Справа № 461/5868/25 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/811/4312/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 листопада 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 , третя особа - акціонерне товариство «Ідея Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №C-404-007199-19-980 від 08.04.2019 року в розмірі 19013 грн. 39 коп. та заборгованість за кредитним договором №C-404-007200-19-980 від 08.04.2019 року в розмірі 9252 грн. 84 коп., а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08.04.2019 року між акціонерним товариством (далі - АТ) «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №C-404-007199-19-980, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності надані кредитні кошти в сумі 6370 грн. 79 коп.
Також, 08.04.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №C-404-007200-19-980, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності надані кредитні кошти в сумі 3600 грн.
Свої зобов`язання АТ «Ідея Банк» виконав, надавши грошові кошти ОСОБА_1 .
Всі права вимоги за кредитним договором №C-404-007199-19-980 від 08.04.2019 року та кредитним договором №C-404-007200-19-980 від 08.04.2019 року, з усіма додатковими договорами та угодами до нього, укладеними між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», відступлено ТОВ «Росвен Інвест Україна» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 року, а в подальшому, право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на підставі договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023 року, яке, в свою чергу, передало права вимоги за кредитними договорами на підставі договору факторингу №08/11/2024 від 08.11.2024 року ТОВ «Українські фінансові операції», відтак, останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами.
Відповідачка, зі своєї сторони, не виконала умови кредитних договорів, зокрема, не здійснила належним чином погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилась заборгованість за кредитним договором №C-404-007199-19-980 від 08.04.2019 року в розмірі 19013 грн. 39 коп. та кредитним договором №C-404-007200-19-980 від 08.04.2019 року в розмірі 9252 грн. 84 коп., що сумарно становить 28266 грн. 23 коп.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 листопада 2025 року позов ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість у розмірі 28266 грн. 23 коп., судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції».
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не встановив дійсний розмір заборгованості, безпідставно поклався на не деталізовані внутрішні довідки позивача, не застосував наслідки нікчемності умов договору про комісії, не перевірив правильність зарахування здійснених відповідачем платежів та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи. Також вважає, що позивачем не доведено наявності у нього права вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за спірними кредитними договорами.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 21.07.2026 року, є дата складення повного судового рішення - 31.07.2026 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.04.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти) №C-404-007199-19-980, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності надані кредитні кошти в сумі 6370 грн. 79 коп.
Також, 08.04.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти) №C-404-007200-19-980, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності надані кредитні кошти в сумі 3600 грн.
Свої зобов`язання Банк виконав, надавши грошові кошти позичальникові.
Всі права вимоги за кредитним договором (угодою) №C-404-007199-19-980 від 08.04.2019 року з усіма додатковими договорами та угодами до нього, укладеними між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», відступлене ТОВ «Росвен Інвест Україна» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 року, а, в подальшому, право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на підставі договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023 року, яке, в свою чергу, передало право вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» на підставі договору факторингу №08/11/2024 від 08.11.2024 року, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 .
Всі права вимоги за кредитним договором (угодою) №C-404-007200-19-980 від 08.04.2019 року з усіма додатковими договорами та угодами до нього, укладеними між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», відступлене ТОВ «Росвен Інвест Україна» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 року, а, в подальшому, право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на підставі договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023 року, яке, в свою чергу, передало право вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» на підставі договору факторингу №08/11/2024 від 08.11.2024 року, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 .
Умовами кредитного договору №C-404-007199-19-980 від 08.04.2019 року визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.
Виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за цим кредитним договором підтверджується випискою по поточному рахунку.
Однак, ОСОБА_1 не повернула отриманий кредит у встановлений договором строк і не сплатила процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 19013 грн. 39 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 6370 грн. 79 коп.; прострочена заборгованість за процентами - 12642 грн. 60 коп.
Умовами кредитного договору №C-404-007200-19-980 від 08.04.2019 року визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.
Виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за цим кредитним договором підтверджується випискою по поточному рахунку.
Однак, ОСОБА_1 не повернула отриманий кредит у встановлений договором строк і не сплатила процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 9252 грн. 84 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 3600 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 5652 грн. 84 коп.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Також, згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник (у даному випадку - відповідач) вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норма якої застосовується й до кредитних правовідносин, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.12, ч.ч.1-5, 6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням умов укладених угод №C-404-007199-19-980 від 08.04.2019 року та №C-404-007200-19-980 від 08.04.2019 року, допустила перед первісним кредитором - АТ «Ідея Банк» заборгованість за тілом кредиту та процентами.
Після укладення ОСОБА_1 з АТ «Ідея Банк» 08.04.2019 року угоди №C-404-007199-19-980 та угоди №C-404-007200-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, їй було відкрито поточні рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 із встановленням відповідного кредитного ліміту на кожному рахунку.
Згідно умов угоди №C-404-007199-19-980 від 08.04.2019 року, на момент укладення угоди, ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт в розмірі 6400 грн. з процентною ставкою за користування коштами кредитної лінії 24% річних.
Згідно умов угоди №C-404-007200-19-980 від 08.04.2019 року, на момент укладення угоди, ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт в розмірі 3600 грн. з процентною ставкою за користування коштами кредитної лінії 48% річних.
ОСОБА_1 , підписавши ці угоди, підтвердила, що вона ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та з загальною вартістю кредитної лінії, умовами угоди, ДКБО, тарифами банку та іншими умовами обслуговування які оприлюднено на інтернет-сторінці банку (www.ideabank.ua).
Враховуючи умови укладених кредитних договорів (угод), а також умови договору комплексного банківського обслуговування та тарифи АТ «Ідея Банк» в редакції, чинній на момент укладення договорів (угод), а також наявні в матеріалах справи письмові докази (довідка-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами, з урахуванням виписок по рахунках за період з 09.04.2019 року по 06.11.2019 року (рахунок № НОМЕР_2 ) та з 09.04.2019 року по 11.11.2019 року (рахунок № НОМЕР_1 ), немає підстав вважати надані розрахунки заборгованості помилковими чи такими, що не відповідають умовам укладених угод, так само немає підстав для висновку, що банком нараховувалися комісії, які банк не мав права нараховувати, в силу вимог Закону України «Про споживче кредитування».
ОСОБА_1 , заперечуючи правильність розрахунку заборгованості, не була позбавлена права подати свій розрахунок, чого нею зроблено не було.
Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст.ст.1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку з порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 року, укладений між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», невід`ємними частинами якого є акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 25.07.2023 року та реєстр боржників до договору факторингу від 25.07.2023 року; договір факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023 року, укладений між ТОВ «Росвен Інвест Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», невід`ємними частинами якого є акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 26.07.2023 року та реєстр боржників до договору факторингу від 26.07.2023 року; договір факторингу №08/11/2024 від 08.11.2024 року, укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «Українські фінансові операції», невід`ємними частинами якого є акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 08.11.2024 року.
Вказані документи є такими, що підтверджують факт переходу права вимоги за кредитними договорами до позивача.
ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі покликається на наявність в матеріалах справи лише одного реєстру боржників до договору факторингу від 25.07.2023 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест України», в той же час, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявні реєстри боржників до кожного договору факторингу, на підставі яких відступалося право вимоги до ОСОБА_1 за угодами №C-404-007199-19-980, №C-404-007200-19-980.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, які сторони подали на підтвердження своїх вимог та заперечень, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 31 липня 2026 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич