Номер провадження 2/754/3488/26
Справа №754/3937/23
РІШЕННЯ
Іменем України
14 серпня 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В. В.
за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Лук`янець Л. О.
представника відповідача - адвоката Вакуленка В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про виключення з актового запису відомостей про батька,
УСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про виключення з актового запису відомостей про батька.
Позивачем до суду була подана позовна заява в новій редакції, яка була прийнята судом. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 26.10.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2015 році стосунки між сторонами погіршились і сторони фактично почали проживати окремо. У подальшому, після припинення будь-яких відносин, відповідачка ОСОБА_2 в 2017 році повідомила позивача, що у неї народився син ОСОБА_4 . Позивач заперечує, що він є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та має сумніви, що він є біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі викладеного позивач просить суд виключити відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з актового запису № 3906 від 24.12.2014, складеного Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини ОСОБА_3 .
29.03.2023 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
07.04.2023 до суду від Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що відповідно до даних актового запису про народження № 3906 від 24.12.2014, складеного Деснянським відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державна реєстрації народження дитини проведена відповідно до ст. 133 СК України, підставою запису відомостей про батька зазначено - «Актовий запис про шлюб № 1528 від 26.10.2013, складений Деснянським районним у м. Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві». Відповідно до даних актового запису про народження № 1775 від 30.11.2017, складеного Деснянським відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державна реєстрації народження дитини проведена відповідно до ст. 133 СК України, підставою запису відомостей про батька зазначено - «Актовий запис про шлюб № 1528 від 26.10.2013, складений Деснянським районним у м. Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві».
04.05.2023 до суду від адвоката Вакуленка В. В., який представляє відповідачку ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що біологічним батьком дитини ОСОБА_6 є позивач ОСОБА_1 . Натомість позивач ОСОБА_1 не є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 . Вказує, що ОСОБА_3 наразі проживає з бабусею ОСОБА_8 в м. Санкт-Петербург, що підтверджується відміткою в закордонному паспорті дитини. Зазначає, що відповідачка наразі не може нехтувати безпекою сина і доставити його для проведення експертизи, зможе лише після завершення військової агресії.
03.08.2023 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, провадження по справі було зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
04.06.2025 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, провадження по справі було відновлено.
12.03.2026 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, по справі була призначена молекулярно-генетична експертиза, на розгляд якої було поставлено питання: Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_9 .
27.04.2026 до суду від Державної спеціалізованої установи «Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи» була повернута ухвала суд без виконання у зв`язку з нез`явленням ОСОБА_2 разом з дитиною для відбору зразків крові.
26.05.2026 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, провадження по справі було відновлено.
ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. У матеріалах справи наявна заява адвоката Лукянець Л. О., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилась. Суд повідомляв відповідачку належним чином про розгляд справи в суді за адресою зазначеною в позовній заяві, яка є адресою її реєстрації, що підтверджується відомостями з Реєстру територіальної громади м. Києва та направленням смс- повідомлення на номер телефону, який зазначив позивач в позовній заяві.
Однак конверти із копіями: ухвали про відновлення провадження, позовною заявлю (зі змінами), ухвали про призначення експертизи, і з судовими повістками, адресовані відповідачці, повернулися до суду з поштовим зазначення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) в судове засідання свого представника не направили. У матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без представника відділу.
Суд вважає за необхідне розглянути справу без участі учасників справи, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, заслухавши учасників справи, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Суд установив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_10 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.04.2015, по справі № 754/4536/16-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від всіх доходів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 аліменти в розмірі 1/6 частини від всіх доходів, до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років.
З рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30.04.2015, по справі № 754/4536/16-ц вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.10.2013, актовий запис № 1528, що також підтверджено відміткою в паспорті громадянина України ОСОБА_1 .
Згідно із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, згідно із виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва № 2-2702/15 від 06.04.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від всіх доходів, загальний розмір заборгованості станом на 30.09.2022 становить 270604,91грн.
Як убачається з відомостей паспорту громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перетнув КПП Троєкортное російської федерації.
Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України на адвокатський запит адвоката Лук`янець Л. О., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.07.2021, перетнув пункт пропуску Бачівськ в напрямку виїзд.
Повідомлень або документів про зворотній перетин кордону в Україну матеріали справи не містять.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Стаття 52 Конституції України регламентує, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а такою від того, народженні вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Право та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України, дитина яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Згідно із частиною другою статті 136 СК України, у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько.
Згідно із частиною п`ятою статті 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
Аналіз положень статті 136 СК України дає підстави для висновку, що в судовому порядку батьківство (материнство) може бути оспорено як у випадках, коли в акті про реєстрацію народження батьками дитини вказано осіб, які уклали між собою шлюб, так і тоді, коли батьками дитини при реєстрації встановлення батьківства на підставі спільної заяви батька й матері дитини записано осіб, які в шлюбі не перебувають. Однак у будь-якому разі не можуть бути задоволені вимоги про оспорювання свого батьківства, пред`явлені особою, записаною батьком за її заявою або за спільною заявою з матір`ю дитини, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що фактично вона не є батьком цієї дитини.
Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, №3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
У постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18 та від 25 серпня 2020 року № 478/690/18 про те, що «тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження, або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ»; «у разі не доведення відповідачем наявності поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися разом з дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини, надають суду можливість визнати факт, який відповідачем (її представником) заперечується».
У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).
За клопотанням сторони позивача призначалась молекулярно-генетична експертиза, проте експертиза не була проведена у зв`язку з тим, що відповідачка із малолітнім сином ОСОБА_11 не з`явились на відбір біологічних зразків.
Водночас суд констатує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачка отримувала копію ухвали про призначення експертизи та була повідомлена про дату та час проведення відбору біологічних зразків. До того ж беззаперечно встановлено, що дитина ОСОБА_3 ще в 2019 році перетнув кордон України з рф, та не повернувся в України.
Мати дитини - відповідачка по справі з 2025 року (після відновлення провадження по справі) в судові засіданні не з`являлась. У судовому засіданні в якому вирішувалось питання щодо призначення експертизи відповідачка присутня не була, тому суд не роз`яснював наслідки ст. 109 ЦПК України для відповідачки.
Отже отримана в ході судового розгляду справи інформація не дає можливості встановити фактичне місце проживання/перебування відповідачки та дитини, а відправлення кореспонденції на адресу, яка вказана позивачем як адреса відповідачки, повертається до суду в переважній більшості з відміткою «за відсутністю адресата за вказаною адресою», що вказує на те, що відповідачка не володіє інформацією про розгляд цієї справи, а тому, очевидно, і не з`являється до експертної установи для відібрання біологічних зразків з цих підстав.
Зважаючи на те, що справа перебуває у провадженні суду тривалий час (з березня 2023 року), оскільки було зупинення розгляду справи за клопотанням позивача, призначена судом молекулярно-генетична експертиза залишилась без виконання, встановити фактичне місцеперебування відповідачки з дитиною, та їх повідомити про розгляд справи не вбачається можливим, відсутні підстави для застосування положень статті 109 ЦПК України з огляду на відсутність факту ухилення відповідачки від проведення експертизи.
Хоча судово-генетична експертиза вважається найточнішим доказом (99,99%) (ст. 128, 136 СК України), однак не обмежує суд виключно її результатами. За неможливості провести тест ДНК через неявку дитини приймаються: показання свідків (про те, що сторони не жили разом у період можливого зачаття); письмові докази, листування, чеки, накази про відрядження, дані про перетин кордону тощо, пояснення сторін та матеріали справи у їх сукупності.
Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що відповідає висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів з яких можливо було б встановити відсутність біологічного споріднення позивача як батька дитини. Сторона позивача не скористалась процесуальною можливістю щодо доведення своєї позиції за допомогою свідків, письмових доказів, листуванням, чеками, наказами про відрядження, даними про перетин кордону тощо.
Отже аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про виключення з актового запису відомостей про батьканеобґрунтовані та не підлягають задоволенню, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 76-79 та 81 ЦПК України.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1,3 Конституції України).
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного та сімейного законодавства України, і тому не підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Стаття 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі відмови в позові покладається на позивача.
Таким чином, оскільки судом в позові відмовлено, сплачений судовий збір позивачу не повертається, а витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 125, 128, 136 Сімейного Кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 102, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про виключення з актового запису відомостей про батька - відмовити повністю.
Судові витрати покладаються на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Деснянський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини, 15.
Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2026, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.
Суддя В. В. Бабко