ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/14203/25 Суддя першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,
суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.08.2025 №232730006056 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025 про призначення з пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи у ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» з 21.11.1989 по 01.04.2002, з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказала, що вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки її страховий стаж становить 31 рік 08 місяців 17 днів, пільговий стаж за період з 21.11.1989 по 01.04.2002 - 12 років 4 місяці 11 днів, її вік на дату звернення за призначенням пенсії - 55 років 10 місяців 18 днів. Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Проте відповідач відмовив позивачу в призначенні такої пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового стажу. Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.08.2025 № 232730006056 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період роботи у ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» з 21.11.1989 по 01.04.2002, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що пільговий стаж роботи за списком 32 відсутній, оскільки не долучено довідку згідно додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Також судом продовжено строк розгляду справи на більш розумний термін.
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними паспорта НОМЕР_1 , виданим Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 08.07.1998.
Згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 15.11.1987 позивач з 21.11.1989 (наказ № 785 від 20.11.1989) по 01.04.2002 (наказ № 47 від 04.04.2002) працювала на посаді гальваника першого, другого та третього розряду в Черкаському заводі телеграфної апаратури, який з квітня 1996 року перейменовано у ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури».
Відповідно до довідки ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» від 08.04.2002 № 40 позивач працювала з 21.11.1989 по 31.03.2002 на виробництві з повним робочим днем на посаді гальваника, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, розділ XIV, п. 5 шифр 2150500a-11629.
Архівними довідками від 18.11.2019 № 3264, 2642, № 3265, 2643, № 3266, 2644, № 3267, 3268, 2645, 2646 підтверджено період роботи позивача на вказаному підприємстві на посаді гальваника із шкідливими умовами праці та отримання у цей період заробітної плати.
В особовій картці позивача № 01679 містяться відомості про вид найму та зазначено - постійно.
Позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 18.08.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуло заяву позивача та 26.08.2025 прийняло рішення №232730006056 про відмову у призначенні пенсії, яким відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV у зв`язку із відсутністю пільгового стажу.
Зазначеним рішенням відповідач встановив, що вiк заявника 55 років 10 місяців 18 днів. Страховий стаж становить 31 рік 08 місяців 17 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди. Пільговий стаж роботи за Списком № 2 відсутній, оскільки не долучено довідку згідно додатку № 5 Порядку від 12.08.1993 № 637.
Таке рішення територіального органу Пенсійного фонду в частині не зарахування до її пільгового стажу періоду роботи у ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» з 21.11.1989 по 01.04.2002 позивач вважає протиправним, тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить чіткі та послідовні записи про роботу на посаді гальваника у Ват «Черкаський завод телеграфної апаратури», а характер роботи та повна зайнятість додатково підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою від 08.04.2002 № 40, яка за змістом є аналогічною уточнюючій довідці та містить пряме посилання на Список №2 (код2150500а-11629). Суд першої інстанції виснував, що пільговий стаж позивача підтверджений належно оформленими записами у трудовій книжці, тому період її роботи у ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» з 21.11.1989 по 01.04.2002 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до преамбули Закону №1058-IV він розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
У частині першій Закону №1058-IV визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Так, порядок пенсійного забезпечення окремих категорій громадян установлено статтею 114 Закону №1058-IV, у відповідності до частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно із пунктами 1, 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;
працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Порядок підтвердження стажу роботи регламентований ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закону № 1788-ХІІ).
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637 Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок звернення за перерахунком пенсії регламентований статтею 44 Закону № 1058-IV.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
При цьому, процес призначення пенсії регламентується Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023№ 55-1) (далі Порядок № 22-1).
Згідно із пунктом 1.1 Розділу «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
4) відомості про місце проживання особи;
5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах:
- довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1 - 6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
- документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Відповідно до п. 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах додаються документи відповідно до встановленого Переліку для їхнього розгляду органом, що призначає пенсію.
Судом встановлено, що за заявою позивача від 18.08.2025, пенсійний орган прийняв рішення від 26.08.2025 №232730006056 яким відмовив позивачу в призначенні пенсії.
Підставами відмови слугувало не зарахування до пільгового стажу роботи періодів роботи згідно з трудовою книжкою, оскільки довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, передбачена пунктом 20 Порядку № 637, не надана, рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відсутнє.
Згідно із відомостями наявними у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 15.11.1987, зокрема встановлено наявність таких записів :
« 4. 21.11.1989 Прийнята гальваником 1 розряду в ц.15 (наказ №785 від 20.11.89) у Черкаський завод телеграфної апаратури
7. Черкаський завод телеграфної апаратури перейменований у Відкрите акціонерне товариство «Черкаський завод телеграфної апаратури» згідно наказу Фонду державного майна України від 30.01. 96 №14 АТ згідно наказу по заводу №95 від 08.04.1996.
8. 01.04.2002 Звільнена за власним бажанням ( ст. 38 КЗпП України) (наказ №47 від 04.04.2002)».
Автентичність записів трудової книжки позивача відповідачем не оспорюється.
Отже, трудовою книжкою позивача підтверджено, що позивач у період з 21.11.1989 по 01.04.2002 працювала на посаді гальваника першого, другого та третього розряду у ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури».
Крім того, відомостями довідки ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» від 08.04.2002 № 40 підтверджується, що ОСОБА_1 працювала з 21.11.1989 по 31.12.1997 9згідно наказу № 785 від 20.11.1989) та з 01.01.1988 по 31.03.2002 працювала на виробництві, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсії за віком на пільгових умовах, передбачених списками №1,2 затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, зокрема працювала з повним робочим днем за Списком №2 розділ XIV, п. 5 шифр 2150500a-11629 на посаді гальваника (крім зайнятих тільки на підвішуванні та зніманні деталей, а також у автоматичному режимі закритих ванн).
Згідно із архівними довідками від 18.11.2019 № 3264, 2642, № 3265, 2643, № 3266, 2644, № 3267, 3268, 2645, 2646, виданими Архівним відділом Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, підтверджено період роботи позивача на вказаному підприємстві на посаді гальваника із шкідливими умовами праці та отримання у цей період заробітної плати. Додатково зазначено про те, що табелі обліку робочого часу, документи з атестації робочих місць на зберігання до архівного відділу не надходили.
В особовій картці позивача № 01679 містяться відомості про вид найму - постійно.
Суд врахував, що робота на посаді гальваник (код професії 11629) у зазначений період відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (розділ XIV «Металообробка», підрозділ 5, позиція 2150500а-11629). Характер виконуваної роботи відповідав критеріям професії, оскільки позивач була безпосередньо зайнята у технологічному процесі (за винятком робіт виключно на підвішуванні, зніманні деталей або у автоматичному режимі закритих ванн).
Водночас, у спірному рішенні відповідач зазначив, що пільговий стаж роботи за Списком № 2 відсутній, оскільки не долучено довідку згідно додатку № 5 Порядку від 12.08.1993 № 637.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі Порядок № 442) атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Аналогічні приписи відображені у пункті 4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах ( 36-2003-п ), який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 1451/11731 від 01.12.2005 (далі по тексту - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 унормовано, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Приписами пункту 4.1 Порядку № 383 встановлено, що зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Згідно із пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Разом з тим, приписами пункту 4.3 Порядку № 383 встановлено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Як зазначалося раніше, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Додаткові дані для підтвердження стажу можуть вимагатися лише у випадках, коли трудова книжка відсутня або в ній відсутній запис, або записи про періоди роботи є неправильними або неточними.
Пунктом 20 розділу «Особливості підтвердження стажу роботи окремих категорій працівників» Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави стверджувати, що довідки, які підтверджують спеціальний трудовий стаж, надаються виключно, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.02.2019 у справі № 337/1297/17, ухвалі Касаційного адміністративного суду від 14.04.2020 у справі № 560/3197/19, постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 216/8709/15-а.
Ураховуючи зазначене вище, колегія суддів зазначає про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що у спірному випадку трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить чіткі та послідовні записи про роботу на посаді гальваника у ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури», а характер роботи та повна зайнятість додатково підтверджуються наявною у матеріалах справи довідкою від 08.04.2002 № 40, яка за змістом є аналогічною уточнюючій довідці та містить пряме посилання на Список № 2 (код 2150500a-11629).
Сукупність інших доказів, зокрема архівних довідок про нарахування заробітної плати та особової картки № 01679 із відміткою про постійний вид найму, повністю нівелює сумніви щодо характеру праці позивача.
Позиція відповідача щодо відсутності пільгового стажу лише через відсутність довідки за конкретною формою Додатку № 5 є проявом надмірного формалізму, що суперечить правовим висновкам Верховного Суду, згідно з якими відсутність уточнюючої довідки не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за наявності інших належних доказів у трудовій книжці та первинних документах підприємства. Таким чином, факт роботи у шкідливих умовах протягом спірного періоду є документально доведеним і не потребує додаткового підтвердження бланками суворої звітності.
Крім того, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивачки відповідачем суду не надано.
З огляду на те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача оформлена належним чином, суд вважає, що відповідач протиправно не врахував спірний період роботи позивача з 21.11.1989 по 01.04.2002 до її пільгового стажу за Списком №2.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Згідно з частиною 1 статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, матеріали справи не містять доказів ініціювання проведення перевірки щодо отриманих позивачем довідок.
Обов`язок щодо організації та проведення атестації робочих місць покладено виключно на власника або керівника підприємства. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, особи, які працювали на роботах зі шкідливими умовами праці, не можуть бути позбавлені права на пільгову пенсію через те, що роботодавець не виконав свій обов`язок щодо атестації. Позивач не має законних інструментів впливу на адміністрацію підприємства для примусу до проведення атестації, а тому негативні наслідки бездіяльності роботодавця не можуть нівелювати конституційне право працівника на соціальний захист.
Крім того, посада гальваник, яку обіймала позивач, прямо передбачена Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994. Шкідливість умов праці на цій посаді обумовлена самим характером технологічного процесу, що визнано державою на нормативному рівні. Враховуючи, що трудова книжка та архівні довідки про заробітну плату підтверджують фактичну роботу позивача за цією професією, формальна відсутність документів про атестацію робочого місця не спростовує факт реального впливу шкідливих факторів на здоров`я працівника протягом усього спірного періоду.
Таким чином, оскільки професія позивача включена до пільгового Списку, а факт роботи підтверджений належними первинними документами, відмова у зарахуванні стажу з посиланням на відсутність атестації є неправомірною. Правосуддя не може бути обмежене формальними перешкодами, створеними внаслідок неналежного виконання роботодавцем своїх функцій, особливо у випадках, коли йдеться про соціальні гарантії за роботу в особливо важких умовах.
Отже, оскільки пільговий стаж позивача підтверджений належно оформленими записами у трудовій книжці, тому період її роботи у ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» з 21.11.1989 по 01.04.2002 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.08.2025 №232730006056 про відмову у призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.08.2025, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи у ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» з 21.11.1989 по
Висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими та правильними.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко
Судді: О.О. Осіпова
С.В. Златін