Справа № 344/14853/26
Провадження № 2-а/344/173/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.,
секретаря Семенюка А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В:
30 липня 2026 року представник позивача звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просить суд скасувати постанову № R547619 від 22.05.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що зі змістом даної постанови ознайомився тільки 27.07.2026 року після відкриття виконавчого провадження №81501807 та ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження. При винесенні оскаржуваної постанови позивач не був присутній, про розгляд справи його не повідомлено, повістки про розгляд справи він не отримував. Оскаржувана постанова від 22.05.2026 року № R547619 була винесена без належного завчасного повідомлення Позивача про дату, час і місце розгляду справи. При цьому у період з 15.05.2026 року по 23.05.2026 року він перебував на лікуванні, про що відповідачу було достеменно відомо. Для Позивача залишається не зрозумілим підстави притягнення до адміністративної відповідальності.
12 серпня 2026 року представник відповідача, через інформаційну систему «Електронний суд», подав відзив на позовну заяву, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_2 проти позову заперечує та не визнає в повному обсязі з наступних підстав.
Представник Позивача заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, стверджуючи, що Позивач нібито "не був обізнаний про існування цієї постанови" і дізнався про неї лише 27.07.2026 року з матеріалів виконавчого провадження. Згідно з об`єктивними даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ЄДРПВР) «Оберіг», 22.05.2026 року о 10:14:57 Позивач, авторизувавшись у своєму електронному кабінеті (застосунок "Резерв+"), особисто наклав свій кваліфікований електронний підпис (КЕП) на електронну Заяву наступного змісту: «Повідомляю, що мною допущено порушення законодавства про оборону... а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП.. Факт вчинення мною адміністративного правопорушення визнаю та надаю згоду на притягнення мене до адміністративної відповідальності за моєї відсутності».
Відповідно до Закону України від 09.05.2024 року № 3696-IX, Кодекс України про адміністративні правопорушення було доповнено спеціальною нормою - статтею 279-9. Вона передбачає, що за наявності такої заяви, поданої через електронний кабінет, уповноважена посадова особа виносить постанову по справі без участі особи та надсилає копію постанови в її електронний кабінет. Отже, 22.05.2026 року Позивач особисто ініціював процедуру свого притягнення до відповідальності, чудово знав про факт вчинення правопорушення (що він власноруч підтвердив підписом) та знав про те, що відносно нього буде винесена постанова про накладення штрафу.
Адвокат Позивача значну частину позову присвячує тому, що Позивачу нібито не було повідомлено про дату та час розгляду справи (який відбувся 22.05.2026), а також тому, що з 15.05.2026 по 23.05.2026 Позивач перебував на лікуванні, а отже фізично не міг прибути до ТЦК. Ці доводи нівелюються змістом статті 279-9 КУпАП та електронною заявою Позивача від 22.05.2026. Суть цієї норми полягає у спрощеному провадженні. Подаючи заяву про згоду на розгляд справи "за моєї відсутності" у застосунку «Резерв+», Позивач сам, добровільно та свідомо, відмовився від свого права на особисту присутність під час розгляду справи. Той факт, що Позивач перебував на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні не звільняв його від обов`язку повідомити про неможливість прибуття по повістці. Так, згідно з ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Позивач про причини неприбуття до ТЦК та СП не повідомляв. Отже оскаржувана електронна постанова № 8547619 була винесена в суворій відповідності до вимог ст. 279-9 КУпАП виключно на підставі власного волевиявлення (електронної заяви) Позивача, який сам визнав факт правопорушення.
В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача.
Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1ст. 9 КАС України).
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Так, за визначенням статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки військовозобов`язаного.
Тому в постанові про адміністративне правопорушення є необхідним посилання на порушення військовозобов`язаним вимог конкретної норми закону чи підзаконного акта.
За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22 травня 2026 року уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 під час вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було встановлено порушення Позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, встановлено, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ЄДРПВР) «Оберіг», які містяться у долучених до позову документах, 22.05.2026 року о 10:14:57 Позивач, авторизувавшись у своєму електронному кабінеті (застосунок "Резерв+"), особисто наклав свій кваліфікований електронний підпис (КЕП) на електронну Заяву наступного змісту: «Повідомляю, що мною допущено порушення законодавства про оборону... а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП... Факт вчинення мною адміністративного правопорушення визнаю та надаю згоду на притягнення мене до адміністративної відповідальності за моєї відсутності».
Відповідно до Закону України від 09.05.2024 року № 3696-IX, Кодекс України про адміністративні правопорушення було доповнено спеціальною нормою - статтею 279-9. Вона передбачає, що за наявності такої заяви, поданої через електронний кабінет, уповноважена посадова особа виносить постанову по справі без участі особи та надсилає копію постанови в її електронний кабінет.
Отже, 22.05.2026 року Позивач особисто ініціював процедуру свого притягнення до відповідальності, знав про факт вчинення правопорушення (що він власноруч підтвердив підписом) та знав про те, що відносно нього буде винесена постанова про накладення штрафу.
Більше того, відповідно до ст. 279-9 КУпАП, електронна копія постанови № 8547619 одразу відобразилася в його кабінеті, а Позивач мав право сплатити 50% суми штрафу (8500 грн.) протягом 10 днів (пільговий період діяв до 11.06.2026, що прямо вказано у Витязі), чим він не скористався.
Саме на підставі цього добровільного волевиявлення Відповідач виніс оскаржувану постанову.
Той факт, що Позивач перебував на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні не звільняв його від обов`язку повідомити про неможливість прибуття по повістці.
Так, згідно з ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Позивач про причини неприбуття до ТЦК та СП не повідомляв.
Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення накладено в межах санкції статті та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а наявні докази підтверджують обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, при розгляді справи доводи про протиправність постанови не знайшли свого підтвердження, є не необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Бабій О.М.
Повний текст рішення складено 13 серпня 2026 року.