Справа № 420/40874/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач), за участі третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо формування ОСОБА_1 подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу від 27 червня 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каракуліною О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 160, у розмірі 32 858 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень) 40 копійок, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 3 від 27 червня 2025 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу від 27 червня 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каракуліною О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 160, у розмірі 32 858 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень) 40 копійок, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 3 від 27 червня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.06.2025 року між ТОВ «Черноморська будівельна компанія» та позивачем укладено договір купівлі-продажу квартири, при нотаріальному посвідченні якого позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32 858,40 грн. Позивач зазначає, що придбав житло вперше, у зв`язку з чим відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій був звільнений від сплати такого збору.
Зазначає, що 21.08.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про формування та направлення до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення помилково сплаченого збору, до якої додав документи, що, на його думку, підтверджують придбання житла вперше, зокрема інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідки АТ «Ощадбанк» щодо невикористання житлових чеків, копію договору купівлі-продажу, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків та платіжного документа про сплату збору.
Однак, листом від 28.08.2025 року № 1500-0506-8/144742 відповідач повідомив про відсутність підстав для формування подання про повернення коштів, посилаючись на недостатність наданих документів для підтвердження факту придбання позивачем житла вперше та недостовірність окремих поданих доказів.
Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки ним подано достатній пакет документів, передбачений законодавством, а відповідач не навів конкретних обставин, які б спростовували факт придбання ним житла вперше, та не зазначив, які саме документи необхідно було подати додатково. Крім того, позивач зазначає, що за відсутності належного державного механізму перевірки факту придбання житла вперше негативні наслідки такого недосконалого правового регулювання не можуть покладатися на особу, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду. У зв`язку з цим просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати його сформувати і направити до органу Казначейства подання про повернення помилково сплаченого збору.
Ухвалою від 09.12.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/40874/25, залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
22.12.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від третьої особи надійшли пояснення в яких зазначено, що відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів здійснюється органами Державної казначейської служби України виключно на підставі подання органу, який контролює справляння відповідного платежу. При цьому Казначейство не наділене повноваженнями самостійно вирішувати питання щодо наявності чи відсутності підстав для повернення коштів, а лише здійснює їх повернення після надходження відповідного подання контролюючого органу.
Третя особа зазначає, що у спірних правовідносинах повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна можливе лише після надходження до органу Казначейства подання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оформленого відповідно до вимог Порядку № 787. За відсутності такого подання орган Казначейства не має правових підстав для здійснення повернення коштів позивачу.
23.12.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» та підпункту «в» пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій від сплати збору звільняються лише особи, які придбавають житло вперше та підтвердили зазначену обставину документами, визначеними законодавством.
Відповідач зазначає, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить повної інформації про права власності, набуті до 01.01.2013 року, а відсутність відомостей в його архівній складовій не є безумовним підтвердженням того, що особа раніше не набувала права власності на житло, у тому числі шляхом спадкування, дарування, купівлі чи набуття частки у спільному майні подружжя. Також відповідач звертає увагу, що до 2013 року реєстрація прав власності здійснювалася бюро технічної інвентаризації, які діяли в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць, у зв`язку з чим єдиного загальнодержавного реєстру прав власності на нерухоме майно не існувало.
Крім того, відповідач вказує, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували відсутність набуття ним права власності на житлову нерухомість до 01.01.2013 року, а тому орган Пенсійного фонду не мав достатніх правових підстав для формування подання про повернення помилково сплаченого збору. На думку відповідача, за відсутності документального підтвердження компетентного органу щодо відсутності у позивача прав власності на житло орган Пенсійного фонду не вправі приймати рішення про повернення коштів.
Також відповідач зазначає, що повернення помилково сплаченого збору здійснюється органами Державної казначейської служби України виключно на підставі подання органу Пенсійного фонду, який повинен діяти в межах наданих законом повноважень. Оскільки, на переконання відповідача, позивач не підтвердив належними доказами факт придбання житла вперше, підстави для формування такого подання були відсутні. У зв`язку з цим відповідач вважає свої дії правомірними, такими, що відповідають вимогам статті 19 Конституції України, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
27.06.2025 року між ТОВ «Черноморська будівельна компанія» як Продавцем та ОСОБА_1 як Покупцем укладено Договір купівлі-продажу (далі - Договір), який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каракуліною О. М. та зареєстровано в реєстрі за № 160.
Згдіно з п. 1 Договору ТОВ «Черноморська будівельна компанія» передає у власність (продає), а Покупець ОСОБА_1 приймає у власність (купує) та сплачує грошову суму, вказану у п. 2 цього Договору, квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 82, 7 кв. м., житлова площа - 49, 8 кв. м.
Як встановлено у п. 2 Договору, за домовленістю сторін продаж здійснено за 3 285 836 (три мільйони двісті вісімдесят п`ять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 00 копійок, з яких 657836 гривень 00 копійок Покупець сплатив Продавцю до підписання цього Договору, а решту - 2 628 000 гривень 00 копійок Покупець зобов`язується сплатити Продавцю після підписання, нотаріального посвідчення цього договору в день виникнення права власності на квартиру. Факт повного розрахунку підтверджується письмовою заявою Продавця про повний розрахунок, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.
Під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі одного відсотка від вартості об`єкта нерухомого майна, що становить 32 858,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією на переказ №3 від 27.06.2025 року.
21.08.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою, в якій просив сформувати подання про повернення безпідставно сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу від 27 червня 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каракуліною О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 160, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32 858 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень) 40 копійок, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 3 від 27 червня 2025 року, вказавши в заяві, що житло ним придбано в перше.
До заяви позивач надав такі документи: копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію Договору купівлі-продажу від 27.06.2025 року; копію витягу з державного реєстру речових прав № 433228609 від 27.06.2025 року; копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №440401289 від 21.08.2025 року; копію квитанції до платіжної інструкції № 3 від 27.06.2025 року; копії довідок АТ «Ощадбанк» № 113.40.0596/91 від 04.07.2025 року, № 107.40/0357-05/885, 107.40/0357-05/884, 107.40/0357-05/883 від 19.08.2025 року.
Листом від 28.08.2025 року № 1500-0506-8/144742 року відповідач повідомив позивача про те, що «Відповідно до підпункту «в» пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій від 03.11.1998 № 1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна (далі - Збір) не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року). Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек (стаття 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - РПВН) був запроваджений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1998 року № 192 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно" та від 16 травня 2002 року № 661 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно". На момент запровадження реєстраторами РПВН були посадові особи бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ). У відповідності до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, право власності на нерухоме майно реєструвалося реєстраторами БТІ в РПВН шляхом внесення відповідного запису на підставі заяви власника, тобто носило необов`язковий заявницький характер. Заява про реєстрацію права власності подавалась до БТІ, яке здійснювало свою діяльність на території тієї адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об`єкт нерухомого майна. РПВН запроваджено в 2003 році, підключення БТІ до РПВН здійснювалось поступово, так як не були встановлені строки. До цього здійснення реєстрації права власності проводилось на підставі Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121. БТІ здійснювало реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані в межах його зони обслуговування: населені пункти, у межах території яких БТІ мало право здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Отже єдиного загальнодержавного реєстру або інформаційної бази не існує. Таким чином, відсутність інформації в архівній складовій частині Державного реєстру прав - РПВН, не у всіх випадках є достовірним підтвердженням того, що особа не придбавала (не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) житлової нерухомості в період до 01.01.2013. Згідно відповіді АТ «Державний ощадний банк України» від 01.12.2023 № 11/3- 21/87925/2023 органи приватизації, в багатьох випадках, з різних причин, здійснювали операції по приватизації державного житлового фонду без участі банку, що призводить до невідповідності в обліку житлових чеків. Громадяни України звертаються до установ АТ «Ощадбанк» за місцем проживання після 1992 року, де знаходяться списки громадян, які мають право на одержання приватизаційних паперів (далі-Списки). Списки складались станом на 1992 рік місцевими Радами народних депутатів та існують лише в документарній формі(паперових носіях), були передані до установ АТ «Ощадбанк» понад 25 років тому мають жахливий фізичний стан і містять неактуальні і недостовірні на сьогоднішній день відомості. Враховуючи зазначене, підстави для повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 32858,36 грн відсутні.».
Уважаючи протиправною бездіяльністю відповідача щодо формування подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до положень п.9 ст.1 Закону № 400/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Як передбачено ч. 1 та ч. 3 ст.3 даного Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Платники збору, визначені пунктами 5 - 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Згідно з підп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року за №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює, зокрема, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року за №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету» контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна», покладений на Пенсійний фонд України.
Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконання Закону України №400/97-ВР регулює Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740), зі змінами, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності 26.09.2020 (далі - Постанова №866).
Згідно з пунктом 15-2 Порядку №1740 (у редакції Постанови №866) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Згідно з пунктом 15-3 Порядку № 1740 (у редакції Постанови №866) нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.
Наведені норми, в межах спірних правовідносин, дозволяють прийти до таких висновків:
- особа, яка придбаває житло вперше, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування;
- реалізація такого права здійснюється у відповідності до норм Порядку № 1740;
- обов`язок підтвердження такого статусу (особа придбаває житло вперше), наявність відповідного права, покладається на особу, у спосіб подання визначених чинним законодавством документів;
- законодавством не встановлено перешкод для подання згаданих документів як підчас нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна так і після.
В результаті доповнення Порядку №1740 новими пунктами (15-2, 15-3) Держава деталізувала законодавство, котре регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила:
1) коло осіб, котрі в розумінні Закону №400/97-ВР вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
2) перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Таким чином, починаючи з 26.09.2020 в рамках Порядку №1740 Держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання котрого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до органу Пенсійного фонду України заяву про повернення коштів з бюджету на підставі Порядку №787. Разом з тим, звертаючись після 26.09.2020 про повернення з бюджету помилково сплачених коштів, саме фізична особа повинна надати докази на підтвердження того, що помилилася, коли сплачувала збір. Отже, заявник повинен надати органу Пенсійного фонду України передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 документи на підтвердження того, що він придбав житло вперше.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.08.2025 року, в якій просив сформувати подання про повернення безпідставно сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу від 27 червня 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каракуліною О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 160, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32 858 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень) 40 копійок, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 3 від 27 червня 2025 року.
В заяві було вказано, що позивачем житло придбано вперше, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки 440401289 від 21.08.2025 року.
Крім того, до заяви було додано докази про те, що позивач не значиться у списках громадян, які мають право на приватизацію житла, а також про те, що він не брав участі у приватизації житла (з місць проживання), а саме: довідки АТ «Ощадбанк» № 113.40.0596/91 від 04 липня 2025 року, № 107.40/0357-05/885, 107.40/0357-05/884, 107.40/0357-05/883 від 19.08.2025 року.
Також, до заяви було додано копії паспорту та довідки про присвоєння ІНН позивачу, Договору купівлі-продажу квартири разом з витягом з Державного реєстру речових прав, квитанції до платіжної інструкції № 3 від 27.06.2025 року.
Із зазначеної заяви, яка долучена до матеріалів позову вбачається, що позивач підтвердив, що у нього не має та він не набував права власності на житло (в тому числі не приватизовував, не успадковував, не отримував у дар, не купував, зокрема як частку в спільному майні подружжя).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 21.08.2025 року № 440401289, за позивачем не зареєстровано будь-яких операцій з придбання об`єкта житлової нерухомості, окрім придбання квартири на підставі договору купівлі - продажу квартири.
Щодо доводів відповідача та посилання на лист АТ «Державний ощадний банк України» від 01.12.2023 №11/3-21/87926/2023, у якому банк повідомляв, що не може надати інформацію щодо використання житлових чеків, оскільки списки громадян, які мають право на одержання приватизаційних паперів складались станом на 1992 рік місцевими Радами народних депутатів та існують лише в документарній формі (паперових носіях), були передані до установ АТ «Ощадбанк» понад 25 років тому мають жахливий фізичний стан і містять неактуальні і недостовірні на сьогоднішній день відомості, але є єдиним джерелом інформації для підготовки довідки.
Вказаний лист АТ «Державний ощадний банк України» від 01.12.2023 №11/3-21/87926/2023 відповідачем до суду не надано.
Між тим, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, зокрема, щодо фізичного стану архівних джерел і відсутності актуальної інформації у списках, що зберігаються у банківських установах, не можуть бути покладені на позивача як негативні наслідки для реалізації її права.
Довідками АТ «Ощадбанк» № 113.40.0596/91 від 04 липня 2025 року, № 107.40/0357-05/885, 107.40/0357-05/884, 107.40/0357-05/883 від 19 серпня 2025 року, які видані за місцем проживання позивача, підтверджується, що ОСОБА_1 не значиться в списках громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд вважає, що відсутність у таких списках відомостей про позивача свідчить про відсутність факту використання ним житлових чеків.
Будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна, або використання ним житлових чеків та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна - відповідачем до суду не надано.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не повинен був сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, а тому сума сплаченого збору підлягає поверненню.
Таким чином, позивач надав відповідачу докази помилковості сплати коштів при оформленні договору купівлі-продажу, та виконав вимоги підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740, надавши пакет документів на підтвердження права на звільнення від сплати внеску на обов`язкове державне пенсійне страхування під час придбання житлової нерухомості вперше.
Разом з тим, відповідач проігнорував додатково надані довідки та повторно відмовив у задоволенні заяви посилаючись на протокол розгляду заяви комісії, який був у січні 2024 року.
Згідно п 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Суд враховує, що у постанові від 25.11.2021 року у справі № 280/9714/20 Верховний Суд виклав правову позицію та вказував, що з 26 вересня 2020 року визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області покладено обов`язок щодо формування до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Таким чином, суд вважає, що відмова відповідача у формуванні подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є протиправною.
При цьому суд зауважує, що в даному випадку відповідачем вчинено протиправні дії, які виразилися у відмові формування подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а не бездіяльність, як вказує позивач.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права особи, яка звернулась за захистом своїх прав до адміністративного суду має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а також необхідність у повторному зверненні до суду.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у формуванні та наданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу від 27.06.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каракуліною О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 160, у розмірі 32858 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) грн 40 коп, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 3 від 27.06.2025 року, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу від 27.06.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каракуліною О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 160, у розмірі 32858 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) грн 40 коп, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 3 від 27.06.2025 року.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул. Садова, 1-а, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 37607526) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у формуванні та наданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу від 27.06.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каракуліною О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 160, у розмірі 32858 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) грн 40 коп, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 3 від 27.06.2025 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу від 27.06.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каракуліною О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 160, у розмірі 32858 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) грн 40 коп, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 3 від 27.06.2025 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.08.2026 року.
Суддя Г. В. Лебедєва