Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07.08.2026 Справа №607/13106/26 Провадження №2-а/607/386/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судового засідання Новосад С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сабатюк Наталія Петрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Адвокат Сабатюк Н.П. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №R566692 від 04 червня 2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.; закрити справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1331,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що зазначені у постанові №R566692 від 04 червня 2026 року відомості не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 не отримував жодних повісток, розпоряджень, повідомлень про необхідність явки у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також він не отримував жодних сповіщень від працівників Укрпошти, тому у позивача не було умислу на порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Сам факт існування повістки не підтверджує факту доведення її змісту до відома особи. Відповідачем не надано копії повістки, конверта та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Окрім цього представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не ознайомлювали з будь-якими матеріалами, що підтверджують вчинення ним адміністративного правопорушення. При цьому, ОСОБА_1 вчасно оновив свої дані в стосунку «Резерв+» та у 2025 році пройшов ВЛК, тому незрозуміло з якою метою позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою судді від 19 червня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 та його представник Сабатюк Н.П. в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. Від позивача ОСОБА_1 та адвоката Сабатюк Н.П. до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять позов задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. У встановлений судом строк відзиву не подав та із клопотанням про продовження строку на його подання не звертався. Заяв про відкладення розгляду справи до суду від представника відповідача не надходило.
Згідно із ч. 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали справи та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Зі змісту оскаржуваної постанови №R566692 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 04 червня 2026 року вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці №7279267 засобами поштового зв`язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_2 24 травня 2026 року о 09:00 год. для уточнення даних (ст..22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вищевказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.
Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства (ч.3 ст.17 Закону України «Про оборону України»).
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:
- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
- перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
- смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Аналогічне положення передбачене у п. 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року (далі Порядок №560).
Відповідно до п.30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з п. 30-2 Порядку № 560 у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису. (п. 30-3 Порядку №560)
Відповідно до п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту копії витягу із застосунку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , звання солдат, ВОС 999097. Дата ВЛК - 30 листопада 2025 року. У ОСОБА_1 наявна відстрочка на військову службу під час мобілізації до завершення мобілізації. У вказаному витязі також міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 дані уточнив вчасно.
Представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 не отримував повістки чи іншого повідомлення про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 24 травня 2026 року о 09 год. 00 хв., тобто позивач не був належним чином оповіщений про виклик до центру комплектування та соціальної підтримки. Жодних сповіщень, телефонних дзвінків чи повідомлень від працівників поштового відділення про надходження повістки не було.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відзиву на позов відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 не подано, а також не надано доказів про надсилання позивачу повістки про виклик на 24 травня 2026 року о 09 год. 00 хв. до центру комплектування, а також доказів про те, коли саме поштове відправлення було доставлене на адресу позивача, а також чи був повідомлений ОСОБА_1 про необхідність отримання рекомендованого листа. На переконання суду, відповідачем не доведено факту належного оповіщення ОСОБА_1 про виклик до центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення даних.
Суд враховує, що у відповідності до копії витягу із застосунку «Резерв+», позивач ОСОБА_1 вчасно уточнив дані, про що свідчить відповідна відмітка. При уточненні даних ОСОБА_1 вказав свій номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, адресу місця проживання. При цьому, доказів сповіщення позивача за номером телефону чи будь-якими іншими засобами, а також доказів порушення ОСОБА_1 правил військового обліку суду не надано.
В оскаржуваній постанові №R566692 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 04 червня 2026 року зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про те, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності, однак вказана обставина за умови неподання відповідачем відзиву з дорученням доказів направлення на адресу позивача повістки про виклик до центру комплектування та соціальної підтримки (надання копії поштового повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи), не може свідчити про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно зі ст. 62 Конституції України винуватість особи має бути доведена у встановленому законом порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статей 251, 280 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів та доказування наявності складу адміністративного правопорушення покладається саме на суб`єкта владних повноважень. Сама по собі заява особи про визнання вини, за відсутності належних, допустимих та достовірних доказів (зокрема, доказів належного вручення повістки чи оголошення про виклик відповідно до вимог Порядку № 560), не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку доказування вини особи та не може бути єдиною і достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи недоведення відповідачем факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови, та вважає, що постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до частини першої статті 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про доцільність задоволення позовних вимог, тому вжиті ухвалою суду від 17 червня 2026 року заходи забезпечення позову слід скасувати.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, із бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 532,48 грн., а також сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 798,72 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої п`ятої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 1, 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, за правилами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем та його представником до матеріалів позову долучено лише ордер та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Позивачем та його представником не надано суду договору про надання правничої допомоги (із зазначенням порядку та умов обчислення гонорару), акта приймання-передачі наданих послуг із детальним описом виконаних робіт, а також документів, що підтверджують здійснення фактичної оплати або формування зобов`язання щодо такої сплати (квитанцій, платіжних інструкцій, розписок тощо). Заяви про надання доказів понесених витрат у строк, визначений ч. 7 ст. 139 КАС України, сторона позивача також не подавала.
Враховуючи викладене, оскільки сторона позивача не надала жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження фактичного понесення або виникнення обов`язку щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сабатюк Наталія Петрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову №R566692 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 04 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 (двадцять) коп.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 гривень, відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2026 року, у виді заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) звертати до примусового виконання до органів Державної виконавчої служби постанову №R566692 від 04 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17000 гривень, після набрання даним рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного судупротягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя Т. Я. Багрій