ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Львів Справа № 500/733/25 пров. № А/857/27769/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Матковської З. М.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 500/733/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне некомерційне підприємство «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, (головуючий суддя першої інстанції Стецик Н.В., місце ухвалення м. Луцьк, за правилами спрощеного позовного провадження), -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, неодноразово звертався до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначає, що 26.08.2024, зібравши додаткові документи, позивач знову звернувся за призначенням пільгової пенсії. Вказує, що рішенням Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 02.09.2024 за №192450006686, тобто через майже 8 місяців після першого звернення позивачу було призначено пенсію. Однак, зауважує, що пенсія позивачу була призначена не з дати первинного звернення, а лише з 26.08.2024. Крім того, відповідачем був врахований не весь пільговий стаж, а лише 19 років 07 місяців 18 днів без вказівки на період роботи, який зарахувався, як пільговий. Позивач висновує, що до пільгової пенсії йому не зараховано період з 24.06.2016 року - з дня прийняття Постанови КМУ № 461 від 24.06.2016 року, якою внесені зміни в Список №1, і згідно якої посада «рентген лаборанта» в даному списку не передбачена.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192450006686 від 01.02.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 1924500006686 від 18.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №192450006686 від 30.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №192450006686 від 17.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Визнано частково протиправним та частково скасовано розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 02.09.2024 в частині призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 з 26.08.2024 та в частині не зарахування пільгового стажу в повному обсязі.
Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 02.06.1994 по 27.12.1994, з 01.02.2005 по 08.03.2005, з 09.03.2010 по 30.05.2010, з 24.06.2016 по 31.08.2019, з 01.09.2019 по 31.07.2024 на посаді рентгенлаборанта до пільгового стажу роботи за Списком № 1.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянути питання про призначення ОСОБА_1 з 17.12.2023 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Тернопільській області подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що за результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Страховий стаж позивача становить 34 роки 08 місяців 06 днів. Пільговий стаж за Списком №1 становить 19 років 07 місяців 18 днів. До пільгового страхового стажу не зараховано період роботи з 24.06.2016 року по 31.07.2024 року, оскільки Постановою КМУ №461 від 24.06.2024 року посада «рентген лаборанта» не передбачена. Просить врахувати, що пенсія призначена з 26.08.2024 року, тобто з дня крайнього звернення, оскільки при попередніх зверненнях за призначенням пенсії, під час розгляду документів, у позивача був відсутній необхідний пільговий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Позивач та відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 з 07.03.2008 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, що підтверджується розрахунком стажу (форма РС-право).
20.02.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просив перевести його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
На підставі рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 27.02.2025 за №907520156427 ОСОБА_2 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
З 20.02.2025 пенсія позивачу обчислена з урахуванням середнього заробітку по Україні за 2014-2016 роки 3764,40 грн із застосуванням коефіцієнта збільшення показника заробітної плати (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796), що підтверджується розрахунком заробітку для обчислення пенсії.
Не погоджуючись з діями органів Пенсійного фонду України при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки та врахування при цьому заробітної плати до 01.07.2000, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при обчисленні розміру пенсійної виплати ГУ ПФУ в Чернігівській області (як орган, який розглянув заяву позивача та прийняв рішення від 27.02.2025 про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV) мав застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом №1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частина перша статті 24 Закону № 1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За приписами статті 62 Закону № 1788-ХІI, основним документом, то підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі також - Інструкція № 58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.
Згідно з пунктом 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі також Порядок № 383), встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно віддати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки №№ 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 р. № 1173, застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки №№ 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 р. № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №№ 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 24 червня 2016 року - застосовуються Списки №№ 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2003 р. № 36; якщо пільгова робота продовжується після 24 червня 2016 року (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки №№ 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461.
За період роботи позивача чинними були Список № 1, затверджений постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162, від 16 червня 2003 р. № 36 та від 24 червня 2016 р. № 461.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжні відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25.04.2019 року у справі № 336/61 12/16-а.
З матеріалів справи встановлено, що у спірних рішеннях про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, посилання, зазначені відповідачами, зводяться до формальних підстав, є необґрунтованими (як-от, невідповідність довідок, зокрема, від 10.06.2024 №990, №143 від 19.01.2024, відсутність у них відомостей, відсутність наказів про проведення атестації тощо), оскільки наявний трудовий стаж позивача, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.
Так, на підтвердження стажу роботи на посаді ренгенлаборанта та віднесення посади позивача до посад за Списком №1, позивачем долучено до позовної заяви копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , копію диплому про медичну освіту серії НОМЕР_2 , копію посвідчення № 525 про підтвердження вищої кваліфікаційної категорії зі спеціальності «Рентгенологія», посадову інструкцію, копії наказів з додатками до них про затвердження переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджується право на пільги та компенсації за результатами проведеної атестації робочих місць за 1995 рік, 2000 рік, 2005 рік, 2010 рік, 2015 рік та 2020 роки, висновки державної експертизи умов праці з переліками посад за Списком 1, протоколи засідання атестаційної комісії з фотокартами робочого дня за 2010, 2015, 2020 роки, особову картку з зазначенням додаткових відпусток за шкідливі умови праці, довідками про підтвердження пільгового стажу роботи, штатними розкладами з зазначенням додаткових виплат за шкідливі умови праці.
Разом з тим, як вже було зазначено вище, 02.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, починаючи з 26.08.2024. Однак, з розрахунку стажу до вказаного рішення видно, що позивачу пільговий стаж зараховано не в повному обсязі.
Зокрема, як пільговий стаж за Списком № 1 позивачу не зараховано періоди з 02.06.1994 по 27.12.1994, з 01.02.2005 по 08.03.2005, з 09.03.2010 по 30.05.2010, з 24.06.2016 по 31.08.2019, з 01.09.2019 по 31.07.2024.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач у вказані періоди працював і виконував роботу за посадою «рентгенлаборант», що передбачено Списком №1.
Колегія суддів зазначає про те, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відповідно до розділу ХІХ Списку 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, передбачено молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
При цьому, згідно з пункту 4.14 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 листопада 2007 року № 742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» робота на посадах рентгенлаборантів, технологів з рентгенологічної діагностики зараховується до стажу роботи для атестації за спеціальністю «рентгенологія».
Тобто, відповідно до зазначеного наказу посада «рентгенлаборант» відноситься до молодших спеціалістів, а тому відповідно позиція Списку № 1 «молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою рентген лаборант інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)» поширюється на рентгенлаборантів, у разі їх зайнятості повний робочий день на роботах і в умовах передбачених цією позицією Списку.
Отже, періоди роботи позивача з 02.06.1994 по 27.12.1994, з 01.02.2005 по 08.03.2005, з 09.03.2010 по 30.05.2010, з 24.06.2016 по 31.08.2019, з 01.09.2019 по 31.07.2024 підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1.
При цьому, відповідачем не заперечується наявність у позивача вищевказаного стажу, як страхового.
Також встановлено, що пенсійного віку для пільгової пенсії позивач досягнув 16.12.2023, а вперше звернувся з заявою про призначення пенсії 24.01.2024, тобто протягом трьох місяців з дня народження.
Тобто, позивачем дотримані всі строки звернення за пенсією, отож пенсія ОСОБА_1 повинна бути призначена позивачу з 17.12.2023, а не з 26.08.2024, як це слідує з розрахунку призначення пенсії.
Тому, як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 500/733/25 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар