ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року Справа № 280/2686/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Шкуліпи Ірини Олексіївни (пр. Ювілейний, буд. 14, офіс 1, м. Запоріжжя, 69114), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Шкуліпи Ірини Олексіївни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача, призначеної на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 року у справі №280/2524/21, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який врахований для обчислення розміру його пенсії у сумі 10846,37 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 відповідно;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії, призначеної за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 року у справі №280/2524/21, обчисленої за кожен місяць періоду невиплати доходу за весь час затримки, починаючи з жовтня 2020 року до дня виплати боргу, тобто до 23.09.2025;
зобов`язати відповідача перерахувати розмір пенсії позивача, нарахований на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 року у справі №280/2524/21 відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховано для обчислення його пенсії в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнти збільшення в розмірі 1,1 з 01.03.2021, 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023, 1,0796 з 01.03.2024, 1,115 з 01.03.2025, 1,121 з 01.03.2026 року відповідно до пункту 1 постанов Кабінету Міністрів України №№127, 118, 168, 185, 209, 236, у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.03.2021 року;
зобов`язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії, призначеної за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 року у справі №280/2524/21, обчисливши її за кожен місяць періоду невиплати такого доходу, за весь час затримки, починаючи з жовтня 2020 року до дня виплати боргу, тобто до 23.09.2025, здійснивши платіж по виплаті однією сумою компенсації втрати частини доходу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, з часу призначення позивачу пенсії, індексація показника середньої заробітної плати, врахованого при її обчисленні, не здійснювалась, натомість відповідачем призначались щомісячні доплати до пенсії, що, на думку позивача, свідчить про протиправні дії відповідача. Також нарахована за рішенням суду у справі №280/2524/21 сума боргу з пенсійних виплат за період з 01.10.2020 по 30.06.2025 у розмірі 444 108,90 грн (однією сумою) та за липень 2025 року у розмірі 7657,05 грн були виплачені у вересні 2025 року, тобто, з порушенням строків її виплати, позивач має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на відкритий ним банківський рахунок, обчисленої за кожен місяць періоду невиплати доходу, починаючи з першої нарахованої пенсії за жовтень 2020 року. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 31.03.2026 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
06.04.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій представником наведені причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 15.04.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
29.04.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачу призначена пенсія за віком з 2020 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для розрахунку пенсії позивача застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три попередні роки за 2017-2019 роки - 7763,17 гривень. Беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат, вважає, що позивач пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом до суду в частині позовних вимог за період з 01.03.2021 по 26.09.2025. Щодо виплатити компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії, то відповідач добросовісно та своєчасно намагався виконати рішення суду в 2022 році, але у зв`язку з незалежних від відповідача обставин (відсутність інформації про банківський рахунок позивача, відсутність можливості зв`язатися з позивачем, оскільки позивач постійно проживає за кордоном.). Рішення суду не було виконано до першого звернення представника позивача у 2025 році. Отже у діях відповідача відсутня вина як обов`язкова складова протиправної діяльності. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
05.05.2026 засобами системи «Електронний суд», на спростування доводів представника відповідача, від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 року у справі №280/2524/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено в повному обсязі. Зокрема, суд вирішив:
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.10.2020.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 року по справі №280/2524/21, яке набрало законної сили 18.01.2022 року, ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком на пільгових умовах з 01.10.2020 року згідно рішення про призначення пенсії від 10.02.2022 року.
За розрахунком заборгованості, наданим відповідачем у відповідь на запит, за період з 01.10.2020 року по 28.02.2022 року ОСОБА_1 був нарахований борг з пенсійних виплат, який склав 130 276,35 грн. При цьому, вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_1 протягом зазначеного періоду нарахування, хоч несуттєво, але збільшувався, тобто підлягав індексації та перерахункам та, станом на лютий 2022 року основний розмір його пенсії складав 7670,37 грн.
Ухвалою суду від 04.08.2025 було частково задоволено заяву представника ОСОБА_1 , встановлено судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі №280/2524/21 та зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області у строк до 25.08.2025 включно подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 28.08.2025 прийнято поданий ГУ ПФУ в Запорізькій області звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі №280/2524/21. Встановлено ГУ ПФУ в Запорізькій області новий строк подання звіту щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі №280/2524/21 та зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області у строк до 20.10.2025 включно подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.
21.10.2025 від ГУ ПФУ в Запорізькій області до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява, до якої було додано звіт про виконання судового рішення.
За змістом цього звіту, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі №280/2524/21 ГУ ПФУ в Запорізькій області з 01.10.2020 по 30.06.2025 нараховано суму боргу в розмірі 444 108,90 грн, про що свідчить протокол індивідуального перерахунку пенсії, виплата якої разом з поточним розміром пенсії за вересень 2025 року здійснена через оновлений банківський рахунок ОСОБА_1 у вересні 2025 року, про що свідчать розрахункові відомості за Списком №1, №2 на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 04.09.2025 по 25.09.2025. Отже, суд дійшов висновку, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі №280/2524/21 виконано Головним управлінням відповідно до покладених зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
Ухвалою суду від 27.10.2025 року поданий ГУ ПФУ в Запорізькій області звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі №280/2524/21, було прийнято.
Фактично, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 року по справі №280/2524/21 остаточно було виконано 23.09.2025 року шляхом виплати нарахованої суми боргу в загальному розмірі 444 108,90 грн.
26.01.2026 року в інтересах позивача представником до відповідача було надіслано заяву про усунення порушень №18 К/260126 від 26.01.2026 року.
Листом від 25.02.2026 року №0800-0202-8/16240 відповідач повідомив, що рішення суду виконане відповідно до покладених зобов`язань, в установленому законодавством порядку та додав, що «зобов`язання на Головне управління стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату пенсії, здійснення індексації пенсії ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії та масові перерахунки його пенсії, у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в рішенні суду відсутні».
Вважаючи такі дії (бездіяльність) відповідача протиправними (протиправною) позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд зазначає таке.
Щодо порядку проведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121.
Суд установив, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами та, зокрема, у постанові від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23 дійшов висновку про те, що індексація пенсій згідно із Законом №1058-IV має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, що був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника на 1 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком проведення індексації пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 (далі - Порядок №124).
Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що у випадку суперечності між законом і підзаконним актом, застосуванню підлягає закон, як акт вищої юридичної сили.
З огляду на це, у пункті 47 постанови від 13 січня 2025 року Верховний Суд зазначив, що вказаний Порядок у частині, яка визначає індексацію лише від базового показника за 2017 рік, суперечить Закону, а отже, не підлягає застосуванню в частині, що виходить за межі приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 15 квітня 2025 року в справі №200/5836/24 не знайшла підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23 та інших постановах, де він застосований.
Зокрема, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначила:
«83. Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).
94. Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом №1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону №1058-IV. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року №127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168.
95. Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.
96. З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами судова палата доходить висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.
97. З врахуванням вищевикладеного, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії».
Таким чином, індексація пенсій у 2020-2026 роках повинна проводитись відповідно до постанов №251, №127, №118, №168, №185, №209, №236, Порядку №124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 відповідно.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі №200/422/24, від 28 січня 2025 року у справі №400/4663/24, від 28 січня 2025 року у справі №120/1483/24, від 15 липня 2025 року у справі №400/10700/24, від 25 серпня 2025 року у справі №440/14614/24, від 25 лютого 2026 року у справі №160/9402/25, від 02 березня 2026 року у справі №480/1476/25 та інших.
Отже, застосовуючи наведені вище висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд констатує, що ГУ ПФУ в Запорізькій області, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону №1058-IV без застосування коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121, відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяло не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Зазначене зумовлює наявність підстав для задоволення позовних вимог, в цій частині.
Щодо показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який врахований при обчисленні розміру пенсії позивача суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу призначена з 01.10.2020.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV для розрахунку розміру пенсії використовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Оскільки пенсія призначена позивачу в 2020 році, три роки, які передують цьому року це 2017, 2018 та 2019.
Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три 2017-2019 роки складає - 7 763,17 грн (6273,45 грн за 2016 + 7 810,88 грн за 2018 + 9 205,19 за 2019).
Відтак, вимога позивача про врахування під час розрахунку пенсії позивача передньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, в розмірі 10 846,37 грн є необґрунтованими та позовні вимоги не підлягають задоволенню в цій частині.
Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів.
Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до статті 1 Закону №2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частиною першою-другою статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
У пункті 4 Порядку №159 закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 55 Закону №2262-XII, статті 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу правових норм слід зробити висновок, що основними умовами для виплати компенсації є:
1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та
2) виплата нарахованих доходів.
При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу і обчислюється за кожен місяць періоду невиплати доходу.
Тобто, закон пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу (ст. 3, 4 Закону №2050-ІІІ ).
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, від 31.07.2024 у справі №480/1704/19 та інших.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
У постановах від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
В даній справі, як зазначалось вище, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі № 280/2524/21 ГУ ПФУ в Запорізькій області за період з 01.10.2020 по 30.06.2025 ОСОБА_1 нараховано суму боргу в розмірі 444 108,90 грн, виплата якої була здійснена у вересні 2025 року.
На підставі викладеного, з урахуванням того, що нарахована за рішенням суду у справі №280/2524/21 сума боргу з пенсійних виплат за період з 01.10.2020 по 30.06.2025 у розмірі 444 108,90 грн (однією сумою) та за липень 2025 року у розмірі 7 657,05 грн були виплачені у вересні 2025 року, тобто, безумовно, з порушенням строків її виплати, позивач має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на відкритий ним банківський рахунок, обчисленої за кожен місяць періоду невиплати доходу, починаючи з першої нарахованої пенсії за жовтень 2020 року.
Зазначені висновки суду узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 та Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 30.07.2020 у справі №461/5775/16-а, від 30.07.2020 у справі №802/798/18-а, від 24.09.2020 у справі № 0240/3646/18-а та від 24.09.2020 у справі № 806/1754/18
Отже позовні вимоги, в цій частині, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити платіж по виплаті однією сумою компенсації втрати частини доходу.
У постанові Верховного Суду від 22.02.2023 по справі №320/12166/20 колегія суддів зауважила, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому. (п.71 Постанови).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 14 вересня 2020 року у справі №560/2120/20, від 19 серпня 2021 року у справі №420/3284/20, від 17 вересня 2021 року у справі №580/1285/20, від 06 квітня 2022 року у справі №620/1081/20, від 23 червня 2022 року у справі №620/1591/20, від 13 березня 2023 року у справі №620/6368/20, від 30 березня 2023 року у справі №620/1252/20, від 25 квітня 2023 року у справі №420/8932/20, від 04 липня 2024 року у справі №240/12224/23, від 18 червня 2025 року у справі №380/24303/23 та багатьох інших.
Отже, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, то дане питання було вирішено судом під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі та враховано під час прийняття рішення у цій справі. Суд зазначає, що до 23 вересня 2025 року позивач не отримував пенсію, відповідно не міг знати про її розмір.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
При звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2129,92 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Шкуліпи Ірини Олексіївни (пр. Ювілейний, буд. 14, офіс 1, м. Запоріжжя, 69114), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без його індексації шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який врахований для обчислення розміру його пенсії за 2017-2019 роки у сумі 7763,17 грн, на коефіцієнти у розмірах: 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення його пенсії за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн з 01.03.2021 на коефіцієнти збільшення 1,11, з 01.03.2022 на коефіцієнти збільшення 1,14, з 01.03.2023 на коефіцієнти збільшення 1,197, з 01.03.2024 на коефіцієнти збільшення 1,0796, з 01.03.2025 на коефіцієнти збільшення 1,115, з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 та здійснити її виплату із урахуванням вже виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії, призначеної за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 року у справі №280/2524/21, обчисленої за кожен місяць періоду невиплати доходу за весь час затримки, починаючи з жовтня 2020 року до дня виплати боргу, тобто до 23.09.2025.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії, призначеної за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 року у справі №280/2524/21, обчисливши її за кожен місяць періоду невиплати такого доходу, за весь час затримки, починаючи з жовтня 2020 року до дня виплати боргу, тобто до 23.09.2025.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «14» серпня 2026 року.
Суддя Р.В. Кисіль