09.07.2026 встановлено невідповідність нанесеної дорожньої розмітки погодженій уповноваженим підрозділом Національної поліції схемі організації дорожнього руху, у зв`язку з чим і було направлено вимогу № 858 про приведення розмітки у відповідність до такої схеми.
Галицька районна адміністрація надалі у відповіді від 28.07.2026 №31-вих-11694 повідомила, що дорожню розмітку заплановано привести у відповідність до затвердженої схеми організації дорожнього руху.
Таким чином, судом встановлено невідповідність тверджень представника відповідача щодо наявності вул. Митрополита Андрея у м. Львові переривчастої лінії, та схемою організації дорожнього руху на відповідній ділянці вул.Митрополита Андрея з якої вбачається, що смуга для руху маршрутних транспортних засобів відокремлена від суміжної смуги руху транспортних засобів суцільною лінією дорожньої розмітки.
У відзиві відповідач наполягає на існуванні переривчастої дорожньої розмітки 1.7, яка дозволяла позивачу здійснити поворот праворуч, тоді як під час спеціального обстеження працівником відділу безпеки дорожнього руху встановлено затерту дорожню розмітку 1.2 та вжито заходів для приведення розмітки у відповідність до погодженої схеми.
Вказана суперечність має істотне значення, оскільки стосується безпосередньо можливості позивача виконати поворот праворуч іншим способом, ніж шляхом завчасного заїзду на смугу для маршрутних транспортних засобів.
При цьому сам факт руху транспортного засобу відповідною смугою, який зафіксований на відеозаписі, за конкретних обставин цієї справи не є достатнім для беззаперечного висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Представником відповідача не спростовано доводів позивача про те, що його рух смугою для маршрутних транспортних засобів був безпосередньо пов`язаний із виконанням повороту праворуч на прилеглу територію.
Також відповідачем не доведено, що позивач мав можливість здійснити такий поворот безпосередньо перед заїздом шляхом перетину переривчастої дорожньої розмітки, оскільки на вказаній ділянці дороги наявна дорожня розмітка 1.2 (широка суцільна лінія).
Сам факт часткового стирання або незадовільного візуального стану дорожньої розмітки 1.2 не свідчить про наявність на відповідній ділянці дорожньої розмітки 1.7 та не є доказом її нанесення.
Відтак доказами у справі не спростовано твердження позивача про те, що існуюча організація дорожнього руху об`єктивно зумовлювала необхідність завчасного заїзду на смугу для маршрутних транспортних засобів.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №524/5741/16-а, відповідно до якої сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи, а викладені в ній обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, дослідженими судом.
Аналогічний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №537/4012/16-а, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що факт вчинення адміністративного правопорушення повинен бути доведений належними доказами.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а наголошено, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний надати суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення, а суд не може виходити виключно із змісту оскаржуваної постанови без перевірки доказів, покладених в її основу.
Саме спостереження інспектором певної поведінки водія не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести всі істотні обставини складу адміністративного правопорушення.
Суд також враховує, що надані відповідачем докази фактично підтверджують лише факт руху автомобіля смугою для маршрутних транспортних засобів, однак не усувають обґрунтованих сумнівів щодо протиправності такого руху за конкретної дорожньої обстановки.
Інших доказів, які б підтверджували, що безпосередньо перед заїздом на територію університету існувала переривчаста дорожня розмітка та що позивач міг здійснити поворот в інший спосіб без порушення Правил дорожнього руху, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З вищенаведеної норми вбачається вичерпний перелік повноважень суду за результатами розгляду справи про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірність оскаржуваної постанови та наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, постанова серії ЕНА №7196918 від 15 травня 2026 року підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Разом з тим позивач також просить окремо визнати протиправними дії інспектора Мухи Т.В.
Суд зазначає, що ч.3 ст.286 КАС України містить спеціальний перелік способів судового захисту у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
У даному випадку права позивача відновлюються шляхом скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Дії інспектора щодо встановлення обставин справи, оцінки доказів та винесення оскаржуваної постанови не породжують самостійних правових наслідків для позивача поза прийнятою постановою, а їх правомірність перевіряється судом при оцінці законності самої постанови.
Тому окреме визнання таких дій протиправними не є необхідним для ефективного відновлення порушеного права позивача, у зв`язку з чим у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 2, 5, 72-77, 241-246, 286 КАС України, статтями 7, 247, 251, 280 КУпАП, суд,
вирішив:
позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Мухи Тетяни Володимирівни про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕНА №7196918 від 15 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій інспектора 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Мухи Тетяни Володимирівни - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дзеньдзюра С.М.