ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/2904/26
14 серпня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
06 травня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду через систему "Електронний Суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва: з 28.08.2010 по 15.12.2013; з 12.12.2014 по 03.12.2015;
- визнати протиправною відмову, викладену у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.02.2026 №1848-1541/Н-02/8-1900/26;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва: з 28.08.2010 по 15.12.2013; з 12.12.2014 по 03.12.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.01.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про зарахування до його страхового стажу періоду перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Проте листом від 12.02.2026 №1848-1541/Н-02/8-1900/26 позивачу відмовлено у зарахуванні усіх періодів перебування його на інвалідності, в зараховано лише окремі періоди, а саме з 18.11.1992 по 31.03.1996 та з 02.01.2003 по 31.12.2003. Посилаючись на статтю 24 Закону України «Про загальнообов`язкову соціальне страхування» та статтю 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач вважає протиправною відмову відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.05.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом формулювання змісту позовних вимог з зазначенням конкретного періоду, про зарахування якого до страхового стажу просить позивач.
12.05.2026 позивачем подано до суду заяву, якою недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 18 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку статті 263 КАС України, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Цією ж ухвалою суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у строк для подання відзиву на позовну заяву надати суду докази, що стосуються предмету спору, у тому числі інформацію з пенсійної справи ОСОБА_1 про періоди, зараховані до його страхового стажу (форму РС-право).
26 травня 2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позову заперечує та зазначає, що з 12.03.2019 позивач перебував на обліку як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (до зазначеної дати виплачувалася пенсія по третій групі інвалідності внаслідок трудового каліцтва). У зв`язку із зміною місця проживання пенсійну справу з 01.02.2026 взято на облік Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 11.10.2017 №2148-VIII з 1 жовтня 2017 року внесено зміни до абзацу четвертого частини першої статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, відповідно до якого час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Враховуючи зазначене, при зверненні за призначенням пенсії за віком або при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, починаючи з 01.10.2017, до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, зараховується час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
Водночас, обчислення страхового стажу за періоди до 01.01.2004 здійснюється згідно з раніше чинним законодавством, тобто відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII). Статтею 56 Закону №1788-XII передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи при призначенні пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсій на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Враховуючи зазначене, період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням по 31.12.2003 зараховується відповідно до статті 56 №1788-XII як до страхового стажу так і пільгового стажу при призначенні пенсії за віком. Таким чином, до страхового стажу позивача періоди з 18.11.1992 по 31.03.1996 та з 02.01.2003 по 31.12.2003 зараховано, як час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Страховий стаж складає 45 років 21 день (враховано по 28.02.2025). Пенсія перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
27 травня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що ГУ ПФУ в Тернопільській області застосовує редакцію закону, яка не діяла у спірний період. На момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція абзацу четвертого частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), відповідно до якої: «Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.» Отже, закон у редакції, що діяла у спірний період, прямо передбачав зарахування часу перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва саме до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а не лише до пільгового стажу.
Оскільки спірні періоди перебування позивача на інвалідності (28.08.2010 15.10.2013 та 12.12.2014- 03.12.2015) виникли до 01.10.2017, до них повинна застосовуватися редакція статті 24 Закону № 1058-IV, чинна на момент виникнення цих правовідносин, а не редакція, запроваджена Законом № 2148-VIII. Позивач вважає, що застосування відповідачем пізнішої редакції закону до правовідносин, які виникли раніше, є прямим порушенням принципу заборони зворотної дії закону в часі та статті 58 Конституції України.
Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок трудового каліцтва, яка встановлена довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №849893. (арк. справи 5)
З 12.03.2019 позивач перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Донецькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (до зазначеної дати виплачувалась пенсія по третій групі інвалідності внаслідок трудового каліцтва).
З 01.02.2026 у зв`язку зі зміною місця проживання позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Тернопільській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно відомостей форми РС-право до страхового стажу позивача зараховано періоди перебування його на інвалідності з 18.11.1992 по 31.03.1996, а також з 02.01.2003 по 31.12.2003. (арк. справи 25-26)
28.01.2026 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Тернопільській області з заявою, у якій посилаючись на частину першу статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», просив зарахувати до його страхового стажу період перебування на інвалідності через трудове каліцтво з 2010 по 2015 роки. (арк. справи 7, зворот)
12.02.2026 Головне управління ПФУ в Тернопільській області листом №1848-1541/Н-02/8-1900/26 повідомило позивача, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 11.10.2017 №2148-VIII з 1 жовтня 2017 року внесено зміни до абзацу четвертого частини першої статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, відповідно до якого час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Враховуючи зазначене, при зверненні за призначенням пенсії за віком або при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, починаючи з 01.10.2017, до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, зараховується час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
Водночас зазначено, що обчислення страхового стажу за періоди до 01.01.2004 здійснюється згідно з раніше чинним законодавством, тобто відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII). Статтею 56 Закону №1788-XII передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи при призначенні пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсій на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Враховуючи зазначене, період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням по 31.12.2003 зараховується відповідно до статті 56 №1788-XII як до страхового стажу так і пільгового стажу при призначенні пенсії за віком. Таким чином, до страхового стажу позивача періоди з 18.11.1992 по 31.03.1996 та з 02.01.2003 по 31.12.2003 зараховано, як час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва. (арк. справи 6-7)
Вважаючи протиправною відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу період перебування на інвалідності з 28.08.2010 по 15.12.2013, а також з 12.12.2014 по 03.12.2015, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV).
Статтею восьмою Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. (стаття 1 Закону №1058-IV)
Згідно частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 27 Закону №1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп ? Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно статті 25 Закону №1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що сума місяців страхового стажу є показником, який безпосередньо впливає на розмір пенсійної виплати, а тому питання щодо зарахування тих чи інших періодів до страхового стажу особи має одне з вирішальних значень у правовідносинах, пов`язаних з пенсійним забезпеченням.
За змістом абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 2 частини 1 статті 24 вказаного Закону визначено, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Тобто вказана правова норма, передбачає зарахування періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку (у разі, коли особа в цей період не працює), зокрема, для визначення розміру пенсії по інвалідності, однак такий період не може бути врахований при визначені пенсії за віком чи по інвалідності в розмірі пенсії за віком.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 24 Закону №1058 (в редакції закону після 03.10.2017), час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Між тим, Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (застосовується з 01 жовтня 2017 року) в абзаці четвертому частини першої статті 24 Закону № 1058-IV слова «до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи» замінено словами «до стажу роботи».
Внаслідок цих змін абзац четвертий частини першої статті 24 Закону № 1058-IV має таку редакцію «Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах».
Тобто, внаслідок внесення до частини четвертої статті 24 Закону №1058-ІV змін Законом №2148-VIII з 01.10.2017 період перебування на інвалідності зараховується до стажу роботи з метою обчислення пільгового стажу для накопичення права на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, а не до страхового стажу, а отже і не для призначення пенсії за віком на загальних підставах.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо необхідності врахування періоду його перебування на інвалідності з 28.08.2010 по 15.12.2013 та з 12.12.2014 по 03.12.2015 до страхового стажу, посилається саме на положення частини першої статті 24 Закону №1058-IV у редакції, яка діяла до 01.10.2017, тобто до внесення змін Законом №2148-VIII.
Суд критично оцінює вказану позицію позивача, оскільки за загальним правилом при вирішенні спірних правовідносин слід керуватись положеннями законів та підзаконних нормативно - правових актів, чинних на момент їх виникнення.
Як слідує зі змісту листа відповідача від 12.02.2026 №1848-1541/Н-02/8-1900/26 та не заперечується позивачем, до 12.03.2019 ОСОБА_1 був отримувачем пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, а з 12.03.2019 перейшов на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Отже, на момент переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (12.03.2019) була чинною частина перша статті 24 Закону №1058-ІV у редакції Закону №2148-VIII, якою передбачено зарахування періоду перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням саме до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а не до страхового стажу.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, наведена правова норма не містить положень, які б визначали право позивача на врахування часу його перебування на інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом до страхового стажу для призначення пенсії за віком, та на підставі яких ГУ ПФУ в Тернопільській області зобов`язано було б здійснити відповідний перерахунок.
Враховуючи, що з 01.10.2017 період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується тільки до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, тому вимоги позивача про зарахування такого періоду до страхового стажу є необґрунтованими.
Аналогічна позиція викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі №300/4537/25, від 19.06.2019 у справі №857/5622/19.
Щодо доводів позивача про відсутність підстав для застосування положень частини першої статті 24 Закону №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII (з 01.10.2017) з підстав передбаченої статтею 58 Конституції України заборони зворотної дії закону в часі, то суд зазначає наступне.
Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, зокрема положень частини першої статті 24 Закону №1058-ІV, суд бере до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.
Зокрема, у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону Україниновий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача під час призначення йому пенсії за віком періоду перебування його на інвалідності з 2013 по 2015 роки), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16.
У вказаній постанові Судова палата також звернула увагу на те, що у теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
Правова визначеність, як елемент верховенства права, не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. Як стверджує єдиний орган конституційної юрисдикції, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).
Враховуючи, що на момент переходу позивача на пенсію за віком (12.03.2019), тобто на момент виникнення спірних правовідносин, частина 1 статті 24 Закону №1058-ІV (у редакції, чинній з 01.10.2017) не містить положень, які б визначали право позивача на врахування часу його перебування на інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом до страхового стажу для призначення пенсії за віком, та на підставі яких ГУ ПФУ в Тернопільській області зобов`язано було б здійснити відповідний перерахунок, тому у відповідача були відсутні підстави для вчинення відповідних дій.
Суд також не бере до уваги посилання позивача на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, зокрема частину п`яту статті 56, відповідно до якої час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14), виходячи з наступного.
Частиною першою статті 5 Закону №1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
З огляду на викладене суд вказує на відсутність підстав для застосування положень Закону №1788-XII, оскільки спірні правовідносини регулюються Законом №1058-IV, нормами абзацу четвертого частини першої статті 24 якого чітко визначено єдину умову, за якої здійснюється зарахування часу перебування особи на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням - зарахування такого часу тільки до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Згідно з частинами 1,2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання, що відповідачем доведено правомірність своєї поведінки, у той час як позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 14 серпня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Мірінович У.А.