Справа № 522/15323/26
Провадження № 2-з/522/470/26
УХВАЛА
13 серпня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Юлія Вікторівна, розглянувши заяву про забезпечення позову, подану адвокатом Дроздовою Аліною Сергіївною від імені ОСОБА_1 разом із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича, Одеської філії державного підприємства «СЕТАМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Червинська Ніла Євгенівна про визнання електронних торгів недійсними,-
ВСТАНОВИВ:
До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича, Одеської філії державного підприємства «СЕТАМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Червинська Ніла Євгенівна про визнання електронних торгів недійсними, у якій позивач просить визнати недійсними електронні торги з реалізації 1/3 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 84,7 кв.м., жилою площею 59,4 кв.м., які були проведені 01.06.2026 на відкритих торгах на платформі «Державного підприємства «СЕТАМ».
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.
Разом з позовом до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 адвоката Дроздової Аліни Сергіївни надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича, Одеської філії державного підприємства «СЕТАМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Червинська Ніла Євгенівна про визнання електронних торгів недійсними, в якій заявниця просить накласти заборону відчуження 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 червня 2021 у справі № 308/8567/20, згідно якої системне тлумачення частини першої статті 153, частини тринадцятої статті 158, частини першої статті 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що: законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову; у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.
Отже, заява про забезпечення позову, подана разом з позовною заявою, має бути розглянута не залежно від вирішення питання про відкриття провадження справи.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, представник зазначає про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійсними електронних торгів. Позивач вважає, що приватним виконавцем була допущена низка порушень вимог чинного законодавства, незаконно сформована та подана організатору торгів заявка на реалізацію арештованого майна ОСОБА_1 , яке складається з єдиного житла позивача за боргове зобов`язання, загальна сума якого не перевищує законодавчий поріг. Позивач вважає, що належне йому нерухоме майно було продане ОСОБА_3 на електронних торгах по заниженій ціні. Зазначає, що 1/3 частки у квартирі не може бути виділена, у вказані квартирі постійно проживають співвласники ОСОБА_4 , якій належить 2/3 частки спільної приватної власності у вказаній квартирі, та ОСОБА_5 , який хворіє онкологічним захворюванням внаслідок чого постійно потребує медичних процедур, такі умови проживання ОСОБА_3 не приємні, тому вона може реалізувати придбане майно іншим особам. З метою уникнення у подальшому порушення права власності позивача, заявник просить вжити заходи забезпечення позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами та за своїм змістом тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.10.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже зазначене питання є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 викладена правова позиція, згідно якої заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 725/1512/23, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 викладена наступне: під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові від 15.02.2023 у справі № 932/5035/22 Верховний Суд виклав правову позицію, згідної якої при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів заявника та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; у імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові від 08.10.2018 у справі № 925/402/18 Верховний Суд зазначив: "Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову."
Представник позивача у заяві про забезпечення позову не обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову у справі саме необхідністю недопустити утрудення чи унеможливлення виконання рішення у справі. Заява обґрунтована тим, що на думку позивача, відповідачу буде неприємно жити у квартирі, а необхідність застосування заходів забезпечення позову обґрунтована уникненням подальшого порушення права власності, а не необхідністю забезпечити виконання рішення суду у справі.
Тобто, у заяві про забезпечення позову не зазначена мета вжиття заходів забезпечення позову, визначена ст. 149 ЦПК України.
З огляду на викладене, враховуючи не зазначення у заяві обставин, які б свідчили про дійсну необхідність застосування заходів забезпечення позову з метою, визначеною у ст. 149 ЦПК України, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 5, 149-151, 153, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви про забезпечення позову, поданої адвокатом Дроздовою Аліною Сергіївною від імені ОСОБА_1 разом із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича, Одеської філії державного підприємства «СЕТАМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Червинська Ніла Євгенівна про визнання електронних торгів недійсними- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Юлія ЧОРНУХА
13.08.2026