УХВАЛА
м. Вінниця
14 серпня 2026 р. Справа № 120/12427/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову подану до пред`явлення позову,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду, до подання позовної заяви, від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти певні дії із стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 49 920,00 грн на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.08.2026 № 1887 "Про притягнення до матеріальної відповідальності". Заява мотивована тим, що зяавник має намір звернутися з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 щодо скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.08.2026 № 1887 "Про притягнення до матеріальної відповідальності". Заявник зазначає, що як вбачається із наказу виявлення завданої шкоди у військовій частині НОМЕР_2 відбулось за три роки до прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.08.2026 № 1887 "Про притягнення до матеріальної відповідальності", тобто, в даному випадку мають місце очевидні ознаки протиправності наказу. Таким чином, вважає за необхідне заборонити військовій частині НОМЕР_1 вчиняти певні дії із стягнення з нього коштів в сумі 49 920,00 грн на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.08.2026 № 1887 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» до вирішення позову в суді.
Дослідивши заяву із доданими до неї документами, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За пунктом 1 частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Частина друга статті 151 КАС України передбачає, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Водночас, пункти 5 і 10 частини третьої статті 151 КАС України встановлюють, що не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення; зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відповідно до частини першої статті 152 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
За частиною другою статті 153 КАС України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Частина шоста статті 154 КАС України передбачає, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 24.02.2026 у справі №320/60807/24 зазначив, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд має оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника, збалансованість інтересів сторін, наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також запобігання порушенню у зв`язку з їх вжиттям прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.
У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позовних вимог не досліджується, оскільки це є предметом розгляду справи по суті.
У постанові від 24.02.2026 у справі №320/9328/25 Верховний Суд зазначив, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, що дають змогу зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне більшу шкоду, ніж їх застосування.
У постанові від 11.03.2026 у справі №380/12281/25 Верховний Суд зазначив, що інститут забезпечення позову є гарантією захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб в адміністративному процесі, однак заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними із такими вимогами. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких дійшов висновку про наявність підстав для застосування відповідного заходу.
Наведені правові висновки Верховного Суду застосовуються судом як загальні правові стандарти щодо вирішення питання про забезпечення позову за статтями 150, 151 КАС України.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, її вимоги фактично обґрунтовано посиланням на протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.08.2026 № 1887 "Про притягнення до матеріальної відповідальності".
Поряд з цим слід зазначити, що забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та має іншу мету, а все обґрунтування заяви зводиться до незаконності (протиправності) спірного наказу. Протиправність спірного наказу може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті. Без такого дослідження доказів твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Спосіб забезпечення позову, про який просить представник позивача, не є нерозривно пов`язаним з підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяк не вплине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
У заяві про забезпечення позову позивач просив заборонити військовій частині НОМЕР_1 вчиняти певні дії із стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 49 920,00 грн на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.08.2026 № 1887 "Про притягнення до матеріальної відповідальності".
Повертаючись до обставин даної справи, суд зазначає, що тимчасові фінансові втрати, які можуть бути компенсовані, не можуть бути підставами для застосування заходів забезпечення позову, оскільки у разі визнання судом наказу протиправним, утримані суми грошового забезпечення будуть повернуті позивачу відповідно до процедури, визначеної ч. 3 ст. 14 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», що виключає незворотність наслідків у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності.
Тобто, майнові втрати, які потенційно можуть бути відшкодовані, не формують тієї шкоди, яка відповідно до частини другої статті 150 КАС України є такою, що унеможливлює чи істотно ускладнює захист прав позивача.
Вказаний висновок щодо застосування норм права у схожих правовідносинах відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені в постанові від 21.05.2026 року (справа № 520/25813/25).
Незгода заявника із рішеннями/діями уповноваженого суб`єкта владних повноважень та звернення до суду із позовом про визнання протиправними рішень не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Суд наголошує, що наведені факти потребують з`ясування та доведення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі за позовом про визнання протиправним наказу та жодним чином не дають підстави для висновку про очевидну протиправність такого наказу.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що доводи позивача, якими обґрунтовано заяву про забезпечення позову, не можуть бути підставою для забезпечення позову, а, відтак, в її задоволенні слід відмовити.
Суд також вказує на те, що відмова у забезпеченні позову не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою про забезпечення позову за наявності підстав, передбачених статтею 150 КАС України, та належних доказів на їх підтвердження.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович