"14" серпня 2026 р. Справа № 363/3481/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Свєтушкіна Д.А. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
УСТАНОВИВ:
До Вишгородського районного суду Київської надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 03.07.2026 року залишено без руху, оскільки її подано без дотримання вимог ст. 175 та ст. 177 ЦПК України і встановлено для усунення недоліків строк 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
Як убачається з позову та доданих до нього матеріалів, позовну заяву подано без дотримання вимог ст. 177 ЦПК України, а саме:
Частиною 4 ст. 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового посилаючись на те, що він як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору, крім того є особою з інвалідністю. На підтвердження викладених у клопотанні обставин, додав до клопотання копію посвідчення учасника бойових дій (ветерана війни) та копію довідки МСЕК.
Однак у п. 13 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, а також є особою з інвалідністю.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, норма п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
Тож судом зазначену у позові підставу про звільнення від сплати судового збору не може бути прийнято до уваги, оскільки дійсний позов не відноситься до спорів, що порушують права учасника бойових дій, його соціальних прав, як учасника бойових дій, пред`явлений до суду в порядку ЦК України, і спрямований на відшкодування завданої йому шкоди.
З урахуванням вище викладеного, вважаю, що цей спір не стосується захисту права позивача, як учасника бойових дій, а тому підстав для звільнення його від сплати судового збору не вбачаю.
Крім того, згідно з пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від обов`язкової сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Оскільки, як вбачається з долученої позивачем довідки МСЕК, останній є особою з інвалідністю III групи, він не належить до зазначеного переліку осіб, яким законом надано безумовну пільгу щодо звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави вважати, що позивач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Інших підстав для звільнення позивача від сплати судового збору судом не встановлено. Тож у задоволенні клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору слід відмовити.
Згідно роз`яснень даних в абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач пред`являє дві самостійні вимоги немайнового та одну майнового характеру.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16 640,00 грн).
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання фізичної особою позовної заяви немайнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн).
Враховуючи, що ціна позову (майнової вимоги) становить 100 000,00 грн, то сума сплати судового збору за вимогу майнового характеру складає 1 331,20 грн., а за дві немайнові вимоги - 2 662,40 грн.
Відтак за звернення до суду із вказаним позовом, позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 3 993,60 грн (1 331,20 +1 331,20+1 331,20).
Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 3 993,60 грн, або документи, що підтверджують інші підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Окрім того, відповідно до п. п. 2, 10 ч. 3 т. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Позивачем при подачі позову до суду не дотримано вищезазначених вимог та у позовній заяві відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача, письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також не долучено до позовної заяви копії документів (окрім клопотання про звільнення від сплати судового), що додаються до неї, для відповідача.
Враховуючи вищевказане, судом залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, а саме шляхом надання суду позовної заяви в новій редакції із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, надати суду копію позовної заяви в новій редакції з додатками відповідно до кількості інших учасників справи, а також надати до суду документ, що підтверджує сплату судового збору.
Відповідно до вищезазначеної ухвали позивачу було надано строк у десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення зазначених недоліків.
Ухвала судді Вишгородського районного суду Київської області від 03.07.2026 року була направлена на поштову адресу позивача, зазначену в заяві, проте зазначене відправлення повернулося до суду без вручення, у зв`язку з закінченням терміну зберігання.
Також на зазначений у позовній заяві номер телефону позивача було здійснено телефонний дзвінок з метою повідомлення про постановлену ухвалу та необхідність усунути вказані в ній недоліки, однак номер телефону останнього не обслуговується.
Станом на 14 серпня 2026 року позивачем не усунуто недоліки викладені в ухвалі суду від 04 червня 2026 року.
Вищезазначене свідчить про те, що позивач не цікавиться своєю заявою, не отримує поштові повідомлення, позивач мав можливість як поштою так і безпосередньо у суді отримати копію ухвали про залишення заяви без руху, але станом на 14 серпня 2026 року від позивача заяв або клопотань до суду не надходило, недоліки позовної заяви усунуті не були.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Оскільки, у визначений ухвалою строк, позивачем недоліки позовної заяви не були усунуті, згідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України позовна заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Керуючись ст. 185, 260 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди- вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Д.А. Свєтушкіна