Справа № 420/24110/26
УХВАЛА
14 серпня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 12.08.2026 про забезпечення позову,-
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агенства з питань запобігання корупції про визнання протиправною та скасування довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 24 липня 2026 року № 484/26 про результати проведення повної перевірки щорічної декларації ОСОБА_1 за 2024 рік; визнання протиправним висновку Національного агентства з питань запобігання корупції про належність ОСОБА_1 на момент подання щорічної декларації за 2024 рік до суб`єктів декларування; зобов`язання Національне агентство з питань запобігання корупції привести оприлюднені результати повної перевірки щорічної декларації ОСОБА_1 за 2024 рік у відповідність до судового рішення.
Ухвалою суду від 10.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
12.08.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову у прохальній частині якої заявник просить суд забезпечити позов шляхом заборони Національному агентству з питань запобігання корупції до набрання законної сили судовим рішенням у справі №420/24110/26 вимагати від ОСОБА_1 подання виправленої щорічної декларації за 2024 рік у строк з 07 серпня 2026 року по 16 серпня 2026 року, а також вважати обов`язок щодо подання такої виправленої декларації у зазначений строк невиконаним, строк її подання пропущеним чи застосовувати будь-які інші правові наслідки у зв`язку з її неподанням до набрання законної сили судовим рішенням у справі №420/24110/26.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову від 12.08.2026 заявник зазначив, що за результатами проведеної повної перевірки Національним агентством йому надано можливість подати виправлену щорічну декларацію за 2024 рік у період з 07.08.2026 по 16.08.2026. При цьому, як вказав позивач, одним із ключових предметів цього адміністративного спору є законність висновку НАЗК про належність ОСОБА_1 до суб`єктів декларування, тобто саме та юридична передумова, з якою відповідач пов`язує виникнення обов`язку подати виправлену щорічну декларацію за 2024 рік. До вирішення цього питання судом виникає ситуація, за якої, як вказав позивач, він повинен або виконати обов`язок, що безпосередньо є наслідком оскаржуваної Довідки, або допустити сплив установленого НАЗК строку та створення самостійних правових наслідків у зв`язку з неподанням виправленої декларації. Позивач вказав, що подання виправленої декларації до вирішення справи по суті фактично означатиме реалізацію правових наслідків оскаржуваної довідки ще до того, як суд перевірить її законність. Водночас, як наголосив позивач, неподання такої декларації до 16.08.2026 створює ризик того, що НАЗК вважатиме обов`язок щодо її подання невиконаним, строк подання пропущеним та застосовуватиме до нього інші правові наслідки, пов`язані з її неподанням та відповідно позивач фактично поставлений перед необхідністю до вирішення спору по суті виконати юридичний наслідок акта, який ним оскаржується, або нести ризики невиконання такого наслідку.
Частиною 1 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч.1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Предметом позову є оскарження довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 24 липня 2026 року № 484/26 про результати проведення повної перевірки щорічної декларації ОСОБА_1 за 2024 рік та висновок відповідача про належність ОСОБА_1 на момент подання щорічної декларації за 2024 рік до суб`єктів декларування.
При цьому, суд зазначає, що протиправність оскаржуваного рішення не є очевидною та підлягає доведенню в ході розгляду даної адміністративної справи, а тому, задоволення заяви про забезпечення позову у даному випадку шляхом заборони Національному агентству з питань запобігання корупції вимагати від ОСОБА_1 подання виправленої щорічної декларації за 2024 рік у строк з 07 серпня 2026 року по 16 серпня 2026 року, а також вважати обов`язок щодо подання такої виправленої декларації у зазначений строк невиконаним, строк її подання пропущеним чи застосовувати будь-які інші правові наслідки у зв`язку з її неподанням до набрання законної сили судовим рішенням у справі №420/24110/26, буде вирішенням судом позовних вимог по суті та виходом за межі підстав для забезпечення позову, які передбачені ст. 151 КАС України.
В той же час, суд не встановив достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду.
Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що протиправність прийняття оскаржуваної довідки повинна бути встановлена в ході розгляду даної справи.
Суд вважає, що зазначені позивачем в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття забезпечувальних заходів, а задоволення заяви про забезпечення позову на підставі викладених обставин буде суперечити вищевказаним принципам адміністративного судочинства.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів декларування та такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, на даній стадії розгляду справи суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150-154,156, 248, 294 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 12.08.2026 про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку визначеному ст.295 та п.15.5 розділу VII КАС України.
Суддя К.О. Танцюра