ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року
м. Чернівці
справа № 718/1419/26
провадження № 22-ц/822/1616/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 червня 2026 року
головуючий у суді першої інстанції суддя Скорейко В. В.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 .
Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2024 року № 1483-7924 у розмірі 101 078 гривень 80 копійок, який складається з простроченої заборгованості за кредитом - 21 140 гривень; простроченої заборгованість за нарахованими відсотками - 67 835 гривень 80 копійок; заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України - 11 038 гривень; заборгованість по комісії - 1 065 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 14 грудня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1483-7924. На виконання зазначених вимог позичальнику надано одноразовий ідентифікатор «А 0876» для підписання кредитного договору № 1483-7924 від 14 грудня 2024, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 7800 гривень; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; промо-ставка - 0,50 % в день; стандартна процентна ставка: 1,00 % в день (до 180-го календарного дня включно користування кредитом) та 0,75 % в день ( з 181-го календарного дня включно користування кредитом).
Додатковою угодою від 24 грудня 2024 року до договору про відкриття кредитної лінії №1483-7924 від 14 грудня 2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 7 800 гривень.
Також додатковою угодою від 21 січня 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1483-7924 від 14 грудня 2024 року сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 7 100 гривень.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в зв`язку із чим утворилась заборгованість перед позивачем у сумі, визначеній у позовній заяві, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 червня 2026 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2024 року № 1483-7924 у сумі 72 176 гривень 56 копійок.
Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що електронний договір про відкриття кредитної лінії укладено сторонами за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши договір, відповідач засвідчив наявність своєї волі для укладення такого договору на погоджених умовах. Кредитодавець виконав свої зобов`язання у повному обсязі, перерахувавши кошти на банківську картку відповідача через платіжну систему, що підтверджується відповідними довідками та квитанціями банку.
Встановивши факт часткового погашення відповідачем заборгованості, суд дійшов висновку, що позивач здійснив зарахування цих коштів на погашення комісії та процентів з порушенням імперативної черговості, встановленої статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування». Здійснивши власний розрахунок заборгованості відповідно до умов договору та законодавства, суд визначив суму боргу за тілом кредиту, процентами та комісією, яка підлягає стягненню із відповідача.
Відмовляючи у стягненні процентів річних, суд зазначив, що згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності за статтею 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 червня 2026 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Наголошує, що передбачена договором комісія за видачу кредиту в розмірі 15 відсотків була нарахована правомірно, оскільки її сплата прямо узгоджується з вимогами Закону України «Про споживче кредитування». Зазначає, що така комісія нараховується одноразово при видачі кредитних коштів і не є санкцією (штрафом чи пенею) за невиконання зобов`язань відповідачем.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував загальну норму статті 534 ЦК України та здійснив неправильний перерозподіл часткової оплати в розмірі 6 474 гривень, яку здійснив відповідач. Вказує, що черговість погашення вимог була чітко визначена погодженими умовами кредитного договору, а також регулюється спеціальною нормою статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», яка має пріоритет над загальними нормами цивільного законодавства.
Стверджує, що нарахування процентів річних на підставі статті 625 ЦК України є правомірним, оскільки такі нарахування не є неустойкою у розумінні штрафних санкцій, а виступають законодавчо встановленим способом захисту майнового права кредитора. Вважає помилковим висновок суду про звільнення відповідача від цієї відповідальності.
Зауважує, що відповідач вчинив конклюдентні дії (добровільно здійснивши часткову оплату) чим фактично визнав свої фінансові зобов`язання та підтвердив дійсність укладеного електронного договору, умови якого були погоджені сторонами на засадах вільного волевиявлення.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
14 грудня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який є частиною інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1483-7924 (далі - кредитний договір), згідно якого кредитодавець зобов`язується на умовах строковості, зворотності, платності, надати позичальнику грошові кошти (кредит), а позичальник (клієнт) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Кредитний договір № 1483-7924 підписаний ОСОБА_1 14 грудня 2024 року у порядку передбаченому пунктом 3 кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А0876».
З тексту кредитного договору вбачається, що сторони узгодили наступні умови: сума кредиту становить 7 800 гривень (пункт 4.1 договору); процентна ставка за користування кредитом - фіксована, яка нараховується на умовах визначених пунктом 4.10 кредитного договору, з можливістю застосування до позичальника програми лояльності (пункт 4.7 договору); базовий період складає 30 днів (пункт 4.8 договору); сплата комісії та процентів має здійснюватися позичальником не пізніше дат, які є останніми днями відповідних базових періодів (пункт 4.9 договору); комісія за надання кредиту становить 15 % від суми кредиту (пункт 4.11 договору); строк кредитування становить 365 днів з моменту перерахування кредитних коштів, дата повернення кредиту 13 грудня 2025 року (пункт 4.13 договору); денна процентна ставка станом на дату укладення договору - 0,914 % (пункти 4.16, 4.19 договору).
Відповідно до пункту 4.10 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дня укладення кредитного договору; 0,75 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період з 181 календарного дня до закінчення строку дії договору.
У пункті 10.1 договору сторони узгодили, що промо-ставка становить 0,50 % за кожен день користування кредитом протягом перших 30 календарних днів першого базового періоду, а знижена процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом до 180 дня користування кредитними коштами, які надаються кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.
Відповідно до пунктів 4.6, 13 договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами електронного платіжного засобу - НОМЕР_1 .
З наданих суду довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів судом встановлено, що кредитодавець перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у безготівковій формі на картковий рахунок вказаний відповідачем у пункті 13 кредитного договору через платіжну систему LiqPay.
Із зазначених вище документів також вбачається наступне: номер платежу [номер приховано]; дата платежу 14 грудня 2024 року; сума та валюта операції 7 800 гривень; номер платіжної карти НОМЕР_1 ; номер договору 1483-7924.
Пунктами 4.3 - 4.5, 12.2 кредитного договору передбачено можливість збільшення суми кредиту та строку кредитування за згодою сторін шляхом укладення додаткових угод.
Апеляційним судом також встановлено, що 24 грудня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору від 14 грудня 2024 року № 1483-7924, яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А3327».
З пункту 1 цієї додаткової угоди вбачається, що станом на день її укладення сума виданого кредиту становить 7 800 гривень, а за користування кредитними коштами кредитодавцем нараховано, проте позичальником не сплачено, проценти у сумі 429 гривень та комісія у розмірі 1 170 гривень.
Відповідно до умов цієї додаткової угоди кредитодавець зобов`язався 24 грудня 2024 року надати позичальнику у кредит додаткові кошти в розмірі 7 800 гривень, шляхом їх безготівкового переказу на номер особистого електронного платіжного засобу 4149 49 **** 7452 (пункти 2.1, 2.13, 10 додаткової угоди). У зв`язку із зазначеним, сторони узгодили, що загальна сума кредиту становить 15 600 гривень (пункти 2.3, 3 додаткової угоди), а строк кредитування - 365 календарних днів з моменту укладення цієї угоди. З урахуванням наведеного загальний строк кредитування за кредитним договором становить 375 днів (пункти 2.4, 2.11, 3 додаткової угоди).
Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 15 % (пункт 2.6 додаткової угоди).
Згідно з пунктом 2.8 додаткової угоди, незалежно від того, яка процентна ставка застосовувалась за користування кредитом до укладення цієї додаткової угоди, з дати укладення цієї додаткової угоди нарахування процентів за користування сумою кредиту здійснюється на залишок суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі додаткових грошових коштів у кредит за цією додатковою угодою до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною стандартною процентною ставкою, умови якої є ідентичними умовам, передбаченим пунктом 4.10 кредитного договору.
З пункту 4 додаткової угоди вбачається, що з урахуванням внесених сторонами змін щодо умов кредитування передбачених договором від 14 грудня 2024 року № 1483-7924, денна процентна ставка становить 0,921 %.
Відповідно до умов додаткової угоди від 24 грудня 2024 року сторонами узгоджено новий графік платежів за кредитним договором, з якого вбачається, що гроші надані відповідачу у кредит мають бути повернуті останнім 23 грудня 2025 року.
З наданих суду довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів судом встановлено, що кредитодавець перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у безготівковій формі на картковий рахунок вказаний відповідачем у пункті 10 додаткової угоди через платіжну систему LiqPay.
Зокрема, із зазначених вище документів також вбачається наступне: номер платежу [номер приховано]; дата платежу 24 грудня 2024 року; сума та валюта операції 7 800 гривень; номер платіжної карти НОМЕР_1 ; номер договору 1483-7924.
Крім цього, 21 січня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору від 14 грудня 2024 року № 1483-7924, яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А2061».
З пункту 1 цієї додаткової угоди вбачається, що станом на день її укладення сума виданого кредиту становить 14 040 гривень, а за користування кредитними коштами кредитодавцем нараховано, проте позичальником не сплачено, проценти у сумі 982 гривні 80 копійок.
Відповідно до умов цієї додаткової угоди кредитодавець зобов`язався 21 січня 2025 року надати позичальнику у кредит додаткові кошти в розмірі 7 100 гривень, шляхом їх безготівкового переказу на номер особистого електронного платіжного засобу 4149 49 **** 7452 (пункти 2.1, 2.13, 10 додаткової угоди). У зв`язку із зазначеним, сторони узгодили, що загальна сума кредиту становить 21 140 гривень (пункти 2.3, 3 додаткової угоди), а строк кредитування - 365 календарних днів з моменту укладення цієї угоди. З урахуванням наведеного загальний строк кредитування за кредитним договором становить 403 дні (пункти 2.4, 2.11, 3 додаткової угоди).
Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 15 % (пункт 2.6 додаткової угоди).
Згідно з пунктом 2.8 додаткової угоди, незалежно від того, яка процентна ставка застосовувалась за користування кредитом до укладення цієї додаткової угоди, з дати укладення цієї додаткової угоди нарахування процентів за користування сумою кредиту здійснюється на залишок суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі додаткових грошових коштів у кредит за цією додатковою угодою до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною стандартною процентною ставкою, умови якої є ідентичними умовам, передбаченим пунктом 4.10 кредитного договору.
З пункту 4 додаткової угоди вбачається, що з урахуванням внесених сторонами змін щодо умов кредитування передбачених договором від 14 грудня 2024 року № 1483-7924, денна процентна ставка становить 0,898 %.
Відповідно до умов додаткової угоди від 21 січня 2025 року сторонами узгоджено новий графік платежів за кредитним договором, з якого вбачається, що гроші надані відповідачу у кредит мають бути повернуті останнім 20 січня 2026 року.
З наданих суду довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів судом встановлено, що кредитодавець перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у безготівковій формі на картковий рахунок вказаний відповідачем у пункті 10 додаткової угоди через платіжну систему LiqPay.
Зокрема, із зазначених вище документів також вбачається наступне: номер платежу [номер приховано]; дата платежу 21 січня 2025 року; сума та валюта операції 7 100 гривень; номер платіжної карти НОМЕР_1 ; номер договору 1483-7924.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 14 грудня 2024 року № 1483-7924, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 27 березня 2026 року складає 101 078 гривень 80 копійок, з яких: 21 140 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 67 835 гривень 80 копійок - заборгованість за процентами, які нараховані у період з 14 грудня 2024 року по 20 січня 2026 року; 11 038 гривень - залишок відсотків річних нарахованих на підставі статті 625 ЦК України; 1 065 гривень - заборгованість по комісії.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відтак, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції у межах зазначених вище доводів апеляційної скарги.
Враховуючи характер спірних правовідносин, основне питання, яке постало перед апеляційним судом у цій справі полягає у тому, чи правильно судом першої інстанції здійснено розрахунок заборгованості відповідача, з урахуванням узгоджених сторонами у кредитному договорі умов та законодавчого регулювання у цій сфері?
За обставин цієї справи, колегія суддів апеляційного суду виснувала, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір заборгованості, який підлягає стягненню із відповідача.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам з огляду на наступне.
Щодо узгодження сторонами істотних умов кредитних договорів
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.
Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.
Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
До такого виду договорів відноситься і договір позики, який відповідно до положень абзацу 2 частини першої статті 1046 ЦК України є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
З аналізу змісту договору від 14 грудня 2024 року № 1483-7924 та порядку його виконання, колегія суддів доходить висновку, що між сторонами укладено саме кредитні договори, оскільки положення вказаних договорів передбачають зобов`язання кредитодавця щодо передачі грошових коштів позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Договір, який укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII). електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У справі, яка переглядається, встановлено, що кредитний договір від 14 грудня 2024 року № 1483-7924 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 підписано останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А0876», а додаткові угоди від 24 грудня 2024 року та від 21 січня 2025 року одноразовими ідентифікаторами «А3327» та «А2061» відповідно.
Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, підтвердив умови такого, після чого кредитодавець надіслав йому за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що без здійснення вказаних дій відповідачем договір та додаткові угоди не були б укладені сторонами, а тому ці правочини відповідно до Закону № 675-VIII вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, і їх укладення у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066св23).
Щодо виконання кредитодавцем обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів та виникнення обов`язку щодо погашення заборгованості зі сторони відповідача
Колегія суддів виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
За обставин цієї справи факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідками ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та квитанціями АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів через платіжну систему LiqPay, з яких вбачається, що на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 кредитодавцем було перераховано грошові кошти на загальну суму 21 140 гривень трьома платежами, зокрема: 14 грудня 2024 року на суму 7 800 гривень (номер платежу [номер приховано]); 24 грудня 2024 року у розмірі 7 800 гривень (номер платежу [номер приховано]), а 21 січня 2025 року - 7 100 гривень (номер платежу [номер приховано]).
Окрім цього, судом встановлено факт часткового виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 14 грудня 2024 року № 1483-7924 на загальну суму 6 474 гривні, що також розцінюється як підтвердження факту укладення кредитного договору та фактичне визнання фінансових зобов`язань.
Щодо розміру заборгованості відповідача за кредитним договором
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
Колегія суддів зауважує, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов`язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості (див. постанову Верховного Суду від 09 лютого 2023 року № 464/3214/16-ц).
Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 у справі № 917/1739/17 та постанову Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в справі № 922/1280/22).
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову виходив необхідності здійснення власного розрахунку заборгованості, оскільки з розрахунку заборгованості позивача вбачається, що відповідачем 14 січня 2025 року було здійснено часткову оплату за кредитним договором. Зазначені кошти кредитодавцем зараховано в першу чергу на погашення комісії та прострочених процентів за користування кредитом і лише частково на погашення основної суми боргу. Суд першої інстанції зауважив, що така черговість зарахування платежу суперечить домовленості сторін та статті 19 Закону України «Про споживче кредитування».
Із зазначеним висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:
1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;
2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;
3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Разом із цим, відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
Із аналізу укладеного між сторонами договору про відкриття кредитної лінії та додаткових угод до нього, апеляційним судом встановлено, що згідно з пунктом 4.11 кредитного договору від 14 грудня 2024 року, комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми виданого кредиту та нараховується кредитодавцем одноразово у день його видачі.
Відповідно до пунктів 4.8 та 4.9 договору, базовий період складає 30 календарних днів, а сплату комісії за видачу кредиту позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше дат, які є останніми днями відповідних базових періодів, у складі обов`язкового платежу. З огляду на дату видачі кредиту, перебіг першого базового періоду розпочався 14 грудня 2024 року та, як прямо встановлено у пунктах 2.3 та 5.3.1 договору, останній календарний день першого базового періоду закінчився 12 січня 2025 року. Відтак, строк сплати комісії за видачу початкового кредиту настав саме 12 січня 2025 року.
У подальшому, пунктом 2.6 додаткової угоди від 24 грудня 2024 року сторони узгодили, що комісія за видачу додаткових грошових коштів становить 15 % від суми цих коштів і також нараховується у день їх видачі. Позичальник зобов`язаний сплатити вказану комісію не пізніше дати закінчення поточного базового періоду, в якому вона була нарахована.
При цьому з пункту 2.5 цієї додаткової угоди вбачається, що після надання додаткових грошових коштів перебіг базового періоду, який тривав на дату її укладення, продовжується без змін. Відповідно до узгодженого сторонами нового графіка платежів (додаток до додаткової угоди від 24 грудня 2024 року), строк сплати першого платежу, до якого включено загальну суму комісії за надання кредиту, залишився незмінним - 12 січня 2025 року, що відповідає даті закінчення першого базового періоду.
Отже, суд першої інстанції не у повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору між сторонами, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність між сторонами домовленості щодо порядку та строків сплати комісії за надання кредитних коштів, а відтак, здійснений судом першої інстанції розрахунок заборгованості відповідача по цьому кредитному договору є помилковим, оскільки не відповідає досягнутій між сторонами домовленості щодо умов кредитування, зокрема черговості сплати комісії.
Разом із цим, із зазначеного розрахунку вбачається, що частина повернутих відповідачем коштів була спрямована на погашення заборгованості по відсоткам нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Апеляційний суд зауважує, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Відтак, позичальник у даній справі звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення (детальніше про це апеляційним судом зазначено нижче).
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне здійснити власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 грудня 2024 року № 1483-7924, який повинен бути здійснений наступним чином:
- за період з 14 грудня по 23 грудня 2024 року (10 днів): 7 800 х 0,5 % х 10 = 390 гривень.
24 грудня 2024 року сторони уклали додаткову угоду, відповідно до умов якої: суму кредиту було збільшено на 7 800 гривень, передбачено сплату комісії за надання цих коштів у розмірі 1 170 гривень, строк кредитування збільшено на 365 днів з дати укладення цієї угоди, а відсоткову ставку погоджено на рівні 1 % на суму залишку заборгованості протягом перших 180 днів з дня укладення цієї додаткової угоди (з урахуванням застосування промо-ставки 0,5 % на перший базовий період тривалістю 30 днів), а починаючи з 181 дня - 0,75 %.
- за період з 24 грудня 2024 року по 14 січня 2025 року (22 дні): 15 600 х 0,5 % х 20 + 15 600 х 1 % х 2 = 1 872 гривні.
Станом на 14 січня 2025 року загальна заборгованість відповідача по цьому кредитному договору, з урахуванням укладеної додаткової угоди, становила: 15 600 гривень - тіло кредиту; 2 262 гривні (390 + 1 872) - проценти за правомірне користування кредитними коштами; 2 340 гривень - комісія за надання кредитних коштів (два транші).
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, 14 січня 2025 року ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснено платіж у розмірі 6 474 гривні, який, з огляду на узгоджені сторонами умови кредитного договору та положення Закону України «Про споживче кредитування», слід було врахувати в рахунок погашення заборгованості останнього по відсоткам у розмірі 2 262 гривень, комісії - 2 340 гривень та тіла кредиту - 1 872 гривні.
Відтак, станом на 14 січня 2025 року ОСОБА_1 у повному обсязі погасив заборгованість за комісією та процентами за період з 14 грудня 2024 року по 14 січня 2025 року, а також частково погасив заборгованість по тілу кредиту, у зв`язку із чим починаючи з 15 січня 2025 року його розмір становив 13 728 гривень;
- за період з 15 січня по 20 січня 2025 року (6 днів): 13 728 х 1 % х 6 = 823 гривні 68 копійок.
21 січня 2025 року сторони уклали додаткову угоду, відповідно до умов якої суму кредиту було збільшено на 7 100 гривень, а відтак, з цього дня розмір тіла кредиту становив 20 828 гривень, а також узгоджено наступні умови кредитування: передбачено сплату комісії за надання цих коштів у розмірі 1 065 гривень, строк кредитування збільшено на 365 днів з дати укладення цієї угоди (до 20 січня 2026 року), а відсоткову ставку погоджено на рівні 1 % на суму залишку заборгованості протягом перших 180 днів з дня укладення цієї додаткової угоди, а починаючи з 181 дня - 0,75 %.
- за період з 21 січня по 19 липня 2025 року (180 днів): 20 828 х 1 % х 180 = 37 490 гривень 40 копійок.
- за період з 20 липня 2025 року по 20 січня 2026 року (185 днів): 20 828 х 0,75 % х 185 = 28 898 гривень 85 копійок.
Зважаючи на зазначене, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 грудня 2024 року № 1483-7924 становить 89 105 гривень 93 копійки, з яких: 20 828 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 67 212 гривень 93 копійки - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 15 січня 2025 року по 20 січня 2026 року (823,68 + 37 490,40 + 28 898,85), 1 065 гривень - комісія за надання кредиту.
Щодо стягнення відсотків річних
Колегія суддів вважає безпідставним включення позивачем до суми заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , процентів річних у сумі 11 038 гривень, з посиланням на положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» 15 листопада 2016 року № 1734-VIII зважаючи на наступне.
Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).
Вказане свідчить, що судом касаційної інстанції визначено єдиний підхід щодо застосування норм права до правовідносин, які випливають, зокрема й з споживчого кредиту та щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року.
Суд першої інстанції зазначене вище врахував та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, а відтак, доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
З урахуванням вищевикладеного, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2024 року № 1483-7924 у сумі 89 105 гривень 93 копійки, з яких: 20 828 гривень - тіло кредиту, 67 212 гривень 93 копійки - проценти за правомірне користування кредитом, 1 065 гривень - комісія за надання кредиту.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції від 15 червня 2026 року частково ухвалено із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому слід змінити його мотивувальну частину відповідно до змісту цієї постанови.
Також, слід змінити резолютивну частину рішення від 15 червня 2026 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості, виклавши її в наступній редакції:
«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2024 року № 1483-7924 у сумі 89 105 гривень 93 копійки, з яких: 20 828 гривень - тіло кредиту, 67 212 гривень 93 копійки - проценти за правомірне користування кредитом, 1 065 гривень - комісія за надання кредиту».
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання в електронній формі позовної заяви у цій справі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у встановленому законом порядку та розмірі сплачено судовий збір у сумі 2 662 гривні 40 копійок.
За подання в електронній формі апеляційної скарги у цій справі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у встановленому законом порядку та розмірі сплачено судовий збір у сумі 3 993 гривні 60 копійок.
Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 задоволено частково на 88,15 % (89 105,93 х 100 / 101 078,8).
З урахуванням викладеного з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору у сумі 5 867 гривень 26 копійок (88,15 % х (2 662,4 + 3 993,6)).
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 червня 2026 року відповідно до змісту цієї постанови.
Резолютивну частину рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 червня 2026 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості змінити, виклавши її в наступній редакції:
«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2024 року № 1483-7924 у сумі 89 105 гривень 93 копійки, з яких: 20 828 гривень - тіло кредиту, 67 212 гривень 93 копійки - проценти за правомірне користування кредитом, 1 065 гривень - комісія за надання кредиту».
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5 867 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 26 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 13 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Ірина ЛИТВИНЮК