ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року м. Львів Справа № 300/1591/25 пров. № А/857/26603/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року (суддя - Кафарський В.В., час ухвалення - 11:15, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - 17 квітня 2026 року),
в адміністративній справі №300/1591/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги,
про визнання дій, бездіяльності, наказів протиправними, зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди,
встановив:
У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідачів Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги та ОСОБА_2 , в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який не виконав вимоги ст. 26 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» і не забезпечив позивача своєчасно наданою безоплатною вторинною правничою допомогою по справах №12023091010001196, №300/4699/22, №344/11490/23, №344/16185/23;
2) стягнути з Західного міжрегіонального центру з БПД на користь позивача моральну шкоду в сумі 240000 євро;
3) визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який не проконтролював виконання доручень від 27.11.2023 №017/04.3/1783 та №017/04.3/1782 та зобов`язати Західний міжрегіональний центр з БПД вчинити дії для виконання доручень адвокатами;
4) визнати частково протиправними і скасувати наказ Західного міжрегіонального центру з БПД від 18.02.2025 №3-БВПД/017/06.1-2/47 в частині підстави заміни адвоката п.10 ч.2 ст.24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», наказ Західного міжрегіонального центру з БПД від 31.05.2024 №3-БВПД/017/07-5/211 в частині підстави п.10 ч.2 ст.24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»;
5) визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який не виконав своїх договірних обов`язків згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2023 №1163, а саме не запитував з метою проведення моніторингу якості, повноти, своєчасності надання ОСОБА_1 безоплатної правничої допомоги ОСОБА_2 ; не спостерігав за роботою адвоката Лотоцького М.В. у засіданні; не звертався з поданням до комісії з оцінювання якості надання правничої допомоги клієнту адвокатом Лотоцьким М.В.; не звертався до КДКА зі скаргою на адвоката Лотоцького М.В.; не подав клопотання до координаційного центру БПД про виключення адвоката Лотоцького М.В. з реєстру адвокатів, які надають БПД;
6) визнати протиправною бездіяльність і дії ОСОБА_2 , який не виконав вимоги ст.26 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» і не забезпечив позивача своєчасно наданою безоплатною вторинною правничою допомогою по справах №12023091010001196, №300/4699/22, №344/11490/23, №344/16185/23;
7) стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в сумі 240000 євро;
8) стягнути з Західного міжрегіонального центру з БПД та ОСОБА_2 солідарно на користь позивача процесуальні витрати в сумі 80000 грн..
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, а ухвалою цього ж суду від 25.03.2025 задоволено заяву позивача та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву. Проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи.
Відповідач Західний міжрегіональний центр з БПД також подав суду відзив, який надійшов до суду через систему «Електронний суд». У відзиві представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи.
Ухвалою суду першої інстанції від 23.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення співвідповідача Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Івано-Франківської області у даній адміністративній справі.
Ухвалою суду першої інстанції від 23.12.2025 закрито провадження у справі №300/1591/25 в частині позовних вимог, заявлених позивачем до адвоката Лотоцького Михайла Васильовича про визнання протиправними бездіяльності та дій, стягнення моральної шкоди. Постановою Восьмого апеляційного адміністративого суду від 14.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог - залишено без змін.
Ухвалою суду першої інстанції від 24.03.2026 відмовлено в задоволенні заяв позивача від 29.01.2026 та 05.03.2026 про розгляд справи №300/1591/25 у закритому судовому засіданні.
Іншою ухвалою суду від 24.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення ОСОБА_3 як співвідповідача у адміністративній справі №300/1591/25.
У суді першої інстанції позивачем було подано заяви про уточнення позовних вимог від 23.06.2025 та від 23.09.2025, однак такі заяви було повернено позивачу без розгляду ухвалою суду в судовому засіданні 24.03.2026.
Також ухвалами суду першої інстанції неодноразово відмовлено у задоволенні заяв позивача про відвід судді Кафарського В.В. від розгляду адміністративної справи.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з порушенням принципу диспозитивності, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з неповним з`ясуванням обставин справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що: - суд позовні вимоги виклав некоректно, змінивши суть і предмет позовних вимог, не врахувавши уточнення позовних вимог від 23.06.2025 та від 23.09.2025; - справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки судді заявлявся відвід; - суд безпідставно відмовив у проведенні закритого судового засідання, чим вчинив на позивача психологічний тиск з врахуванням стану його здоровя; - суд не надав позивачу матеріалів справи на ознайомлення; - суд розглянув справу у відсутності позивача і позивач не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання; - суд не врахував норм чинного законодавства та наданих позивачем обгрунтувань щодо протиправності рішень, дій і бездіяльності відповідачів з надання позивачу безоплатної правничої допомоги. Апелянт не погоджується з ухвалами суду першої інстанції від 24.03.2026 про закриття підготовчого засідання, про відмову в закритому судовому засіданні, про повернення уточнених позовних вимог, про відмову залучити співвідповідача, а також з ухвалами суду про відмову у задоволенні заяв позивача про відвід судді.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 08.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Також апелянт (позивач) заявив клопотання про розгляд справи у режимі закритого судового засідання.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.05.2026 задоволено клопотання апелянта (позивача) про звільнення від сплати судового збору та звільнено його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі №300/1591/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №300/1591/25. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`ятиденного строку з моменту вручення копії цієї ухвали. Витребувано з Івано-Франківського окружного адміністративного суду матеріали справи №300/1591/25 та зобов`язано суд невідкладно направити матеріали даної адміністративної справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Копію даної ухвали надіслано Івано-Франківському окружному адміністративному суду та учасникам справи.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.07.2026 продовжено строк розгляду справи №300/1591/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року. Призначено справу №300/1591/25 до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 05 серпня 2026 року о 14:00 у залі судових засідань №4 Восьмого апеляційного адміністративного суду. Про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлено учасників справи.
У засідання суду апеляційної інстанції на 05.08.2026 учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріли адміністративної справи містять необхідний обсяг наданих сторонами доказів, чітко відображають правові позиції учасників справи, їхні доводи і обґрунтування містяться у позовній заяві та у відзиві на позов, у апеляційній скарзі на рішення суду від 08.04.2026 року, а тому є достатніми для вирішення справи по суті апеляційних вимог і прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Таким чином, неявка сторін (представників), належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, у відповідності ст.313 КАС України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Ухвалою суду апеляційної інстанції в судовому засіданні 05.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта (позивача) про розгляд справи у режимі закритого судового засідання. При цьому колегією суддів враховано як приписи статті 10 КАС України так і те, що у засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, судовий розгляд не може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, а зміст медичних документів віносно позивача судом не розголошується і такі документи не є предметом оцінки суду щодо встановлення обставин справи.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Так, у розглядуваній справі судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Західного міжрегіонального центру з БПД із заявами про надання йому безоплатної вторинної правничої допомоги з питання представлення його інтересів по справах №12023091010001196, №300/4699/22, №344/11490/23, №344/16185/23.
Згідно з дорученням від 09.09.2024 №017/06.1/8894 ОСОБА_1 призначено адвоката Лотоцького М.В. для надання безоплатної вторинної правничої допомоги у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, як потерпілому у кримінальному провадженні №12023091010001196 (т.1 а.с.19).
Згідно з дорученням від 28.03.2024 №017/06.1/2832 ОСОБА_1 призначено адвоката Лотоцького М.В. для надання безоплатної вторинної правничої допомоги у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами в адміністративній справі №300/4699/22 (т.1 а.с.20).
Згідно з дорученням від 27.11.2024 №017/06.1/1782 ОСОБА_1 призначено адвоката Лотоцького М.В. для надання безоплатної вторинної правничої допомоги у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами у справі №344/16185/23 (т.1 а.с.21).
Згідно з дорученням від 27.11.2024 №017/06.1/1783 ОСОБА_1 призначено адвоката Лотоцького М.В. для надання безоплатної вторинної правничої допомоги у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами у справі №344/11490/23 (т.1 а.с.22).
Позивач звертався до відповідача з вимогами від 29.09.2024 та 30.09.2024 про надання звіту про виконану роботу адвокатом Лотоцьким М.В. по справі №344/16185/23 (т.1 а.с.105), по справі №344/11490/23 (т.1 а.с.105), по адміністративній справі №300/4699/22 (т.1 а.с.111), по кримінальному провадженню №12023091010001196 (т.1 а.с.112).
Листом відповідача від 29.10.2024 №Д-680/017/551 ОСОБА_1 надано відповідь, серед іншого, на його вимоги від 29.09.2024 та від 30.09.2024, що стосувались адвоката Лотоцького М.В. (т.2 а.с.202-205).
Також судом встановлено, що 17.02.2025 адвокат Лотоцький М.В. подав Західному міжрегіональному центру з БПД заяву, у якій вказав про неодноразові відмови ОСОБА_1 від його послуг як адвоката, що були заявлені, в тому числі, в судових засіданнях, а також зазначив про відсутність змоги узгодити правову позицію його та ОСОБА_1 , оскільки останній відмовляється її обговорювати і розмовляти з адвокатом. Таким чином, просив замінити його в порядку п.3 ч.2 ст.24 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (т.1 а.с.114).
Надалі відповідно до пункту 11 статті 17, пункту 10 частини 2 статті 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», наказом від 18.02.2025 №3-БВПД/017/06.1-2/47 замінено адвоката Лотоцького М.В., який надає безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з дорученням від 09.09.2024 №017/06.1/8894 (т.1 а.с.116).
Відповідно до пункту 11 статті 17, пункту 10 частини 2 статті 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», наказом від 31.05.2024 №3-БВПД/017/07-5/211 замінено адвоката Лотоцького М.В., який надає безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з дорученням від 28.03.2024 №017/06.1/2832 (т.1 а.с.115).
Не погоджуючись з рішеннями (наказами), діями та бездіяльністю відповідача щодо забезпечення позивача безоплатною вторинною правничою допомогою по справах №12023091010001196, №300/4699/22, №344/11490/23, №344/16185/23, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог, з врахуванням наступного.
Відносно доводів апелянта (позивача) про те, що суд першої інстанції позовні вимоги виклав некоректно, змінивши суть і предмет позовних вимог, не врахувавши уточнення позовних вимог від 23.06.2025 та від 23.09.2025, то колегія суддів зазначає наступне.
Із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач в суді першої інстанції заявив такі позовні вимоги:
1) визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який не виконав вимоги ст. 26 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» і не забезпечив позивача своєчасно наданою безоплатною вторинною правничою допомогою по справах №12023091010001196, №300/4699/22, №344/11490/23, №344/16185/23;
2) стягнути з Західного міжрегіонального центру з БПД на користь позивача моральну шкоду в сумі 240000 євро;
3) визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який не проконтролював виконання доручень від 27.11.2023 №017/04.3/1783 та №017/04.3/1782 та зобов`язати Західний міжрегіональний центр з БПД вчинити дії для виконання доручень адвокатами;
4) визнати частково протиправними і скасувати наказ Західного міжрегіонального центру з БПД від 18.02.2025 №3-БВПД/017/06.1-2/47 в частині підстави заміни адвоката п.10 ч.2 ст.24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», наказ Західного міжрегіонального центру з БПД від 31.05.2024 №3-БВПД/017/07-5/211 в частині підстави п.10 ч.2 ст.24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»;
5) визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який не виконав своїх договірних обов`язків згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2023 №1163, а саме не запитував з метою проведення моніторингу якості, повноти, своєчасності надання ОСОБА_1 безоплатної правничої допомоги ОСОБА_2 ; не спостерігав за роботою адвоката Лотоцького М.В. у засіданні; не звертався з поданням до комісії з оцінювання якості надання правничої допомоги клієнту адвокатом Лотоцьким М.В.; не звертався до КДКА зі скаргою на адвоката Лотоцького М.В.; не подав клопотання до координаційного центру БПД про виключення адвоката Лотоцького М.В. з реєстру адвокатів, які надають БПД;
6) визнати протиправною бездіяльність і дії ОСОБА_2 , який не виконав вимоги ст.26 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» і не забезпечив позивача своєчасно наданою безоплатною вторинною правничою допомогою по справах №12023091010001196, №300/4699/22, №344/11490/23, №344/16185/23;
7) стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в сумі 240000 євро;
8) стягнути з Західного міжрегіонального центру з БПД та ОСОБА_2 солідарно на користь позивача процесуальні витрати в сумі 80000 грн..
При цьому, слід зазначити, що саме за цими позовними вимогами ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 було відкрито провадження в адміністративній справі, і саме ці вимоги були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Також, в суді першої інстанції позивачем було подано заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог від 23.06.2025 та від 23.09.2025, однак такі заяви було повернено позивачу без розгляду ухвалою суду в судовому засіданні 24.03.2026, а отже, за додатково поданими (збільшеними) позовними вимогами суд першої інстанції провадження не відкривав.
Крім цього, ухвалою суду першої інстанції від 23.12.2025 було закрито провадження у справі №300/1591/25 в частині позовних вимог, заявлених позивачем до відповідача - адвоката Лотоцького Михайла Васильовича про визнання протиправними бездіяльності та дій, стягнення моральної шкоди. Постановою Восьмого апеляційного адміністративого суду від 14.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог - залишено без змін.
Таким чином, являються безпідставними відповідні доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції позовні вимоги виклав некоректно, змінивши суть і предмет позовних вимог.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Відносно доводів апелянта (позивача) про те, що справу розглянуто неповноважним складом суду першої інстанції, оскільки судді заявлявся відвід, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 31 КАС України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно статті 32 КАС України, усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
Правило щодо незмінності складу суду закріплено в статті 35 КАС України. Так, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, а порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу врегульовано статтею 40 КАС України.
Матеріалами розглядуваної справи підтверджується, що в суді першої інстанції позивач неоднорахово заявляв відвід судді Кафарського В.В. від розгляду адміністративної справи.
За результатами розгляду таких заяв ухвалами суду першої інстанції неодноразово відмовлено у задоволенні заяв позивача про відвід судді, про що також детально описано в описовій частині рішення суду від 08.04.2026.
Апеляційний суд приходить до висноку про те, що усі заяви позивача про відвід судді першої інстанції було розглянуто та вирішено у відповідності до норм чинного законодавства та фактичних обставин, які мали значення для вирішення відповідних питань.
Таким чином, являються безпідставними відповідні доводи апеляційної скарги позивача про те, що справу розглянуто неповноважним складом суду першої інстанції.
Відносно доводів апелянта (позивача) про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у проведенні закритого судового засідання, чим вчинив на позивача психологічний тиск з врахуванням стану його здоровя, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно приписів частин 1-3 статті 10 КАС України, розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 8 статті 10 КАС України, розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, визначених законом.
Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або оголосити закритою його частину.
Отже, за загальним правилом судовий розгляд справи проводиться у відкритому судовому засіданні, і лише у виключних випадках суд може оголосити судове засідання закритим повністю або оголосити закритою його частину.
Ухвалою суду першої інстанції від 24.03.2026 відмовлено в задоволенні заяв позивача від 29.01.2026 та 05.03.2026 про розгляд справи №300/1591/25 у закритому судовому засіданні.
При цьому, судом першої інстанції обгрунтовано вказано, що позивачем не доведено наявності обставин про те, що відкритий судовий розгляд цієї справи може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя позивача, а також не наведено інших випадків, визначених законом до проведення розгляду справи у закритому судовому засіданні. Зміст медичних документів судом не розголошується та такі документи не є предметом оцінки суду щодо встановлення обставин справи.
Таким чином, являються безпідставними відповідні доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у проведенні закритого судового засідання, чим вчинив на позивача психологічний тиск.
Відносно доводів апелянта (позивача) про те, що суд першої інстанції не надав позивачу матеріалів справи на ознайомлення, а також суд розглянув справу у відсутності позивача і позивач не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, то колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що розгляд справи в суді першої інстанції тривав із березня 2025 по квітень 2026.
Такий розгляд справи провадився за правилами загального позовного провадження.
Усі учасники справи мали можливість ознайомитись із матеріалами справи та користуватись іншими правами, що визначені КАС України.
У період розгляду справи судом першої інстанції вирішувались питання щодо витребування додаткових доказів, залучення співвідповідачів, відкладення підготовчих судових засідань та розгляду справи по суті, а також інші процесуальні питання, про що детально описано в рішення суду від 08.04.2026.
Ухвалою суду першої інстанції від 24.03.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2026 о 10:00.
Про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені усі учасники справи.
У судове засідання 08.04.2026 учасники справи не з`явились.
Судом першої інстанції у судовому засіданні 08.04.2026 вирішено питання відносно відводу судді та перенесення розгляду справи. Зокрема, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки позивач не підтвердив свою неможливість прибути в судове засідання, а неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, то суд відхилив заяву позивача про відкладення розгляду справи та вирішив здійснити розгляд справи по суті за відсутності учасників справи.
Таким чином, являються безпідставними відповідні доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не надав позивачу матеріалів справи на ознайомлення, а також суд неправомірно розглянув справу у відсутності позивача, який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Із врахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що загалом наведені апелянтом (позивачем) доводи відносно непогодження із ухвалами суду першої інстанції від 24.03.2026 про закриття підготовчого засідання, про відмову в закритому судовому засіданні, про повернення уточнених позовних вимог, про відмову залучити співвідповідача, а також з ухвалами суду про відмову у задоволенні заяв позивача про відвід судді, являються безпідставними та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо суті розглядуваних позовних вимог.
Відносно доводів апелянта (позивача) про те, що суд не врахував норм чинного законодавства та наданих позивачем обгрунтувань щодо протиправності рішень, дій і бездіяльності відповідачів у розглядуваних правовідносинах щодо надання позивачу безоплатної правничої допомоги, то здійснюючи перевірку висновків суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги визначено Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02.06.2011 №3460-VI (далі - Закон №3460-VI).
Так, відповідно до визначень, що містяться у статті 1 Закону №3460-VI: безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел; правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Відповідно до статті 3 Закону №3460-VI, право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно частини 1 статті 6-1 Закону №3460-VI, до системи надання безоплатної правничої допомоги належать: 1) Координаційний центр з надання правничої допомоги; 2) суб`єкти надання безоплатної первинної правничої допомоги; 3) суб`єкти надання безоплатної вторинної правничої допомоги.
Статтею 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 14 Закону №3460-VI, право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають такі категорії фізичних осіб: повнолітні особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід, розрахований відповідно до методики, затвердженої Міністерством юстиції України, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або державну соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» і «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону (пункт 1); внутрішньо переміщені особи - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону (пункт 14).
Частина четверта статті 14 Закону №3460-VI визначає, що суб`єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 14, 17, 19, 20, 26-29 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного періоду та одночасно не більше ніж за шістьма рішеннями про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, прийнятими центрами з надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до статті 15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Статтею 16 Закону №3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням. Центри з надання безоплатної правничої допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри з надання безоплатної правничої допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Діяльність центру з надання безоплатної правничої допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначені статтею 17 Закону №3460-VI та полягають у: 1) наданні правничих послуг безоплатної первинної правничої допомоги, визначені частиною другою статті 7 цього Закону; 2) здійсненні правопросвітництва; 3) прийнятті рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги; 4) забезпеченні складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; 5) забезпеченні участі захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 6) забезпеченні участі захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 7) забезпеченні здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 8) укладенні договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги; 9) виданні доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 10) прийнятті рішення про уповноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги на надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 11) прийнятті рішення про заміну адвоката чи працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги відповідно до статті 24 цього Закону; 12) поданні клопотання до Координаційного центру з надання правничої допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 24 цього Закону; 13) прийнятті рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 14) забезпеченні надання послуг з медіації у встановленому порядку; 15) поданні Координаційному центру з надання правничої допомоги звітів про свою діяльність; 16) виконанні інших функцій, передбачених Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги.
Порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначений статтею 18 Закону № 3460-VI.
Згідно з ч.1 ст.18 вказаного Закону, звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, або їх представниками до центру з надання безоплатної правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу. У зверненні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання особи, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, поштова адреса, номери засобів зв`язку, викладається суть питання, для вирішення якого особа звертається за безоплатною вторинною правничою допомогою, та зазначається її належність до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу. Письмове звернення підписується такою особою або її представником та подається до центру з надання безоплатної правничої допомоги особисто або надсилається поштою.
Відповідно до частини 2 статті 18 Закону №3460-VI передбачено, що звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оформлене без дотримання вимог, визначених цією статтею, повертається заявникові з відповідними роз`ясненнями протягом трьох робочих днів з дня його надходження для усунення недоліків. Після усунення недоліків звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги може бути подано повторно. У такому разі забороняється відмовляти у прийнятті звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з підстав, про які не було зазначено раніше.
Статтею 19 Закону №3460-VI визначено порядок розгляду звернень про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, за змістом частин 1, 2 якої, у разі звернення особи, яка належить до однієї з категорій фізичних осіб, визначених пунктами 1, 2, 9-29 частини першої статті 14 цього Закону, або її законного представника, патронатного вихователя/представника про надання безоплатної вторинної правничої допомоги центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення та документів, що підтверджують належність такої особи до відповідної категорії, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає такій особі або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини.
Судом першої інстанції також вірно враховано, що місцеві центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги здійснюють свою діяльність на підставі Положення про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 №967/5 (далі - Положення №967/5).
Так, відповідно до пункту 1 Положення центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі - центри) утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі - Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру.
Відповідно до пункту 6 Положення під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами надання безоплатної правничої допомоги, органами адвокатського самоврядування, громадськими об`єднаннями.
Відповідно до підпункту 4 пункту 9 Положення №967/5, міжрегіональні центри, юрисдикція яких поширюється на територію більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, розглядають звернення осіб про надання безоплатної первинної правничої допомоги невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня надходження звернення. Якщо звернення з об`єктивних причин не може бути розглянуто у визначений строк у зв`язку із складністю питань, що в ньому зазначаються, встановлюється необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний строк розгляду звернення не може перевищувати 10 робочих днів.
Відповідно до підпункту 12 пункту 9 Положення №967/5, міжрегіональні центри розглядають звернення суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу та перевіряють належність особи до категорій осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, у встановленому порядку.
Порядок організації та надання безоплатної правничої допомоги міжрегіональними центрами з надання безоплатної правничої допомоги затверджено наказом Координаційного центру з надання правничої допомоги №2 від 28.01.2019 (далі - Порядок №2), який був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту Порядку №2, під час надання безоплатної первинної правової допомоги (далі - БППД) працівник центру, серед іншого, під час першого звернення до центру особи, яка бажає отримати правову допомогу (далі - клієнт), з`ясовує анкетні дані особи, роз`яснює порядок надання безоплатної правової допомоги, отримує письмову згоду на оброблення його (її) персональних даних та реєструє інформацію про клієнта у комплексній інформаційно-аналітичній системі забезпечення організації надання безоплатної правової допомоги (далі - КІАС); з`ясовує суть питання клієнта та у разі необхідності пропонує клієнту надати центру для ознайомлення документи, на яких ґрунтується звернення, сканує їх та вносить до КІАС. Під час надання БППД працівник центру використовує копії документів, наданих клієнтом.
Згідно приписів пункту 3 Порядку №2, під час надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - БВПД) працівник центру надає БВПД в межах повноважень, визначених наказом центру про уповноваження працівника центру для надання такої допомоги (далі - наказ), а також звернення клієнта про надання БВПД, на підставі якого центром прийнято рішення про надання БВПД; інформує клієнта про стан розгляду справи та погоджує з ним процесуальні дії, вчинення/невчинення яких може вплинути на результат розгляду справи; з урахуванням узгодженої з клієнтом правової позиції в межах повноважень, наданих йому клієнтом, бере участь в судових засіданнях у судах всіх інстанцій.
Також відповідно до вимог ст. 26 Закону №3460-VI, адвокат або працівник центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів; 2) надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну вторинну правничу допомогу; 3) приймати до провадження справи осіб, які потребують безоплатної вторинної правничої допомоги, відповідно до рішень, прийнятих центром з надання безоплатної правничої допомоги, про уповноваження працівника; 4) не розголошувати конфіденційну інформацію про особу, яка стала відомою у зв`язку з наданням безоплатної вторинної правничої допомоги. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі обов`язки, встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими законами України.
Матеріалами справи підтверджується і встановлено судом, що позивач ОСОБА_1 скористався своїм правом на отримання безоплатної правничої допомоги, як потерпілий в кримінальному провадженні №12023091010001196, для представництва інтересів якого було видано доручення від 09.09.2024 №017/06.1/8894 та безоплатної правничої допомоги у справах №300/4699/22, №344/16185/23 і №344/11490/23, для представництва інтересів якого було видано доручення від 28.03.2024 №017/06.1/2832, від 27.11.2024 №017/06.1/1782 та від 27.11.2024 №017/06.1/1783 відповідно.
На підставі вказаних доручень позивачу було призначено адвоката Лотоцького М.В..
Також, з матеріалів справи слідує, що на виконання доручень адвокат Лотоцький М.В. брав участь в судових засіданнях та складав процесуальні документи в межах відповідних справ, зокрема: - в межах справи №300/4699/22 вступив в справу після заміни попереднього адвоката, ознайомився з матеріалами провадження, підготував відповідь відзив; - в межах справи №344/16185/23 в Івано-Франківському апеляційному суді склав доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 , брав участь у судових засіданнях; - в межах справи №344/11490/23 в Івано-Франківському апеляційному суді склав доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 , брав участь у судових засіданнях; - в межах справи №12023091010001196 ознайомився з матеріалами кримінального провадження в ДБР, склав скаргу про скасування слідчого ДБР про закриття кримінального провадження, брав участь у судових засіданнях, в тому числі 10.09.2024, 07.10.2024, 23.10.2024, 27.11.2024, 05.12.2024, 11.12.2024.
Отже, судом з`ясовано, що адвокат Лотоцький М.В. на виконання доручень відповідача від 09.09.2024 №017/06.1/8894, від 28.03.2024 №017/06.1/2832, від 27.11.2024 №017/06.1/1782 та від 27.11.2024 №017/06.1/1783 приступив до виконання своїх обов`язків та їх виконував, що, в свою чергу, свідчить про відсутність бездіяльності Західного міжрегіонального центру з БПД в частині забезпечення позивача наданою безоплатною вторинною правничою допомогою по справах №12023091010001196, №300/4699/22, №344/11490/23, №344/16185/23.
Також факт надання безоплатної правової допомоги підтверджується актом від 18.06.2024 (згідно доручення від 27.11.2024 №017/06.1/1782) (т.2 а.с.54), актом від 07.05.2025 (згідно доручення від 09.09.2024 №017/06.1/8894) (т.2 а.с.56).
Відносно вимог про зобов`язання відповідача Західного міжрегіонального центру з БПД вчинити дії для виконання доручень, то суд першої інстанції зазначив, що Верховний Суд в постанові від 19.02.2020 в справі №813/1770/17 виклав правову позицію щодо зобов`язання центру з надання безоплатної правничої допомоги приймати рішення про надання особі такої допомоги. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що відповідач, як суб`єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні, у разі встановлення, що особа, яка потребує безоплатної правової допомоги, належить до категорії осіб, передбачених пунктом 1 частини першої статті 14 Закону №3460-VI, у поєднанні з приписами частини першої до статті 20 Закону №3460-VI не має обов`язку беззаперечно прийняти рішення про надання такій особі безоплатної вторинної правової допомоги, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відсутні підстави для застосування положень частини четвертої статті 245 КАС України, оскільки саме до дискреційних повноважень відповідача належить право прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Поняття дискреційні повноваження викладено в Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5. Відповідно до даного акту дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем».
Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти повноваження відповідача, оскільки саме до дискреційних повноважень останнього належить право приймати такі рішення.
Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії для виконання доручень не підлягає до задоволення, оскільки такі повноваження належать відповідачу. При цьому, як уже встановлено вище, фактично адвокат Лотоцький М.В. приступив до виконання своїх обов`язків і виконував їх згідно з відповідними дорученнями, тобто відповідачем було вчинено необхідні дії згідно покладених законодавством повноважень.
Відносно визнання протиправної бездіяльності відповідача у зв`язку із невиконанням вимог постанови КМУ №1163, то суд першої інстанції зазначив, що вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2023 №1163 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо доступу до безоплатної правничої допомоги» вносяться зміни, зокрема «1. У постанові Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1362 «Про затвердження Порядку і умов проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги»;
«2. У постанові Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1363 «Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою»»;
«3. У постанові Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 №8 «Про затвердження Порядку і умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі»».
Відтак, вказана постанова регулює питання порядку і умов проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, однак не регулює виконання умов укладених за результатами такого конкурсу договорів.
Таким чином, позовна вимога про визнання бездіяльності відповідача на підставі вказаної постанови не підлягає задоволенню.
Окрім цього, суд зазначив, що положеннями статей 25, 26 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» передбачено, що адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі права, гарантії та обов`язки, встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими законами України.
Так, відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Адвокат зобов`язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що впливали б на його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта та перешкоджають належному здійсненню адвокатської діяльності.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності; забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею; забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом; забороняється втручання у правову позицію адвоката; забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності, витребування документів пов`язаних із здійсненням адвокатської діяльності.
Таким чином, суд погоджується із відповідачем, що фахівці Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги не вправі впливати на адвоката чи іншим чином втручатися у його діяльність, зокрема й запитувати в адвоката на вимогу клієнта письмовий звіт про об`єм виконаної роботи, витребувати у адвоката всі документи, які отримано від час виконання доручення, а також з`ясовувати його «правову позицію».
В той же час, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правничої допомоги.
Тобто, саме до адвоката Лотоцького М.В., який безпосередньо представляв інтереси позивача, в даному випадку в кримінальному провадженні №12023091010001196 та у справах №300/4699/22, №344/11490/23 та №344/16185/23 при наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, Доненко В.О. мав право направляти запити щодо надання інформації про виконану роботу за дорученнями.
Суд також звертає увагу, що адвокати надають безоплатну вторинну правничу допомогу відповідно до положень Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2017 №4125/5 (далі - Стандарти якості).
Так, стандарти якості - це комплекс основних характеристик моделі гарантованого державою захисту, передбачених міжнародними правовими актами, законодавством України, у межах яких та з урахуванням узгодженої правової позиції із суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу адвокат є незалежним в обранні правової позиції для здійснення активного та розумного захисту прав, свобод та законних інтересів всіма не забороненими законом способами. Дотримання Стандартів якості є обов`язковим для адвокатів при наданні ними безоплатної вторинної правничої допомоги.
Відповідач під час розгляду справи повідомив, що не володіє жодною підтвердженою та достовірною інформацією про порушення адвокатом Лотоцьким М.В. вказаних стандартів, в тому числі і під час надання безоплатної правової допомоги позивачу в межах кримінального провадження №12023091010001196 та в межах справ №300/4699/22, №344/11490/23 та №344/16185/23.
Судом також не встановлено і позивачем не підтверджено факт таких порушень. Як наслідок, суд вважає, що не підлягають до задоволення вищенаведені позовні вимоги, в тому числі про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо договірних обов`язків згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2023 №1163, а також не виконання вимог ст. 26 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» і не забезпечення позивача своєчасно наданою безоплатною вторинною правничою допомогою по справах №12023091010001196, №300/4699/22, №344/11490/23, №344/16185/23.
Апеляційний суд також зауважує, що Доненко В.О. звертався з вимогами до відповідача від 29.09.2024 та 30.09.2024 про надання звіту про виконану роботу адвокатом Лотоцьким М.В. по справі №344/16185/23, по справі №344/11490/23, по адміністративній справі №300/4699/22, по кримінальному провадженню №12023091010001196, у відповідь на які листом відповідача від 29.10.2024 №Д-680/017/551 Доненку В.О. надано відповідь.
Так, відповідач повідомив у вказаному листі, серед іншого, що положеннями статей 25, 26 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» передбачено, що адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі права, гарантії та обов`язки, встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими законами України. Також наголошено, що у відповідності до ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності, витребування документів, пов`язаних із здійсненням адвокатської діяльності, втручання у правову позицію адвоката, атому фахівці Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги не вправі впливати на адвоката чи іншим чином втручатись у його діяльність. Повідомлено, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Доненко В.О. має право самостійно запитати в адвоката, який надавав (надає) безоплатну вторинну правничу допомогу, інформацію про виконану ними роботу за дорученнями, а також звернутися до них для вирішення питання про повернення чи передачу документів, отриманих чи зібраних під час виконання доручення, та з`ясувати в адвоката, яку правову позицію захисту він вибрав для клієнта.
Таким чином, судом з`ясовано, що відповідач у відповідності до вимог законодавства повідомив Доненка В.О. про його права у процесі надання йому безоплатної правової допомоги та спосіб їх захисту.
Відносно позовних вимог, що стосуються підстав заміни адвоката наказами відповідача від 18.02.2025 №3-БВПД/017/06.1-2/47 та від 31.05.2024 №3-БВПД/017/07-5/211, то апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» визначено підстави та порядок заміни адвокатів або працівників центрів з надання безоплатної правничої допомоги, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу. Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено у випадках та порядку, визначених законом.
Відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону №3460-VI, адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено на адвоката або працівника такого центру за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі: неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору (пункт 2); наявності інших підстав, передбачених законом (пункт 10).
Як з`ясовано судом відповідно до пункту 11 статті 17, пункту 10 частини 2 статті 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» наказами від 18.02.2025 №3-БВПД/017/06.1-2/47 та від 31.05.2024 №3-БВПД/017/07-5/211 замінено адвоката Лотоцького М.В., який надає безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з дорученнями від 09.09.2024 №017/06.1/8894 та від 28.03.2024 №017/06.1/2832 відповідно.
Тобто підставою у наказі вказано, серед іншого, п. 10 ч. 2 статті 24 Закону №3460-VI - наявність інших підстав, передбачених законом.
Натомість, позивач вважає, що підставою винесення таких наказів мав би слугувати п. 2 ч.2 статті 24 Закону №3460-VI - неналежне виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору.
Однак, суд, враховуючи вищенаведені висновки щодо відсутності встановленого факту неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору, вважає такі доводи позивача безпідставними та необґрунтованими, а тому у цій частині позовні вимоги також не підлягають до задоволення.
Відносно позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 240000 Євро, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У відповідності до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Водночас, згідно статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.
Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (ч.5 ст.21 КАС України).
Отже, особливістю адміністративного судочинстава є те, що стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, повинно пов`язуватись саме із заподіянням такої шкоди протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю такого суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розглядуваній справі судом сформовано висновок про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень при прийнятті оскаржених позивачем рішень (дій, бездіяльності) діяв у межах та у спосіб, що передбачені наведеними вище нормами законодавства, і судом не встановлено ознак протиправності рішень (дій, бездіяльності) відповідача, в контексті спірних правовідносин.
Із врахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вимоги позивача при стягнення з відповідача моральної шкоди.
Апеляційний суд також зазначає, що у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, наведені в позовній заяві та в апеляційній скарзі доводи позивача (апелянта) по суті спірних правовідносин та предмету позовних вимог, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржених рішень (дій, бездіяльності) критеріям, які визначені в частині 2 статті 2 КАС України, та не дають підстав для формування судом висновку про необхідність задоволення (чи часткового задоволення) позовних вимог.
Колегія суддів констатує відсутність у даному конкретному випадку підстав для задоволення позову, тоді як апеляційна скарга не містить належних, настільки вагомих і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували викладені у оскаржуваному судовому рішенні висновки й давали підстави вважати інакше.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року в адміністративній справі №300/1591/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання дій, бездіяльності, наказів протиправними, зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська
Повна постанова суду складена 13.08.2026 року