ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 серпня 2026 року справа № 380/14153/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, НОМЕР_2 ПрикЗ), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 повних календарних років служби;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 повних календарних років служби з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15.04.2025 №368-ОС його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 15.04.2025 та визначено виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 повних календарних років служби в сумі 140270 грн 90 коп. Водночас цим же наказом установлено, що календарна вислуга років позивача станом на 15.04.2025 становить 15 років 06 місяців 05 днів. Стверджує, що передбачене статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» правило про виплату одноразової грошової допомоги у разі повторного звільнення за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу до нього не застосовується, оскільки при попередньому звільненні з військової служби у 2012 році він, маючи вислугу менше 10 років, не набув права на отримання такої допомоги та її фактично не отримував. Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував і не виплатив йому одноразову грошову допомогу за всі 15 повних календарних років служби, чим порушив його майнові права, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 16.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у встановлений судом строк правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які покликається позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу, у тому числі у Державній прикордонній службі України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 та архівними витягами Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.02.2012 №48-ос (архівний витяг від 19.05.2025 №253ав) припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за статтею 26 частиною 6 пунктом «А» (у зв`язку із закінченням строку контракту) у запас сержанта ОСОБА_1 . Вислуга років станом на 20.02.2012 становила: календарна - 03 роки 10 місяців 18 днів; пільгова - 01 рік 02 місяці 12 днів; загальна вислуга років - 05 років 01 місяць 00 днів.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.03.2012 №80-ос (архівний витяг від 19.05.2025 №254ав) сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та усіх видів забезпечення з 18 березня 2012 року. Вислуга років станом на 18.03.2012 становила: календарна - 03 роки 11 місяців 16 днів; пільгова - 01 рік 02 місяці 26 днів; загальна вислуга років - 05 років 02 місяці 12 днів. Цим наказом вирішено виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2012 рік терміном 5 календарних днів.
Згідно з особистою карткою грошового забезпечення позивача за 2012 рік нарахування та виплата йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби у 2012 році не здійснювалися.
У подальшому позивач був повторно прийнятий на військову службу та проходив її, зокрема, у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ), де перебував на грошовому забезпеченні, що підтверджується архівною відомістю №1 за період з січня 2025 року по грудень 2025 року.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 04.04.2025 №322-ОС припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас майстер-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип Б), за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та згідно з пунктом 3 частини 12 статті 26 цього Закону (перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15.04.2025 №368-ОС майстер-сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 15.04.2025. Цим наказом установлено, що вислуга років станом на 15 квітня 2025 року становить: календарна військова - 15 років 06 місяців 05 днів; пільгова - 06 років 05 місяців 05 днів; всього - 21 рік 11 місяців 10 днів. Також указаним наказом вирішено виплатити майстер-сержанту ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 повних календарних років служби в сумі 140 270 грн 90 коп.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_7 23.02.2015.
15.05.2025 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, у якому просив надати документи та відомості щодо нарахованого і фактично виплаченого позивачу грошового забезпечення та інших виплат при звільненні з військової служби.
Листом від 20.05.2025 відповідач надав запитувані документи.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні у повному обсязі протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є правомірність визначення відповідачем періоду служби (11 повних календарних років замість 15 повних календарних років), за який позивачу при звільненні з військової служби нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Тобто суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
За змістом ч. 1, 3 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Одним із заходів соціального захисту військовослужбовців, які звільняються з військової служби, є передбачена пунктом 2 статті 15 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога.
Приписами абзаців першого - третього пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», під час дії особливого періоду та воєнного стану.
Абзацом одинадцятим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII установлено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Аналогічне за змістом правило закріплене в абзаці шостому пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, згідно з яким військовослужбовцям, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
Тотожні положення щодо розмірів, умов виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та щодо порядку її обчислення у разі повторного звільнення містяться в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306 (далі - Інструкція №558), якою й керувався відповідач при проведенні розрахунку з позивачем.
Пунктом 2 статті 15 Закону №2011-XII визначено також вичерпний перелік підстав, за яких одноразова грошова допомога військовослужбовцям не виплачується (звільнення через службову невідповідність; у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю; у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; у зв`язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади; у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»; у зв`язку з припиненням громадянства України та в інших прямо визначених цією нормою випадках).
Відповідно до п. 292 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115 (далі - Положення №1115), після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік.
Пунктом 293 Положення №1115 визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.
Наведене свідчить, що обов`язок здійснити з військовослужбовцем повний розрахунок за всіма видами належного йому грошового забезпечення, у тому числі щодо одноразової грошової допомоги при звільненні, покладається на орган Держприкордонслужби в силу закону, не залежить від звернення військовослужбовця з відповідним рапортом та має бути виконаний на день виключення такої особи зі списків особового складу.
Позаяк відповідач визначив право позивача на одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та здійснив таку виплату, а підстави, за яких така допомога не виплачується, у спірних правовідносинах відсутні, спір між сторонами щодо самого права позивача на цю виплату та щодо її розміру у відсотковому вираженні відсутній. Предметом спору є виключно період служби, за який така допомога підлягала нарахуванню.
Вирішуючи це питання, суд керується таким.
Загальним правилом, установленим абзацом одинадцятим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII, є виплата одноразової грошової допомоги у разі повторного звільнення за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу. Водночас законодавець передбачив із цього правила виняток - воно не поширюється на осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Системний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що метою правила про неврахування періоду попередньої служби є недопущення повторної (подвійної) виплати одноразової грошової допомоги за один і той самий період служби. Натомість якщо при попередньому звільненні у військовослужбовця право на таку допомогу не виникло, підстав для виключення відповідного періоду служби з розрахунку немає, оскільки інакше цей період служби взагалі був би безпідставно втрачений для цілей соціальної гарантії, встановленої статтею 15 Закону №2011-XII.
Отже, для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, чи набув позивач при попередньому звільненні з військової служби (18.03.2012) права на отримання одноразової грошової допомоги.
Умови та розміри виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби були визначені пунктом 2 статті 15 Закону №2011-XII в редакції, чинній станом на 18.03.2012. Так, зазначеною нормою передбачалося, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту та з інших визначених цією нормою підстав одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Питання розмежування умов набуття права на одноразову грошову допомогу та порядку обчислення її розміру було предметом дослідження Верховного Суду.
Так, у постановах від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, від 24.11.2020 у справі №822/3008/17, від 21.04.2021 у справі №380/2427/20, від 27.05.2021 у справі №1.380.2019.005965 та від 29.04.2022 у справі №580/2497/21 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги - «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII є наявність вислуги 10 років і більше.
У постанові від 29.04.2022 у справі №580/2497/21 Верховний Суд додатково наголосив, що поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги» є відмінними, адже до складу першого включається як календарна, так і пільгова вислуга років, а до складу другого - лише календарна.
За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до встановлених у цій справі обставин, суд зазначає таке.
Станом на дату попереднього звільнення позивача з військової служби (18.03.2012) його вислуга років становила: календарна - 03 роки 11 місяців 16 днів, пільгова - 01 рік 02 місяці 26 днів, загальна - 05 років 02 місяці 12 днів. Тобто навіть з урахуванням пільгової вислуги позивач не мав вислуги 10 років і більше.
Позивача звільнено з військової служби у 2012 році за статтею 26 частиною 6 пунктом «А» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто у зв`язку із закінченням строку контракту. Виплата одноразової грошової допомоги за такою підставою звільнення була можливою виключно за наявності вислуги 10 років і більше. Не звільнявся позивач і за станом здоров`я, тобто з тієї єдиної підстави, за якої станом на 2012 рік одноразова грошова допомога виплачувалася незалежно від тривалості вислуги років.
Відтак станом на 18.03.2012 позивач не відповідав визначеній законом умові набуття права на одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, а тому такого права не набув. Зазначене підтверджується і особистою карткою грошового забезпечення позивача за 2012 рік, у якій відсутні відомості про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги, а також змістом наказів від 20.02.2012 №48-ос і від 16.03.2012 №80-ос, якими при звільненні позивачу визначено до виплати лише грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2012 рік і не вирішувалося питання про виплату одноразової грошової допомоги.
Суд наголошує, що грошова компенсація за невикористану відпустку за своєю правовою природою є самостійною виплатою, яка не є одноразовою грошовою допомогою у розумінні пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII, а тому її виплата у 2012 році жодним чином не свідчить про набуття позивачем права на одноразову грошову допомогу при попередньому звільненні.
Оскільки при попередньому звільненні з військової служби позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, він належить саме до тієї категорії осіб, на яку поширюється виняток, передбачений абзацом одинадцятим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII. Це означає, що при повторному звільненні позивача з військової служби одноразова грошова допомога підлягала нарахуванню та виплаті за весь період його календарної служби, а не лише за період з дня останнього зарахування на службу.
Як установлено судом, згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 15.04.2025 №368-ОС календарна вислуга років позивача станом на 15.04.2025 становить 15 років 06 місяців 05 днів, що відповідає 15 повним календарним рокам служби. Натомість відповідач нарахував та виплатив позивачу одноразову грошову допомогу за 11 повних календарних років служби, тобто виключив із розрахунку період календарної служби позивача до попереднього звільнення (03 роки 11 місяців 16 днів), який у сукупності з рештою періоду служби утворює ще 4 повні календарні роки.
Відповідач, обмеживши розрахунок періодом з дня останнього зарахування позивача на службу, не встановив і не перевірив тієї обставини, яка є визначальною для застосування загального правила, - чи набув позивач при попередньому звільненні права на отримання одноразової грошової допомоги.
Суд також зауважує, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби пов`язана як з нормативною підставою, за якою звільнено військовослужбовця, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби (постанови Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №140/1143/23, від 02.05.2024 у справі №280/7090/22 та від 30.05.2024 у справі №520/3474/23). У цій справі позивача звільнено з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 цього Закону (перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років), тобто саме з тієї підстави та за тих умов (під час дії особливого періоду та воєнного стану), які прямо передбачені пунктом 2 статті 15 Закону №2011-XII як такі, що дають право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше. Календарна вислуга років позивача (15 років 06 місяців 05 днів) цю умову перевищує.
Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що під час виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 15.04.2025 відповідач, у силу вимог п. 292, 293 Положення №1115, мав нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 повних календарних років служби. Невчинення відповідачем таких дій у повному обсязі є протиправною бездіяльністю, яка порушує гарантоване Законом №2011-XII право позивача на отримання грошового забезпечення та інших виплат у законодавчо визначеному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи бездіяльність відповідача, яка зумовила пред`явлення позивачем цього позову, суд дійшов висновку, що вона не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема критеріям вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, та обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки позивач як учасник бойових дій на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за пред`явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
у х в а л и в:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 повних календарних років служби.
3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 повних календарних років служби з урахуванням виплачених сум.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя Андрусів Уляна Богданівна