Рішення № 138999816 у справі № 420/999/26 від 13.08.2026

Справа № 420/999/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянув у письмовому спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідачів, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у якій позивач просить суд:

1.Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року, за період з 27 березня 2015 року до 11 квітня 2016 року.

2.Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року, за період з 12 квітня 2016 року до 28 лютого 2018 року.

3.Визнати дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у період з 05 січня 2016 року по 11 квітня 2016 року без врахування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» протиправними та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у період з 05 січня 2016 року по 11 квітня 2016 року виходячи з її відсоткового значення, визначеного відповідно до п. 3 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1090, та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо встановлення розміру надбавки за вислугу років виходячи з посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, з урахуванням проведених виплат.

4.Визнати дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у період з 12 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року без врахування приписів постанов Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» протиправними та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у період з 12 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року виходячи з її відсоткового значення, визначеного відповідно до п. 3 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1090, та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо встановлення розміру надбавки за вислугу років виходячи з посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, з урахуванням проведених виплат.

5.Визнати дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у період з 01 березня 2018 року по 02 січня 2019 року без врахування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» протиправними та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у період з 01 березня 2018 року по 02 січня 2019 року, виходячи з її відсоткового значення, визначеного відповідно до п. 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи з посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, з урахуванням проведених виплат.

6.Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення на 10% посадового окладу у період з 03 січня 2019 року по 10 вересня 2020 року за здійснення нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону нарахувати та виплати ОСОБА_1 підвищення на 10% посадового окладу у період з 03 січня 2019 року по 10 вересня 2020 року за здійснення нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

7.Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 окладу за військовим званням полковник у період з 29 січня 2020 року по 10 вересня 2020 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року та коефіцієнту, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» протиправними та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 оклад за військовим званням полковник у період з 29 січня 2020 року по 10 вересня 2020 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та коефіцієнту, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» з урахуванням здійснених виплат.

8.Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018 роки в частині порядку визначення їх розміру та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2016, 2017, 2018 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, визначеного з урахуванням висновків суду у цій справі, з урахуванням проведених виплат.

9.Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2019, 2020 роки в частині порядку визначення їх розміру та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2015, 2019, 2020 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, визначеного з урахуванням висновків суду у цій справі, з урахуванням проведених виплат.

10.Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з порушенням порядку визначення її розміру та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, визначеного з урахуванням висновків суду у цій справі, за кожний повний календарний рік служби, з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, з урахуванням проведених виплат.

11.Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної відпустки без урахування вимог п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за дні невикористаної відпустки на підставі п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року виходячи з щомісячних складових грошового забезпечення за останні перед виплатою компенсації 12 місяців, розмір яких визначений з урахуванням висновків суду у цій справі.

12.Стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на користь ОСОБА_1 966 102,27 грн. в якості середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні за період з 11 вересня 2020 року по 19 січня 2023 року.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач стверджує, що при нарахуванні його грошового забезпечення і кінцевого розрахунку при звільненні відповідачі систематично порушували законодавство:

виплачували оклад у меншому розмірі, який не відповідав його військовому званню "полковник" з неправильним застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб;

не доплачували надбавку за вислугу років;

не виплачували щомісячну грошову винагороду;

не здійснювали виплати підвищеного посадового окладу

здійснювали виплати в неналежному розмірі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової виплати при звільненні;

здійснили неправильний розрахунок та виплату компенсації за дні невикористаної відпустки.

Так, за період з 29.01.2020 по 10.09.2020 йому виплачували оклад за званням «полковник», виходячи з прожиткового мінімуму станом на 2018 рік, а не на 2020 рік.

Позивач вказує на те, що надбавка за вислугу років нараховувалася йому лише на посадовий оклад, без врахування статусу військовослужбовця.

Позивач вважає, що він як військовослужбовець військової прокуратури має «подвійний статус» тому на нього поширюються всі соціальні гарантії, передбачені для офіцерського складу Збройних Сил України, зокрема він має право на щомісячну додаткову винагороду для військовослужбовців, яка є щомісячним додатковим видом забезпечення постійного характеру.

Також позивач стверджує, що у період з 03.01.2019 по 10.09.2020 йому безпідставно припинили виплачувати 10% підвищення посадового окладу, яке було передбачено чинним законодавством для працівників прокуратури, які здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та примусових заходах. При цьому позивач вказує, що він фактично здійснював такі перевірки на гауптвахті Вінницького гарнізону.

Крім того, позивач оскаржує розмір допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги та одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки він вважає, що ці виплати є похідними від базових складових грошового забезпечення, розмір яких він оскаржує. Позивач зазначає, що основні оклади та надбавки (звання, вислуга років) були розраховані невірно, тому і ці виплати були нараховані та здійснені у неналежному розмірі.

Також позивач вважає невірним розрахунок компенсації за 232 дні невикористаної відпустки за останній місяць служби (вересень 2020), оскільки вважає, що розрахунок має проводитися на основі середнього заробітку за останні 12 календарних місяців роботи.

За затримку розрахунку та виплат при звільненні позивач просить стягнути середній заробіток у сумі 966 102,27 грн за весь час затримки.

(б) Позиція відповідача, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень на позов він наполягав, що нарахування надбавки за вислугу років здійснювалося згідно з чинним на той момент спеціальним законодавством: постанова КМУ №1090 від 09.12.2015 є спеціальним актом, який регулює виплати саме військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури. Оскільки Постанова №1090 була прийнята пізніше і є вузькоспеціалізованою, саме вона підлягала застосуванню у період з 12.04.2016 по 28.02.2018. Відповідач стверджує, що у квітні 2019 року вже здійснив перерахунок надбавки за вислугу років за період з 01.03.2018. Виплата була проведена з урахуванням нових вимог законодавства (Постанови КМУ від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 та змін до Порядку №1090), тому претензії позивача за цей період є необґрунтованими.

Щодо щомісячної додаткової винагороди позивач вважає, що чинна постанова КМУ на час виникнення спірних правовідносин встановлювала вичерпний перелік виплат для відряджених військовослужбовців до якого винагорода, на яку посилається позивач, не входить. Видатки на органи прокуратури не передбачали коштів на цю винагороду. Бюджетне законодавство забороняє здійснювати виплати поза межами затвердженого кошторису. Визначення розміру та умов цієї виплати є виключною компетенцією Міністерства оборони України. Прокуратура не має законних повноважень самостійно встановлювати або виплачувати цю винагороду.

Також відповідач зазначав, що оскільки, на його думку, вимоги щодо базових складових (вислуга років та винагорода) є безпідставними, то і перерахунок допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, які від них залежать, не має підґрунтя.

(б) Позиція відповідача, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, нарахування окладу, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1762 грн), було законним навіть після скасування судом пункту 6 Постанови КМУ "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103, оскільки скасування нормативного акту судом не означає автоматичного поновлення дії попередньої редакції. Для цього Кабінет Міністрів мав прийняти новий акт.

Щодо щомісячної додаткової винагороди відповідач вважає вимоги позивача про виплату цієї винагороди за 2015- 2018 рр. безпідставними, оскільки позивач був відряджений до органів прокуратури і жодного дня не обіймав штатних посад безпосередньо у Збройних Силах України.

В той же час для відряджених військовослужбовців діє постанова КМУ "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій" від 07.02.2001 №104, яка передбачає виплати за нормами органу, куди вони відрядженні. Винагорода за Постановою КМУ №889 від 22.09.2010 не входить до структури грошового забезпечення працівників прокуратури. Кошти на цю виплату не були передбачені також в кошторисі прокуратури, в той час, коли бюджетне законодавство забороняє виплати понад затверджений фонд.

Щодо компенсації за відпустку та допомоги на оздоровлення відповідач вважає, що питання виплат працівникам прокуратури (включаючи відряджених військових) регулюються спеціальним Законом «Про прокуратуру», який має перевагу над загальним законодавством про соціальний захист. Оскільки військова служба є державною службою особливого характеру, до неї не застосовується Порядок №100 про обчислення середньої заробітної плати. Розрахунок компенсації за відпустку проводився за спеціальними нормами Міноборони (Наказ №260).

Щодо виплати середнього заробітку за затримку розрахунку , відповідно до чинного законодавства з 19.07.2022 виплата середнього заробітку обмежена шістьма місяцями.

Також відповідач посилався на пропуск строку звернення позивачем до адміністративного суду та стверджував, що позивач дізнався про обсяг виплат ще у вересні 2020 року при звільненні. Навіть з урахуванням карантинних обмежень, строк звернення до суду щодо цих виплат сплинув ще у вересні 2023 року, тоді як позов був поданий лише у 2026 році. На думку відповідача, саме з цього часу необхідно відліковувати строк звернення до адміністративного суду.

Відповідачі просили розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

19.01.2026 суд ухвалив відкрити спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позов, відповідач, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону, посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду. Вважає, що відповідно з моменту закінчення шестимісячного строку на виплату середнього заробітку (з 19.07.2022 по 18.01.2023) почався відлік тримісячного строку звернення до адміністративного суду, який позивач пропустив.

З цього приводу суд зазначає, що не вважає строк звернення до адміністративного суду позивача пропущеним, оскільки спірні правовідносини (10.09.2020 - дата звільнення зі служби) виникли до встановлення Законом України від 01.07.02022 №2352-ІХ тримісячного строку звернення до суду з дня одержання повідомлення про суми , нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116 КЗпП). В даному випадку суд врахову правові висновки Великої Палати ВС у постанові від 11.07.2024 у справі №9990/156/23, відповідно до яких, при вирішенні спору щодо оплати періоду по 19.07.2022 (дата набрання законної сили Законом №№2352-ІХ) особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суд ухвалив розглядати справу в спрощеному провадженні, оскільки ця справа не входить до переліку справ, які суд зобов`язаний розглядати в порядку загального позовного провадження, що встановлений ч.4 ст.257 КАС України.

IV. Обставини, встановлені судом

Позивач є військовослужбовцем (станом на 2020 рік у званні полковника), який проходив військову службу у військових прокуратурах на прокурорсько-слідчих посадах:

? 27.03.2015 - 18.08.2015 - військовий прокурор Військової прокуратури Харківського гарнізону.

? 19.08.2015 - 30.09.2015 - у розпорядженні військового прокурора Центрального регіону України.

? 28.09.2015 відповідно до наказу Військового прокурора Центрального регіону України №420 позивач призначений на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та при проведенні оперативно-розшукової діяльності слідчого управління військової прокуратури Центрального регіону України.

? 01.10.2015 - 16.11.2015 - начальник відділу Військової прокуратури Харківського гарнізону.

? 17.11.2015 - 11.04.2016 - прокурор відділу Військової прокуратури Харківського гарнізону.

? 12.04.2016 - 01.01.2019 - заступник військового прокурора гарнізону Військової прокуратури Одеського гарнізону.

? 03.01.2019 - 10.09.2020 - військовий прокурор гарнізону Військової прокуратури Вінницького гарнізону.

Позивач був звільнений з органів прокуратури та виключений зі списків особового складу 10 вересня 2020 року на підставі наказу Міністра оборони України № 447. На день звільнення у нього залишилося 232 дні невикористаної відпустки, за які йому було нараховано компенсацію в розмірі 265 991,71 грн. На дату звільнення позивач мав військове звання "полковник юстиції".

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Щодо нарахування та виплати позивачу окладу за військовим званням.

Позивач вважає, що у спірний період з 29.01.2020 по 10.09.2020 відповідач протиправно виплачував оклад за військовим званням у меншому розмірі, ніж це було передбачено постановою КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.

Основними аргументами позивача є його посилання на відновлення дії первісної редакції Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 ( застосування прожиткового мінімуму станом на перше число поточного року) через скасування Шостим апеляційним адміністративним судом п.6 Постанови КМУ від 21.02.2018 №103, яким були внесені зміни у постанову №704 та зафіксована розрахункова величина посадового окладу - розмір прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року.

Однак суд не погоджується з цією позицією позивача.

Пунктом 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з п. 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

На момент набрання чинності Постанови № 704 (01.03.2018) п. 4 даного нормативно-правового акту було викладено в редакції пп. 1 п. 3 змін, передбачених п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 (далі - Постанова № 103), а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103. Однак, Кабінетом Міністрів України за наслідками скасування п. 6 Постанови № 103 не було внесено зміни в п. 4 Постанови № 704, а тому фактичне правозастосування вказаного пункту відбувалося в редакції, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, тобто в розмірі 1762 гривні.

Згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Згідно з ч. 5 ст. 245 КАС України якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним і нечинним повністю або в окремій частині і при цьому виявлено недостатню правову урегульованість відповідних публічно-правових відносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акту, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині. При цьому, ані КАС України, ані інші акти законодавства не визначають в якості наслідку визнання нормативно-правового акту протиправним і нечинним автоматичне поновлення дії акту (актів) законодавства, що регулювали відповідні відносини раніше. Натомість суд у такому випадку має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акту, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині, не визначаючи змісту такого нормативно-правового акту.

У даному випадку відповідний обов`язок прийняти новий нормативно правовий акт у судовому рішенні від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не визначено.

Крім цього, відповідно до п. 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870, визнання таким, що втратив чинність, акту Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акту Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акту або із зазначенням в тексті акту про визнання таким, що втратив чинність, акту Кабінету Міністрів України, чи про його скасування.

Отже, за загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, акту законодавства чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність; дія акту законодавства поновлюється шляхом прийняття аналогічного акту або нового акту, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акту та визначення спеціального порядку такого відновлення.

Вказані праві висновки містяться також в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 807/1332/17, від 22.04.2019 у справі № 820/601/17, від 19.03.2019 у справі № 591/2813/17, від 22.04.2019 у справі № 820/601/17, від 02.10.2019 у справі № 804/215/18, від 23.10.2019 у справі № П/811/112/17 та від 25.05.2022 у справі № 420/2407/21.

У редакціях Постанови № 704 від 03.11.2020, 17.07.2021 п. 4 був викладений у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Вказані обставини додатково свідчать, що Кабінет Міністрів України не приймав жодного нормативного акту, який би відновлював дію п. 4 Постанови № 704 в його первісній редакції.

Крім того, варто зауважити, що лише у травні 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (набрала чинності 20.05.2023), відповідно до якої п. 4 викладено у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Таким чином, суд робить висновок, що в період з 29.01.2020 дотепер розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб повинні розраховуватись, виходячи з розміру 1762 грн, та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704.

Тому зазначена позовна вимога не належить до задоволення.

Щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він як військовослужбовець має право на нарахування надбавки за вислугу років на суму посадового окладу та окладу за військовим званням згідно з Постановою КМУ "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2027 №1294 та постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців,осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.

Відповідач зазначає про невірне застосування вказаних постанов та вказує на пріоритет спеціальної правової норми (Постанова КМУ від 09.12.2015 №1090), яка передбачає нарахування надбавки за вислугу років лише на суму посадового окладу.

Тобто спір у цій справі виник з приводу виплати позивачу відповідачами щомісячної надбавки за вислугу років у період з 05.01.2016 по 28.02.2018, виходячи лише із посадового окладу, як передбачено Постановою КМУ від 09.12.2015 №1090, а не виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, як передбачено Постановою КМУ №1294, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин (втратила чинність 01.03.2018).

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням військової служби та правовий статус військовослужбовця врегульовані, зокрема, нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011- XII (Закон № 2011- XII).

Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаних із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призивом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб сержантського, старшинського і офіцерського складу.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону № 1697-VII військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України. Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання - відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби. Посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад.

Відповідно до ч. 8 ст. 81 Закону № 1697-VII грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.

Згідно із ч. 2 ст. 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 Закону № 1697-VII на військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії.

Аналізуючи наведені приписи ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 83 Закону № 1697-VII у взаємозв`язку з положеннями ст. 2 Закону № 2232-ХІІ та ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, суд вказує, що військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом № 1697-VII, разом з тим вони проходять військову службу особливого характеру відповідно до Закону № 2232-ХІІ та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

У період з 05.01.2016 до 28.02.2018 надбавка за вислугу років, як складова грошового забезпечення для військовослужбовців була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Постанова № 1294).

Відповідно до п. 1 Постанови № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

За змістом п. 6 Постанови № 1294 виплата надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу здійснюється в розмірах згідно з додатком 29 у відповідності до якого розмір надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням при вислузі 25 і більше років становить 40%.

Постанова № 1294 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (Постанова № 704), відповідно до пункту 2 якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. 6 Постанови № 704 виплата надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 16, відповідно до якого у розмір надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, при вислузі 25 і більше років становить 50%.

05.01.2016 набрав чинності Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 (Порядок № 1090), який визначає механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення стажу роботи, що дає право на одержання такої надбавки.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1090 службовцям, іншим працівникам органів прокуратури (крім тих, що визначені у пунктах 3 і 4 цього Порядку) щомісячна надбавка за вислугу років обчислюється у відсотках посадового окладу залежно від періоду проходження служби (стажу роботи), до якого зараховується лише час роботи в органах прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1153, внесені зміни до Порядку № 1090, який доповнений пунктом 3-1, згідно з яким військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Так, ч. 8 ст. 81 Закону № 1697-VII передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом. Тобто, наведеною нормою визначено, що військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури виплачується саме грошове забезпечення.

Разом з тим, відносини в контексті виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах врегульовані ч. 4 ст. 27 та ч. 4 ст. 83 Закону № 1697-VII.

Тобто, положення ч. 8 ст. 81 Закону № 1697-VII підлягають застосуванню у сукупності із ч. 4 ст. 27 та ч. 4 ст. 83 цього Закону, які містять пряму відсилку до спеціального законодавства, яке регулює виплату військовослужбовцям грошового забезпечення як складової гарантованого державою таким особам соціального захисту.

Таким чином, визначення ч. 8 ст. 81 Закону № 1697-VII складу грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах на підставі цього Закону, тобто із визначенням посадового окладу відповідно до прокурорсько-слідчої посади, не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати виплату складових грошового забезпечення, зокрема, надбавки за вислугу років, відповідно до положень законодавчих актів про військову службу.

Суд зауважує, що приписами Постанови № 1153 розмежований порядок нарахування надбавки за вислугу років військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах прокуратури та іншим прокурорам. Тобто, лише після її прийняття дія Порядку № 1090 почала поширюватися на прокурорів військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, слідчих органів прокуратури та інших працівників органів прокуратури, водночас пунктом 3-1 цього Порядку визначено, що військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Матеріалами справи встановлено, що у спірному періоді з 05.01.2016 по 11.04.2016 (перебування позивача на військовій службі у Військовій прокуратурі Харківського гарнізону Центрального регіону України), у періоді з 12.04.2016 по 28.02.2018 (проходження військової служби у Військовій прокуратурі Одеського гарнізону Південного регіону України), при виплаті грошового забезпечення позивача надбавка за вислугу років була нарахована та виплачена відповідачем, виходячи лише із посадового окладу прокурора. Відтак, обчислення позивачу надбавки за вислугу років за правилами Порядку № 1090 здійснювалося відповідачем безпідставно, а значить - протиправно.

Враховуючи викладене, в цьому контексті суд робить висновок про протиправність дій та необхідність зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 05.01.2016 по 11.04.2016, виходячи із надбавки за вислугу років у розмірі відповідних відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, з урахуванням виплачених сум.

Щодо невиплати позивачу в періоди 05.01.2016 по 11.04.2016 та з 12.04.16 по 28.02.2018 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченою постановою КМУ "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 №899 (далі - Постанови №899).

Позивач посилається на те, що він, як прокурор, який проходить військову службу, має подвійний статус, а тому має право на всі гарантії офіцерів ЗСУ. Оскільки додаткова грошова винагорода, передбачена для військовослужбовців п.1 Постанови №899 має постійний характер та виплачується щомісячно, він мав право на її отримання.

Суд погоджується з аргументами позивача і при цьому ще раз наголошує, що процитовані положення частини восьмої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» підлягають застосуванню у сукупності із частиною четвертою статті 27 та частиною четвертої статті 83 цього Закону, які містять пряму відсилку до спеціального законодавства, що регулює виплату військовослужбовцям грошового забезпечення як складової гарантованого державою таким особам соціального захисту.

У постанові від 30.11.2020 у справі № 640/19556/18 Верховний Суд дійшов висновку, що визначення частиною восьмої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» складу грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах на підставі цього Закону, тобто із визначенням посадового окладу відповідно до прокурорсько-слідчої посади, не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати виплату складових грошового забезпечення, зокрема, надбавки за вислугу років, відповідно до положень законодавчих актів про військову службу.

Системний аналіз вказаних приписів, дозволяє зробити висновок, що до дня початку роботи Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об`єднаних сил військовослужбовці Військової прокуратури об`єднаних сил у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру», при цьому, вони проходять військову службу особливого характеру відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для військовослужбовців. Тобто, на військовослужбовців військової прокуратури поширюється законодавчі акти про військову службу, які регулюють порядок призначення, проходження, звільнення з військової служби, у тому числі приписи постанови № 889.

Так, постановою КМУ від 21.09.2010 (далі - Постанова № 889), зокрема пунктом 1, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року- у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення:

5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

6) співробітникам кадрового складу (військовослужбовцям) Служби зовнішньої розвідки - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Зі змісту Постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер. Тому суд робить висновок про те, що її приписи є застосовними для військових прокурорів.

Щодо аргументів відповідача: відповідач вказує на відсутність факту штатної служби позивача у Збройних Силах, яка є головною умовою, на його думку, для виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №899. Відповідач посилається на те, що позивач - відряджена особа, жодного дня не обіймав штатних посад безпосередньо у Збройних Силах України, до нього застосовується особливий порядок фінансових виплат. Також відповідач посилався на бюджетні обмеження та відсутність коштів на здійснення таких виплат.

Звертаючись до обставин справи, як зазначав відповідач, а позивач не заперечував , Міністром оборони України 02.11.2016 позивач прийнятий на військову службу за контрактом та відряджений до Генеральної прокуратури України для призначення на відповідній посаді. 16.11.2016 наказом військового прокурора Південного регіону України позивач призначений на посаду слідчого Військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України.

Відповідно до пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» , на яку посилається відповідач, грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Відповідно до п. 4-2 цієї постанови: « Установити, що оплата праці (грошове забезпечення) прокурорів, відряджених відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України "Про прокуратуру" на роботу до державних органів, установ та організацій, проводиться виходячи із розмірів посадових окладів та інших складових заробітної плати (надбавок, доплат, премій, матеріальної допомоги) за посадами, які зазначені працівники займають у державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені».

Згідно з. п.1 постанови КМУ « Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» від 07.02.2001 №104: «Військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби.

При цьому грошове забезпечення виплачується, виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби».

З аналізу вказаних постанов суд робить висновок, що вони не виключають право позивача на додаткову грошову винагороду, а навпаки вказують, що склад грошового забезпечення може включати інші виплати, встановлені законодавством для військовослужбовців, але переводить відрядженого прокурора на систему оплати праці того органу, куди він відряджений. Так само вони не встановлюють штатну службу саме на посадах в Збройних Силах України (ЗСУ) як єдину або обов`язкову умову для отримання винагороди, як на це посилається відповідач.

Суд також відхиляє аргументи відповідача на залежність отримання винагороди від бюджетних асигнувань з посиланням на Інструкцію про порядок і розміри виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, затверджену Міністерством оборони України від 24.10.2016 №550, оскільки суд застосовує пріоритет Закону. Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі № 640/19556/18 зробив правовий висновок, що визначена законом структура грошового забезпечення не може звужуватися підзаконними актами. Якщо військовослужбовець отримував цю винагороду постійно, вона має враховуватися як обов`язкова частина його забезпечення.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач має право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди у зазначені ним періоди.

Звертаючись до обставин цієї справи, суд встановив, що в спірний період з 05.01.2016 по 11.04.2016 позивач проходив службу у військовій прокуратурі Харківського гарнізону та Вінницького гарнізону, Центрального регіону України.

Щодо спірного періоду з 12.04.16 по 28.02.2018 позивач проходив військову службу на посаді заступника військового прокурора гарнізону Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України.

Відповідно до розрахункових листів за 2016-2018 роки відповідачі не виплачували позивачу у зазначені ним періоди щомісячну додаткову винагороду військовослужбовцям відповідно до Постанови №889. На підставі викладеного суд вважає такі дії протиправними. Тому в цій частині суд робить висновок про задоволення позовних вимог.

Щодо невиплати позивачу підвищення посадового окладу у період з 03.01.2019 по 10.09.2020 за здійснення нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Позивач стверджує, що у період з 03.01.2019 по 10.09.2020 йому безпідставно припинили виплачувати 10% підвищення посадового окладу. При цьому позивач посилався на те, що йому таке право надано відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - постанова №505), оскільки він здійснював нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах на гауптвахті Вінницького гарнізону, що підтверджується записами у відповідному журналі.

Відповідачі не надали жодних пояснень з цього питання.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції станом на дату існування спірних відносин), систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру», до військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих), перелік яких визначається в Додатку до цього Закону, зокрема, військова прокуратура Центрального регіону України: військова прокуратура Вінницького гарнізону.

Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно правовими актами. Згідно з частиною 2 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 8 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.

Відповідно до п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Відповідно до Примітки Додатку 7 до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. №505 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 657) «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», працівникам прокуратури, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, встановлюється посадовий оклад на 10 відсотків вищий від посадового окладу відповідних категорій працівників прокуратури.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв`язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах.

Пунктом 1 наказу Генерального прокурора України від 20.04.2016 №161 «Про організацію діяльності прокурорів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян» (далі- Наказу №161) визначено, першому заступнику, заступникам Генерального прокурора, заступнику Генерального прокурора - Головному військовому прокурору, керівникам регіональних, місцевих, військових прокуратур, відповідних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України і регіональних прокуратур забезпечити належну організацію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (далі - нагляд).

Згідно з пунктом 2 Наказу №161, основними завданнями діяльності на цьому напрямі визначити забезпечення нагляду за додержанням:

2.1. Прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства і держави при виконанні покарань та інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи, відповідно до законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

2.2. Законодавства щодо запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню із затриманими, взятими під варту та засудженими.

2.3. Визначених законодавством вимог режиму, порядку та умов тримання затриманих осіб, а також осіб, до яких застосовано запобіжні заходи:

- тримання під вартою

- поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають їх небезпечну поведінку.

2.4. Встановлених законодавством вимог режиму, порядку та умов тримання осіб, до яких застосовано інші заходи примусового характеру.

2.5. Визначених законодавством вимог режиму, порядку та умов тримання, а також відбування покарань засудженими.

2.6. Законодавства при виконанні покарань, не пов`язаних з позбавленням волі.

Відповідно до пункту 8 Наказу №161, прокурорам забезпечувати нагляд шляхом проведення регулярних перевірок, які здійснювати самостійно або із залученням у встановленому порядку необхідних спеціалістів (комплексні перевірки), а також за зверненнями, іншими повідомленнями, у тому числі у засобах масової інформації, мережі Інтернет або які надійшли на телефони «гарячої лінії», щодо захисту прав в`язнів, за матеріалами органів державного нагляду (контролю) або з власної ініціативи за наявності даних про порушення закону.

Пунктом 19.2 наказу Генерального прокурора України від 29.08.2014 №12гн «Про особливості діяльності військових прокуратур» (далі - Наказу №12гн) визначено, що військовим прокурорам усіх рівнів здійснювати нагляд:

- у військових частинах щодо службового обмеження для військовослужбовців та засуджених до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі (за винятком покарань, передбачених пунктами 1, 4, 5, 7, 9 статті 51 Кримінального кодексу України), а також щодо осіб, звільнених від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею на поруки;

- у кімнатах (камерах) для тимчасово затриманих Військової служби правопорядку Збройних Силах України щодо затриманих військовослужбовців.

Відповідно до пункту 19.3 Наказу №12гн, проводити перевірки додержання законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (за винятком покарань, передбачених пунктами 1, 4, 5, 7, 9 статті 51 Кримінального кодексу України):

- на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та кімнатах (камерах) для тимчасово затриманих військовослужбовців зональних відділів (відділень) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - щодекадно;

- у військових частинах щодо службового обмеження для військовослужбовців, виконання інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі (за винятком покарань, передбачених пунктами 1, 4, 5, 7, 9 статті 51 Кримінального кодексу України), а також щодо осіб, звільнених від кримінальної відповідальності з передачею на поруки - один раз на квартал.

Згідно п. 2 Інструкції про порядок і умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.09.2013 №656 (далі - Інструкції №656), кімната для тимчасово затриманих військовослужбовців (далі - КТЗ) - приміщення для тримання затриманих (за вчинення адміністративного правопорушення, за вчинення кримінального правопорушення, до передачі його органам досудового розслідування, а також без документів до встановлення особи) та заарештованих військовослужбовців (військовозобов`язаних), яке обладнується на гауптвахті чи у разі відсутності гауптвахти в будівлі органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку), або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням.

Відповідно до п. 11 Інструкції №656, з метою здійснення контролю за порядком та умовами тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців під час розслідування кримінальних правопорушень та проведення слідчих дій, а також з метою забезпечення їх прав на правову допомогу право на безперешкодне відвідування гауптвахти (КТЗ) та спеціальних палат мають: Генеральний прокурор, а також уповноважені ним прокурори і прокурори, які здійснюють на відповідній території нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Згідно з п. 15 Інструкції №656, висновок про результати перевірки гауптвахт (КТЗ) та спеціальних палат заноситься перевіряючими особами до книги перевірки гауптвахти (КТЗ) та спеціальної палати (додаток 15), яка зберігається у відповідних службових осіб на гауптвахті (КТЗ) та у спеціальній палаті.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 03 січня 2019 року і до 10 вересня 2020 року здійснював перевірку гауптвахти (КТЗ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією відповідного журналу, розпочатого 03 січня 2019 року, закінченого 25 грудня 2020 року.

Таким чином, суд робить висновок про існування права у позивача на підвищення його окладу на 10 відсотків.

Проте відповідно до розрахункових листів підвищення посадового окладу за цей період для нього встановлено не було, що суд вважає протиправним.

Також з огляду на матеріали справи, варто зауважити, що протягом періоду служби позивача на посаді заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України відповідне підвищення йому виплачувалось, однак з 03 січня 2019 року така виплата була припинена.

На підставі викладеного суд робить висновок про задоволення відповідних позовних вимог.

Щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, одноразової виплати при звільненні з військової служби у неналежному розмірі.

Позивач оскаржує розмір допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги та одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки вважає ці виплати є похідними від базових складових грошового забезпечення. Оскільки основні оклади та надбавки (звання, вислуга років) були розраховані невірно, то і ці виплати були надані у неналежному розмірі.

Відповідно до п. 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до п. 1 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу ХХХІІ Порядку (у редакції станом на дату існування спірних відносин) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Отже, суд робить висновок, що виплата грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби безпосередньо залежить від розміру, зокрема, окладу за військове (спеціальне) звання, надбавки за вислугу років, інших спірних додаткових видів грошового забезпечення. З урахуванням висновку суду про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років, невиплати підвищення посадового окладу, невиплати щомісячної додаткової винагороди, суд вважає, що розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні повинен бути перерахований та виплачений позивачу з урахуванням раніше здійснених виплат.

Щодо неправильного розрахунку та виплати позивачу компенсації за дні невикористаної відпустки.

Позивач вказує на порушення порядку обчислення компенсації за 232 дні невикористаної відпустки. Зокрема він вважає, що відповідач протиправно розрахував компенсацію, виходячи з грошового забезпечення за останній місяць служби (вересень 2020). Позивач же наполягає на застосуванні Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, згідно з яким розрахунок має проводитися на основі середнього заробітку за останні 12 календарних місяців роботи. Позивач при цьому зазначає, що спеціальним законодавством не врегульовано процедуру обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні військовослужбовця, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати загальні норми трудового законодавства.

Відповідач вважає невірним для обчислення компенсації днів невикористаної відпустки застосування Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок 100), оскільки, на його думку, військова служба - не трудові відносини. Тому Порядок №100 до вказаних правовідносин не застосовується.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України 07 червня 2018 року № 260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Щодо необхідності застосування вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 при обрахунку компенсації за невикористану відпустку.

Наразі, за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Спеціальним законодавством врегульовано основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей: правове становище осіб, які проходять військову службу, в тому числі звільнення з військової служби, а також порядок та умови оплати праці (Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008 від 10.12.2008 тощо), однак ними не врегульовано порядку обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні військовослужбовця.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №8-рп/2002 від 07.02.2002 року (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

У постанові від 06.06.2018 року по справі №803/1105/16 Верховним Судом наголошено на правомірності і посилання судів інших інстанцій в аналогічних, правовідносинах на норми трудового законодавства, вказавши, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано процедуру обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні військовослужбовця, до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства.

Пунктом 6 розділу XXXI «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам визначено, що розрахунок … грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Проте у цьому випадку унормовано лише складові грошового забезпечення, що підлягають врахуванню при визначенні суми компенсації, а не період, за який таке грошове забезпечення має враховуватися.

При цьому, відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Так, відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (надалі Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з п. 7 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

З огляду на довідку щодо розрахунку вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку у сума компенсації за дні невикористаної відпустки порахована позивачу, виходячи з грошового забезпечення позивача за вересень 2020 року.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідачу необхідно провести перерахунок компенсації днів невикористаної відпустки з урахуванням вимог п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року та складових грошового забезпечення, розмір яких буде визначено за результатами вирішення цієї справи.

Щодо права позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Приписами статті 116 КЗпП України в редакції, чинній на час звільнення позивача, визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно із статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 117 КЗпП України - у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка набрала законної сили з 19 липня 2022 року - у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Отже, приписами КЗпП України в старій та новій редакції встановлюється пресічний день по який необхідно здійснити розрахунок середнього заробітку - день фактичного розрахунку. Оскільки у цій справі фактично розрахунок відповідачами ще не здійснений, суд позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вважає передчасною та такою, що не належить до задоволення.

VI. Судові витрати

Оскільки позивач звільнений відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" суд не здійснює розподіл судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року, за період з 27 березня 2015 року до 11 квітня 2016 року.

3.Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року, за період з 12 квітня 2016 року до 28 лютого 2018 року.

4.Визнати дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у період з 05 січня 2016 року по 11 квітня 2016 року без врахування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» протиправними та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у період з 05 січня 2016 року по 11 квітня 2016 року виходячи з її відсоткового значення, визначеного відповідно до п. 3 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1090, та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо встановлення розміру надбавки за вислугу років виходячи з посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, з урахуванням проведених виплат.

5.Визнати дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у період з 12 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року без врахування приписів постанов Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» протиправними та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у період з 12 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року виходячи з її відсоткового значення, визначеного відповідно до п. 3 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1090, та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо встановлення розміру надбавки за вислугу років виходячи з посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, з урахуванням проведених виплат.

6.Визнати дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у період з 01 березня 2018 року по 02 січня 2019 року без врахування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» протиправними та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_2 Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.01.2026 27 ОСОБА_3 надбавку за вислугу років у період з 01 березня 2018 року по 02 січня 2019 року виходячи з її відсоткового значення, визначеного відповідно до п. 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи з посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, з урахуванням проведених виплат.

7.Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення на 10% посадового окладу у період з 03 січня 2019 року по 10 вересня 2020 року за здійснення нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону нарахувати та виплати ОСОБА_1 підвищення на 10% посадового окладу у період з 03 січня 2019 року по 10 вересня 2020 року за здійснення нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

8.Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018 роки в частині порядку визначення їх розміру та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2016, 2017, 2018 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, визначеного з урахуванням висновків суду у цій справі, з урахуванням проведених виплат.

9.Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2015, 2019, 2020 роки в частині порядку визначення їх розміру та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2015, 2019, 2020 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, визначеного з урахуванням висновків суду у цій справі, з урахуванням проведених виплат.

10.Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з порушенням порядку визначення її розміру та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, визначеного з урахуванням висновків суду у цій справі, за кожний повний календарний рік служби, з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, з урахуванням проведених виплат.

11.Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної відпустки без урахування вимог п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за дні невикористаної відпустки на підставі п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року виходячи з щомісячних складових грошового забезпечення за останні перед виплатою компенсації 12 місяців, розмір яких визначений з урахуванням висновків суду у цій справі.

12.У решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО