ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року Луцьк Справа № 140/4303/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 20.03.2026 № 1817.
Стягнення з Головного управління Державної податкової служби в м. Києві завдану моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
Позовні вимог обгрунтовані тим, що рішенням Головного управління Державної податкової служби в м. Києві від 20.03.2026 №1817 припинено дію ліцензії фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №26510309202500132 на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додання спирту).
Представник позивач вважає, що рішення відповідача є протиправним, оскільки позивачем було сплачено черговий платіж у розмірі 324,26 грн, сформовано та подано в «електронному кабінеті» за запропонованою системою формою 1303406 заяву, із зазначенням інформації про внесення такого чергового платежу.
Квитанцією №2 від 11.01.2026, отриманою позивачем в «електронному кабінеті», підтверджено прийняття такої заяви.
На підставі наведеного просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В поданому до суду відзиві представник відповідача позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що згідно з відомостями інформаційно-комунікаційних систем ДПС, ФОП ОСОБА_1 для забезпечення продовження оплачуваного періоду дії ліцензії з 25.01.2026 до 25.04.2026 наступну щоквартальну частину річної плати за ліцензію у розмірі 324,26 грн перерахував на підставі платіжного доручення від 07.01.2026 №1407, при цьому такий платіж був здійснений ФОП ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 22011100 до місцевого бюджету Дніпровського району м. Києва (UA8000000[телефон приховано]).
Ліцензія на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додання спирту) № 26510309202500132 видана ФОП ОСОБА_1 на місце роздрібної торгівлі, що територіально знаходиться у Деснянському районі міста Києва, про що ФОП ОСОБА_1 востаннє сам зазначив у заяві на внесення чергового платежу, яку він подав 11.01.2026 та на яку сам посилається в позовній заяві. Проте кошти у розмірі 324,26 грн. ФОП ОСОБА_1 перерахував на підставі платіжної інструкції від 07.01.2026 №1407 до місцевого бюджету Дніпровського району міста Києва, що призвело до порушення ФОП ОСОБА_1 норм частини 5 статті 52 Закону № 3817, оскільки унеможливило зарахування перерахованих ФОП ОСОБА_1 коштів через їх сплату не за місцем роздрібної торгівлі ліцензіата, що в свою чергу стало підставою для висновку про відсутність у ФОП ОСОБА_1 платежу, який би підтверджував внесення щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію до початку наступного квартального періоду.
Так як ФОП ОСОБА_1 не сплатив щоквартальний платіж до настання граничного терміну сплати (початку наступного квартального періоду), це стало підставою для припинення ліцензії відповідно до частини 1 статті 54, частини 7 статті 72 Закону № 3817 на підставі пункту 7 частини 2 статті 46 Закону №3817.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що у зв`язку із здійсненням ФОП ОСОБА_1 роздрібної торгівлі слабоалкогольними напоями в АДРЕСА_1 , останнім отримано ліцензію №26510309202500132 на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додання спирту).
Рішенням Головного управління Державної податкової служби в м. Києві від 20.03.2026 №1817 припинено дію ліцензії фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №26510309202500132 на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додання спирту). Підставою прийняття такого рішення зазначено несплату чергового платежу за ліцензію.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Підпунктами 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 пункту 191.1 статті 191 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу:
здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;
здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;
проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
На час видачі позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) діяв Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).
В статті 1 Закону №481/95-ВР наведені наступні визначення: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Статтею 16 Закону №481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.
18.06.2024 прийнято Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 №3817-IX (далі - Закон №3817-IX), який набрав чинності 27.07.2024.
Відповідно до пункту 65 частини першої статті 1 Закону №3817-ІХ орган ліцензування:
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у частині здійснення ліцензування виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, а також у частині здійснення в автоматичному режимі ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;
територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у частині здійснення ліцензування оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального.
Згідно з пунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом та обігом; здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом та обігом.
Таким чином, відповідач є органом ліцензування, зокрема, у частині здійснення ліцензування роздрібної торгівлі алкогольним напоями.
Відповідно до абз.1 п.3 Розділу "Перехідних положень" Закону №3817-ІХ, ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до п.6 Розділу "Перехідних положень" Закону №3817-ІХ, суб`єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов`язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності:
подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";
сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.
Суб`єкт господарювання, який у період, визначений абзацом першим цього пункту, здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої не закінчився у такий період, але за якою не сплачено чергові платежі, зобов`язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
У разі невиконання суб`єктом господарювання протягом визначеного цим пунктом періоду вимоги щодо сплати чергових платежів:
дія ліцензії, строк дії якої не закінчився у період, визначений абзацом першим цього пункту, припиняється органом ліцензування у порядку, визначеному Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", з дня несплати першого чергового платежу.
Як слідує із пункту 1 Розділу XII "Прикінцеві положення" Закону №3817-ІХ, розділ VII "Ліцензування" Закону №3817-ІХ набирає чинності та вводиться в дію з 01 січня 2025 року (крім пунктів 22, 23, 25 частини другої статті 46 "Припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності", якою встановлено підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, і статті 49 "Порядок інформування суб`єктів господарювання про вартість ліцензії на право провадження відповідних видів господарської діяльності".
Пунктом 2 Розділу XII "Прикінцеві положення" Закону №3817-ІХ встановлено, що положення Закону №481/95-ВР до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням №3817-ІХ.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону №3817-ІХ дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Частиною 2 статті 46 Закону №3817-ІХ передбачено підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зокрема: несплата чергового платежу за ліцензію (п.7 ч.2 ст.46 цього Закону).
Згідно із частинами 7, 8 статті 46 Закону №3817-ІХ рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому Податковим кодексом України, або в судовому порядку, а рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - в судовому порядку.
У разі адміністративного оскарження рішення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності відомості про те, що ліцензія вважається діючою з дати її припинення, вносяться посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня за днем скасування рішення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
У разі судового оскарження рішення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності відомості про те, що ліцензія вважається діючою з дати її припинення, вносяться посадовою особою відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (у разі якщо ліцензія видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику), до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня за днем отримання таким територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, рішення суду, яке набрало законної сили та прийняте на користь ліцензіата.
Орган ліцензування у день внесення до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального відомостей про те, що ліцензія вважається діючою з дати її припинення за результатом адміністративного або судового оскарження, направляє ліцензіату витяг із зазначеного реєстру в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
Спірним рішенням позивачу припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за несплату чергового платежу за ліцензію відповідно до пункту 7 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ.
Пунктом 5 частини 3 статті 35 Закону №3817-ІХ визначено, що внесення відомостей до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального здійснюється за результатами проведення обробки (перевірки) інформації, зазначеної у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, в автоматичному режимі або посадовою особою органу ліцензування: на підставі заяви ліцензіата про внесення чергового (щорічного) платежу за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
У відповідності до частини 7 статті 72 цього Закону контроль за сплатою річної плати або щоквартальної частини річної плати за ліцензію здійснюється органом ліцензування. Для здійснення контролю ліцензіат подає до відповідного органу ліцензування заяву про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, в якій зазначає код класифікації доходів бюджету, суму внесеного платежу, номер і дату платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію.
Статтею 54 Закону №3817-ІХ врегульовано порядок сплати чергових платежів за ліцензії, відповідно до якої суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити сплату чергової річної плати або щоквартальної частини річної плати за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до початку кожного наступного річного (квартального) періоду та повідомити відповідний орган ліцензування про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, із зазначенням коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію.
За період оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, яке набрало чинності, плата за таку ліцензію не справляється і чергові платежі не вносяться.
Орган ліцензування автоматично формує та направляє суб`єкту господарювання в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, повідомлення про:
необхідність внесення чергового платежу за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності - за 90, 75, 60, 45, 30 та 15 днів до настання терміну сплати чергового платежу за відповідну ліцензію;
дату, з якої буде припинена дія ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у разі невнесення чергового платежу за таку ліцензію, - за дев`ять днів до настання терміну сплати чергового платежу за відповідну ліцензію.
З урахуванням вищенаведеного слідує, що Закон №3817-ІХ зобов`язує суб`єкта господарювання забезпечити сплату чергової річної плати або щоквартальної частини річної плати за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до початку кожного наступного річного (квартального) періоду та повідомити відповідний орган ліцензування про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або в електронній формі.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.01.2026 позивачем було сплачено черговий платіж у розмірі 324,26 грн., сформовано та подано в «електронному кабінеті» за запропонованою системою формою заяву, із зазначенням інформації про внесення такого чергового платежу.
Квитанцією №2 від 11.01.2026, отриманою позивачем в «електронному кабінеті», підтверджено прийняття відповідачем такої заяви (а.с.7-8).
Таким чином, наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 07.01.2026 №1407, підтверджено сплату чергового платежу в розмірі 324, 26 грн за ліцензію на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додання спирту), що свідчить про відсутність складу правопорушення, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №320/8612/22 (касаційне провадження №К/990/14562/23) Верховний Суд сформував позицію, яка полягає у наступному:
"Відповідно до спірного розпорядження (у справі, що розглядалася Верховним Судом) ліцензію відповідачу анульовано на підставі несплати чергового платежу за ліцензію. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було сплачено плату за ліцензію до закінчення терміну попередньої сплати, який охоплював період дії ліцензії з 20 липня 2021 року до 20 липня 2022 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 02 липня 2021 року № 1586, від 20 вересня 2021 року № 1659. Вказана плата була перерахована товариством на діючий на момент її сплати бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу. Отже, ліцензію на зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки було анульовано без наявності законних підстав".
Вказаний правовий висновок Верховного Суду, на думку суду, також підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки абзацом четвертим частини п`ятдесят другою статті 15 Закону №481/95-ВР (втратив чинність 01.01.2025), так і пунктом 7 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ, передбачено однакову підставу для прийняття органом ліцензування рішення (розпорядження) про припинення (анулювання) ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, а саме несплату чергового платежу за ліцензію.
У спірному випадку ліцензію припинено за те, що позивач не сплатив черговий платіж за ліцензію, однак матеріалами справи спростовано таке твердження, а тому рішення Головного управління ДПС в м. Києві від 20.03.2026 №1817 не відповідає критеріям, встановленим ст.2 КАС України для рішення суб`єкта владних повноважень та є необґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги позивача стягнення з Головного управління Державної податкової служби в м. Києві завдану моральну шкоду у розмірі 20000 грн, то суд зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
З цією нормою кореспондуються приписи статті 1173 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), відповідно до яких, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Вказана норма не містить вказівки, порушення яких саме прав тягне за собою відшкодування моральної шкоди. Відтак, порушення будь-якого права особи може мати наслідком завдання моральної шкоди і, відповідно, є підставою для позовної вимоги про її відшкодування.
За своєю природою інститут відшкодування моральної шкоди є приватно-правовим, оскільки стосується безпосередньо особистих прав людини. Однак, виходячи з приватно-правового характеру суб`єктивного цивільного права потерпілої особи на використання зазначеного способу цивільно-правового захисту, очевидно, що таке право може виникнути також у зв`язку з порушенням прав особи в публічно-правових відносинах, що і знайшло своє відображення в приписах статті 56 Конституції України.
У публічно-правових відносинах моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою суб`єкта владних повноважень або його посадових осіб.
Виходячи із загальних засад доказування, позивач повинен довести, що йому заподіяно шкоду і визначити її розмір. Це означає, що позивач повинен зазначити, які саме виникли обставини, що спричинили страждання чи приниження честі, гідності, яку саме шкоду вони спричинили і який її розмір.
При оцінці обґрунтованості вимог особи про відшкодування моральної шкоди належить керуватись принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин справи форм моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності обставини, що свідчать про наявність та характер завданих особі немайнових втрат.
Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів заподіяння їй суттєвих моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, та враховуючи відсутність очевидних негативних наслідків чи втрат для позивача, що зумовлені протиправною поведінкою відповідача, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду позивач сплатила судовий збір у сумі 1 331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 07.04.2026.
Однак суд звертає увагу, що відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду даного позову в електронній формі позивачу необхідно було сплатити судовий збір як за позовну заяву немайнового характеру, яка містить одну взаємопов`язану позовну вимогу в сумі 1 064,96 грн із застосуванням коефіцієнта пониження 0,8.
Проте, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи те, що суд задовольняє позов частково, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області необхідно стягнути судовий збір у сумі 532,48 грн, що сплачений квитанцією від 07.04.2026, та роз`яснити, що питання про повернення судового збору, сплаченого в більшому розмір, ніж встановлено законом, а саме в сумі 266,24 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Доказів понесення позивачем інших судових витрат на час прийняття рішення суду не надано.
Керуючись статтями 137, 139, 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в м. Києві від 20.03.2026 №1817 про припинення дії ліцензій на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в м. Києві на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 532 гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС в м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Суддя Ю.Ю. Сорока