ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 758/18437/25
Провадження № 22-ц/820/1981/26
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №758/18437/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем, на заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року (суддя Бондарчук Л.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
в с т а н о в и в:
Звертаючись до суду із позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач, товариство) вказувало, що 05 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №05316-08/2024 (далі Кредитний договір), за умовами якого останній надано кредитні кошти у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, вказаної відповідачкою. І позичальниця, підписавши договір електронним підписом, підтвердила, що ознайомлена з умовами правил надання грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту ТОВ «Аванс Кредит», що розміщені на веб-сайті товариства.
Позивач зазначав, що відповідно до реєстру боржників від 24.12.2024 до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, що укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», товариство набуло права грошової вимоги до відповідачки в розмірі 33000 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 18000 грн - заборгованість за процентами; 5000 грн - штрафні санкції.
Оскільки сторони Кредитного договору узгодили розмір позики, грошову одиницю кредиту, строк та умови кредитування, тому Товариство просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №05316-08/2024 в розмірі набутого права грошової вимоги (33000 грн) та судові витрати.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року справу за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором передано на розгляд до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області .
Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №05316-08/2024 в розмірі 28000 грн та судовий збір в сумі 2568,95 грн.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Калінін С.К., подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, відповідачка вказує на те, що вона не визнає факт заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, що можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір та додаткові угоди до нього. Матеріали справи не містять доказів укладення договору шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття (акцепту) умов договору, а надані позивачем докази є неналежними, недопустимими і недостовірними у розумінні статей 77, 78, 79, 100 ЦПК України.
І наявна у матеріалах справи копія Кредитного договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Таким чином, на думку відповідачки, суд упереджено та формально підійшов до розгляду цієї справи, адже в рішенні не вказано, коли та в який спосіб вона нібито отримувала файл кредитного договору та одноразовий ідентифікатор та не вказано, які докази підтверджують такі обставини. Також, в рішенні суду не вказано, якими доказами підтверджується надсилання позикодавцем одноразового ідентифікатора на номер мобільного телефону чи в інший спосіб; що відповідачка використовувала одноразовий ідентифікатор; матеріали справи не містять інформації від оператора мобільного зв`язку, тощо.
ОСОБА_1 вважає, що суд не сприяв у дослідженні повноти, об`єктивності та встановлення істини по справі, що суперечать висновкам зробленим в постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23.
Також, відповідачка зазначає про те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а оскільки договір № 05316-08/2024 від 05.08.2024 не є укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит», тому відсутні підстави вважати, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги на підставі укладеного між ним та ТОВ «Аванс Кредит» договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 до ОСОБА_1 . А отже, позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідачки за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ»
Крім того, на думку відповідачки, повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що надано позивачем на підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами, не є належним і достовірним доказом надання відповідачці кредитних коштів на виконання умов кредитного договору № 05316-08/2024 від 05.08.2024.
Поміж того, ОСОБА_1 посилається на те, що доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом.
Відповідачка вважає, що позивач не довів факту укладення кредитного договору в електронному вигляді, перерахування кредитних коштів за договором, а тому підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками відсутні.
Крім того, визначений в договорі розмір річної відсоткової ставки по процентам, є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 1.4.1. договору, є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. При цьому, Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 (набрав чинності 24.12.2023) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, яка обмежила максимальну денну процентну ставку до 1%. Оскільки Договір № 05316-08/2024 укладено 05.08.2024, тобто після набрання чинності вказаними змінами, умови п. 1.4.1 щодо встановлення ставки 1,5% на день є нікчемними в силу частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Калінін С.К., просить скасувати оскаржуване заочне рішення та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову; стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 6 000 грн, судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення в розмірі 532,48 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 366,60 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване заочне рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Товариство зазначає, що відповідно до Кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що було надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні такого договору. Відповідачкою було подано Заявку на оформлення кредитних договорів та договору позики, в яких остання зазначила особисті персональні данні, підтвердила мобільний номер телефону, пройшла процедуру верифікації банківської карти, підписала Договори електронним підписом. Жодних заперечень та не погодження із умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання Кредитного договору останньою висловлено не було і ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з умовами кредитного договору.
Також, позивач зауважує, що позов подавався у паперовому вигляді, тому копія кредитного договору була подана у паперовому вигляді. Однак відповідачкою не надано суду належних і допустимих доказів на спростування доводів та вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме: не зарахування кредитних коштів на рахунок позичальниці, що вказаний у договорі або доказів того, що такий рахунок їй не належить.
Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідачка не позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
Товариство зазначає, що ним було надано до суду всі наявні документи за Кредитним договором, які були передані Первісним кредитором ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладеного Договору Факторингу. Позивач посилається на те, що було доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та існування заборгованості за Кредитним договором.
Крім того, ТОВ «ФК ЄАПБ» зазначає, що вартість правничої допомоги, наданої відповідачці в розмірі 6000 грн, з огляду на малозначність справи та складність написання апеляційної скарги, є неспівмірним, а тому вважає, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу до задоволення не підлягає.
Також, у відзиві на апеляційну скаргу, позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи повного тексту Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 та витягу з Реєстру боржників від 24.12.2024 до Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024
Представник ОСОБА_1 адвокат Калінін С.К. подав до суду заяву про виключення з числа доказів зазначених документів, наданих позивачем до суду апеляційної інстанції.
Справа розглядається в порядку статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями частини другої статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Щодо клопотання представника позивача.
Відповідно до частини першої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).
Встановлено, що копії Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 (не в повному обсязі) та Реєстру боржників від 24.12.2024 до Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 щодо ОСОБА_1 додані Товариством при зверненні до суду, містяться у матеріалах цієї справи (а.с. 23-25, 28) та були предметом дослідження суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що клопотання представника позивача до задоволення не підлягає, оскільки заявник не надав обґрунтованих доказів неможливості подання до суду першої інстанції повного тексту Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 з причин, що об`єктивно не залежали від Товариства та не зазначив необхідності приєднання до матеріалів справи копії Реєстру боржників від 24.12.2024 до Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 щодо ОСОБА_1 , ідентичну тій, що наявна в матеріалах справи, і перевірка законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення місцевого суду здійснюється апеляційним судом у межах тих доказів, що були досліджені судом першої інстанції, а стадія апеляційного перегляду законності оскаржуваного заочного рішення не може використовуватися стороною позивача для виправлення власних процесуальних упущень.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно положень частини першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 серпня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 05316-08/2024, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 10 000 грн строком на 120 днів, дата погашення кредиту 02.12.2024, зі сплатою 1,50 % в день. Цей договір підписано електронним підписом, що відтворений шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора.
Згідно з п. 1.5. договору детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору.
Відповідно до п. 1.6. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375-41хх-хххх-5485 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Згідно з п. 3.1. договору за користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 5-11).
Вищевказані умови відображені в паспорті споживчого кредиту, який також підписано електронним підписом відповідачки (а.с. 13-15).
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 3466_25[телефон приховано] від 30.01.2025, 05.08.2024 об 18:35:06 на суму 10 000 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 472746666, призначення платежу: зарахування 10 000 грн на картку НОМЕР_1 (а.с. 19).
24 грудня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит » та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24122024, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (а.с.23-27).
Відповідно до копії Реєстру боржників від 24 грудня 2024 року до договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 33000 грн, яка складається із: 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000 грн - сума заборгованості за процентами, 5000 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями (а.с.28).
Згідно з наданим ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №05316-08/2024 від 05.08.2024 за період з 05.08.2024 по 24.12.2024 становить 33 000 грн, з яких: 10 000 грн - сума заборгованості за кредитом, 23 000 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 20-21).
Ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції виходив із того, що між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачкою в електронній формі було укладено Кредитний договір, остання отримала на картку НОМЕР_1 10 000 грн кредитних коштів, а право вимоги за цим договором на підставі договору факторингу набуло ТОВ «ФК «ЄАПБ». Водночас, перевіривши розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають частковому задоволенню в сумі 28000 грн, оскільки вимога про стягнення штрафних санкцій не підлягає задоволенню відповідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За правилами статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII (далі-Закон №675-VIII) від 03.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Положеннями статті третьої Закону №675-VIII передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статей 11, 12 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону №675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону №675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (частина перша статті 12 Закону №675-VIII).
За правилами частини першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог приписів частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Також, статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно положень частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до приписів частини першої-четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
У цивільних справах Європейський Суд з прав людини використовує стандарт баланс ймовірностей (a balance of probabilities), а саме, необхідно довести, що факт скоріше був, аніж не був, тобто, суб`єктивна впевненість може бути виміряна як така, що дорівнює 51% і вище (ця математична аналогія випливає із пояснення в справі Miller v MinisterofPensions [1947] 2 All ER 372). В практиці Європейського Суду з прав людини можна знайти десятки рішень, в яких суд посилається на balance of probabilities для оцінки обставин справи. Наприклад, в рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 р., Європейський Суд з прав людини застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. SWEDEN 23.08.2016 р. Європейський Суд з прав людини вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам. Кожна людина з власного досвіду має уявлення про те, що деякі факти трапляються рідко, а деякі - часто. Це називають апріорною вірогідністю або вірогідністю, що визначена природою речей (inherentprobability). З цього починається процес доказування: чим менш правдоподібна та обставина, яку слід довести, тим більш переконливими мають бути докази, і навпаки, чим більш вірогідною здається обставина, тим менше зусиль потрібно від сторони, на яку покладено тягар доведення, аби переконати суд.
Оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України наявні у матеріалах справи письмові докази, а саме: копії: договору про надання фінансового кредиту №05316-08/2024 від 05.08.2024, паспорту споживчого кредиту від 05.08.2024, заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту від 05.08.2024, інформаційного повідомлення споживача від 05.08.2024, листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.01.2025, свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Аванс Кредит»; виписки з ЄДРЮОФОПГФ ТОВ «Аванс Кредит»; розрахунок заборгованості, апеляційний суд вважає доведеним факт укладення в електронному вигляді Кредитного договору між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 .
Як вбачається із матеріалів справи, договір про надання фінансового кредиту №05316-08/2024 від 05.08.2024 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W2432. При цьому, без отримання смс-повідомлення або телефонного дзвінка, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля, вказаний договір не був б укладеним, і за таких обставин, сторони договору досягли згоди щодо усіх істотних умов відповідного правочину.
Необхідно зазначити, що за нормами Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Судова колегія констатує, що ОСОБА_1 в порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України не надала доказів щодо не підписання нею Кредитного договору електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором.
Також, слід зазначити, що ОСОБА_1 не заперечує подання нею заявки-анкети на отримання фінансового кредиту від 05.08.2024 за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, зазначивши свої особисті дані щодо дати народження, РНОКПП, паспорту, місця реєстрації і проживання, електронну пошту, вид діяльності, загальний щомісячний дохід, мету отримання кредиту, номер телефону та номер картки отримувача (а.с.16-17).
З огляду на вищенаведене, голослівні доводи апеляційної скарги про те, що договір про надання фінансового кредиту №05316-08/2024 від 05.08.2024 є неукладеним з підстав його не підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, не спростовують висновку суду першої інстанції про укладеність зазначеного Кредитного договору між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачкою.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять електронного кредитного договору, а наявні в матеріалах справи копія договору не може вважатися електронним документом; що не можливо пересвідчитися, що Кредитний договір містить електронні підписи як позикодавця так і позичальника; що позивач не надав електронний файл з оригіналом електронного договору для перевірки факту накладення КЕП та змісту електронного файлу на сайті Міністерства цифрової трансформації; не з`ясовано, чи забезпечено цілісність та незмінність змісту Кредитного договору не спростовують висновок суду першої інстанції щодо укладеності договору про надання фінансового кредиту №05316-08/2024 від 05.08.2024, адже клопотань про витребування оригіналу Кредитного договору чи будь - яких інших клопотань на підтверджень доводів апеляційної скарги щодо неукладеності Кредитного договору відповідачкою заявлено не було, а відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Твердження відповідачки в апеляційній скарзі про те, що районний суд формально підійшов до розгляду цієї справи є такими, що не заслуговують на увагу, адже документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття провадження» від 18.03.2026 по справі №758/18437/25 із роз`ясненням відповідачці її права на надання відзиву на позов та на подання зустрічного позову та інших прав було направлено ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання та в електронний кабінет останньої та доставлено 19.03.2026 (а.с.57, 60). А відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про недоведеність набуття позивачем права вимоги за договором про надання фінансового кредиту №05316-08/2024 від 05.08.2024, судова колегія вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, адже встановлено, що зазначений Кредитний договір є укладеним, а тому відповідно до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 та Реєстру боржників, що є додатком №1 до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 (відносно боржника ОСОБА_1 ) позивач набув у ТОВ «Аванс Кредит» право вимоги до відповідачки за вказаним Кредитним договором.
Твердження відповідачки, що у договорі факторингу №24122024 від 24.12.2024 не вказано будь - якої інформації про відступлення права вимоги саме до неї та позивачем, не надано саме оригінал реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються або витяг з такого реєстру, що був би підписаний сторонами факторингу на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, адже в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії договору факторингу (розділи 1,2,3,10), акту прийому - передачі Реєстру боржників за договором факторингу №24122024 від 24.12.2024, Реєстру боржників, що є додатком №1 до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 (відносно боржника ОСОБА_1 ) із зазначенням даних та підписами і печатками Фактора (ТОВ «ФК «ЄАПБ» ) і Клієнта (ТОВ «Аванс Кредит») (а.с. 23-28). А клопотань щодо витребування саме оригіналів зазначених доказів відповідачкою заявлено не було.
Апеляційний суд, поміж іншого, відхиляє доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів за Кредитним договором, виходячи з наступного.
Як слідує із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.01.2025, що є письмовим доказом та оцінюється судом відповідно до статті 89 ЦПК України, 05.08.2024 було проведено платіж на суму 10000 грн маска картки НОМЕР_1 (а.с.19).
А відповідачка, посилаючись виключно на формальні заперечення щодо форми доказів позивача, не спростовує факту належності їй платіжної картки НОМЕР_1 , на яку, за умовами кредитного договору, здійснюватиметься переказ кредитних коштів; не заперечує сам факт отримання нею грошових коштів на картковий рахунок; не надає доказів (зокрема, виписки з її карткового рахунку), які б спростовували факт зарахування коштів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких даних, а також не заявляла клопотань про витребування таких доказів судом. Така процесуальна поведінка, яка полягає у запереченні доказів позивача без фактичного спростування основного предмету доказування та без використання передбачених ЦПК України процесуальних механізмів для доведення своєї позиції, свідчить про недобросовісне здійснення відповідачкою своїх процесуальних прав.
Також, слід зазначити, що ані первісний кредитор ТОВ «Аванс Кредит», ані новий кредитор ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є банківськими установами у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а тому не мають у своєму володінні первинних документів, сформованих у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, оскільки вказане Положення встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України.
Згідно статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею, до якої відноситься, зокрема, інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Надання суду разом із позовом первинних документів, сформованих у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зокрема, виписки по рахунку відповідачки, перебуває поза межами повноважень ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Порядок доказування в цій категорії справ передбачає доведення позивачем, який не є банківською установою, факту ознайомлення позичальника із умовами договору, доведення до його відома таких умов, факту укладення із позичальником договору в електронній формі та здійснення переказу кредитних коштів на рахунок позичальника, який останній вибрав для отримання цих коштів.
Суд звертає увагу, що позивач, як кредитодавець на час звернення із позовом до суду та минулий кредитодавець ТОВ «Аванс Кредит», не є власниками карткового рахунку відповідачки та об`єктивно не мали та не мають доступу до повної банківської інформації щодо руху коштів по рахунку позичальника. Водночас надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують факт оформлення кредиту, акцепту договору відповідачкою та перерахування кредитних коштів на картковий рахунок, зазначений позичальником при оформленні кредиту.
Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи договору на підтвердження наявності правовідносин між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», оскільки правовідносини, що виникни між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі цього договору, не є предметом розгляду у цій справі
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання ОСОБА_1 грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним Кредитним договором. І, встановивши, що взяті на себе кредитні зобов`язання відповідачка не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти не повернула, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка не сплачувалась ні новому, ні первісному кредитору, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 10000 грн заборгованості по кредиту (тіло) та відсутності законних підстав щодо стягнення 5000 грн штрафних санкцій з посиланням на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного судового рішення в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами.
Так, за умовами Кредитного договору, встановлено, що процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується в межах строку кредитування.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
В силу частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Отже, заборгованість відповідачки по несплачених відсотках за договором про надання фінансового кредиту №05316-08/2024 від 05 серпня 2024 року у період з 05.08.2024 по 02.12.2024 становить 12000 грн (10000 грн * 1% *120 днів).
З огляду на вищенаведене, оскаржуване судове рішення підлягає зміні, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №05316-08/2024 від 05 серпня 2024 року до 22000 грн, з яких: 10000 грн - тіло кредиту, 12000 грн - відсотки за користування кредитом.
Щодо розподілу судових витрат апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн, а відповідачка за подання апеляційної скарги - 3633,60 грн та 485 грн (при належному до сплати розмірі 484,48 грн), судового збору за заяву про перегляд заочного рішення.
Отже, ураховуючи вимоги статті 141 ЦПК України та наслідки розгляду справи апеляційним судом - часткове задоволення позову (66,7%), з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2019, 68 грн.
Та у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1210 грн за подання апеляційної скарги та 161,33 грн за заяву про перегляд заочного рішення, пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено (33,3%), а разом 1371,33 грн.
Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначило, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу до задоволення не підлягає, адже вказаний адвокатом розмір витрат є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим часом на надання таких послуг.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За нормами частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною першою статті 81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 надано копію ордера на надання правничої допомоги серії ВІ №1408484 від 10.07.2026, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №11 від 26.06.2018, копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/26 від 15.05.2026, копію додатку №1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/26 від 15.05.2026, копію рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (винагороди), копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 10.07.2026 .
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
З огляду на наведене та враховуючи, що апеляційна скарга Лапіки В.В. підлягає частковому задоволенню (33,3%), а рішення суду першої інстанції зміні; беручи до уваги наявність заперечень позивача щодо понесених відповідачкою витрат на правову (правничу) допомогу, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1998 грн (33,3%)
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем, задовольнити частково.
Заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року змінити, зменшивши суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 05316-08/2024 від 05 серпня 2024 року до 22 000 (двадцять дві тисячі) грн та зменшивши стягнуту суму судових витрат, понесених в суді першої інстанції до 2019 (дві тисячі дев`ятнадцять) грн 68 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014; вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 371 (одна тисяча триста сімдесят одна) грн 33 коп та 1998 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто вісім) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П`єнта
О.І Талалай