ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5369/26 Справа № 212/12571/25 Суддя у 1-й інстанції - Зімін М.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання Лідовська А.А.,
сторони:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 лютого 2026 року, ухвалене суддею Зіміним М.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 06 лютого 2026 року,
ВСТАНОВИВ
У жовтні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 грудня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5191468, за умовами якого позичальнику було надано кредит у безготівковій формі у розмірі 15 000,00 грн шляхом зарахування на його картковий рахунок на умовах строковості та платності користування кредитом.
16 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №16072025 за умовами якого, позивач набув право вимоги за Кредитним договором до відповідача.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим загальна заборгованість за Кредитним договором становить 19 310,63 грн., з яких: за кредитом: 15 000,00 грн, по відсотках: 2707,50 грн, по штрафам: 1603,13 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до укладення кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 складено та подано анкету-заяву на кредит. Верифікація відповідача здійснена за допомогою системи BankID НБУ. Дані вказані заявником в анкеті-заяві співпадають з тими, які отримало ТОВ «Лінеура Україна» з системи BankID НБУ, включаючи фінансовий номер телефону, на який відправляються паролі та ідентифікатори необхідні для входу в особистий кабінет та підписання договору. Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» не був би укладений. У ТОВ «Лінеура Україна» немає будь-яких підтверджень, що банком-ідентифікатором надано недостовірну інформацію внаслідок доступу зловмисників до засобів індетифікації відповідача чи з будь-яких інших причин. Для укладання договору №5191468 від 20 грудня 2024 року відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір не був би укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.
Посилається, що твердження відповідача про можливе вчинення шахрайських дій є необґрунтованими та не підтверджене належними та допустимими доказами. Відкриття кримінального провадження за заявою відповідача не дає підстав для визнання укладеного договору недійсним, оскільки для отримання грошових коштів через систему онлайн-кредитування недостатньо зазначити лише номер мобільного телефону та контактні дані позичальника, а потрібно чинити певну сукупність дій. Факто того, що договір укладено іншими особами, які незаконно заволоділи персональними даними позичальника, не доведено. Станом на момент розгляду справи відсутній обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, щодо встановлення факту шахрайства або інших протиправних дій, пов`язаних з укладенням кредитного договору.
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.12.2024 в Інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна» в електронній формі було укладено між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 . Договір № 5191468 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого клієнт отримує кредит в розмірі 15000,00 грн. у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_1 . Кредит надається клієнту на строк 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 0,95% за кожен день користування кредитом.
Також у п.6.3. Кредитного договору сторони обумовили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом своїх грошових зобов`язань, останній повинен сплатити штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання.
У Кредитному договорі зазначено про його підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 56342, 20.12.2024 о 17:12:56.
ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 20.12.2024 о 17:12:08 успішно перераховано 15000,00 грн на номер картки НОМЕР_1 .
16 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 16072025 за умовами якого, позивач набув правом вимоги за Кредитним договором до відповідача ОСОБА_1 .
З наданого ТОВ «ЄАПБ» розрахунку заборгованості за Кредитним договором вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 19310,63 грн., з яких: за кредитом: 15 000,00 грн, по відсотках: 2707,50 грн, по штрафам: 1603,13 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд першої інстанції виходив з недоведеності факту того, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу укладати кредитні договори, ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його карткового рахунку, оскільки переказ кредитних коштів, розміщених на картковому рахунку у відповідача було здійснено без використання платіжної карти, спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя; як тільки відповідач дізнався про те, що внаслідок шахрайських дій було здійснено несанкціоноване списання коштів з його рахунку, а також оформлення кредиту, він невідкладно повідомив банк та звернувся до органів поліції. За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про недоведеність факту, що відповідач ОСОБА_1 у період спірного списання грошових коштів акцептував укладення Кредитного договору №5191468 від 20.12.2024 та ініціював переказ кредитних коштів, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено, 20 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5191468, який підписано електронним підписом відповідача (а.с.94-105).
Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заперечення відповідача про те, що кредитний договір з ТОВ «Лінеура Україна» він не укладав, кредитний договір від його імені без його волі було укладено невстановленою слідством особою, яка з використанням електро-обчислювальної техніки заволоділа грошовими коштами з банківського рахунку на ім`я ОСОБА_1 та оформила на нього кредит, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні №12024041730001949 від 23.12.2024 року не свідчить сам по собі про те, що спірний кредитний договір не був укладений і кошти саме за цим договором були використані не відповідачем, а іншою особою.
В даному витягу не міститься відомостей про викрадення мобільного телефону відповідача ОСОБА_2 , а також його банківської карти НОМЕР_1 , емітованої АТ КБ «Приватбанк», на яку перераховано кредитні кошті, та зняті в банкоматі декількома транзакціями (а.с.63-64).
Вироку в кримінальному провадженні №12024041730001949 не ухвалено.
Отже, відповідачем не спростовано жодними належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.
У Кредитному договорі зазначено про його підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 56342, 20.12.2024 о 17:12:56 (а.с.147).
ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 20.12.2024 о 17:12:08 успішно перераховано 15000,00 грн на номер картки НОМЕР_1 (а.с. 149).
16 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 16072025 за умовами якого, позивач набув правом вимоги за Кредитним договором до відповідача ОСОБА_1 .
З наданого ТОВ «ЄАПБ» розрахунку заборгованості за Кредитним договором вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 19310,63 грн., з яких: за кредитом: 15 000,00 грн, по відсотках: 2707,50 грн, по штрафам: 1603,13 грн
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як зазначено Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".
Тобто, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Українські фінансові операції» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №5191468 від 20 грудня 2024 року, вбачається, що первісним кредитором здійснено нарахування відсотків за користування кредитом за період з 20.12.2024 року по 07.01.2025 року за стандартною процентною ставкою - 0,95 % в день, в сумі 2707,50 грн. (а.с.25). Розрахунок перевірено колегією суддів, він є вірним, процентна ставка відповідає умовам укладеного договору і не перевищує максимально можливу процентну ставку відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Отже колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами підлягають задоволенню.
Разом з тим, позивачем також заявлено вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 1603,13 грн.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило суд стягнути з відповідача штрафні санкції.
Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).
Згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
За змістом частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.
З системного аналізу приписів пункту 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, слід дійти висновку, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Оскільки, як слідує з матеріалів справи і встановлено судом, штрафні санкції за кредитним договором нараховані під час дії воєнного стану, відтак відповідач звільняється від обов`язку їх сплати на користь кредитора ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відтак, позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок штрафних санкцій, а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в розмірі 1603,13 грн. не підлягають задоволенню.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 лютого 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором №5191468 від 20 грудня 2024 року заборгованості по тілу кредиту заборгованості по процентам за користування кредитом. У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення штрафів слід відмовити.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 3 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З відповідача ОСОБА_1 , враховуючи часткове задоволення позовних вимог підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позову та за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.
Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №5191468 від 20 грудня 2024 року в розмірі 16707,50 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 15 000,00 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом 2707,50 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати, що складаються із судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій в загальному розмірі 5 571,52 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.
Головуючий:
Судді: