Справа № 944/619/26 Головуючий у 1 інстанції: Білецька М.О.
Провадження № 22-ц/811/2784/26 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
УХВАЛА
11 серпня 2026 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Бойко С.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 травня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,
встановила:
ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору.
У встановлений судом строк апелянт подала до суду клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, покликаючись на ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів» та п.7 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір». Разом з тим вказує, що перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі у зв`язку з отриманням травми та потребою у тривалому лікуванні та реабілітації. Додає, що вимога сплати судовий збір, за таких обставин, стає для неї непомірним тягарем та створює штучний бар`єр для доступу до правосуддя. Альтернативно, у разі відмови у звільненні, просить значно зменшити розмір судового збору з відстрочкою/розстрочкою його сплати.
Згідно п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
У відповідності до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Системне тлумачення норм статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
Враховуючи вищенаведене й те, що ОСОБА_1 має статус відповідача у даній справі, норми ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» на неї не поширюються.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній в частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення, розстрочення чи зменшення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, встановлено, що ОСОБА_1 не надала суду доказів річного доходу за попередній календарний рік, що унеможливлює перевірку наявності підстав для задоволення заявленого нею клопотання відповідно до приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи вищенаведене, апелянту необхідно надати суду докази про її майновий стан в цілому, зокрема відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом за 2025 рік, відомості про отримання чи неотримання грошового утримання чи інших видів доходів, з яких не утримуються суми податки, наявність чи відсутність інших доходів, рухомого або нерухомого майна та їх обсягу, цінних паперів, можливості розпоряджатися ними, банківські документи про відсутність на рахунках коштів тощо, для вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 травня 2026 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Керуючись ч.2 ст.127, ст.ст. 136, 185, 356, 357 ЦПК України, суддя
постановила:
продовжити ОСОБА_1 строк для виконання вимог ухвали Львівського апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 17 липня 2026 року на десять днів з дня отримання апелянтом копії даної ухвали суду для подання доказів про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру з відстроченням/розстроченням його сплати.
Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде вважатись неподаною і буде повернута апелянту.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя Бойко С.М.