ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
з питань продовження процесуального строку
14 серпня 2026 року справа № 380/15900/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -
в с т а н о в и в
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.04.2026 про відмову позивачу в перетині державного кордону України.
Ухвалою від 04.08.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду.
10.08.2026 представник позивача подав до суду заяву, у якій зазначив, що місячний строк звернення зі скаргою встановлюється для оскарження рішення до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня. А для звернення до суду до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 122 КАС України, яка встановлює шестимісячний строк звернення до суду. Також зазначає, що позивач знаходився довгий час за кордоном та на лікуванні.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст. 122 КАС України).
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України регулює Закон України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль» (далі - Закон №1710-VI).
Частинами 1-3 статті 14 Закону №1710-VI передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт. Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.
Таким чином, строк на оскарження рішення про відмову у перетинанні кордону становить один місяць з дня його прийняття. Вказана норма є спеціальною відносно статті 122 КАС України і тому підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2025 у справі №260/8150/24.
Наведене вказує на помилковість доводів представника позивача про застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку на звернення до суду, оскільки, як вже зазначено раніше, строк звернення до суду із позовом щодо відмови у перетинанні державного кордону визначений частиною третьою статті 14 Закону № 1710-VI та становить один місяць з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку.
Як видно з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 24.04.2026 про відмову позивачу в перетині державного кордону України. З урахуванням норм Закону №1710-VI строк для оскарження такого рішення становить один місяць з моменту його прийняття, відповідно останнім днем на звернення до суду із позовом про його оскарження є 24.05.2026.
Проте позивач звернувся до суду лише 30.07.2026.
Згідно із частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №160/18326/21.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 2 грудня 2021 року у справі № 640/20314/20 досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Представник позивача обґрунтовує поважність причин пропуску строку на звернення до суду перебуванням позивача за кордоном та на лікуванні.
Водночас, як вбачається із долучених до заяви про усунення недоліків документів, позивач перебував на лікуванні у санаторії «Карпатія» з 22.07.2026 по 05.08.2026, в той час як за змістом спірних правовідносин, строк на звернення до суду із позовом про оскарження рішення відповідача від 24.04.2026 про відмову позивачу в перетині державного кордону України становить один місяць, то такий закінчився 24.05.2026. Доказів неможливості звернення позивача до суду у вказаний строк останнім не надано, а судом не встановлено.
З наведеного випливає, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 04.08.2026 у вказаній частині.
Частиною 1 ст.118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У зв`язку з тим, що представник позивача не виконав вимоги ухвали суду від 04.08.2026 в повному обсязі, суд з метою повного та об`єктивного розгляду заяви, вважає необхідним продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з моменту вручення вказаної ухвали.
Керуючись ст.ст. 118, 121, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, суддя, -
п о с т а н о в и в :
продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску на п`ять днів з моменту вручення вказаної ухвали.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Чаплик Ірина Дмитрівна