КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2837/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач) про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач проходить військову службу під час воєнного стану, відповідає усім критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153). З метою реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до відповідача з відповідними рапортами від 29.12.2025, 04.01.2026 та адвокатськими запитами в інтересах позивача від 13.02.2026, 08.04.2026 та 14.04.2026 про здійснення йому відповідної виплати встановленої суми винагороди у розмірі 1000000 гривень. У виплаті зазначеної винагороди відмовлено з тих підстав, що позивач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.
Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що позивач не має права на отримання винагороди, оскільки відповідно до протоколу № 51 наради засідання комісії щодо розгляду питання про призначення і виплату одноразової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 відповідно до Постанови № 153 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті винагороди, оскільки він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності протягом 2025 року (а.с.28-30).
Представник позивача надіслав відповідь на відзив, в якій категорично не погоджується з твердженнями відповідача та вважає його доводи щодо нарахування та виплати винагороди відповідно до Постанови № 153 такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні та розумінні. Посилається на роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №220/13/28126 від 08.12.2026, з якого вбачається, що для вирішення питання щодо виплати винагороди враховуються виключно випадки притягнення військовослужбовця до кримінальної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності, які мали місце у період з дня прийняття (призову) на військову службу після 24.02.2022 до 13.02.2025, при цьому випадки притягнення до відповідальності після 13.02.2025 до уваги не приймаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, що не заперечується сторонами.
Відповідно до записів у військовому посвідченні серії НОМЕР_3 , позивач розпочав військову службу 26.11.2024, тобто вже під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX.
Також підтверджено, що позивач належить до осіб сержантського складу та на момент початку служби не досяг 25-річного віку.
Відповідно до наданої довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №589 від 21.03.2024, первинної медичної картки №2242 від 28.12.2023 та медичної характеристики військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України, позивач отримав поранення під час участі у бойових діях (а.с.14,14зв,15,15зв.,16).
Як зазначено у позові, 29.12.2025 позивач особисто подав рапорт по команді щодо нарахування та виплати винагороди, відповідно до Постанови №153.
05.01.2026 через АТ «Укрпошта» позивач подав рапорт аналогічного змісту Головному управлінню Національної гвардії України (для направлення командиру військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з відсутністю адреси для листування) щодо нарахування та виплати винагороди, відповідно до Постанови №153.
13.02.2026 представником позивача електронною поштою було направлено адвокатський запит Головному управлінню Національної гвардії України (для направлення командиру військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з відсутністю адреси для листування) щодо результатів розгляду рапорту по команді від 29.12.2025 та рапорту командиру від 05.01.2026 про нарахування та виплату винагороди, відповідно до Постанови №153.
18.03.2026 представником позивача електронною поштою було направлено скаргу Головному управлінню Національної гвардії України щодо результатів розгляду рапорту по команді від 29.12.2025, рапорту командиру від 05.01.2026 та адвокатського запиту від 13.02.2026 стосовно нарахування та виплати винагороди, відповідно до Постанови №153.
Листом №27/2/1/2-М-2691-ЕП від 20.03.2026 командування Головного управління Національної гвардії України повідомили, що скаргу надіслано за належністю для розгляду до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08.04.2026 представником позивача електронною поштою було направлено адвокатський запит командиру військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо розгляду рапорту по команді від 29.12.2025, рапорту командиру від 05.01.2026 та адвокатського запиту від 13.02.2026 стосовно нарахування та виплати винагороди.
14.04.2026 представником позивача електронною поштою було направлено скаргу Головному управлінню Національної гвардії України щодо результатів розгляду адвокатського запиту від 08.04.2026 стосовно нарахування та виплати винагороди, відповідно до Постанови №153.
Листом №1/47/11-1936-2026 від 16.04.2026 відповідач відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті винагороди, оскільки згідно з протоколом №51 наради засідання комісії щодо розгляду питання про призначення і виплати одноразової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 відповідно до Постанови № 153 позивач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності протягом 2025 року (а.с. 17зв.-18).
Судом встановлено, що позивач притягувався до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою Богунського районного суду м. Житомир від 21.02.2025 по справі №295/2278/25, постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20.05.2025 по справі №274/3448/25 та постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.11.2025 по справі №274/7678/25 (а.с. 19зв.-22).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 було затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Згідно з пунктом 2 Положення, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.
Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктами 2, 3 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Цього ж дня Президент України видав Указ № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації.
В подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).
Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.
В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153" від 01 квітня 2025 року № 387, якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 було викладено в наступній редакції: "1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.".
Тобто, розширено до кола учасників експериментального проекту.
Також, пунктом 4 Постанови №153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що:
особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Отже, згідно з абзацом 5 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що підставою для невиплати відповідної винагороди є саме сукупність порушень, зокрема притягнення військовослужбовця два або більше разів до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, за умови, що такі стягнення враховуються при оцінці стану дисципліни та строк їх дії не закінчився.
Таким чином, у первісній редакції зазначеної норми законодавець пов`язував втрату права на отримання винагороди не з самим фактом одноразового притягнення до відповідальності, а саме з повторністю (два і більше разів) та сукупністю відповідних правопорушень, що свідчить про системний характер порушень військовослужбовцем вимог законодавства та військової дисципліни.
В подальшому постановами Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153" від 01 квітня 2025 року № 387 та від 30 липня 2025 року № 942 було внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.
Відповідно до абзаців 2-9 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:
громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу "молодший лейтенант";
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
Узагальнюючи наведені вище положення, суд зазначає, що внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 змінами до пункту 4 Постанови № 153 системно врегульовано умови, порядок та підстави виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, а також конкретизовано випадки, за яких така виплата не здійснюється.
З аналізу пункту 4 Постанови № 153 у чинній редакції вбачається, що право на отримання зазначеної винагороди мають визначені категорії військовослужбовців, які одночасно відповідають сукупності встановлених критеріїв, зокрема щодо віку на момент вступу на службу, проходження військової служби під час воєнного стану та безпосередньої участі у бойових діях протягом визначеного строку.
При цьому положеннями пункту 4 Постанови №153 також диференційовано розмір такої винагороди залежно від тривалості участі у бойових діях та наявності об`єктивних обставин, що перешкодили досягненню шестимісячного строку такої участі (зокрема поранення, захворювання, перебування у полоні), передбачивши як її виплату у повному розмірі 1 млн грн, так і пропорційну виплату - залежно від фактичного часу участі у бойових діях.
Водночас пункт 4 Постанови № 153 містить імперативні обмеження щодо кола осіб, яким така винагорода не виплачується. Зокрема, після внесення змін Постановою № 942 законодавець чітко визначив, що підставою для відмови у виплаті є, серед іншого, сам факт притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення (незалежно від кількості таких випадків), що свідчить про посилення критеріїв дисциплінарної та правової доброчесності отримувачів цієї виплати.
Отже, право на отримання одноразової грошової винагороди є похідним від одночасного виконання як позитивних умов (щодо статусу, віку, служби та участі у бойових діях), так і відсутності визначених законодавством обмежень, а саме обставин, прямо передбачених абзацом 5 пункту 4 Постанови № 153, які виключають можливість її нарахування та виплати.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для виплати позивачу спірної грошової винагороди, суд зазначає таке.
Судом установлено, що позивач проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, належить до сержантського складу, був прийнятий на військову службу під час дії воєнного стану у віці до 25 років та брав безпосередню участь у бойових діях строком понад шість місяців, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Відтак, позивач відповідає базовим умовам, визначеним абзацами другим і третім пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, для набуття права на спірну винагороду.
Водночас суд враховує, що пункт 4 Постанови №153 містить не лише умови набуття права на відповідну виплату, а й вичерпний перелік підстав, за наявності яких така винагорода не виплачується. Зокрема, згідно абзацу 5 цього пункту (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 30.07.2025 №942), винагорода не виплачується військовослужбовцям, які притягувалися до адміністративної відповідальності.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20.05.2025 по справі №274/3448/25 та постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.11.2025 по справі №274/7678/25 позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу. Факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності є встановленим і підтверджується належними та допустимими доказами.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №220/13/28126 від 08.12.2026 як на підставу для іншого тлумачення положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. Таке роз`яснення за своєю правовою природою є документом інформаційно-роз`яснювального (методичного) характеру та не є нормативно-правовим актом, не встановлює нових правових норм, не змінює та не доповнює положення постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно, у разі розбіжності між змістом зазначеного роз`яснення та положеннями Постанови №153 застосуванню підлягають положення постанови як нормативно-правового акта, прийнятого Кабінетом Міністрів України в межах його повноважень та обов`язкового до виконання. Роз`яснення органу виконавчої влади не може змінювати зміст, обсяг чи порядок реалізації прав та гарантій, установлених нормативно-правовим актом вищої юридичної сили.
Отже, з урахуванням установлених обставин справи, положень чинного законодавства України та оцінки доводів сторін, суд дійшов висновку, що сам факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності є самостійною та достатньою підставою для відмови у виплаті йому винагороди, передбаченої Постановою №153.
У зв`язку з викладеним, підстав для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН