Справа № 931/963/25
Провадження № 2/931/81/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,
за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильний Ігор Георгійович, про встановлення факту прийняття спадщини,
встановив:
19 грудня 2025 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мама - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшло право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 , виданим на пай КСП «Світанок» с. Шельвів Володимирського (колишнього Локачинського) району Волинської області, зареєстрованим в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 24 червня 1997 року за № 306.
За життя спадкодавиця заповіту не складала, у зв`язку з чим спадкування здійснювалося за законом. Позивач зазначає, що спадкоємцями першої черги були він та його брат ОСОБА_4 , які фактично прийняли спадщину у встановлений законом шестимісячний строк. Зокрема, після смерті матері вони спільно користувалися та обробляли земельну ділянку, здійснювали посівні роботи та збір урожаю.
Стверджує, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, оскільки вважав, що прийняв спадщину шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном. На підтвердження зазначених обставин посилається на довідку Затурцівської сільської ради №178 від 06 червня 2025 року та показання свідків.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його брат - ОСОБА_4 .
07 жовтня 2025 року він звернувся до нотаріуса для оформлення спадкових прав після смерті матері, однак постановою нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії йому відмовлено. Підставою для відмови зазначено, зокрема, відсутність доказів фактичного прийняття ним спадщини, а також те, що свідоцтво про право на спадщину на всю земельну ділянку вже видано іншому спадкоємцю, особу якого нотаріус не повідомив, у зв`язку з таємницею вчинення нотаріальних дій.
У зв`язку з неможливістю оформити спадкові права в нотаріальному порядку позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту прийняття спадщини. Оскільки свідоцтво про право на спадщину на сертифікат на право на земельну частку (пай), який належав його матері ОСОБА_3 , видано третій особі, право якої на спадкове майно він не визнає, існує спір про право, який має вирішуватись в позовному провадженні.
Враховуючи вищезазначене, просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт прийняття ОСОБА_1 спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері ОСОБА_3 , шляхом фактичного вступу у володіння (користування, розпорядження) спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 23 грудня 2025 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 21 січня 2026 року.
Ухвалою суду від 21.01.2026 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази, а саме: витребувано у приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г. копії матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та копії матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підготовче судове засідання відкладено до 15:30 11 лютого 2026 року.
04.02.2026 року на виконання ухвали суду надійшли копії матеріалів спадкових справ від приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г.
Ухвалою суду від 11.02.2026 року задоволено клопотання представника позивача та замінено відповідача Затурцівську сільську раду Володимирського району Волинської області на належного відповідача: ОСОБА_2 . Підготовче судове засідання відкладено до 16 березня 2026 року.
12.03.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гаврильчак-Кметь К.А. надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач з позовною заявою не погоджується, вважає її безпідставною та необгрунтованою з огляду на таке. Зазначає, що позивачем не надано жодного належного доказу того, що він у встановлений законом шестимісячний строк після смерті матері фактично вступив у володіння або управління спадковим майном. В матеріалах справи відсутні довідки про спільне проживання позивача зі спадкодавцем на день її смерті, відсутні платіжні документи, договори, акти, підтвердження здійснення витрат на утримання майна. Окрім цього, вказує, що відповідь Затурцівської сільської ради від 08.10.2025 року, надана нотаріусу, також не підтверджує факту користування або управління спадковим майном позивачем. Зазначає, що у спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично вступив інший спадкоємець першої черги, а саме старший син померлої ОСОБА_3 та чоловік відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак не оформив своїх спадкових прав. Позивач ОСОБА_1 висловлював як прямо, так і своєю поведінкою, що не буде претендувати на майно, яке залишилося після смерті матері. Фактично позивач відмовився від спадщини, оскільки будь - яких активних дій на прийняття спадщини не вчиняв, город не обробляв, за спадковим майном не здійснював догляд, правовстановлюючих документів на руках не мав, не здійснював організацію поховання матері, проживав весь час в Луцьку. Після смерті ОСОБА_4 , брата позивача та чоловіка відповідача у 2015 році, відповідач у встановленому законом порядку звернулася до нотаріуса та оформила спадкові права після смерті чоловіка, в тому числі на право на земельну частку (пай), право набуте у законний спосіб та в межах чинного правового регулювання. На той момент жодних спорів, заяв чи судових рішень щодо прийняття спадщини позивачем не існувало. Звертає увагу суду, що з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 до подання позивачем цього позову минуло 22 роки. Позивач протягом великого проміжку часу не вчиняв жодних юридично значимих дій щодо оформлення своїх спадкових прав, не звертався до нотаріуса. Зауважує, що втручання у стабільні цивільні правовідносини через значний проміжок часу суперечить добросовісності та підриває стабільність цивільного обороту. Зазначає, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат становить 15 000 грн, а саме вартість витрат на правничу допомогу відповідача. Посилаючись на положення статей 548, 549 ЦК УРСР та статей 77-81 ЦПК України, просить у задоволенні позову відмовити повністю. Крім цього просить стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 145-147).
Ухвалою суду від 16.03.2026 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г.
01.04.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (а.с. 174-181).
Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 01 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання представників позивача та відповідача про виклик свідків, клопотання представника відповідача про долучення доказів.
22.04.2026 року розгляд справи було відкладено до 14:30 20.05.2026 року за клопотанням представника позивача.
20.05.2026 року розгляд справи було відкладено до 12:00 10.06.2026 року за клопотанням представника позивача.
10.06.2026 року розгляд справи відкладено до 14:30 01.07.2026 року.
01.07.2026 року оголошено перерву до 12:00 06.08.2026 року.
Позивач в судовому засіданні 01.07.2026 року позов підтримав, просив його задовольнити. Суду пояснив, що його мама ОСОБА_3 мала чотирьох синів, він наймолодший. Мама померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті мами, він та його брат ОСОБА_5 фактично вступили в управління спадковим майном, шляхом обробітку присадибної ділянки біля батьківського будинку, маючи на руках правовстановлюючий документ - свідоцтво про право на пай. Інші брати на спадщину не претендували. На момент смерті мами він проживав у м. Луцьку, де проживає і зазраз. Однак, приїздив в с. Шельвів 4-5 разів на рік і допомагав обробляти присадибну ділянку. Ні він, ні брат не оформляли своїх спадкових прав. ОСОБА_6 помер в 2015 році. Після смерті брата він дізнався, що рідня тихенько вкрала мамин пай, оформивши на це майно спадкові права. Це його обурило. З метою оформлення своїх спадкових прав на майно, що залишилося після смерті матері, в жовтні 2025 року він звернувся до нотаріуса, однак йому було відмовлено та запропоновано звернутися до суду, що він і зробив.
Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні 10.06.2026 року позов підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та просила його задовольнити. Зазначила, що мати позивача померла в грудні 2003 року, заповіту на випадок своєї смерті не залишила. Після її смерті залишилося спадкове майно, до складу якого увійшов сертифікат на право на земельну частку (пай). Позивач, як спадкоємець за законом, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою Затурцівської сільської ради від 06.06.2025 року, яка видана позивачу. Однак, оскільки свідоцтво про право на спадщину на пай видане дружині його старшого брата, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, зазначивши, що позивач пропустив строк для її прийняття і не взявши до уваги видану сільською радою довідку. Виник спір щодо спадкового майна, з метою вирішення якого позивач звернувся до суду.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 10.06.2026 року позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні повністю. Суду пояснила, що позивач та її покійний чоловік ОСОБА_5 є рідними братами. Їх мати, а її свекруха - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вона мала 4 синів, однак лише ОСОБА_5 - її чоловік проживав біля мами у с. Шельвів. Саме він доглядав маму, допомагав їй по господарству, здійснив поховання. Брати лише навідувалися в с. Шельвів, оскільки біля ОСОБА_3 не проживали. Після смерті свекрухи, лише її чоловік та вона доглядали за будинком та господарством і саме ОСОБА_5 вступив фактично в управління спадковим майном, оскільки проживав біля матері на момент її смерті. Жоден з його братів на спадщину не претендував, про що вони завжди самі заявляли. ОСОБА_5 за життя свої спадкові права на майно, що залишилося після смерті матері, не оформив і помер в січні 2015 року. Після його смерті вона, як його дружина, оформила у встановленому законом порядку спадкові права на майно, що залишилося після його смерті. В тому числі на спадщину, а саме пай, що залишишилась після смерті матері, яку він прийняв, однак не оформив своїх спадкових прав. Понад 20 років позивач не претендував на пай, більше того, заявляв що відмовляється від спадщини, а зараз вирішив звернутися до суду, що свідчить про його недобросовісні дії.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.06.2026 року позов заперечила, просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у відзиві на позов. Зазначила, що на підтвердження вступу позивача в управління садковим майном після смерті його матері ОСОБА_3 суду надано довідку Затурцівської сільської ради від 06.06.2025 року, яка видана йому з його слів, що не є належним доказом, а також допитано його дружину, яка підтвердила вступ в управління спадковим майном шляхом обробітку присадибної ділянки біля будинку матері, що не відповідає дійсності. Свідок є заінтересованою особою, а тому такі свідчення не можуть бути взяті судом до уваги.
Третя особа приватний нотаріус Дильний І.Г. у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 22 квітня 2026 року від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с. 214).
У судовому засіданні 06.08.2026 року на підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 16:00 год 13.08.2026 року, в яке сторони не з`явились.
10.06.2026 року в судовому засіданні були допитана свідок ОСОБА_8 , сусідка ОСОБА_3 . Свідок суду показала, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала по сусідству з нею в с. Шельвів. Вони бачилися кожен день. ОСОБА_3 мала чотирьох синів. Троє проживали в м. Луцьку і лише ОСОБА_5 проживав біля неї в с. Шельвів. ОСОБА_5 доглядав маму до смерті, приходив по декілька разів на день, допомагав по господарству. Інших братів вона не бачила. І після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_5 зі своєю сім`єю доглядали будинок і все господарство.
01.07.2026 року в судовому засіданні були допитана свідок ОСОБА_9 , яка проживає з позивачем, як чоловік і дружина. Свідок суду показала, що після смерті ОСОБА_3 , вона та позивач допомагали обробляти присадибну ділянку біля будинку в с. Шельвів, де проживала мати чоловіка. 3-4 роки вони їздили допомагали, потім відмовились від городу на користь відповідача.
Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 (мама позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14) і після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшло право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 , виданим на пай КСП «Світанок» с. Шельвів Володимирського (колишнього Локачинського) району Волинської області, зареєстрованим в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)24 червня 1997 року за №306.
З листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 06.06.2025 року № 97-3-0.331-585/354-25 вбачається, що згідно розпорядження Локачинської РДА Волинської області №54 від 28.02.1997 року ОСОБА_3 як члену КСП "Світанок" видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0198306, який зареєстровано в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 24.06.1997 за №306 (а.с. 10).
З довідки Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області від 06.06.2025 року №178 вбачається, що в с. Шельвів Володимирського району Волинської області знаходиться спадкове майно, яке належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . На день смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . Після смерті покійної у володіння спадковим майном методом догляду за спадковим майном та наявністю на руках правовстановлюючих документів вступив син ОСОБА_1 , який на день смерті матері проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_2 . Спадкове майно складається з сертифіката на право на земельну частку (пай), яка розташована на території Затурцівської сільської ради (колишня Шельвівська). Інші спадкоємці не зверталися. Заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався (а.с. 6).
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 82805182 від 07.10.2025 року вбачається, що за вказаними параметрами " ОСОБА_3 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_3 " інформація відсутня (а.с. 7).
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 82805183 від 07.10.2025 року вбачається, що за вказаними параметрами " ОСОБА_3 " інформація відсутня (а.с. 8).
Спадкова справа №233/2025 до майна померлої ОСОБА_3 зареєстрована 07.10.2025 року, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 82805251 від 07.10.2025 року (а.с. 9).
ОСОБА_10 (син спадкодавиці та брат позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11.11.2025, виданого повторно (а.с. 11).
ОСОБА_11 (син спадкодавиці та брат позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 11.11.2025, виданого повторно (а.с. 13).
ОСОБА_4 (син спадкодавиці та брат позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 12.11.2025, виданого повторно (а.с. 12).
З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г. від 09.10.2025 року № 343 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало спадкодавиці ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у встановлені ст. 549 ЦК УРСР та документів, що підтверджують фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном та/або правовстановлюючих документів на спадкове майно ним подано не було. Також, зазначено, що згідно з відповіддю Затурцівської сільської ради від 08.10.2025 року в них відсутня інформація, яка могла б підтвердити фактичний вступ ОСОБА_1 у володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3 та вказано про фактичний вступ у спадщину іншого спадкоємця першої черги сина померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 15-16).
З матеріалів спадкової справи №103/2015 до майна померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка надійшла на виконання ухвали про витребування доказів, вбачається, що спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_2 (відповідач) на підставі заяви від 06.06.2015 року (а.с. 58). Інші спадкоємці (діти ОСОБА_4 ) відмовилися від прийняття спадщини. Спадкове майно складалося, в тому числі, з права на земельну частку (пай), у розмірі 3,42 в умовних кадастрових гектарах, члена КСП "Світанок" с. Шельвів Локачинського району Волинської області, належного ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серія ВЛ №0198306, що підтверджується довідкою Затурцівської сільської ради від 30.03.2022 року № 94, наявною в матеріалах справи. В матеріалах спадкової справи наявна копія сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0198306. ОСОБА_2 30.03.2022 року приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильним І.Г. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстроване в реєстрі за Р№429) на спадкове майно, а саме на право на земельну частку (пай), у розмірі 3,42 в умовних кадастрових гектарах, члена КСП "Світанок" с. Шельвів Локачинського району Волинської області, належного ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серія ВЛ № 0198306, виданого на підставі розпорядження Локачинської РДА Волинської області №54 від 28.02.1997 року і зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 24.06.1997 за №306 (а.с. 57-108).
З копії спадкової справи № 233/2025 до майна померлої ОСОБА_3 , яка була заведена 07.10.2025 року на підставі заяви позивача ОСОБА_1 (позивача) від 07.10.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 09.10.2025 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Водночас в матеріалах справи наявна відповідь Затурцівської сільської ради від 08.10.2025 року № 326, з якої вбачається, що будь-які відомості, які б свідчили про фактичний вступ ОСОБА_1 в спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , відсутні, а довідка №178 від 06.06.2025 року була видана ОСОБА_1 . Затурцівською сільською радою з його слів. Також цією довідкою підтверджено, що 30.03.2022 року за №94 була видана довідка ОСОБА_2 , дружині ОСОБА_4 , який фактично вступив у спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , маючи на руках правовстановлюючий документ - сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0198306 КСП "Світанок" с. Шельвів Локачинського району Волинської області (а.с. 109-126).
З відповіді Затурцівської сільської ради Волинської області № 99 від 31.03.2026 року, наданої на запит представника відповідача ОСОБА_13 та долученої за її клопотанням до матеріалів справи, вбачається, що довідка №178 від 06.06.2025 року була видана ОСОБА_1 на основі інформації з ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 06.06.2025 року № 97-3-0.331-585/354-25 та з його слів. Також 30.03.2022 року за №94 була видана довідка ОСОБА_2 , дружині ОСОБА_4 , який фактично вступив у спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , маючи на руках правовстановлюючий документ - сертифікат на право на земельну частку (пай) (а.с. 180, т. 1).
Частиною першою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
З урахуванням того, що позовні вимоги стосуються спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , до вказаних спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР від 18.07.1963 року.
Згідно з статтею 529 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року (тут і далі у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 ) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Відповідно до частини першої статті 548 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
У частині першій та другій статті 549 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно з п.п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, положення зазначеного Кодексу застосовується до тих прав і обов`язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої цього Кодексу «Спадкове право» застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Якщо спадкодавець помер до 01 січня 2004 року, то спори щодо прийняття спадщини можуть полягати у встановленні факту прийняття спадщини або продовженні строку прийняття спадщини, якщо він пропущений з поважних причин.
Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, який діяв на момент смерті ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Згідно ст.ст. 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 553 ЦК Української РСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Таким чином, для встановлення тієї обставини, чи прийняв спадкоємець спадщину, необхідно встановити, чи фактично такий вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, (чинної, на час виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК Української РСР).
Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі з обов`язкового страхування або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний у спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, зазначав, що він та його брат ОСОБА_4 фактично прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном відповідно до статті 549 ЦК Української РСР.
Звернувшись в жовтні 2025 року до нотаріуса для оформлення спадкових прав після смерті матері, він дізнався, що свідоцтво про право на спадщину на майно, що залишилося після смерті матері, а саме на право на земельну частку (пай) в розмірі 3, 42 га видане іншій особі, а саме дружині його брата ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадшину в зв`язку з пропуском строку для її прийняття, а тому позивач вважав, що його право підлягає захисту шляхом встановлення факту прийняття спадщини.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
З урахуванням цього правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).
У даній справі спір виник щодо захисту прав позивача як спадкоємця, який вважав, що нотаріус протиправно відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті його матері ОСОБА_3 .
Станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду із позовом та на момент розгляду справи судом свідоцтво про право на спадщину на спірне майно видане відповідачу- ОСОБА_2 .
У свою чергу позивач не заявляв вимог, спрямованих на визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14 вирішував питання щодо способів захисту прав спадкоємця, права якого не враховані при видачі свідоцтв про право на спадщину, зокрема шляхом: внесення змін до виданих свідоцтв про право на спадщину; визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними; визнання права власності на спадкове майно (пункт 4 постанови).
У зазначеній постанові від 04 листопада 2024 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформулював висновок про те, що ЦК України передбачає два способи захисту прав спадкоємця, якому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину: «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» (стаття 1300 ЦК України) та «визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину» (стаття 1301 ЦК України). Вибір способу захисту здійснює позивач.
Свідоцтво про право на спадщину підлягає визнанню недійсним у випадку доведення існування «вад» на момент його видачі, які свідчать про те, що особа, якій видано свідоцтво, не мала права на спадкування (особа не є спадкоємцем, спадкоємці попередньої черги прийняли спадщину, заповіт є нікчемним тощо).
Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину застосовується за умови наявності у спадкоємця, якому воно видане, права на спадкування, однак в іншому розмірі, з огляду на невраховані права на спадщину інших спадкоємців. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як на підставі рішення суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину (пункти 107-109 постанови).
Позивач посилався на те, що спадщину після смерті матері прийняв він та його брат ОСОБА_4 , при видачі свідоцтва про право на спадщину відповідачу ОСОБА_2 , що успадкувала майно після смерті його брата ОСОБА_4 , не враховані його права, як спадкоємця після смерті матері ОСОБА_3 . У такому випадку належним способом захисту прав позивача як спадкоємця буде вимога про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
Позивач не заявляв вимог про внесення змін до виданого відповідачу свідоцтва про право на спадщину, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.
Лише із одночасним заявленням позовних вимог про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину позивач ОСОБА_1 має доводити наявність у нього права власності на спірне майно у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .
Тобто наявний спір про право на спадщину, проте позивачем вимоги про захист порушеного права на спадщину, не заявлено.
За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачем способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивача, вимагає повторного звернення до суду за захистом порушеного права, а також не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.
Факт, про який просить позивач ухвалити рішення у цій справі, а саме прийняття ним спадщини після смерті своєї матері, підлягає встановленню при розгляді позовних вимог про захист права власності на спадкове майно належним способом і то лише у мотивувальній частині рішення як фактична обставина позову.
У справах позовного провадження факт проживання спадкоємця на час відкриття спадщини зі спадкодавцем, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують належний захист прав у спірних правовідносинах, а є лише підставою для вирішення спору між спадкоємцями щодо їх часток у спадковому майні.
Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц. Посилання позивача в позовній заяві про те, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення не узгоджуються із правовим висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц.
Крім того, факт прийняття спадщини позивачем оспорюється відповідачем.
Отже, встановлення юридичного факту прийняття спадщини не відновить право, яке позивач вважає порушеним. Йому у будь-якому випадку потрібно буде пред`являти новий позов, а це подвоює процес, що є недопустимим і неефективним захистом порушеного права. Така судова практика Верховного Суду є сталою і незмінною.
Такі висновки, викладені Верховним Судом в постановах від 29.04.2026 року у справі № 347/758/21, а також від 27.10.2025 року у справі № 369/5090/23.
Таким чином, у даній справі заявлено позов про визнання факту прийняття спадщини, при цьому фактично не заявлено будь - якої позовної вимоги. Водночас між сторонами існує спір про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , а на спадкове майно вже видане свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 . Встановлення факту прийняття спадщини без вирішення спору про право цивільне, не відновить право, яке позивач вважає порушеним, потребує повторного звернення до суду і є неефективним та недопустимим захистом порушеного права.
В зв`язку з наведеним, суд у межах розгляду цієї справи не надає оцінку доводам позивача щодо прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном та приходить до висновку, що підстави для встановлення факту прийняття спадщини відсутні.
Отже, в задоволенні позову у даній справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 316, 317, 328, 344 ЦК України, ст.ст. 82, 141, 142, 211, 247, 258-259, 263, 265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильний Ігор Георгійович, про встановлення факту прийняття спадщини- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13.08.2026 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .
Третя особа: приватний нотаріус Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильний Ігор Георгійович, адреса: 45500, селище Локачі, вул. Героїв Майдану, 25.
Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна