Справа № 756/665/26
Категорія 17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 серпня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сідько І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про стягнення суми штрафу,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03.02.2026 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про стягнення суми штрафу передано за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 головуючим суддею у справі обрано суддю Петрова Д.В.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між ОСОБА_1 , Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі в.о. директора Денисенка В.М. з однієї сторони та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» з іншої сторони, укладено договір співфінансування (50/50) від 21.12.2020 року № 314/1249р.
Предметом договору є придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 (5 секція 3 пусковий комплекс) на загальну суму 872 951 грн. 20 коп.
У свою чергу грошова сума у розмірі по 436 475 грн. 60 коп. сплачена як ОСОБА_1 , так і Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі в.о. директора Денисенка В.М.
ОСОБА_1 вніс суму 436 475 грн. 60 коп. на реквізити Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» згідно квитанції від 21.12.2020 № 0.0.1952124965.1 що підтверджується довідкою від 29.12.2020 № 24/597 до договору від 21.12.2020 № 314/1249p про надходження коштів від КП «Спецжитлофонд».
Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі в.о. директора Денисенка В.М. внесено суму 436 475 грн. 60 коп. на реквізити КП «Спецжитлофонд», згідно платіжного доручення від 23.12.2020 № 951, що підтверджується довідкою від 29.12.2020 № 24/597 до договору від 21.12.2020 № 314/1249p про надходження коштів від «Спецжитлофонд».
Таким чином, обов?язок ОСОБА_1 щодо здійснення оплати за об?єкт нерухомості в порядку та на умовах Договору виконано в повному обсязі.
Пунктом 2.4 розділу 2 Договору передбачено введення в експлуатацію об?єкта будівництва у III кварталі 2022 року.
Відповідно до пункту 3.1. розділу З Договору, об?єкт нерухомості за цим договором передається КП «Спецжитлофонд» ОСОБА_1 після прийняття об?єкта будівництва в експлуатацію шляхом підписання Акта прийому-передачі майнових прав на об?єкт нерухомості протягом 20 робочих днів після проведення остаточних розрахунків визначених пунктом 4.9 цього Договору.
Станом на момент подання позову, умови Договору щодо ведення в експлуатацію вищезазначеного об?єкта будівництва КП «Спецжитлофонд» не виконані, інформація щодо виконання до Сторін - не надходила.
Таким чином КП «Спецжитлофонд» грубо порушено істотні умови Договору щодо ведення в експлуатацію вищезазначеного об?єкта будівництва.
ОСОБА_1 неодноразово звертався з листами до КП «Спецжитлофонд», зокрема було направлено претензію від 26.11.2025 КП «Спецжитлофонд», яку вона отримала 01.12.2025.
У свою чергу КП «Спецжитлофонд» листом від 03.12.2025 № 056/02-1853 повідомив позивача про наявні перешкоди та виникнення форс-мажорних обставин (воєнні дії), які ускладнюють будівництво, а також про нібито незаконне розірвання договорів підряду після проведення моніторингу Держаудитслужбою.
Наразі Позивач наголошує, що відповідач повинен довести наявні обставини (запровадження воєнного стану чи початок бойових дій), що мають відношення до конкретного господарського зобов?язання (здачі в експлуатацію об?єкту - житлового будинку за будівельною адресою на перетині АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 та унеможливлюють його вчасне виконання.
Однак КП «Спецжитлофонд» жодних документів, які б засвідчували дійсність форс-мажорних обставин та їх вплив на будівництво, надано не було. Більше того, розірвання договорів підряду за наслідками моніторингу не перешкоджає укладенню нових договорів з іншими надавачами послуг з будівництва, а отже зупинка будівництва є наслідком бездіяльності КП «Спецжитлофонд» та свідомого небажання виконати свої зобов?язання.
Укладаючи вищезазначений Договір, Позивач розраховував на виконання його умов зі сторони КП «Спецжитлофонд», але станом на момент подання позову Відповідач самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків, на письмові звернення Позивача не надав жодних, аргументів чи конструктивних доводів, причин невиконання умов Договору.
Невиконання умов договору КП «Спецжитлофонд» тягне за собою невчасне виконання міських цільових програм, неможливості раціонального ведення реєстру громадян, що перебувають на черзі квартирного обліку, постійні перевірки правоохоронних органів щодо необґрунтованого освоєння коштів місцевого бюджету, оскільки вчинені дії не призвели до результату, а Позивач не може отримати житло в натурі вже понад три роки з моменту коли об?єкт мав бути зданий в експлуатацію - III квартал 2022 року.
Враховуючи ситуацію, що склалась, ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду за захистом свої законних прав та інтересів, шляхом стягнення пені, оскільки пунктом 7.1 розділу 7 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов договору передбачену Законом.
Сума коштів внесених ОСОБА_1 , по частині об`єкту, що придбавається склала: 436 475 грн. 60 коп. А отже кожен місяць прострочення виконання договірних зобов`язань забудовником відповідно до договору від 21.12.2020 року № 314/1249р. тягне за собою стягнення з нього пені у розмірі суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення терміну виконання договірних зобов`язань. Сума штрафних санкцій, що мають бути сплачені ОСОБА_1 за порушення умов договору щодо здачі в експлуатацію квартири АДРЕСА_1 складає: 130 101 грн. та має бути сплачена КП «Спецжитлофонд».
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16.04.2026 від КП «Спецжитлофонд» надійшов на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначає, що умовами договору не передбачено право позивача на неустойку (штраф чи пеню), а відтак він не має права на її стягнення.
27.04.2026 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути суму збитків у розмірі 487 170 грн. 60 коп. та суму моральної шкоди у розмірі 250 000 грн.
15.05.2026 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
08.06.2026 від позивача надійшла заява про відмову від збільшення позовних вимог.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).
За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 , Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі в.о. директора Денисенка В.М. з однієї сторони та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» з іншої сторони, укладено договір співфінансування (50/50) від 21.12.2020 року № 314/1249р.
Предметом договору є придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 (5 секція 3 пусковий комплекс) на загальну суму 872 951 грн. 20 коп.
Кошти у розмірі по 436 475 грн. 60 коп. сплачено ОСОБА_1 так і Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі в.о. директора Денисенка В.М.
ОСОБА_1 вніс суму 436 475 грн. 60 коп. на реквізити Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» згідно квитанції від 21.12.2020 № 0.0.1952124965.1 що підтверджується довідкою від 29.12.2020 № 24/597 до договору від 21.12.2020 № 314/1249p про надходження коштів від КП «Спецжитлофонд».
Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі в.о. директора Денисенка В.М. внесено суму 436 475 грн. 60 коп. на реквізити КП «Спецжитлофонд», згідно платіжного доручення від 23.12.2020 № 951, що підтверджується довідкою від 29.12.2020 № 24/597 до договору від 21.12.2020 № 314/1249p про надходження коштів від «Спецжитлофонд».
Таким чином, обов?язок ОСОБА_1 щодо здійснення оплати за об?єкт нерухомості в порядку та на умовах Договору виконано в повному обсязі.
Пунктом 2.4 розділу 2 Договору передбачено введення в експлуатацію об?єкта будівництва у III кварталі 2022 року.
Відповідно до пункту 3.1. розділу З Договору, об?єкт нерухомості за цим договором передається КП «Спецжитлофонд» ОСОБА_1 після прийняття об?єкта будівництва в експлуатацію шляхом підписання Акта прийому-передачі майнових прав на об?єкт нерухомості протягом 20 робочих днів після проведення остаточних розрахунків визначених пунктом 4.9 цього Договору.
Станом на момент подання позову, умови Договору щодо ведення в експлуатацію вищезазначеного об?єкта будівництва КП «Спецжитлофонд» не виконані, інформація щодо виконання до Сторін - не надходила.
КП «Спецжитлофонд» листом від 03.12.2025 № 056/02-1853 повідомив позивача про наявні перешкоди та виникнення форс-мажорних обставин (воєнні дії), які ускладнюють будівництво, а також про нібито незаконне розірвання договорів підряду після проведення моніторингу Держаудитслужбою.
Позивач наголошує, що відповідач повинен довести наявні обставини (запровадження воєнного стану чи початок бойових дій), що мають відношення до конкретного господарського зобов?язання (здачі в експлуатацію об?єкту - житлового будинку за будівельною адресою на перетині АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 та унеможливлюють його вчасне виконання.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 та 2 статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).
Частиною 1 статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Верховний Суд неодноразово висновував, що принцип «належного виконання» полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21).
Натомість, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання (ст. 610 ЦК України).
Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що він вимушений звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, шляхом стягнення пені, оскільки пунктом 7.1 розділу 7 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов договору передбачену Законом.
Відповідно до наданого позивачем Договору № 314/1249р від 21.12.2020 вбачається, що умовами договору сторони не передбачили відповідальності за зміну строків прийняття в експлуатацію Об`єкта будівництва, тому нарахування пені/штрафу не має правового підґрунтя.
Цей пункт договору є загальним та не встановлює конкретного виду відповідальності, а тим більше не є умовою про забезпечення виконання зобов`язань Відповідача неустойкою, бо не містить відповідних формулювань.
Так само відсутній і спеціальний закон для стягнення неустойки з Відповідача у даному спорі, тож позов не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Водночас, поняття неустойки визначає ст. 549 ЦК України. Відповідно до цієї норми матеріального права неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Її (пені) завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Проте, нормами ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», якими врегульовано питання відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, ставку не визначено. Отже, за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначав, що ЦК України передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми.
За змістом ст. ст. 549, 550, 551 ЦК України розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Отже, у випадку, якщо сторони не погодили розмір штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання у договорі, штрафні санкції стягненню не підлягають.
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.
Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків (в тому числі у вигляді збитків).
Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми.
Суд зазначає, що з`ясування дійсного змісту правовідносин сторін договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення особою грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
Якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.
Водночас, умовами договору сторони не передбачили відповідальності за зміну строків прийняття в експлуатацію Об`єкта будівництва, тому нарахування пені не має правового підґрунтя.
Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.
Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна -встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про стягнення суми штрафу - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дмитро ПЕТРОВ