П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2026 року
м. Рівне
Справа № 567/1590/25
Провадження № 22-ц/4815/756/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 06 січня 2026 року у складі судді Василевича О. В., ухвалене в м. Острог Рівненської області о 12 годині 43 хвилин, повний текст рішення складено 16 січня 2026 року,
в с т а н о в и в :
Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 12.07.2021 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № [номер приховано], за умовами якого останньому надано кредит в розмірі 29 308 грн., строк користування - до 12.07.2023 року. Відповідач не виконав умови договору, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на 12.05.2025 року становить 58 515,37 грн., з яких: 20 412,78 грн. основний борг (в т.ч. прострочений); 3,61 грн. заборгованість за процентами річними; 38 098,98 грн. заборгованість за процентами щомісячними. Просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № [номер приховано] від 12.07.2021 року в розмірі 58 515,37 грн. та понесені позивачем судові витрати по справі.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 06 січня 2026 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченою законом можливістю заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, та обґрунтоване відсутністю належних, достатніх, достовірних доказів того, що умовами договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 не передбачено передачу права грошової вимоги, яке виникне в майбутньому, не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином, а інформація про ОСОБА_1 як боржника надана у витязі з реєстру прав вимог від 13.07.2021 року, тобто майже як через п`ять років після укладення договору про відступлення права вимоги.
Вважаючи рішення суду незаконним, АТ «Таскомбанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що 12.07.2021 року між ТОВ «Центр фінансових рішень» (кредитодавець) та відповідачем (позичальник) було укладено кредитний договір № [номер приховано]. 07.10.2016 року між АТ «Таскомбанк» (новий кредитор) та ТОВ «Центр фінансових рішень» (первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги. АТ «Таскомбанк» набуло права грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором. Зазначає, що ТОВ «Центр фінансових рішень» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит, а відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, тому у нього утворилася заборгованість. Вказує, що відповідачем на користь нового кредитора на часткове виконання зобов`язань по кредитному договору було сплачено 8 895,22 грн. основного боргу та 3,02 грн. відсотків, що підтверджується випискою по рахункам та розрахунком заборгованості. Вважає, що суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог. З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, також просить покласти на відповідача судові витрати, понесені у суді першої та апеляційної інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 12.07.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № [номер приховано], за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 29 308 грн. строком на 24 (без конкретизації одиниці виміру такого строку) та зі сплатою передбачених у паспорті кредиту (п.1.3 кредитного договору) процентів за користування кредитними коштами в розмірі 6 % від суми кредиту (щомісячні проценти) та зі сплатою річних процентів за користування грошовими коштами в розмірі 0,01 % від суми боргу за договором (річні проценти), що застосовуються протягом усього строку кредитування.
07.10.2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 р., за яким АТ «Таскомбанк» отримало право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимог, зокрема і за кредитним договором № [номер приховано].
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, АТ «Таскомбанк» посилається на те, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №[номер приховано] від 12.07.2021 р. перейшло до Банку на підставі договору про відступлення права вимоги, вказуючи на те, що ним отримав право вимоги за вищевказаним кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 р. та реєстру прав вимог до такого договору.
Предметом вищевказаного договору про відступлення права вимоги є відступлення прав вимог, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимог.
При цьому відповідно до визначення термінів, що використовуються у договорі про відступлення права вимоги, "право вимоги" означає права грошової вимоги (боргових зобов`язань) за фінансовими кредитами первісного кредитора за кредитними договорами до позичальників щодо погашення заборгованостей, які виникли на підставі укладених між первісним кредитором та позичальниками кредитних договорів, та підтверджується документацією, а також інші права вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення (п.1.7, 2.1 договору про відступлення права вимоги).
При цьому, згідно умов п.2.1 договору про відступлення права вимоги встановлено, що у відповідності до умов вказаного договору про відступлення права вимоги, за цим договором первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
З наведеного вбачається, що за цим договором новий кредитор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження первісного кредитора (ціна продажу) за плату, а первісний кредитор відступити новому кредитору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п.9.2 договору про відступлення права вимоги цей договір діє протягом 1 календарного року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 13.07.2021 р. до Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 р., АТ «Таскомбанк» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №[номер приховано] від 12.07.2021 р. на загальну суму 29 364,74 грн., в тому числі: 29 308 грн. - сума кредиту, 0,01 грн. - сума річних процентів, 56,73 грн. - сума місячних процентів.
Як зазначено судом, Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017р. у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у справі №910/11177/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим, положення ч.1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У цій справі встановлено, що кредитний договір було укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 12.07.2021 р., тобто вже після укладення ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 р., а отже, на момент укладення договору про відступлення права вимоги ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги від 07.10.2016 року.
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» здійснило передачу невизначених вимог, оскільки жодної вимоги щодо відповідача на момент укладення договору про відступлення права вимоги не існувало.
Таким чином, оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» право вимоги відносно ОСОБА_1 як боржника у зобов`язанні на момент укладення договору про відступлення права вимоги не набуло, відповідно таке право не могло бути передане цим товариством на користь позивача на підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 р, а відтак АТ «Таскомбанк» не має права вимоги до ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 12.07.2021 року між останнім та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, що їх регулює та сталою судовою практикою Верховного Суду, беручи до уваги, що договір про відступлення права вимоги був укладений між первісним кредитором Т ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» 07.10.2016 р., тобто до моменту виникнення у первісного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним між ними 12.07.2021 р., при чому за відсутності таких умов договору про відступлення права вимоги, які б передбачали передачу права вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), апеляційний суд приходить до переконання про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості за кредитним договором, адже на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору про відступлення права вимоги вимога до боржника не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 06 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 серпня 2026 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.