Справа № 761/26839/26
Провадження № 2-о/761/431/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою, відповідно до якої просила суд надати їй свідоцтво про смерть її бабусі, яка померла на окупованій території у Донецькій області, м. Торез ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник в судове засідання не з`явилася, ро дату, час та місце проведення судового засідання судом повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Батьками зазначено:
батько - ОСОБА_3 .
матір - ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_5 .
Батьками зазначено:
батько - ОСОБА_6 .
матір - ОСОБА_2 .
26 липня 2019 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено шлюб, зареєстрований Військово-цивільною адміністрацією міста Красногорівка Мар`їнського району Донецької області. Вказане підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
Прізвище після державнолї реєстрації шлюбу:
чоловіка - ОСОБА_8 ;
дружини - ОСОБА_8 .
Відтак, суд доходить до висновку, що ОСОБА_4 є бабусею ОСОБА_1 .
Заявник вказує, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Торез, Донецької області. На підтвердження зазначеного заявником було надано копію довідки про смерть №С-01235 від 03 червня 2026 року, медичне свідоцтво про смерть серії 21 №212700179 від 02 червня 2026 року та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 03 червня 2026 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Частинами 2, 3, 4 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану виготовляються за затвердженими Кабінетом Міністрів України зразками та їх описами.
Таким чином, суд уповноважений лише встановити юридичний факт смерті особи, який у подальшому є підставою для звернення заявника до органів державної реєстрації актів цивільного стану задля проведення такої реєстрації та отримання свідоцтва про смерть установленого зразка. Суд не наділений повноваженнями щодо безпосередньої видачі свідоцтв про смерть.
Оскільки заявником сформовано вимогу про видачу свідоцтва про смерть, що виходить за межі компетенції суду, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення такої заяви.
Керуючись Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 3, 4, 10, 17, 18, 264, 265, 273, 293-294, 315-319, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Суддя: