КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
13 серпня 2026 року м. Київ № 320/31443/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 01.03.2024 грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) за період з 24.02.2022 по 01.03.2024 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України», який складав у 2022 - 2 481,00 грн, у 2023 - 2 684,00 грн та у 2024 - 3 028,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України», який складав у 2022 - 2 481,00 грн, у 2023 - 2 684,00 грн та у 2024 - 3 028,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за невикористані дні відпустки, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 14 діб за 2023, 2024 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 01.03.2024, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», який складав 3 028,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій 14 діб за 2023, 2024 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.03.2024, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», який складав 3 028,00 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні обчисленої від розміру грошового забезпечення у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 згідно положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом «Про державний бюджет України на 2024 рік», який складав 3 028,00 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу норм частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Приписами частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни, зокрема, до статті 233 КЗпП України.
Згідно з частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду у місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
За змістом статті 234 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити такі строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, минуло не більше одного року.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить, зокрема, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за періоди з 24.02.2022 по 01.03.2024.
Вказані позовні вимоги за своєю правовою природою є вимогами про стягнення недоплаченого грошового забезпечення (складової заробітної плати), що охоплюється поняттями «заробітна плата» та «оплата праці» у розумінні, наведеному в Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013.
Таким чином, спір щодо нарахування та виплати грошового забезпечення є трудовим спором у розумінні статті 233 КЗпП України. Оскільки КАС України не містить спеціального строку звернення до адміністративного суду щодо вимог про стягнення недоотриманого грошового забезпечення, застосуванню підлягають положення статті 233 КЗпП України як спеціальної норми.
Аналізуючи положення статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та з урахуванням висновків Верховного Суду, суд зазначає, що норми частини п`ятої статті 122 КАС України є загальними щодо строків звернення у справах, пов`язаних із проходженням публічної служби, тоді як стаття 233 КЗпП України встановлює спеціальний строк звернення до суду саме у спорах щодо оплати праці (грошового забезпечення), який і підлягає застосуванню у цій справі.
Натомість із цим позовом позивач звернувся лише 04.06.2026, тобто після спливу більш як двох років після припинення служби у відповідача (01.03.2024).
Суд також враховує, що позивач звернувся до суду за захистом свого права лише через значний проміжок часу після завершення проходження служби та проведення остаточного розрахунку при звільненні, хоча саме з цього моменту він об`єктивно мав можливість дізнатися про складові нарахованого йому грошового забезпечення та, у разі незгоди з проведеним розрахунком, своєчасно реалізувати право на судовий захист.
Сам по собі факт подальшого отримання документів, довідок чи направлення адвокатських запитів не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатися про можливе порушення свого права, а свідчить лише про початок збору доказів для звернення до суду. Інше тлумачення фактично дозволяло б особі на власний розсуд визначати початок перебігу процесуального строку шляхом направлення відповідних запитів через будь-який проміжок часу після виникнення спірних правовідносин, що суперечило б принципу юридичної визначеності.
Отже, позивач пропустив установлений законом строк звернення до суду в частині позовних вимог після зміни відповідного законодавчого регулювання у липні 2022 року.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в ухвалах від 29 листопада 2023 року у справі №990/233/23, від 07 грудня 2023 року у справі №990/242/23, постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 та від 21.01.2026 у справі №200/8730/24.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування тримісячного строку звернення до суду після припинення трудових (службових) правовідносин викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц, від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 та від 12 листопада 2025 року у справі №306/2708/23.
Суд окремо наголошує, що наведений підхід не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025.
Зміст зазначеного Рішення свідчить, що Конституційний Суд України розмежував правове становище працівника, який продовжує перебувати у трудових правовідносинах, та особи, яка вже звільнена. Неконституційним було визнано положення щодо застосування тримісячного строку саме до працівників, які продовжують перебувати у трудових відносинах, тоді як щодо звільнених працівників відповідне правове регулювання залишилося незмінним.
У цій справі позивач припинив проходження служби 01.03.2024, а тому саме у день звільнення та проведення остаточного розрахунку він об`єктивно мав можливість дізнатися про складові виплаченого йому грошового забезпечення та, у разі незгоди, звернутися до суду у встановлений законом строк.
Отже, висновки Конституційного Суду України щодо неконституційності тримісячного строку звернення до суду не поширюються на спірні правовідносини, оскільки після припинення служби існує юридично визначений момент остаточного розрахунку, з яким закон пов`язує початок реалізації права на судовий захист.
Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Поважними причинами пропуску процесуальних строків визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що підтверджені належними доказами.
Дотримання строків звернення до суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин. Обмеження строку звернення направлене на досягнення юридичної визначеності у відносинах та стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Встановлення таких строків не обмежує право на доступ до правосуддя, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 та практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішенням у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Оскільки представником позивача не наведено будь-яких об`єктивно непереборних обставин, які завадили своєчасному зверненню до суду протягом установленого законом строку, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду .
Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити причини пропуску строку та навести переконливі аргументи і докази на підтвердження наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру, які створили суттєві перешкоди для своєчасного звернення до суду у період з 19.07.2022 по 01.03.2024 року та протягом усього подальшого часу до моменту звернення із цим позовом (04.06.2026).
Також, відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві обов`язково зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також докази, що підтверджують зазначені обставини.
Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Дослідивши зміст поданої позовної заяви, суд встановив, що наведені вимоги позивачем не дотримані.
Так, позовна заява не містить належного правового та фактичного обґрунтування заявлених вимог. Окрім зазначення періоду проходження служби позивачем, формулювання позовних вимог, позовна заява не містить аналізу законодавства, яке, на думку позивача, підлягало застосуванню відповідачем, не містить посилань на конкретні норми матеріального права, які були порушені, та не містить будь-якого правового обґрунтування неправомірності дій відповідача.
Позивач також не навів жодного власного розрахунку сум, які, на його думку, були недонараховані чи недоплачені, не визначив складові грошового забезпечення, щодо яких допущено порушення, не зазначив, які саме виплати здійснені неправильно, у чому саме полягає помилка відповідача при їх обчисленні, який нормативний акт мав бути застосований при здійсненні відповідних нарахувань та який розмір виплат мав бути нарахований за спірний період.
Отже, позовна заява не містить не лише доказів на підтвердження заявлених вимог, а й фактично не містить самого предмета судової перевірки, оскільки із її змісту неможливо встановити, яке саме право позивача порушене, у чому конкретно полягає таке порушення, які дії відповідача є протиправними та який саме розрахунок, на думку позивача, є правильним.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично просить суд самостійно перевірити правильність усіх проведених відповідачем нарахувань, встановити можливі порушення, визначити нормативне регулювання, здійснити відповідний розрахунок та лише після цього вирішити питання про наявність чи відсутність порушення його прав.
Такий підхід не відповідає завданням адміністративного судочинства та процесуальному обов`язку сторони щодо належного обґрунтування своїх вимог. Адміністративний суд здійснює перевірку правомірності вже сформульованих та обґрунтованих позовних вимог, а не проводить ревізію діяльності суб`єкта владних повноважень з метою самостійного пошуку можливих порушень прав особи.
При цьому суд звертає увагу, що позовну заяву підписано та подано адвокатом як професійним представником позивача, на якого покладається обов`язок належного формування предмета спору, визначення фактичних та правових підстав позову і наведення відповідного обґрунтування заявлених вимог.
Зокрема, адвокат стверджує, що грошового забезпечення визначалося не шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, проте яким чином вона прийшла до таких висновків на підставі поданих до суду документів не пояснила.
Отже, наданий час позовна заяви містить лише цитати деяких норм права та судових рішень в інших справах, відповідно позовна заява носить декларативний характер та не навантажена жодним змістом.
За таких обставин позовна заява не відповідає вимогам пункту 5 частини п`ятої статті 160 та частини четвертої статті 161 КАС України, що є підставою для залишення її без руху із наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.
Крім цього, згідно з ч. 7 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Проте, відповідні докази того, що позивач звертався до відповідача із зазначеним питанням та йому було відмовлено у його задоволенні, до суду не надані.
Відтак, до позовної заяви не доданий індивідуальний акт, який засвідчує протиправні дії/бездіяльність відповідача, так само відсутні докази звернення до відповідача з таким питанням тощо.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та доказів існування об`єктивних і непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду щодо позовних вимог за період з 19.07.2022 по 01.03.2024;
- копії індивідуального акта (рішення, повідомлення, листа чи іншого документа), яким оформлено оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність відповідача, або належних доказів звернення до відповідача із відповідними вимогами, їх отримання відповідачем та результатів їх розгляду, а у разі відсутності таких документів - клопотання про їх витребування відповідно до вимог частини сьомої статті 161 КАС України;
- уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог пункту 5 частини п`ятої статті 160 КАС України, у якій викласти фактичні та правові підстави позову, зазначити конкретні норми матеріального права, які, на думку позивача, були порушені, обґрунтувати неправомірність кожної із заявлених вимог, визначити складові грошового забезпечення, щодо яких заявляються вимоги, а також надати власний детальний розрахунок сум, які, на думку позивача, підлягали нарахуванню та виплаті, із зазначенням фактично проведених відповідачем виплат, порядку їх обчислення та різниці між фактично виплаченими і належними сумами.
Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою шляхом завантаження відповідних матеріалів в електронному вигляді до Електронного суду до цієї справи.
Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.