ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/11907/25 Головуючий у 1 інстанції: Паламар П.Г.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Безименної Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Черкаської обласної прокуратури щодо не зарахування у стаж роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період з 26.09.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 19.01.2017 за періоди участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області з розрахунку один місяць за три місяці служби;
- зобов`язати Черкаську обласну прокуратуру надати інформацію про кількість років, які враховано при нарахуванні стажу, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років у період з 29.09.2022 по теперішній час;
- зобов`язати Черкаську обласну прокуратуру зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області з 26.09.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 19.01.2017 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби та виплачувати заробітну плату із урахуванням вислуги років, обрахованої у пільговому порядку за період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області з 26.09.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 19.01.2017 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Черкаської обласної прокуратури щодо зарахування ОСОБА_1 у стаж роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період з 26.09.2014 до 07.11.2015 та з 07.11.2015 до 19.01.2017 за періоди його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області з розрахунку один місяць за три місяці служби. Зобов`язано Черкаську обласну прокуратуру зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгову вислугу за період його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області з 26.09.2014 до 07.11.2015 та з 07.11.2015 до 19.01.2017 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Черкаська обласна прокуратура звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що механізм встановлення прокурорам розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення стажу роботи, що дає право на одержання такої надбавки, визначений Порядком № 1090, пунктом 6 якого передбачено чіткий перелік періодів служби, що зараховуються до відповідного стажу. Апелянт стверджує, що комісією Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 зараховано час проходження служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції України у календарному обчисленні, унаслідок чого, станом на 29 вересня 2022 року його стаж становив 22 роки 00 місяців 24 дні. Водночас, на думку апелянта, витяг із наказу від 08 листопада 2018 року № 560 о/с не підтверджує обчислення спірного періоду саме для виплати щомісячної надбавки за вислугу років, оскільки, відповідні зміни внесені після звільнення ОСОБА_1 зі служби, а зі змісту цього документа неможливо встановити, яких правовідносин стосується визначена пільгова вислуга. Крім того, апелянт наголошує, що за попереднім місцем служби ОСОБА_1 не отримував щомісячної надбавки на пільгових умовах, а під час його працевлаштування до органів прокуратури у 2017 році спірний період у пільговому обчисленні до стажу не зараховувався. Також, апелянт вказує, що положення законодавства про військову службу, на які послався суд першої інстанції, не передбачають зарахування відповідного періоду до стажу для одержання щомісячної надбавки за вислугу років із розрахунку один місяць служби за три місяці, а до Порядку № 1090 зміни щодо такого обчислення стажу у зв`язку з участю в антитерористичній операції не вносилися.
13 лютого 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
18 лютого 2026 року до суду апеляційної інстанції від відповідача - Черкаської обласної прокуратури надійшло клопотання про розгляд справи за участю сторін.
Також, 18 лютого 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшли заперечення на клопотання відповідача, в якому просить відмовити у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю сторін та продовжити розгляд справи без виклику сторін.
Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 2 та 3 статті 12 КАС України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 КАС України.
Як вбачається з поданого клопотання апелянта, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно трудової книжки від 06.11.2015 серії НОМЕР_1 , довідки ГУ НП в Луганській області від 25.07.2022, ОСОБА_1 з 01.08.2000 до 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 до 19.01.2017 проходив службу в Національній поліції України на посадах атестованого складу.
Згідно з рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 02.10.2015 № 18/І.1/ХІІІ/108, ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій.
Посвідченням від 30.10.2015 серії НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.02.2017 № А-7335, ОСОБА_1 у періодах з 26.09.2014 до 07.11.2015, з 07.11.2015 до 19.01.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області.
Витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 19.01.2017 № 40о/с підтверджується, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 16 років 05 місяців 18 днів.
Згідно з витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08.11.2018 № 560о/с у наказ від 19.01.2017 № 40о/с, частково внесено зміну в частині зарахування до вислуги років на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 , яка становить 04 роки 07 місяців 16 днів.
Згідно трудової книжки від 06.11.2015 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 20.01.2017 до 30.08.2022 працював в органах прокуратури Луганської області та Луганської обласної прокуратури, з 31.08.2022 до 30.08.2022 в органах Одеської обласної прокуратури, з 29.09.2022 призначений на посаду прокурора Звенигородської окружної прокуратури.
Відповідно до протоколу №14 засідання комісії з установлення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорсько-слідчим працівникам органів прокуратури Луганської області від 23.01.2017, комісією встановлено, що трудовий стаж ОСОБА_1 , що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, станом на 23.01.2017 складає: 16 років 04 місяці 18 днів. З урахуванням цього, розмір надбавки за вислугу років з 20.01.2017 відповідно до п. 3 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, складає 25% посадового окладу.
Відповідно до протоколу засідання комісії по встановленню трудового стажу від 14.10.2022, комісія Черкаської обласної прокуратури по встановленню трудового стажу встановила, що станом на 29 вересня 2022 року стаж роботи прокурора Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 складає 22 роки 00 місяців 24 дні. Відповідно до ч. 7 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, встановлено ОСОБА_1 надбавку за вислугу років від загальної суми посадового окладу у розмірі 30% з 29.09.2022, у розмірі 40% з 05.09.2025 у розмірі 45% з 05.09.2030, з послідуючим підвищенням відсотків.
01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до комісії з установлення стажу роботи Черкаської обласної прокуратури із заявою, в якій просив зарахувати в стаж роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років пільгову вислугу за періоди участі в АТО з розрахунку один місяць за три місяці служби та виплачувати у подальшому заробітну плату з урахування щомісячної надбавки за вислугу років до якої періоди з 26.09.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 19.01.2017 зараховано на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
Листом від 21.10.2025 №07-1261вих25 Черкаська обласна прокуратура відмовила у зарахуванні вищевказаних періодів у пільговому обчисленні та серед іншого вказала, що відповідно до пункту 9 Порядку №1090 основною вимогою зарахування є надання довідки з попереднього місця проходження служби про здійснення зарахування та виплату надбавки за вислугу років на пільгових умовах (один місяць за три місяці). Однак, така довідка з попереднього місця роботи про зарахування та виплату щомісячної надбавки на пільгових умовах за час роботи в органах внутрішніх справ та Національної поліції України, позивачем не надана.
Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Відповідно до частини 2 статті 81 Закону № 1697-VII, заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років, виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Згідно з частиною сьомою статті 81 Закону № 1697-VII, прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки, визначений Порядком виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1090 (далі - Порядок № 1090), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 1090, цей Порядок визначає механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки. Дія цього Порядку поширюється на прокурорів та інших працівників органів прокуратури.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1090, надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у частині сьомій статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
За приписами підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1090, до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, зараховується час проходження строкової військової служби та служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби та інших правоохоронних органах, на посадах в органах поліції з присвоєнням спеціальних звань поліції (не нижче спеціальних звань середнього складу), а також стаж військової служби в Збройних Силах, Службі безпеки, інших утворених відповідно до законодавства військових формуваннях.
Пунктом 9 Порядку № 1090 передбачено, що періоди проходження служби на посадах, якими передбачено обчислення вислуги років для виплати щомісячної надбавки на пільгових умовах, зараховуються згідно з довідкою з попереднього місця служби.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 1090, період проходження служби (стаж роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, обчислюється комісіями з установлення періоду проходження служби (стажу роботи), що утворюються в Офісі Генерального прокурора, Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, обласних прокуратурах (спеціалізованих прокуратурах на правах обласних).
Пунктом 15 Порядку № 1090 встановлено, що період проходження служби (стаж роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки (особової справи) (у разі наявності) або відомостей про проходження служби (трудову діяльність) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та інших документів, які відповідно до законодавства підтверджують періоди проходження служби (стаж роботи).
У разі відсутності трудової книжки, а також у разі, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні, неточні записи про час роботи (служби), підтвердженням періоду проходження служби (стажу роботи) є довідки, витяги з наказів та особових справ, особистих рахунків і відомостей про оплату праці та інші документи, які містять дані про періоди проходження служби (стаж роботи).
Відповідно до пункту 16 Порядку № 1090, рішення комісії про обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, оформляється протоколом. Витяги з протоколів засідання комісії друкуються у двох примірниках, які подаються до бухгалтерського та кадрового підрозділів.
Згідно з пунктом 17 Порядку № 1090, спірні питання, що виникають під час обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, розглядаються відповідними комісіями прокуратур вищого рівня, Офісу Генерального прокурора або в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01 серпня 2000 року до 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07 листопада 2015 року до 19 січня 2017 року - у Національній поліції України на посадах атестованого складу, а з 20 січня 2017 року проходить службу в органах прокуратури.
Відповідно до рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 02 жовтня 2015 року № 18/І.1/ХІІІ/108, ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій.
Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16 лютого 2017 року № А-7335, ОСОБА_1 у періоди з 26 вересня 2014 року до 06 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року до 19 січня 2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області.
Витягом із наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 19 січня 2017 року № 40 о/с підтверджується, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 16 років 05 місяців 18 днів.
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08 листопада 2018 року № 560 о/с до наказу від 19 січня 2017 року № 40 о/с внесено зміни та визначено вислугу років ОСОБА_1 на пільгових умовах, без урахування календарної вислуги, у розмірі 04 роки 07 місяців 16 днів. У подальшому, наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 15 червня 2023 року № 140 о/с до зазначеного наказу повторно внесено зміни та визначено пільгову вислугу ОСОБА_1 , без урахування календарної вислуги, у розмірі 05 років 02 місяці 03 дні.
Відповідно до протоколу від 14 жовтня 2022 року комісією Черкаської обласної прокуратури встановлено, що станом на 29 вересня 2022 року стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, становить 22 роки 00 місяців 24 дні. При цьому періоди служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ та Національній поліції України зараховано до відповідного стажу в календарному обчисленні.
01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до комісії з установлення стажу роботи Черкаської обласної прокуратури із заявою про зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, періодів його безпосередньої участі в антитерористичній операції з 26 вересня 2014 року до 07 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року до 19 січня 2017 року із розрахунку один місяць служби за три місяці.
До вказаної заяви ОСОБА_1 додав, зокрема, довідку Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16 лютого 2017 року № А-7335 та витяги з наказів від 08 листопада 2018 року № 560 о/с і від 15 червня 2023 року № 140 о/с.
Листом від 21 жовтня 2025 року № 07-1261вих-25 Черкаська обласна прокуратура повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для зарахування спірних періодів у пільговому обчисленні, посилаючись на ненадання довідки з попереднього місця служби про зарахування відповідної вислуги та виплату щомісячної надбавки на пільгових умовах.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із того, що спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає механізм встановлення прокурорам щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення стажу роботи, що дає право на одержання такої надбавки, є Порядок № 1090.
Підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1090 прямо передбачено зарахування до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, часу служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ та на посадах в органах поліції з присвоєнням спеціальних звань поліції не нижче спеціальних звань середнього складу.
Водночас, пунктом 9 Порядку № 1090 установлено спеціальне правило щодо зарахування таких періодів у пільговому обчисленні, відповідно до якого періоди проходження служби на посадах, якими передбачено обчислення вислуги років для виплати щомісячної надбавки на пільгових умовах, зараховуються згідно з довідкою з попереднього місця служби.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 серпня 2022 року у справі № 380/12042/20 зазначив наступне: «…слід також зазначити, що відповідно до пункту 9 Порядку № 1090 періоди проходження служби на посадах, якими передбачено обчислення вислуги років для виплати щомісячної надбавки на пільгових умовах, зараховуються згідно з довідкою з попереднього місця служби. При цьому, наведена норма не містить вказівки на можливість зарахування вислуги років для виплати щомісячної надбавки на пільгових умовах залежно від статусу особи як прокурора або військовослужбовця, який проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах. З огляду на наведене, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи касаційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій пункту 9 Порядку №1090 у частині висновку про необхідність його загального застосування до усіх прокурорів, без жодних обмежень, однак при існуванні визначених підстав та у встановленому порядку».
Таким чином, можливість зарахування прокурору попередніх періодів служби у пільговому обчисленні передбачена безпосередньо пунктом 9 Порядку № 1090 та не пов`язується зі статусом особи як військовослужбовця. Визначальним для вирішення цього питання є встановлення того, чи проходила особа службу на посадах, для яких було передбачено пільгове обчислення вислуги років для виплати щомісячної надбавки, та чи підтверджені відповідні обставини документами з попереднього місця служби.
Застосовуючи наведені положення до обставин цієї справи, колегія суддів враховує, що періоди служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ та Національній поліції України належать до періодів, передбачених підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1090, та вже зараховані Черкаською обласною прокуратурою до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, у календарному обчисленні.
Факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у періоди з 26 вересня 2014 року до 07 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року до 19 січня 2017 року в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області підтверджений довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16 лютого 2017 року № А-7335 та відповідачем не заперечується.
Крім того, наказами Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08 листопада 2018 року № 560 о/с та від 15 червня 2023 року № 140 о/с внесено зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції від 19 січня 2017 року № 40 о/с у частині визначення його вислуги років на пільгових умовах, без урахування календарної вислуги.
Таким чином, довідка від 16 лютого 2017 року № А-7335 підтверджує конкретні періоди та характер участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, а відповідні накази Головного управління Національної поліції в Луганській області підтверджують обчислення уповноваженим органом його вислуги років на пільгових умовах.
Колегія суддів враховує, що пункт 9 Порядку № 1090 не встановлює форми, назви та обов`язкових реквізитів довідки з попереднього місця служби, а також не містить вимоги про викладення всіх відомостей щодо періоду служби та його пільгового обчислення в одному документі.
При цьому, відповідно до пункту 15 Порядку № 1090, період проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, може підтверджуватися трудовою книжкою, особовою справою, довідками, витягами з наказів та іншими документами, які містять дані про періоди проходження служби.
За таких обставин, довідка від 16 лютого 2017 року № А-7335 та витяги з наказів від 08 листопада 2018 року № 560 о/с і від 15 червня 2023 року № 140 о/с, оцінені у сукупності, містять відомості, необхідні для встановлення періодів служби ОСОБА_1 , характеру виконуваних ним завдань та обчислення набутої ним вислуги років на пільгових умовах.
При цьому, сама лише відсутність окремого документа, оформленого як довідка про зарахування та виплату щомісячної надбавки за вислугу років на пільгових умовах, не може слугувати самостійною та достатньою підставою для неврахування поданих ОСОБА_1 документів без надання належної правової оцінки їх змісту та сукупності відомостей, що ними підтверджуються.
Щодо доводів апелянта про те, що ОСОБА_1 за попереднім місцем служби не отримував щомісячної надбавки за вислугу років, обчисленої на пільгових умовах, колегія суддів зазначає наступне.
Зміст пункту 9 Порядку № 1090 свідчить, що умовою зарахування відповідних періодів є проходження служби на посадах, якими передбачено пільгове обчислення вислуги років для виплати щомісячної надбавки, та підтвердження цих періодів документами з попереднього місця служби.
Водночас, наведена норма не визначає фактичне нарахування та виплату особі відповідної надбавки за попереднім місцем служби як обов`язкову умову зарахування такої вислуги до стажу прокурора.
Отже, положення пункту 9 Порядку № 1090 стосуються порядку обчислення набутої особою вислуги років, а не підтвердження фактичного отримання нею відповідної виплати. Нарахування та виплата надбавки є наслідком визначення стажу відповідної тривалості, однак не замінюють собою юридичного факту проходження служби та набуття вислуги років у визначеному законодавством порядку.
Колегія суддів також враховує, що у постанові від 11 серпня 2022 року у справі № 380/12042/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду встановив, що пільгова вислуга позивача вже враховувалася при нарахуванні та виплаті йому грошового забезпечення. Разом з тим, зазначена обставина характеризувала фактичні обставини відповідної справи, тоді як у сформульованому Верховним Судом правовому висновку фактичне отримання надбавки за попереднім місцем служби не визначено самостійною та обов`язковою умовою застосування пункту 9 Порядку № 1090.
У зв`язку із цим, колегія суддів дійшла висновку, що вимога Черкаської обласної прокуратури про надання довідки не лише щодо періодів служби та їх пільгового обчислення, а й щодо фактичної виплати ОСОБА_1 щомісячної надбавки на пільгових умовах, не ґрунтується на положеннях пункту 9 Порядку № 1090. Відсутність доказів фактичного отримання такої надбавки за попереднім місцем служби сама по собі не спростовує відомостей, установлених уповноваженим органом у довідці та наказах щодо служби ОСОБА_1 і пільгового обчислення його вислуги років.
З приводу доводів апелянта про те, що накази Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо пільгової вислуги видані після звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, колегія суддів зазначає наступне.
Наказами від 08 листопада 2018 року № 560 о/с та від 15 червня 2023 року № 140 о/с внесено зміни до наказу від 19 січня 2017 року № 40 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції саме в частині визначення його вислуги років на пільгових умовах, без урахування календарної вислуги.
Таким чином, зазначені накази за своїм змістом стосуються визначення вислуги років, набутої ОСОБА_1 під час проходження служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції України до його звільнення, а не виникнення нових періодів служби після припинення відповідних правовідносин.
Сам факт видання наказів після звільнення ОСОБА_1 зі служби не позбавляє їх юридичної сили та не спростовує відомостей щодо тривалості набутої ним пільгової вислуги. Матеріали справи не містять доказів скасування зазначених наказів, визнання їх протиправними або прийняття неуповноваженим органом.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта про неможливість установити правовідносини, яких стосується визначена наказами пільгова вислуга. Вказані накази внесли зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції та прямо визначили його вислугу років на пільгових умовах. У сукупності з довідкою від 16 лютого 2017 року № А-7335 вони дають можливість встановити вид служби, періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції та обчислення його вислуги років на пільгових умовах.
При цьому, Черкаська обласна прокуратура, маючи сумніви щодо змісту або підстав видання зазначених наказів, не була позбавлена можливості звернутися до Головного управління Національної поліції в Луганській області для отримання додаткових відомостей. Натомість, відповідач не здійснив перевірки відомостей, викладених у наданих ОСОБА_1 документах, та відмовив у зарахуванні спірних періодів з підстави ненадання окремої довідки про зарахування і виплату щомісячної надбавки на пільгових умовах.
Щодо доводів апелянта про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 регулює виключно порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій та не може бути підставою для обчислення стажу, що дає право на одержання прокурором щомісячної надбавки за вислугу років, колегія суддів зазначає наступне.
Безпосередньою правовою підставою для зарахування ОСОБА_1 спірних періодів служби до стажу, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурору, є пункт 9 Порядку № 1090, а не постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.
У межах спірних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 не застосовуються для безпосереднього визначення розміру щомісячної надбавки ОСОБА_1 або самостійного обчислення Черкаською обласною прокуратурою його вислуги років на пільгових умовах.
Водночас, на підставі відповідного нормативного регулювання уповноваженим органом за попереднім місцем служби вже визначено вислугу років ОСОБА_1 на пільгових умовах, що відображено у чинних наказах Головного управління Національної поліції в Луганській області. Натомість до повноважень Черкаської обласної прокуратури належить вирішення питання щодо врахування підтверджених попереднім місцем служби періодів під час обчислення стажу прокурора відповідно до пункту 9 Порядку № 1090.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що до Порядку № 1090 не вносилися окремі зміни щодо зарахування на пільгових умовах періодів участі в антитерористичній операції. Пункт 9 Порядку № 1090 не визначає вичерпного переліку підстав пільгового обчислення вислуги років, а встановлює загальне правило зарахування періодів служби на посадах, якими таке обчислення було передбачено, згідно з документами з попереднього місця служби.
Таким чином, відсутність у Порядку № 1090 окремого положення, яке безпосередньо визначало б пільгове обчислення періодів участі в антитерористичній операції, не виключає застосування пункту 9 цього Порядку за умови підтвердження відповідної вислуги документами, виданими уповноваженим органом за попереднім місцем служби.
З приводу доводів апелянта про безпідставність застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», слід зазначити наступне.
У спірні періоди ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, а тому не мав статусу військовослужбовця. У зв`язку із цим, положення законодавства, яке визначає порядок проходження військової служби та соціальний захист військовослужбовців, не є безпосередньою правовою підставою для зарахування спірних періодів до стажу, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурору.
Разом з тим, наведена обставина не виключає можливості врахування періодів попередньої служби ОСОБА_1 , відповідно до пунктів 6 і 9 Порядку № 1090. Підпунктом 2 пункту 6 цього Порядку до стажу прокурора прямо віднесено не лише військову службу, а й службу на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ та на посадах в органах поліції з присвоєнням спеціальних звань поліції не нижче спеціальних звань середнього складу.
При цьому, пункт 9 Порядку № 1090 передбачає зарахування періодів проходження служби на посадах, якими передбачено обчислення вислуги років для виплати щомісячної надбавки на пільгових умовах, та не пов`язує можливість такого зарахування з наявністю в особи статусу військовослужбовця.
Отже, спірні правовідносини підлягають вирішенню на підставі спеціальних положень Порядку № 1090.
З огляду на викладене, доводи апелянта щодо незастосовності до ОСОБА_1 законодавства про військову службу не спростовують можливості зарахування спірних періодів у пільговому обчисленні відповідно до пункту 9 Порядку № 1090.
Як вбачається зі змісту листа Черкаської обласної прокуратури від 21 жовтня 2025 року № 07-1261вих-25, підставою для відмови ОСОБА_1 у зарахуванні спірних періодів служби на пільгових умовах визначено ненадання довідки з попереднього місця служби про здійснення такого зарахування та виплату щомісячної надбавки за вислугу років на пільгових умовах.
Водночас, під час розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач не надав належної оцінки довідці Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16 лютого 2017 року № А-7335 та наказам від 08 листопада 2018 року № 560 о/с і від 15 червня 2023 року № 140 о/с, які містили відомості про спірні періоди служби, безпосередню участь позивача в антитерористичній операції та визначену уповноваженим органом пільгову вислугу років.
При цьому, пункт 9 Порядку № 1090 не встановлює вимоги щодо надання довідки певної форми або довідки про фактичну виплату щомісячної надбавки за попереднім місцем служби. Натомість пункт 15 цього Порядку передбачає можливість підтвердження періоду проходження служби не лише довідками, а й витягами з наказів, особових справ та іншими документами, які містять відповідні відомості.
Таким чином, Черкаська обласна прокуратура пов`язала можливість зарахування пільгової вислуги з виконанням умови, безпосередньо не передбаченої Порядком № 1090, та не врахувала сукупність документів, наданих ОСОБА_1 на підтвердження відповідних обставин.
Беручи до уваги викладене, Черкаська обласна прокуратура не довела правомірності відмови у зарахуванні ОСОБА_1 спірних періодів служби до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, у пільговому обчисленні із розрахунку один місяць служби за три місяці.
Враховуючи вищезазначене, , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови Черкаської обласної прокуратури у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за періоди його безпосередньої участі в антитерористичній операції з 26 вересня 2014 року до 07 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року до 19 січня 2017 року із розрахунку один місяць служби за три місяці.
Оскільки обставини проходження ОСОБА_1 служби, періоди його безпосередньої участі в антитерористичній операції та обчислення уповноваженим органом відповідної вислуги років на пільгових умовах підтверджені належними документами, колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права шляхом зобов`язання Черкаської обласної прокуратури зарахувати спірні періоди у пільговому обчисленні.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Безименна Н.В.