КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 серпня 2026 року № 320/9444/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Литвиненко Ангеліни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області в особі його територіального підрозділу Оболонського відділу Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області в особі його територіального підрозділу Оболонського відділу Державної міграційної служби України, в якому просить:
- визнати протиправною відмову територіального підрозділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Оболонського РВ ДМС у видачі ОСОБА_1 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області та його територіальний підрозділ Оболонського РВ ДМС оформити та видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про дитину і про її батьків, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.
Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням 16-ти річного віку звернувся до відповідача із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки. Проте, відповідач відмовив у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з відсутністю правових підстав для його видачі.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що законодавством встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №302. Згідно з п. 3 цієї постанови прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією Постановою, з 01.11.2016 припиняється.
Відповідач зазначає, що 26.01.2026 до Оболонського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернувся ОСОБА_1 разом із законним представником ОСОБА_2 із заявою у якій просив оформити та вперше видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992. Також, зазначив, про відмову за релігійними переконаннями від оформлення і отримання паспорта у формі ID-картки.
До вище зазначеної заяви ОСОБА_1 додав: свідоцтво про народження (серії НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві); дві фотокартки 3.5 х 4,5 см; довідку про реєстрацію місця проживання (форма 13/16).
В ході здійснення перевірки встановлено, що в обліках Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України наявна інформація про оформлення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який оформлено на підставі наданої законним представником (матір`ю - ОСОБА_2 ) заяви та згоди на обробку персональних даних та внесення інформації до Реєстру.
Так, 04.05.2018 за результатами звернення ОСОБА_2 , як законного представника неповнолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до відділу ЦНАП Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (9216), щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, співробітником згаданого підрозділу було сформовано заяву - анкету № 10195507, роздруковано її та надано для перевірки правильності внесених до неї даних. Власним підписом ОСОБА_2 , надано відділу ЦНАП Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (9216) згоду на обробку персональних даних та підтверджено правильність внесених до заяви-анкети даних, після чого інформацію було внесено до Реєстру із формуванням унікального номеру запису в Реєстрі - 201[телефон приховано] (далі - УНЗР). 17.05.2018 прийнято рішення щодо оформлення паспорта громадянина для виїду за кордон на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 строком дії до 18.05.2022 (орган видачі 8029), який отримано 10.07.2018 законним представником ОСОБА_1 .
Жодних заперечень, пропозицій та зауважень під час зазначеної процедури від ОСОБА_2 не надходило.
Отже, ОСОБА_1 має у користуванні паспорт громадянина України для виїзду за кордон із безконтактним електронним носієм, що оформлено із застосуванням засобів ЄДДР.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що наведені відповідачем у відзиві обставини не спростовують права ОСОБА_1 відмовитися від обробки персональних даних у даному випадку. Зазначає, що Верховний Суд неодноразово підтверджував недопустимість відмови у видачі паспорта-книжечки виключно з підстав існування ID-картки як альтернативної форми документа.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
26.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до територіального підрозділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503- ХІІ. В зазначеній заяві повідомив про відмову за релігійними переконаннями від оформлення і отримання паспорта у формі ID-картки.
На звернення позивача щодо видачі паспорта у вигляді книжечки відповідач листом повідомив про відсутність підстав для документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України у вигляді книжечки.
12.02.2026 позивачем подано заяву щодо фактичного розгляду заяви неповнолітньої дитини ОСОБА_1 та надання правового обґрунтування прийнятого рішення щодо первинного отримання паспорта громадянина України у формі книжечки.
Відповідачем за результатами розгляду звернення повідомлено про відсутність підстав для видачі паспорта у формі книжечки.
У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з пунктом а частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України від 14.07.2016 №1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (Закон №1474-VIII) статтю 13 Закону №5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.
Законом №1474-VIII частину 2 статті 21 Закону №5492-VI викладено в такій редакції: Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302 (Порядок №302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 установлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Відтак, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року (справа №820/3327/16), від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказує на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Водночас, судом встановлено, що законний представник позивача, звертаючись у минулому із оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) свого сина вже надавав згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже було сформовано.
Так, судом також встановлено, що ОСОБА_1 документувався паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 строком дії до 18.05.2022, орган, що видав 8029, також присвоєно УНЗР: 201[телефон приховано].
Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Між тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
У зв`язку із наведеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав відносити дану справу до типової відносно зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 08.06.2023 року по справі №380/5977/21.
Разом з тим, відповідно до матеріалів даної справи і як зазначалось вище, на момент звернення до територіального органу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, ОСОБА_1 вже був внесений до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і йому було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 201[телефон приховано] у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2018 році.
З огляду на викладене, суперечливими є доводи позивачки про насильство над добровільним волевиявленням людини в контексті обов`язковості збору і обробки біометричних даних, зважаючи на надання позивачкою згоди як законного представника на обробку персональних даних сина та присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі.
Як вбачається з матеріалів справи, всі дії здійснювались на добровільній основі та не суперечили інтересам ОСОБА_1 .
Та обставина, що згоду на обробку персональних даних позивача надавала його мати, як законний представник, не змінює того факту, що у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Водночас, звертаючись з цим позовом в інтересах свого сина, позивачка не вказує про зміну будь-яких обставин, що могли б спричинити порушення прав позивача у зв`язку із видачею паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, з урахуванням попередньо наданої нею згоди.
Видача позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки не призведе до вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру даних про позивача. Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачено підстав для знищення (видалення, анулювання) інформації стосовно особи із Реєстру.
З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про безпідставність посилань позивача на небажання присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі, як на правомірну підставу його відмови в отриманні паспорта у вигляді ID-картки, оскільки даний номер є незмінним та вже присвоєний при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що використання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних позивача та йому було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує основоположних прав позивача.
У зв`язку з чим, відповідачем було правомірно відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Стосовно доводів позивача про те, що відповідачем відповідь на заяву про оформлення і видачу паспорта від 26.01.2026 та відповідь на заяву від 12.02.2026 оформлені листом з тим самим реєстраційним номером (№Л-1/6/8029-26/8029.10/4-26) та датою (09.02.2026) суд не бере до уваги, оскільки позивачем оскаржується саме відмова відповідача у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки. При цьому, відповідач у відповідь на зазначені заяви від 26.01.2026 та 12.02.2026 листами повідомив позивача про відсутність підстав для документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України у вигляді книжечки, а тому посилання позивача про зміну змісту адміністративного рішення є необґрунтованими. Крім того, у даній справі суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідачем було доведено правомірність своєї відмови у обміні паспорта-книжечки на паспорт такого ж зразка. Натомість, суд вважає позовні вимоги не доведеними та необґрунтованими у зв`язку з чим вони не підлягають задоволенню.
У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову Литвиненко Ангеліни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області в особі його територіального підрозділу Оболонського відділу Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.