ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/10820/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кониченко О.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В :
Державне підприємство "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд скасувати рішення відповідача від 30.12.2021 року №096290007096.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 30 вересня 2022 року було прийнято Наказ № 7736-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ'' (код 42068925)».
Правовими підставами для проведення цієї перевірки відповідачем були визначені ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 275 5-VI, зі змінами та доповненнями, п. 2 частини 1 ст. 13 розділу IV, ст. 25 розділу VI Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями, та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».
Наказом був визначений період проведення перевірки з 28.10.2021 року по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів (п.1 Наказу).
Перевірка проводилась з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.04.2018 року по 30.06,2021 року, валютного - за період з 13.04.2018 року по 30.06.2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 13.04.2018 року по 30.06.2021 року та іншого законодавства за відповідний період (п.2 Наказу).
Повідомленням відповідача від 07.10.2021 року № 1645/26-15-07-02-06-22 позивачу доведено про проведення документальної планової виїзної перевірки.
За результатами перевірки податковим органом складений Акт 86914/26-15-07-02-06-17/42068925 від 24.11.2021 року.
Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення ч.5 ст. 9 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI та п.6 ч.3 р.IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в результаті чого встановлено порушення порядку сплати єдиного соціального внеску за липень 2018, за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2020 року.
Рішенням від 30.12.2021 року № 096290007096 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача застосовано штраф у розмірі 469,10 грн за період з 21.08.2018 року по 21.08.2018 року та пеню у розмірі 2,35 грн за період з 21.08.2018 року по 21.08.2018 року, всього на суму 471,45 грн.
Відповідачем не застосовані штрафні санкції за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2020 року з огляду на мораторій.
Позивач не погодився із вказаним рішенням та оскаржив його до ДПС України.
Рішенням ДПС України №2492/6/99-00-06-02-01-06 від 09.02.2022 року скарга позивача була залишена без розгляду, оскільки була подана з пропущеним строком для подачі такої скарги - десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги та/або рішення податкового органу, що оскаржується.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19) № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2021 року Розділ VIII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11 із наступними змінами) було доповнено пунктами 9-10-9-12такого змісту:
9-11.1. Тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року:
несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);
несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року, не застосовується.
9-11.2. Протягом періодів з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.
9-12. Встановити мораторій на проведення документальних перевірок правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на період з 18 березня по 18 травня 2020 року.
Документальні перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, зупиняються до 18 травня 2020 року".
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13 травня 2020 року № 591-IX, який набув чинності 29 травня 2020 року:
У розділі VIII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11):
1) в абзацах першому другому пункту 9-10 слова та цифри "березня та з 1 по 30 квітня" замінити словами та цифрами "березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня";
2) у пункті 9-11.1:
в абзацах першому четвертому слова та цифри "у періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року" замінити словами та цифрами "у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)";
3) у пункті 9-11.2слова та цифри "періодів з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року" замінити словами та цифрами "періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)";
4) у пункті 9-12:
в абзаці першому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінити цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)";
в абзаці другому слова та цифри "до 31 травня 2020 року" замінити словами та цифрами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Після оголошення військового стану дія деяких вищевказаних пунктів була зупинена Законом № 3219-IX від 30.06.2023, які не застосуються до спірних правовідносин.
Відповідальність застосовувалась у випадках визначених частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, а саме податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, у тому у числі таких випадків:
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
Однак, як Закон № 533-IX, так і Закон № 591-IX встановили мораторій по перше про застосування штрафних санкцій, по друге на проведення саме документальних перевірок.
Позивач наголошує, що перевірка здійснена не законно, а Постанова КМУ скасована у судовому порядку.
Щодо постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».
Так, зазначеною постановою уряд скоротив строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб у тому числі: документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу, що у вказаній Постанові мова йде про скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, але не щодо обмежень встановлених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Позивач наголошує, що постанова КМУ була визнана протиправною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2022 року у справі № 640/18314/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року.
Тому перевірка є незаконною та рішення прийняті за її результатами підлягають скасуванню.
Колегія суддів звертає увагу сторін на той факт, що постановою Верховного Суду від 01 травня 2024 року по справі № 640/18314/21 (адміністративне провадження № К/990/21982/22(К/990/20784/22, К/990/20182/22) касаційні скарги Державної податкової служби України, Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України були задоволені частково. Рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року у справі №640/18134/21 були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Як вже зазначалось у цьому рішенні, податковим органом здійснена документальна планова виїзна перевірка позивача під час проведення мораторію на проведення перевірок та заборони щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату внесків в тому числі за липень 2018 року (застосовані санкції), а також березень-грудень 2020 року (санкції не застосовані).
У відповідності до ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно до ч. 1-3 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Пунктом 3 частини 1 статті 85 Конституції України встановлено, що до повноважень Верховної Ради України належить, в тому числі і прийняття законів.
Частинами 1-3 стаття 117 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Преамбулою Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX, який набрав чинності 20.09.2023 року і вводиться в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні передбачено, що цей Закон приймається з метою впорядкування правотворчої діяльності в Україні, посилення взаємодії між учасниками правотворчої діяльності у процесі підготовки нормативно-правових актів, а також контролю за їх реалізацією, забезпечення участі громадянського суспільства у правотворчій діяльності та якості законодавства України.
Цей Закон визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.
Статтею 10 означеного Закону визначена дефініція терміну Закон - це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України та (або) на всеукраїнському референдумі в установленому Конституцією України та законом порядку, що регулює найбільш важливі суспільні відносини.
Стаття 17 Закону, яка пойменована «Підзаконний нормативно-правовий акт» визначає, що Підзаконний нормативно-правовий акт - це акт, прийнятий (виданий) суб`єктом правотворчої діяльності на основі та на виконання Конституції України, законів, чинних міжнародних договорів України та спрямований на їх реалізацію.
Підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України, законам, чинним міжнародним договорам України, підзаконним нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та узгоджуватися між собою.
Підзаконний нормативно-правовий акт приймається (видається) у визначений Конституцією України та (або) законом формі (пункт 3 частини другої статті 9 цього Закону). Визначення Конституцією України та (або) законом форми підзаконного нормативно-правового акта не є делегуванням законодавчих повноважень щодо кола суспільних відносин, що може регулюватися виключно законом.
У разі якщо Конституцією України та (або) законом передбачено прийняття (видання) підзаконного нормативно-правового акта у формі положення, порядку, інструкції, правил або іншого виду акта, що містить норми права, такий акт затверджується суб`єктом правотворчої діяльності підзаконним нормативно-правовим актом, визначеним пунктом 3 частини другої статті 9 цього Закону. Затверджений акт є невід`ємною складовою підзаконного нормативно-правового акта, яким його затверджено, та має силу такого підзаконного нормативно-правового акта.
У випадках та в межах, передбачених законом, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, суб`єкти правотворчої діяльності можуть приймати спільні підзаконні нормативно-правові акти.
З аналізу Конституції України, Закону України «Про правотворчу діяльність», Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити наступні висновки:
Закон є актом вищої юридичної сили, який прийнятий законодавчим органом і регулює найбільш важливі суспільні відносини.
Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативним актом, прийнятий урядом країни на виконання Конституції України, законів, чинних міжнародних договорів України та спрямований на їх реалізацію і повинен відповідати (не суперечити) Закону.
Суд у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи той факт, що Законом був введений мораторій на проведення, у тому числі документальних перевірок, і Законом України мораторій не був скасований та/ або змінений, то здійснена перевірка є незаконною і її висновки не можуть бути застосовані для визначенні юридичної відповідальності позивача.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.