ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/32503/21 Суддя (судді) першої інстанції: Христофоров А.Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Служба безпеки України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 17 червня 1995 року по 31 травня 2019 року проходив військову службу в органах Служб безпеки України, про що свідчить довідка від 07 травня 2020 року №12/В-146/47.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2021 року у справі № 640/4063/21 визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме: 31.05.2019 року.
Відповідно до довідки Служби безпеки України від 25 квітня 2024 року № 21/2-1526 на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2021 року №640/4063/21 нарахована грошова компенсація за невикористані дні додаткової оплачуваної щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки у розмірі 52 719,33 грн., та перераховано в повному обсязі з урахуванням податків та зборів на картковий рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» 17.09.2021 року.
Після виконання судового рішення позивач звернувся до відповідача з заявою, у який просив провести нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки виплат належних сум при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Однак, листом від 27.10.2021 року відповідач повідомив, що на військовослужбовців як на осіб, правовідносини яких з державою регулюються законодавством про військову службу, положення Кодексу законів про працю України (норми ст. 116 та ст. 117), інших актів законодавства про працю, в тому числі Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, не поширюються. Крім того, здійснити виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні з військової служби ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2021 року № 640/4063/21 визначено не було.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів бере до увагу, що у зв`язку зі змінами, внесеними Законом №2352-IX від 01.07.2022 року у ст.117 КЗпП України, змінилися й підходи до визначення суми середнього заробітку, зокрема, відсутні підстави для застосування принципів «співмірності» у період з 19.07.2022 року (постанова Верховного Суду від 16.05.2024 року у справі № 420/11918/23 та від 06.12.2024 року у справі №440/6856/22).
Тому суд першої інстанції у цій справі, задля досягнення об`єктивності у розрахунках, застосував підходи до визначення розміру середнього заробітку, релевантні до кожного з таких періодів.
Щодо періоду з 01.06.2019 року по 16.09.2021 рік, який загалом налічує 839 календарних днів, є застосовним підхід, запроваджений у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19, скориставшись яким суд першої інстанції здійснив наступні розрахунки.
У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат склав 424 175, 96 грн, з яких: грошове забезпечення 371 456, 63 (87,57%) та виплати за рішенням суду у справі № 640/4063/21 - 52 719,33 (12,43%).
12,43% від середньоденного заробітку (740,79 грн) складає 92,07 грн. шляхом множення на кількість днів затримки (839) отримуємо суму середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні - 77 257,53 грн.
Отже, сума середнього заробітку за період з 01.06.2019 по 16.09.2021 року, розрахована із урахуванням критеріїв співмірності, запропонованих Верховним Судом у постанові від 30.11.2020 року 480/3105/19, складає 77 257,53 грн.
Щодо посилання представника відповідача на пропущення строків звернення до суду, суд першої інстанції вірно зазначає, що остаточний розрахунок при звільненні з позивачем було проведено 17 вересня 2021 року. При цьому до суду ОСОБА_1 звернувся у листопаді 2021 року, тобто в межах строків звернення до суду.
Щодо відсутності вини відповідача, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2021 року у справі № 640/4063/21, визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Отже, саме рішенням суду визнано протиправною бездіяльність відповідача в частині неповного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , а тому доводи представника Служби безпеки України є необґрунтованими.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.