ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6267/26 Справа № 214/4407/23 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання Лідовська А.А.,
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чепурнова Олена Володимирівна, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2026 року, ухвалене суддею Малаховською І.Б. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 09 березня 2026 року,
ВСТАНОВИВ
У червні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Саяпіна І.Г., про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 був власником 1/2 частки квартири, яка заходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті батька позивача відкрилася спадщина. Інших спадкоємців, окрім позивача після померлого батька ОСОБА_3 немає.
У встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою про прийняття спадщини після смерті батька до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Саяпіної І.Г.
Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Саяпіна І.Г. відмовила позивачу у вчиненні нотаріальних дій, зазначивши у постанові, що вона має право на спадкування за законом не тільки на 1/2 (4/8) вказаного житла, що її батько мав право на спадщину у вигляді 1/8 частки квартири, оскільки інша частка квартири належала його дружині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Її батько ОСОБА_3 після смерті дружини ОСОБА_4 звернувся із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво про право на спадщину за законом не встиг, внаслідок його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дружиною батька позивача ОСОБА_4 було складено заповіт на належну їй 1/2 частку квартири на її сина ОСОБА_2 .
Спадкоємець ОСОБА_2 у своїй заяві про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_4 вказав про наявність ще одного спадкоємця, іншого сина померлої матері - ОСОБА_5 , який заяву нотаріусу не подавав, оскільки він є громадянином російської федерації. Позивач вважає помилковою думку приватного нотаріуса, що ОСОБА_5 має право на обов`язкову частку спадкового майна матері ОСОБА_4 , який є громадянином російської федерації та заяву про прийняття спадщини нотаріусу не подавав.
У зв`язку з викладеним, позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної власності на трикімнатну квартиру, розташовану на 8 поверсі дев`яти поверхового житлового будинку на 5/8 частин квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 64,6 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Саяпіна І.Г. про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної власності на трикімнатну квартиру, розташовану на восьмому поверсі дев`яти поверхового житлового будинку на 7/12 частин квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 64,6 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 282,72 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чепурнова О.В., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2026 року змінити і ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що дійсно відповідач, заявою про прийняття спадщини повідомив про наявність іншого спадкоємця - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є громадянином Російської Федерації, але ж до участі у справі його не залучив. Відповідач ОСОБА_2 як особа, яка прийняла спадщину, дійсно міг закликати іншого спадкоємця ( свого брата ), який пропустив строк, за умови письмової згоди всіх інших спадкоємців, які вже прийняли спадщину. Саме після вказаних дій, які не вчинив відповідач ОСОБА_2 , відбувається перерозподіл часток, або запізнілий спадкоємець ОСОБА_5 отримує грошову компенсацію за своє майно. Також, у разі відсутності згоди всіх спадкоємців на залучення громадянина Російської Федерації ОСОБА_5 до кола спадкоємців, він міг би поновити через суд пропущений строк, чим не скористався ні до повномасштабного вторгнення, ні після повномасштабного вторгнення на територію України протягом 6 (шести) останніх років. Саме враховуючи вище зазначені дії, позивач ОСОБА_1 наполягає на своєму праві на 5/8 частин квартири АДРЕСА_2 загальною площею 64,6 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м., після померлого в 2021 році батька ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після померлої в 2020 році дружини ОСОБА_4 .
Вважає помилковим висновок суду про наявність у громадянина Російської Федерації ОСОБА_5 права на обов`язкову частку у спадщині після померлої матері ОСОБА_4 , оскільки в розумінні українського законодавства, навіть якщо ОСОБА_5 отримав пільгову пенсію як військовослужбовець, він не має права на обов`язкову частку, тому що не є непрацездатною особою. Він як син спадкодавиці ОСОБА_4 , належить до першої черги права на спадкування за законом, який своє право, шляхом подачі відповідної заяви, не реалізував.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Чепурнову О.В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чепурнова О.В., задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 , якому за життя на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_4 належала 1/2 частка квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 06.03.1996, яке було видане згідно з розпорядженням органу приватизації - Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів № С 2503 від 19.12.1995. (а.с.10)
Родинні відносини між позивачем та батьком ОСОБА_3 підтверджені свідоцтвом про народження позивача Серії НОМЕР_2 та записами в паспорті про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.5, 7)
Факт смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджено свідоцтвом про його смерть Серії НОМЕР_3 (а.с.8).
Факт смерті іншого співвласника квартири - дружини батька позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 підтверджено свідоцтвом про її смерть Серії НОМЕР_4 (а.с.9).
Після смерті дружини ОСОБА_4 , батько позивача ОСОБА_3 09 листопада 2020 року звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіної І.Г., що підтверджено матеріалами спадкової справи № 76/2020 (а.с.55- 73).
Окрім того, із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої матері ОСОБА_4 27 січня 2021 року до цього ж приватного нотаріуса Саяпіної І.Г. звернувся син померлої ОСОБА_2 , який повідомив, що спадкоємцем, передбаченим ст.1241 ЦК України є чоловік померлої ОСОБА_3 , який має право на обов`язкову частку у спадщині, як непрацездатний за віком. Іншим спадкоємцем матері за законом заявник вказав іншого сина померлої - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.65).
Відповідно до заповіту, складеному приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвіновою І.І. 09 вересня 2010 року, ОСОБА_4 всю належну їй на праві власності частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 заповідала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.70).
Після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 травня 2021 року до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіної І.Г. із заявою про прийняття спадщини звернулася позивач ОСОБА_1 , що підтверджено матеріалами спадкової справи №37/2021 (а.с.75-107).
Постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіної І.Г. від 07.06.2023 № 60/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 5/8 часток у праві спільної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з неможливістю визначити конкретний склад спадкового майна, на яке нотаріусом може бути видано свідоцтво про право на спадщину на обов`язкову частку, наявністю спору щодо визначення розміру обов`язкової частки та рекомендовано за захистом своїх прав та інтересів звернутися до суду, зокрема із позовною заявою про поділ спадщини, визнання права власності на вищевказане спадкове майно в порядку цивільного судочинства (а.с.12-13).
Обґрунтовуючи підстави відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , приватний нотаріус Саяпіна І.Г. у постанові зазначила, що заявниця просить видати їй свідоцтво про право на спадщину на розмір обов`язкової частки більший, ніж має право її батько - ОСОБА_3 , тобто без врахування потенційного спадкоємця за законом, ОСОБА_5 , а також відсутності інформації про інше майна спадкодавця та вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, що має бути враховано при визначенні права на обов`язкову частку, відсутності заяви спадкоємця за заповітом - ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину, в якій би він зазначив склад спадкового майна матері ОСОБА_4 , який складається лише з її права на 1/2 частку квартири, тому вбачається неможливим у безспірному порядку оформити спадкові права ОСОБА_1 на 5/8 часток у праві спільної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, врахувавши наявність заповіту, дійшов висновку, що батько позивача на час відкриття спадщини після смерті дружини був непрацездатним, тому у відповідності до положень ст.1241 ЦК України, його обов`язкова частка складає половину від 1/6 частки, що дорівнює 1/12 (1/6:2/1 = 1/6*1/2=1/12). Таким чином, оскільки батько позивача також був співвласником частки квартири, з урахуванням його обов`язкової частки після смерті дружини останній мав право на 7/12 часток квартири (1/2 + 1/12 =7/12). Отримати свідоцтво про право на спадщину на належну йому обов`язкову частку після смерті дружини батько позивача не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином позивач має право успадкувати після смерті свого батька ОСОБА_3 саме 7/12 часток на спірну квартиру та отримати право власності саме на зазначену частку квартири, а не на 5/8 часток квартири, як вважає позивач, що розраховано нею при визначенні обов`язкової частки батька без урахування усіх спадкоємців, зокрема, не врахована частка іншого сина спадкодавця - ОСОБА_7 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Право на обов`язкову частку у спадщині врегульовано статтею 1241 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, визначений статтею 1241 ЦК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Відповідно до пункту 5.9 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 право на обов`язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 ЦК України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов`язкової частки. Право на обов`язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов`язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов`язкову частку. Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов`язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 ЦК України йому роз`яснено і він не претендує на одержання обов`язкової частки у спадщині.
Той зі спадкоємців, який має право на обов`язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов`язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За змістом положень ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Згідно п.п.5.10 п.5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при визначенні розміру обов`язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. При визначенні розміру обов`язкової частки у спадщині нотаріус враховує всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем. Нотаріус пропонує як спадкоємцю за заповітом, так і спадкоємцю, що має право на обов`язкову частку у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх спадкоємців за законом.
За обставинами справи встановлено, що батьку позивачки ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності з дружиною ОСОБА_4 належала частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті дружини ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Крім нього до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини звернувся син померлої ОСОБА_2 , який повідомив, що спадкоємцем, передбаченим ст. 1241 ЦК України є чоловік померлої ОСОБА_3 , який має право на обов`язкову частку у спадщині, як непрацездатний за віком. Іншим спадкоємцем матері за законом вказав іншого сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Отже, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який обґрунтовано врахував, що для визначення розміру обов`язкової частки враховується коло всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем, дійшов правильного висновку, що обов`язкова частка батька позивачки має вираховуватися з урахуванням синів померлої дружини позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Оскільки померлій дружині ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала 1/2 частка спірної квартири, відповідно, як би не було заповіту, кожен зі спадкоємців мав спадкувати по 1/6 частці належної їй частки квартири. Оскільки є заповіт, батько позивача на час відкриття спадщини після смерті дружини був непрацездатним, тому у відповідності до положень ст.1241 ЦК України, його обов`язкова частка складає половину від 1/6 частки, що дорівнює 1/12 (1/6:2 = 1/12). Оскільки батько позивача також був співвласником 1/2 частки квартири, з урахуванням його обов`язкової частки після смерті дружини останній мав право на 7/12 часток квартири (1/2 + 1/12 =7/12).
Отримати свідоцтво про право на спадщину на належну йому обов`язкову частку після смерті дружини батько позивача не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, позивачка має право успадкувати після смерті свого батька ОСОБА_3 саме 7/12 часток на спірну квартиру та отримати право власності саме на зазначену частку квартири, а не на 5/8 часток квартири, як помилково вважає позивач, що розраховано нею при визначенні обов`язкової частки батька без урахування усіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем, зокрема, не врахована частка іншого сина спадкодавця ОСОБА_5 .
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чепурнова Олена Володимирівна, залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.
Головуючий:
Судді: