Справа № 161/3864/26
Провадження № 2/161/3393/26
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючої - судді Плахтій І.Б.
з участю секретаря судових засідань - Маєвської Х.Ю.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності в самостійну одиницю та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про припинення частки у спільному майні та визнання права власності,
В С Т А Н О В И В:
18 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_4 із вищевказаною позовною заявою. Зазначає, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Першої Луцької держнотконтори Сушик Л.А. 18.08.1999 року, реєстровий №21602 належала частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок). Інша частин вказаного житлового будинку належала ОСОБА_5 , яка приходиться їй матір`ю. На підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2011 року (справа №2-414/11) про затвердження мирової угоди між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було проведено виділ частки з будинковолодіння згідно І варіанту поділу висновку судової будівельно-технічної експертизи №Щ-256 від 17.12.2010 року, наступним чином: за ОСОБА_1 визнано право власності на 18/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із кімнати 1-4 площею 20,0 кв.м. та ч. огорожі (1) із проведенням відповідних перепланувань; за ОСОБА_5 визнано право на 82/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із кімнат: 1-1 площею 6,7 кв.м.,1-2 площею 6,0 кв.м., 1-3 площею 13 кв.м., 1-5 площею 19,2 кв.м., 1-6 площею 12,4 кв.м., 1-7 площею 7,3 кв.м., 1-8 площею 2-9 кв.м., а також госпосподарських будівель: льох (а/п), літня кухня-хлів (б-1), хлів (б), хлів (б1), льоху (б/п), ч. огорожі (1), колонка (В) із проведенням відповідних перепланувань. На підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2011 року за нею було зареєстровано право власності на 18/100 частин вказаного вище будинковолодіння. Після проведення поділу будинковолодіння вона та ОСОБА_5 , на підставі вказаної вище мирової угоди, окремі адреси виділеним їм приміщенням не присвоювали, продовжували і надалі користуватися будинком відповідно до часток. У 2015 році вона та ОСОБА_5 оформили право власності на земельну ділянку на якій розміщений житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, площею 0,0603 га. кадастровий номер [номер приховано]:31:097:0048 у частках 18/100 та 82/100 відповідно. У подальшому ОСОБА_5 належну їй 82/100 частин житлового будинку та надвірних будівель, а також 82/100 частки земельної ділянки подарувала ОСОБА_4 на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Четверговою Є.О. 27.02.2019 року, реєстровий №132. У подальшому ОСОБА_4 здійснила до належної їй частки незначну добудову, яку прийняла експлуатацію, а також обома співвласниками було здійснено внутрішнє перепланування у належних їм часткам, зокрема: позивач облаштувала окремий вхід до виділеної їй кімнати та замурувала вхід між кімнатами 1-4 (нині 2-1) та 1-3. Відповідно, частки співвласників у будинковолодінні змінилися, зокрема: їй стало належати 17/100 частин, що стверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №156964213 від 20.02.2019 року, а ОСОБА_4 відповідно 83/100 частин, що стверджується інформаційною довідкою з ДРП №455981293 від 11.12.2025 року. Технічні характеристики житлового будинку станом на даний час наведені у технічному паспорті на об`єкт нерухомого майна виготовленому ФОП ОСОБА_6 13.03.2023 року, а саме: умовно визначена квартира АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 і є самостійно ізольованою та має окремий вхід, становить: загальної площі 73,4 кв.м., житлової площі -44,9 кв.м., до складу якої входять наступні приміщення: 1- тамбур площею 5,9 кв.м., 2- коридор площею, 6,5 кв.м., 3-кімната площею 13,1 кв.м., 4-коридор площею 5,9 кв.м., 5- кімната площею 19,4 кв.м., 6 - кімната площею 12,4 кв.м., 7 - санвузол площею 2,9 кв.м., 8 - кухня площею 7,3 кв.м., прибудова /а/, /а2/, /а4/, погріб під частиною будинку /а3/, літня кухня /Б-1/, хлів /б/, /б1/, погріб під частиною будівлі / НОМЕР_1 /, огорожа /№1/, колонка /№2/; умовно визначена квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 є самостійно ізольованою та має окремий вхід, становить: загальної площі 20,4 кв.м., житлової площі - 20,4 кв.м., до складку якої входять наступні приміщення - 2- кімната площею 20,4 кв.м., огорожа /№1/. При цьому будь-які самовільні добудови та прибудови у будинковолодінні відсутні. Натомість загальна площа збільшилася на 0,6 кв.м., а житлова на 0,7 кв.м. через поточний ремонт, що вказано у технічному паспорті на житловий будинок. Вказує, що фактично між нею та колишнім співвласником ОСОБА_5 , а нині відповідачем ОСОБА_4 , склався усталений порядок користування приміщенням належного їм на праві спільної часткової власності житлового будинку з допоміжними надвірними спорудами, належні їм частки є самостійно ізольованими та мають окремі входи. Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №55/97 від 31.01.2024 року «Про перейменування АДРЕСА_3 , відповідно було перейменовано адресу розташування спільного майна, яка нині значиться: АДРЕСА_3 . З метою покращення умов проживання та здійснення добудови до виділеної їй частки у житловому будинку згідно запланованого варіанту викладеного у висновку експерта №О-256 від 17.12.2010 року та ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2011 року (справа №2-414/11) про затвердження мирової угоди, вона звернулася до виконавчого комітету Луцької міської ради з метою отримання окремої поштової адреси виділеній їй частці, з подальшим розробленням проекту та здійснення добудови до виділеної частки у будинковолодінні. Однак, наказом Департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Виконавчого комітету Луцької міської ради №245/25 від 09.07.2025 року їй було відмовлено у присвоєнні/зміні адреси об`єкту нерухомого майна - 17/100 часткам у житловому будинку, оскільки нею не подано такі документи: копії договору про поділ спільного майна, договору про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду, із зазначенням про виділення у натурі частки, як окремого об`єкта нерухомого майна - у разі якщо об`єкт перебуває у спільній власності: технічний паспорт на окремий об`єкт нерухомого майна. За її замовленням, інженером з технічної інвентаризації ФОП ОСОБА_6 14.02.2026 року виготовлено технічний паспорт на виділену їй частку у житловому будинку, як окремий об`єкт нерухомого майна, який має окремий вхід із проектною окремою адресою: АДРЕСА_3 . Однак досягти згоди із співвласником ОСОБА_4 щодо укладення нотаріального договору про поділ часток не виявляється можливим через небажання останньої. Хоча, коли ОСОБА_4 здійснювала добудову до своєї частики і в подальшому приймала її в експлуатацію у 2019 році, вона надавала усі необхідні погодження та відвідувала для цього нотаріальну контору. Вважає, що виділ в натурі належних їй 17/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_3 , не вплине на цільове призначення об`єкту нерухомого майна, так як такий виділ є можливим з врахуванням висновку експерта №О-256 від 17.12.2010 року із здійсненням певної добудови, а також тому, що її частка має окремий вхід та є незалежною від частки ОСОБА_4 . Також, за її замовленням 14.02.2026 року ФОП ОСОБА_6 експертом та інженером з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, було виконано висновок щодо технічної можливості виділу частки об`єкта нерухомого майна в натурі, а саме: 17/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 . Згідно вказаного висновку, технічний виділ частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 у відповідності до належної їй та ОСОБА_4 часток у праві спільної часткової власності є можливий на два окремі будинки, з врахуванням того, що частки обох співвласників облаштовані окремими входам, а також фактичного користування, зокрема: ОСОБА_1 до виділу пропонується 17/100 частин житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_3 , що становлять самостійно ізольований об`єкт нерухомого майна, до складу якого входять наступні приміщення: 2- кімната площею 20,4 кв.м., огорожа /№1/. Загальна площа 20,4 кв.м., житлова площа - 20,4 кв.м.. У фактичному користуванні іншого співвласника ОСОБА_4 , яка має 83/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_3 , залишаються наступні приміщення, що також становлять самостійно ізольований об`єкт нерухомого майна, до складу якого входять: 1- тамбур площею 5,9 кв.м., 2- коридор площею, 6,5 кв.м., 3-кімната площею 13,1 кв.м., 4-коридор площею 5,9 кв.м., 5- кімната площею 19,4 кв.м., 6 - кімната площею 12,4 кв.м., 7 - санвузол площею 2,9 кв.м., 8 - кухня площею 7,3 кв.м., прибудова /а/, /а2/, /а4/, погріб під частиною будинку /а3/, літня кухня /Б-1/, хлів /б/, /б1/, погріб під частиною будівлі /б2/, огорожа /№1/, колонка /№2/. Загальна площа 73,4 кв.м., житлова площа -44,9 кв.м.. Також, вказує, що між нею та ОСОБА_4 було добровільно проведено поділ земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:31:097:0048, площею 0,0603 га., на якій розміщений житловий будинок, шляхом укладення нотаріального договору про поділ майна в натурі, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Четверговою Є.Є. 11 травня 2023 року згідно якого: ОСОБА_1 відійшла земельна ділянка площею 0,0109 га., яка розміщена під належною їй 17/100 частин житлового будинку, а ОСОБА_4 відійшла земельна ділянка площею 0,0494 га., яка розміщена під належною їй 83/100 частин житлового будинку. У подальшому кожен із співвласників оформив собі право власності на виділену їм в натурі частку земельної ділянки із присвоєнням окремих кадастрових номерів. Таким чином, спору щодо розподілу земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок між співвласниками не має, оскільки вона поділена добровільно на окремі самостійні земельні ділянки. Не вирішеним залишається питання розподілу будинку на два окремі, з метою припинення спільної часткової власності на житловий будинок та можливості здійснення нею присвоєння окремої поштової адреси виділеній їй в натурі частці у житловому будинку для подальшого проведення добудови до належної їй частки та відповідних поліпшень.
На підставі викладеного просить суд: постановити судове рішення, яким провести виділ в натурі у власність ОСОБА_1 17/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, які становлять самостійно ізольований об?єкт нерухомості (зблокований житловий будинок), що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 20,4 кв.м., житловою площею - 20,4 кв.м., до складу якого входять наступні приміщення: 2- кімната площею 20,4 кв.м., огорожа /№1/; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 у житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача в користь позивача понесені нею судові витрати по справі.
20 березня 2026 року від відповідачки ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання зазначає, що дійсно, свого часу житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 (мати) у розмірі та ОСОБА_1 (дочка) у розмірі . У 2010 році ОСОБА_1 ініціювала позов до своєї матері ОСОБА_5 про виділ належної їй 1/4 частки у будинку АДРЕСА_1 , оскільки тоді між сторонами існували непорозуміння щодо спільного використання майна. За результатами вирішення такого спору між сторонами було укладено мирову угоду, яка затверджена судом згідно ухвали від 24.02.2011 року. Тобто, станом на 2011 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_5 досягнули спільної згоди про взаємне визнання за ОСОБА_1 - 18/100 частки, а за ОСОБА_5 - 82/100 у спірному житловому будинку. При цьому, сторони згідно мирової угоди зобов?язувалися провести дії щодо поділу будинку в натурі, як це було рекомендовано відповідним висновком судової будівельно-технічної експертизи від 17.12.10 за № О-256. Також, ОСОБА_5 було сплачено на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення у вартості від ідеальної частки. За результатами розпочатої процедури так званого поділу будинку в натурі ОСОБА_1 провела реєстрацію права власності на 18/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується витягом про державну реєстрацію прав від 14.07.2011 року. Однак, починаючи із липня 2011 року ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій щодо проведення тих робіт, які були рекомендовані судовим експертом щодо влаштування окремого приміщення у відповідності до розміру належної їй частки 18/100. 18.02.2019 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було підписано спільну нотаріально посвідчену заяву на предмет того, що внаслідок реконструкції спірного житлового будинку та з урахуванням декларації про готовність до експлуатації об?єкта відбулася зміна розміру часток кожного із співвласника, а саме: ОСОБА_5 становить 83/100, а ОСОБА_1 - 17/100. В результаті перерахунку розміру часток ОСОБА_1 було проведено реєстрацію права власності уже на 17/100 частки у житловому будинку. Вважає необґрунтованими доводи Позивача, що саме ОСОБА_7 здійснила незначну добудову, яку в подальшому прийняла в експлуатацію і саме з нею вирішувалося питання про розподіл часток у спірному житловому будинку. 27.02.2019 року ОСОБА_5 подарувала належну свою 83/100 частки у житловому будинку АДРЕСА_1 для внучки ОСОБА_4 - відповідачу у справі. Відтак, з 27.02.2019 року сторони у розглядуваній цивільній справі №161/3864/26 володіють на праві спільної часткової власності спірним житловим будинком: ОСОБА_1 належить 17/100, а ОСОБА_4 - 83/100. Так як свого часу ОСОБА_8 та ОСОБА_5 не здійснили поділ будинку в натурі, то відповідно режим права власності на сьогоднішній день визначено як спільна часткова власність із фактично складеним порядком використання цього житлового будинку. На підтвердження технічної можливості виділу належної Позивачу 17/100 частки ОСОБА_1 надає висновок ФОП ОСОБА_6 щодо технічної можливості виділу частки з об?єкта нерухомого майна від 14.02.2026 року, згідно якого остання вказує, що за технічними показниками частка 17/100 об?єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі, і внаслідок такого виділу новоутвореним об?єктом нерухомого майна буде житловий будинок, що складається виключно з 1 кімнати, площею 20,4 кв.м., без будь-яких інших складових (нежитлових приміщень) житлового будинку. Разом з тим, ФОП ОСОБА_6 жодним чином не аргументує яким чином 17/100 частки від житлового будинку площею 93,2 кв.м. утворюється площа в розмірі 20,4 кв.м., коли 17/100 від загальної площі будинку становить 15,85 кв.м. Вказує, що процедура визначення технічної можливості виділу щодо об?єкта нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній або спільній частковій власності регулюється Порядком проведення технічної інвентаризації, затвердженої постановою КМУ № 488 від 12.05.2023 року (далі - Порядок). Саме вказаним документом мала керуватися ФОП ОСОБА_6 при підготовленні висновку про технічну можливість виділу частки від 14.02.2026 року. Разом з тим, ФОП ОСОБА_6 при наданні висновку щодо технічної можливості виділу частки, належної ОСОБА_1 , не було дотримано вимог Порядку, а саме: не отримано згоди іншого співвласника ОСОБА_7 (п. 150 Порядку); новоутворені об?єкти в результаті поділу повинні відповідати законодавству у сфері будівництва (п. 151 Порядку); новоутворений об?єкт (квартира по суті, яка є частиною зблокованого житлового будинку, як називає у позові ОСОБА_1 ), який має належати ОСОБА_1 , не відповідає вимогам щодо наявності допоміжних приміщень таких як кухня, санвузол, тощо (п. 152 Порядку); висновок щодо технічної можливості виділу частки не містить усіх відомостей, а саме: кількість усіх новоутворених об?єктів (в т.ч. і об?єкт, що утвориться для ОСОБА_7 ), склад кожного новоутвореного об?єкта та варіант виділу частки (п. 161 Порядку). Таким чином, наданий висновок про технічну можливість виділу частки в розмірі 17/100 ОСОБА_1 від 14.02.202 року не є належним та достовірним доказом, що надає для суду і для сторін впевнитися у тому, що технічно виділ частки Позивача в натурі дійсно можливий. Крім того, вказує, що згідно наданого Позивачем висновку №О-256 судової будівельно-технічної експертизи від 17.12.2010 року експерт ОСОБА_9 по першому питанню дійшов висновку, що виділ на той час належної ОСОБА_1 частки спірного житлового в натурі неможливий без проведення добудови. Тобто, коли частка ОСОБА_1 була ще у розмірі 25/100, то вже тоді фактично виділ був неможливий. Останній міг мати місце виключно за умови проведення добудов, а саме таких приміщень кухня, коридор та ванна. Саме за результатами цього висновку експерта та укладеної мирової угоди ОСОБА_1 отримала грошову компенсацію та розмір її частки було визначено уже на рівні 18/100, що згодом за спільною заявою з ОСОБА_10 було зменшено до 17/100. Однак, ФОП ОСОБА_6 станом на сьогоднішній день без будь-якого нормативного обгрунтування вважає, що частка в розмірі 17/100 може бути виділено та ще й без проведення добудов, не запропонувавши варіанти виділу. На підставі викладеного просить суд у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у справі.
20 березня 2026 року від відповідачки ОСОБА_4 надійшла до суду зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про припинення частки у спільному майні та визнання права власності. Зазначає, що ОСОБА_1 з моменту виникнення спору з матір`ю ОСОБА_5 (2010 рік) та по сьогоднішній день не користувалася та не проживала у спірному житловому будинку. Коли ОСОБА_4 набула право власності на 83/100 частини житлового будинку, то непорозуміння щодо цього будинку ОСОБА_1 почала висловлювати в сторону ОСОБА_11 . У зв?язку із тим, що ОСОБА_1 , будучи співвласницею житлового будинку, не брала жодної участі у його утриманні та сплаті комунальних послуг, ОСОБА_7 у лютому 2022 році була змушена звернутися до суду за захистом порушених прав. Згідно постанови Волинського апеляційного суду від 27.12.2022 року у справі №161/3025/22 позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з останньої понесені ОСОБА_7 витрати щодо сплати комунальних послуг. Власне, в межах цієї судової справи ОСОБА_1 підтверджувала обставину, що вона не проживає та не використовує житловий будинок по АДРЕСА_1 , оскільки зареєстрована та проживає в будинку АДРЕСА_4 . 19.10.2022 року ОСОБА_7 , у зв?язку із систематичними непорозуміннями із ОСОБА_1 , висловлювала останній пропозицію щодо придбання належної їй частини. Проте, ОСОБА_1 спочатку «вимагала» відчужити належну її сім?ї квартиру в обмін на її 17/100 частки, а потім називала занадто велику необґрунтовану ціну за належну їй частку. Наголошує, що внаслідок прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення від 27.12.2022 року про компенсацію понесених витрат по оплаті комунальних послуг, ОСОБА_1 , не попереджаючи нікого, здійснила «відрізання» газопостачання своєї кімнати від загальної мережі по цілому будинку, аби на майбутнє не нести витрати по оплаті комунальних послуг. Такі дії останньої заподіяли шкоди ОСОБА_4 , адже коли Позивач обрізала опалення у себе, вона залишила одну з кімнат Відповідача (ту, в якій проживає її мама ОСОБА_5 ) без опалення. В терміновому порядку потрібно було зливати воду з системи опалення та контролювати тиск, бо заглушки, які вони поставили, періодично у них виривало, як наслідок, відбувався витік води з їх системи (десь, до двох тижнів, Відповідач змушена була забезпечувати постійну присутність вдома, щоб контролювати тиск у системі). В подальшому ОСОБА_1 намагалася отримати у неї згоду, як у співвласника, щодо здійснення надбудови над кімнатою. Однак, вона змушена відмовити надати таку згоду, оскільки така надбудова порушує будівельні норми та може мати наслідком заподіяння шкоди належній їй частині житлового будинку. Також, остання в розмовах інколи озвучувала, що вона заселить у цю кімнату не благополучних людей, що повпливає на якість проживання її сім?ї. Тобто, тривалий період часу між ними існують непорозуміння щодо спільного використання будинку, при тому, що остання в ньому не проживає, але і на відстані створює проблеми. У зв?язку із тим, частка ОСОБА_1 у розмірі 17/100, що становить 15,84 кв.м. від загальної площі будинку 93,2 кв.м., є незначною і запропонований ОСОБА_1 спосіб виділу є непідтвердженим належними доказами та між сторонами у справі склалися такі відносини, за яких спільне володіння та користування майном є неможливим, вважає, що наявні підстави передбачені п.1, 3 ч.1 ст.365 ЦК України для припинення права власності ОСОБА_1 на 17/100 частки у спірному житловому будинку. 3 огляду на те, що ОСОБА_1 забезпечена іншим житлом - житловим будинком по АДРЕСА_4 , з 2010 року не використовувала спірний житловий за цільовим призначенням та свого часу висловлювала пропозицію про продаж своєї частки за завищеною ціною, а, отже, як сам об?єкт нерухомості їй не є вкрай необхідним, то таке припинення її права власності на частку у спірному житловому будинку не створить для первісного позивача надмірного тягаря та відповідатиме принципу пропорційності та поставленій легітимній меті - захисту права власності на житло ОСОБА_7 , яка володіє у 5 разів більшою часткою у цьому будинку, за умови виплати первісному позивачеві грошової компенсації.
На підставі викладеного просить суд: припинити право власності ОСОБА_1 на 17/100 частки у житловому будинку АДРЕСА_1 з виплатою компенсації вартості цієї частки в розмірі 167017, 25 грн., внесені на депозитний рахунок Луцького міськрайонного суду Волинської області згідно платіжної інструкції 2.579752043.1 від 18.03.2026; визнати за ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 ) право власності на 17/100 частки у житловому будинку АДРЕСА_1 .
01 квітня 2026 року представник позивача за первісним позовом ОСОБА_12 подала письмові пояснення відповідно до яких зазначає, предметом позову є виділ в натурі в самостійну одиницю 17/100 частин належної Позивачці у житловому будинку по АДРЕСА_1 , а не поділ між двома співвласниками, оскільки Відповідач не бажала здійснювати поділ. Відповідно і висновок виготовлявся про можливість виділу натурі частки, а не поділу житлового будинку між співвласниками і був виконаний за зверненням Позивачки, як одного із співвласників. У зв`язку з цим ніякого реєстрації двох новоутворених об`єктів і не могло бути, оскільки це можливо лише за зверненням усіх співвласників одночасно. Предметом позову є виділ в натурі 17/100 частин із житлового будинку в самостійну одиницю - житловий будинок із адресою - АДРЕСА_3 , а не у квартиру, про що веде мову представник відповідача у відзиві. Площа належної Позивачу частки при підготовці висновку ФОП ОСОБА_6 , визначалася відповідно до: ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2011 року (справа №2-414/11) про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_13 , за результатами якої проведено виділ частки з будинковолодіння згідно І варіанту поділу висновку судової будівельно-технічної експертизи №О-256 від 17.12.2010 року, згідно якого за ОСОБА_1 визнано право власності на 18/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із кімнати 1-4 площею 20,0 кв.м. та ч. огорожі (1) із проведенням відповідних перепланувань; витягу про державну реєстрацію права №30627681 від 14.07.2011 року; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №156964213 від 20.02.2019 року; технічних характеристик житлового будинку викладених у технічному паспорті на житловий будинок. Як вказана ухвала суду, так і зазначені витяги з ДРРП залишаються чинними на даний час та є правовстановлюючими документами Позивача на належну їй частку у житловому будинку, а тому в здійсненні нового обрахунку площі немає необхідності. Більше того, Позивачем облаштований окремий вхід до належної їй частки, замуровано прохід між кімнатами 1-4 (нині 2-1) та 1-3, що з`єднував належні обом співвласникам частки (так як було зазначено у висновку експертизи №О-256 від 17.12.2010 року), а тому вона на даний час є самостійно ізольованою. Відповідач на добровільній основі здійснила разом із Позивачем поділ земельної ділянки під будинком між нею та Позивачем, тим самим визнавши належність конкретної частини житлового буду позивачу, оскільки поділ земельної ділянки проведений таким чином, що виділена Позивачу земельна ділянка із присвоєнням окремого кадастрового номера, розміщена саме під належною Позивачу кімнатою площею 20,4 кв.м. Одночасно сторона позивача вважає, що заявлені стороною Відповідача витрати на понесення професійної правничої допомоги є завищеними і не співвісними із складністю справи. Разом з тим, сторона позивача також повідомляє суду про те, що до завершення розгляду справи, нею будуть подані до суду документи на підтвердження витрат на понесених Позивачем на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 7000 грн., які відповідно до ст.133 ЦПК України належать до судових витрат, стягнення яких проводиться у порядку визначеному ст.141 ЦПК України. З врахування викладеного вище, сторона Позивач вважає позов є підставним і таким, що підлягає до задоволення.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2026 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про припинення частки у спільному майні та визнання права власності, та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності в самостійну одиницю.
11 травня 2026 року ОСОБА_1 подала відзив на зустрічну позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень зазначає, що поділ в натурі спірного житлового будинку був проведений ще у 2011 року, про що сторонами укладено мирову угоду, яка створює певні юридичні наслідки, зокрема: і припинення права спільної часткової власності, оскільки співвласникам було виділено в натурі конкретне майно, а саме: - конкретні приміщення у будинку. Після проведення поділу будинковолодіння вона та ОСОБА_5 , продовжували і надалі користуватися будинком відповідно до затвердженої мирової угоди. Обома співвласниками було здійснено внутрішнє перепланування у належних їм частках, зокрема: вона облаштувала окремий вхід до виділеної мені кімнати із двору та замурувала вхід між кімнатами 1-4 (нині 2-1) та 1-3, які забезпечували прохід до виділених приміщень ОСОБА_5 .. Таким чином, виділені їм частки стали ізольованими. У 2015 році вона та ОСОБА_5 спільно шляхом безоплатної приватизації оформили право власності на земельну ділянку на якій розміщений житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, площею 0,0603 га. кадастровий номер [номер приховано]:31:097:0048 у частках 18/100 та 82/100 відповідно. Оформлення земельної ділянки було необхідним для здійснення подальшої добудови до виділеної їй в натурі частки, згідно висновку експертизи. Зазначене вище підтверджує те, що вона не втрачала інтересу до виділеної їй в натурі частки у житловому будинку, а вчиняла дії для здійснення певних її поліпшень з метою належного користування своєю часткою. ОСОБА_4 здійснила реконструкцію належної їй частки, яку в подальшому прийняла експлуатацію, для чого вона добровільно 18 лютого 2019 року надала письмову нотаріальну згоду, яка долучена ОСОБА_4 до матеріалів зустрічної позовної заяви. Відповідно, після реконструкції проведеної ОСОБА_4 частки співвласників у будинковолодінні змінилися, зокрема: їй стало належати 17/100 частин, а ОСОБА_4 відповідно 83/100 частин. Хоча фактичне користування при цьому не змінилося. Фактично між нею та колишнім співвласником ОСОБА_5 , а нині відповідачем ОСОБА_4 , склався усталений порядок користування приміщенням належного їм на праві спільної часткової власності житлового будинку, належні їм частки є самостійно ізольованими та мають окремі входи. У 2023 році між нею та ОСОБА_4 було досягнуто згоди щодо оформлення окремих поштових адрес виділеним їм часткам для чого ними добровільно проведено поділ земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:31:097:0048, площею 0,0603 га., на якій розміщений житловий будинок. В подальшому кожен із співвласників оформив собі право власності на виділену їм в натурі частку земельної ділянки із присвоєнням окремих кадастрових номерів. Спору щодо розподілу земельної ділянки на якій розміщений житловий будинок не має, оскільки вона поділена добровільно на окремі самостійні земельні ділянки відповідно до виділених в натурі кожному часток. Після поділу земельної ділянки вони спільно мали оформляти окремі поштові адреси, однак остання відмовилася. Відповідно до ст.365 ЦК України, на яку покликається ОСОБА_4 у зустрічній позовній заяві, як на правову підставу задоволення позову, умовами позбавленням особи частки у майні, є сукупність таких обставин: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. У даних правовідносинах сукупність вказаних вище обставин не має місця, оскільки відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №О-256 від 17.12.2010 року виконаного Волинською обласною торгово-промисловою палатою, виділ належної їй частки в натурі у житловому будинку є можливим, а отже річ є подільною, що виключає настання 2-ох із чотирьох обставин передбачених ст.365 ЦК України. Одночасно такий виділ проведений на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2011 року (справа №2-414/11). Таким чином, ухвала суду про затвердження мирової угоди в цивільній справі про поділ натурі житлового будинку, якою проведено виділ в натурі часток у житловому будинку свідчить про те, що належна їй частка може бути виділена в натурі і є виділена в натурі на підставі ухвали про затвердження мирової угоди, а отже річ, тобто житловий будинок, є подільним, що виключає наявність обставин для задоволення зустрічного позову. Разом з тим, ОСОБА_4 на добровільній основі здійснила разом з нею поділ земельної ділянки під будинком, тим самим визнавши належність конкретної частини житлового будинку їй, оскільки поділ земельної ділянки проведений таким чином, що виділена їй земельна ділянка із присвоєнням окремого кадастрового номера, розміщена саме під належною їй кімнатою площею 20,4 кв.м. Зазначає, що не бажає отримувати від ОСОБА_4 будь-якої грошової компенсації за належну їй частку майна виділену в натурі, а хоче володіти та користуватися нею на правах власника. Відомості викладені в зустрічній позовній заяві щодо того, що вона хотіла провести надбудову на своєю кімнатою з порушенням будівельних норм, не відповідають дійсності; вона лише хотіла здійснити добудову до своєї кімнати на виділеній їй земельній ділянці у вигляді тамбуру чи коридору і провести реконструкцію частини кімнати під невелику кухню та санвузол. Вважає, що небажання надавати їй дозвіл на реконструкцію виділеної їй в натурі частки була зумовлена тим, що остання без її погодження обладнала горище будинку, в тому числі, яке належить їй, оскільки розташоване над її кімнатною, під житло та користується ним. Крім того, вказує, що не зверталась до ОСОБА_4 із пропозицією викупити у неї належну їй частку, оскільки бажає самостійно нею користуватися. Одночасно запропонована ОСОБА_4 їй 19.10.2022 року сума в 3000 доларів США за її частку була виключно її ініціатива, яка для неї була не прийнятна. В подальшому, ОСОБА_4 з метою примусово забрати у неї її частку у будинку, звернулася до неї з позовом про стягнення заборгованості за оплату комунальних послуг, якими вона фактично не користувалася. Однак, вся стягнута з неї заборгованість за рішенням Волинського апеляційного суду 27.12.2022 року була нею сплачена. Також, вказує, що не має на праві власності будь-якого житла, окрім цього, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав. Житловий будинок по АДРЕСА_4 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_14 , а не за нею і питання правового режиму вказаного майна не впливає на її право мати на праві власності своє майно у виді виділеної в натурі частки у батьківському будинку, яку вона успадкувала. З врахуванням описаних нею вище дій, які вчинялися нею для присвоєння виділеній їй частці окремої поштової адреси з метою здійснення подальшої добудови без згоди ОСОБА_4 , яку вона їй відмовлялася надати, відомості про те, що вона з 2010 року не користується виділеною їй часткою та втратила інтерес до цього житла, не відповідають дійсності. Натомість вона не може повноцінно реалізувати своє право власника на поліпшення житлових умов, у зв`язку з чиненням їй ОСОБА_4 , як співвласником, перешкод у виді відмови у наданні дозволу на добудову. Також вказує, що до зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 не додано звіт про оцінку нерухомого майна із визначенням ринкової вартості належної їй частки, який би відповідав вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», як доказ суми внесеної нею на депозитний рахунок суду. У задоволені зустрічної позовної заяви просить відмовити в повному об`ємі.
20 травня 2026 року представник відповідача подала відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву. Зазначає, що станом на сьогоднішній день правовий режим спірного житлового будинку по усіх наявних документах є таким, що він належить сторонам на праві спільної часткової власності та не є поділеним в натурі. Якби будинок був поділеним в натурі, то на сьогоднішній день ОСОБА_1 не ініціювала питання про виділ її частки у натурі. Власне реалізація ОСОБА_1 судового способу захисту, як виділ майна в натурі, свідчить про те, на сьогодні будинок не є поділеним в натурі та суд має надавати оцінку заявленому способу захисту на предмет можливості його реалізації крізь норми чинного цивільного законодавства. Факт замурування проходу між кімнатами 1-4 та 1-3 та влаштування дверей тільки у 2023 році не свідчить про те, що ОСОБА_1 виконано рекомендації експерта згідно висновку № О-256 від 17.12.2010 року. Такі дії остання вчинила тільки після того, як ОСОБА_4 було ініційовано позов про стягнення витрат на комунальні послуги за спільне утримання майна, оскільки ОСОБА_1 ухилялася від його спільного утримання та в судовому процесі зазначала про те, що не користується останнім за цільовим призначенням. В підтвердження цих обставин надає техпаспорт будинку за 2019 рік, де прохід ще був наявний. І так як між сторони тривалий період часу не можуть досягти спільної згоди про використання спірного будинку, в матеріалах справи відсутні належні докази про можливість технічного виділу належної ОСОБА_1 частки в розмірі 17/100, то відповідно і ОСОБА_4 було заявлено зустрічну вимогу про припинення права власності у спільному майні, право на що передбачено ст. 365 ЦК України. Відповідач за зустрічним позовом вказує про неможливість реалізації ст. 365 ЦК України, оскільки, на її думку, відсутня сукупність усіх підстав, що наведені в цій статті та дають право на припинення частки у спільному майні. Однак, такі доводи суперечать сталій судовій практиці щодо застосування ст. 365 ЦК України, яка вказує, що припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності. Також, відповідач за зустрічним позовом наполягає на тому, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2011 року встановлено можливість поділу будинку в натурі, а тому ці обставини не підлягають доказуванню в розумінні ст. 82 ЦПК України. Однак, згідно вищевказаної ухвали вказано про можливість поділу будинку в натурі із визначенням часток 82/100 та 18/100 кожному із співвласників за умови здійснення перепланувань . Проте, станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 володіє 17/100 частки у спірному будинку і висновку про можливість виділу цієї частки в матеріалах справи немає. Позивачем надано висновок спеціаліста про можливість виділу не частки 17/100, а кімнати 20 кв.м., що не є належним доказом подільності і оцінка правомірності такого висновку надавалася у відзиві на первісну позовну заяву. Також, зазначає, що Позивач за первісним позовом надала суду Електронну довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості (житлового будинку АДРЕСА_1 ), видану Фондом державного майна України. Виходячи із вартості спірного житлового будинку, визначеною ФДМУ (що була сформована на її запит на підставі даних про об`єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази даних звітів про оцінку за допомогою мережі Інтернет, розраховану модулем електронного визначення оціночної вартості) ОСОБА_1 і було сплачено судовий збір. Тому, Відповідач за первісним позовом внесла на депозитний рахунок суду той розмір вартості 17/100 частки, що самостійно був визначений Позивачем. Таким чином, ОСОБА_4 погодилася із розміром вартості спірного майна, який був заявлений самою ОСОБА_1 при пред`явленні позову про виділ частки. Вважає, що є усі підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 припинення частки у спільному майні та визнання права власності.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_12 вимоги первісного позову підтримали та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити з підстав наведених у відзиві на зустрічну позовну заяву.
Представник відповідача ОСОБА_3 у задоволенні первісного позову просила відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Зустрічну позовну заяву просила задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у ній та у відповіді на відзив.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Першої Луцької держнотконтори Сушик Л.А. 18.08.1999 року, реєстровий №21602 належала 1/4 частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 3/4 частин вказаного житлового будинку належала ОСОБА_5 .
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2011 року (справа №2-414/11) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про виділ частки із будинковолодіння затверджено мирову угоду між сторонами на наступних умовах:
1) Підставою укладання цієї Угоди є спільна воля Позивача та Відповідача щодо пошуку взаємних рішень щодо врегулювання цивільного спору між сторонами цієї угоди, яка є предметом судового розгляду.
2) Сторони даної Угоди дійшли згоди про поділ будинку згідно 1-го (першого) варіанту поділу будинковолодіння, що був запропонований згідно висновку Волинської торгово-промислової палати №O-256 судової будівельно-технічної експертизи від 17.12.2010 року із проведенням необхідних для цього переобладнань і будівельних робіт по влаштуванню двох ізольованих квартир.
3) Згідно 1-го варіанту поділу відповідач по даній Угоді підтверджує, що визнає за ОСОБА_1 визнано право власності на 18/100 житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається із кімнати 1-4 площею 20,0 кв.м. та огорожі;
4) Позивач стверджує, що на день підписання даної угоди відповідачем було повністю відшкодовано грошову компенсацію за відхилення від вартості, яка приходиться на ідеальні частки будинковолодіння у розмірі 18145, 47 грн.
5) Згідно 1-го варіанту поділу позивач по даній угоді підтверджує, що визнає за ОСОБА_5 право власності на 82/100 житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається із кімнат: 1 -1, площею 6,7 кв.м.,1-2 площею 6,0 кв.м., 1-3 площею 13 кв.м., 1-5 площею 19,2 кв.м., 1-6 площею 12,4 кв.м., 1-7 площею 7,3 кв.м., 1-8 площею 2-9 кв.м., а також госпосподарські будівелі: льоху (а/п), літньої кухні-хліва (Б-1), хліва (б), хліва (б1), льоху (б/п), огорожі (1), колонки (В).
6) Позивач відмовляється від будь-яких своїх претензій до відповідача щодо поділу будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , крім тих, які передбачені п.2 цієї угоди.
7) Судові витрати які були здійснені Сторонами під час здійснення провадження у справі іншою стороною не відшкодовуються.
8) Сторони визнають та гарантують, що правові наслідки за цією угодою не призведуть до порушення прав будь-яких інших осіб.
На підставі вищевказаної ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2011 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на 18/100 частин житлового будинку, що знаходиться що знаходиться в АДРЕСА_1 . Дана обставина підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №30627681 від 14 липня 2011 року.
До постановлення ухвали про затвердження мирової угоди у вищевказаній справі (№2-414/11) було проведено судову будівельно-технічну експертизу (Висновок №О-256 судової будівельно-технічної експертизи), у якій, в тому числі, було зроблено висновок про те, що виділ в натурі частини житлового будинку АДРЕСА_1 (розподіл в натурі житлового будинку АДРЕСА_1 в частках до частин будинковолодіння з метою обладнання окремих ізольованих квартир) за умови виконання добудови і запропонованих експертом переобладнань можливий. Можливі варіанти розподілу будинковолодіння в частках до частин будинковолодіння, долі кожного із співвласників, їх вартість та відхилення від долей у вартісному виразі, необхідні роботи по переобладнанню будинку викладено у дослідницькій частині по першому-третьому питаннях (табл. №3 і №4) та зображено на поверховому плані в додатку №3 і №4.
18 лютого 2019 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підписали спільну нотаріально посвідчену заяву відповідно до якої ствердили, що в результаті здійсненої реконструкції житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (декларація про готовність до експлуатації об?єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об?єктів з незначними наслідками (СС1) №ВЛ181190371617, видана 06.02.2019 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції Волинської області), відбулася зміна розміру належних їм часток у спільній сумісній власності на даний житловий будинок, а саме: ОСОБА_5 - власник 83/100 (вісімдесяти трьох сотих) частки, та ОСОБА_1 - власник 17/100 (сімнадцяти сотих) частки. Цією заявою ОСОБА_5 та ОСОБА_1 просили здійснити державну реєстрацію змін в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо загальної та житлової площі на вищевказаний об?єкт нерухомого майна в ході проведеної реконструкції та розміру належних їм часток у спільній сумісній власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , співвласниками якого вони є.
18 лютого 2019 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на 17/100 житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_5 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №156964213 від 20 лютого 2019 року.
У свою чергу, 27 лютого 2019 року за ОСОБА_4 на підставі догову дарування від 27 лютого 2019 року було зареєстровано право власності на 83/100 житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_5 , що підтверджується інформацйною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 455981293 від 11 грудня 2025 року.
Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було добровільно проведено поділ земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:31:097:0048, площею 0,0603 га., на якій розміщений житловий будинок, шляхом укладення нотаріального договору про поділ майна в натурі, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Четверговою Є.Є. 11 травня 2023 року згідно якого: ОСОБА_1 відійшла земельна ділянка площею 0,0109 га., а ОСОБА_4 відійшла земельна ділянка площею 0,0494 га.
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №55/97 від 31.01.2024 року «Про перейменування АДРЕСА_3 без зміни нумерації (упорядкування) об`єктів нерухомого майна з 01.03.2024.
Позивачка зазначає, що з метою покращення умов проживання та здійснення добудови до виділеної їй частки у житловому будинку згідно запланованого варіанту викладеного у висновку експерта №О-256 від 17.12.2010 року та ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2011 року (справа №2-414/11) про затвердження мирової угоди, вона звернулася до виконавчого комітету Луцької міської ради з метою отримання окремої поштової адреси виділеній їй частці, з подальшим розробленням проекту та здійснення добудови до виділеної частки у будинковолодінні.
Однак, наказом Департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Виконавчого комітету Луцької міської ради №245/25 від 09.07.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у зміні адреси об`єкту нерухомого майна - 17/100 часткам у житловому будинку, що розташований на АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером: 071010000:31:097:0064, на підставі п.1 ч. 15 ст. 26 -3 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» - подання неповного пакету документів, а саме: копії договору про поділ спільного майна, договору про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду, із зазначенням про виділення у натурі частки, як окремого об`єкта нерухомого майна - у разі якщо об`єкт перебуває у спільній власності; технічного паспорта на новостворений об`єкт нерухомого майна - у разі, якщо технічний паспорт створений без використання Реєстру будівельної діяльності, відповідно до ч. 12 ст. 26-3 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить виділити в натурі у її власність належні їй 17/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, які становлять самостійн ізольований об?єкт нерухомості (зблокований житловий будинок), що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 20,4 кв.м., житловою площею - 20,4 кв.м., до складу якого входять наступні приміщення: 2- кімната площею 20,4 кв.м., огорожа /№1/; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 у житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Оцінюючи заявлені вимоги, суд виходить із такого.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частини першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2023 року у справі №520/8307/15-ц зазначив, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Разом з тим, суд звертає увагу на наявність щодо даних правовідносин правової позиції, викладеної у постанові ВП ВС від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 (провадження 14-36цс25).
У вказаній постанові ВП ВС сформулювала наступні висновки:
- у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному зі співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з урахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК України, частини першої статті 50 ЖК України;
- поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається;
-за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві;
- за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому за бажанням можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку;
- винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказана постанова ВП ВС є релевантною щодо правовідносин, які існують між сторонами даного спору.
На час розгляду справи у будинквоволодіння по АДРЕСА_1 є лише два співвласники -- ОСОБА_1 (17/100) та ОСОБА_4 (83/100).
Тобто, відповідно до правової позиції ВП ВС у даному випадку може бути проведено лише поділ будинковолодіння, а не виділ в натурі частки одного зі співвласників.
Позивачем за первісним позовом заявлена вимога про виділ її частки в натурі, яка не відповідає правовій позиції ВП ВС. Заявлення саме такої вимоги сторона позивача в судовому засіданні обгрунтовувала не бажанням відповідача проводити поділ будинковолодіння та технічною можливістю виділу.
Суд вважає, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням судочинства.
Суд може обрати належний ефективний спосіб захисту, якщо мета позову суду зрозуміла, позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до визначеного законом способу захисту прав, а встановлені у справі обставини є достатніми для його застосування.
Обов?язок доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається на неї відповідно до статей 12, 81 ПК України.
На підтвердження технічної можливості виділу належних позивачці 17/100 частин житлового будинку остання надала висновок щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна, виготовленого 14 лютого 2026 року ФОП ОСОБА_6 .
Відповідно до вищевказаного висновку за технічними показниками частка 17/100 об`єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі. Кількість новоутворених об`єктів нерухомого майна 1. Склад новоутворених об`єктів нерухомого майна. Об`єкт 1: житловий будинок загальною площею 20,4 кв.м., житловою площею - 20,4 кв.м., кількість житлових кімнат 1. Фактичне користування: кімната 2-1 площею 20,4 кв.м., огорожа №1.
Крім того, як на можливість поділу будинковолодіння між сторонами сторона позивача покликається на Висновок №О-256 судової будівельно-технічної експертизи, яку було проведено у цивільній справі №2-414/11, у якій були запропоновані відповідні варіанти поділу. При чому, сторона позивача вказує на те, що конфігурація належного позивачу приміщення з того часу не змінилася.
Однак, суд не може взяти обидва зазначені висновки до уваги як належні та достатні докази, оскільки вони не дають можливості дійти беззаперечного висновку про наявність технічної можливості поділу будинковолодіння між двома співвласниками саме за обставин, які існують на час розгляду справи.
Так, відповідно до висновків ВП ВС при поділі суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.
Висновок щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна, виготовлений 14 лютого 2026 року ФОП ОСОБА_6 не містить конкретизації характеристик іншої частини будинковолодіння, яке належить відповідачу ОСОБА_4 .
Висновок №О-256 судової будівельно-технічної експертизи від 17 грудня 2010 року, яку було проведено у цивільній справі №2-414/11 був виготовлений до здійснення реконструкції будинку, коли частки співвласників були іншими, а внаслідок реконструкції змінилися.
Сторонам роз?яснювалося право заявити клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі. Однак, жодна сторона такого клопотання не заявляла.
Встановлення технічної можливості виділу частки потребує спеціальних знань. З огляду на наявні суперечності, зміну розміру часток співвласників, саме висновок судової будівельно-технічної експертизи, проведеної у межах цієї справи з урахуванням усіх актуальних правовстановлюючих і технічних документів, міг би підтвердити або спростувати технічну можливість поділу будинковолодіння.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довела належними, допустимими та достатніми доказами технічну можливість поділу будинковолодіння між двома співвласниками, у зв?язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.
ОСОБА_4 на підставі ст. 365 ЦК України просить суд припинити право власності ОСОБА_1 на 17/100 частки у житловому будинку АДРЕСА_1 з виплатою компенсації вартості цієї частки в розмірі 167017, 25 грн., внесені на депозитний рахунок Луцького міськрайонного суду Волинської області згідно платіжної інструкції 2.579752043.1 від 18.03.2026; визнати за ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 ) право власності на 17/100 частки у житловому будинку АДРЕСА_1 .
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно положень ст.317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до положень ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зазначила, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_4 просила припинити право власності ОСОБА_1 на 17/100 частку спірної квартири на підставі статті 365 ЦК України, стягнувши з неї вартість такої частки, та визнати за нею право власності на 17/100 частку зазначеного нерухомого майна, посилаючись на те, що частка відповідача за зустрічним позовом у спільному майні є незначною, запропонований ОСОБА_1 спосіб виділу є непідтвердженим належними доказами та між сторонами у справі склалися такі відносини, за яких спільне володіння та користування майном є неможливим; ОСОБА_1 забезпечена іншим житлом, а тому припинення її права власності на частку у спірному житловому будинку не створить для первісного позивача надмірного тягаря та відповідатиме принципу пропорційності та поставленій легітимній меті - захисту права власності
Для припинення права на частку у спільному майні на підставі позову інших співвласників судам належно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.
Зважаючи на практику Верховного Суду, істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.
З урахуванням незмінності конфігурації частки позивача та встановленої відповідними висновками можливості її виділу в натурі, суд вважає, що частка ОСОБА_1 у житловому будинку в розмірі 17/100, не може вважатись незначною, а тому при вирішенні зустрічного позову застосування пункту 1 частини 1 статті 365 ЦК України є неприйнятним.
Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що спірний житловий будинок є неподільною річчю, суд вважає необґрунтованими з огляду на наявний у справі Висновок №О-256 судової будівельно-технічної експертизи від 17 грудня 2010 року, який хоч і дещо в іншій конфігурації частини будинковолодіння відповідача встановив можливість поділу. Як убачається з цього висновку, технічна можливість виділу в натурі частини спірного житлового будинку не виключалася, однак була поставлена у залежність від проведення відповідних добудов. Саме на підставі цього висновку між співвласниками було укладено мирову угоду, за результатами якої змінено розмір їх часток. Отже, матеріали справи не підтверджують, що спірний житловий будинок є неподільною річчю у розумінні статті 365 ЦК України.
Крім того, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин, передбачених пунктом 3 частини першої статті 365 ЦК України, а саме того, що спільне володіння і користування спірним майном є неможливим. Саме по собі посилання позивача на наявність конфлікту між співвласниками чи небажання спільно користуватися майном не свідчить про неможливість такого володіння і користування.
Тобто, у даній справі стороною відповідача (позивача за зустрічним позовом) не доведено жодної із підстав передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України.
Посилаючись на відсутність істотної шкоди інтересам позивача (відповідача за зустрічним позовом), сторона відповідача (позивача за зустрічним позовом) не надала належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини, як то наявність іншого нерухомого майна на праві власності. Можливість проживання позивача на даний в придбаному під час шлюбу житлі не може бути беззаперечним доказом цієї обставини, оскільки не виключає спору щодо його належності на праві спільної сумісної власності подружжя, наприклад у зв?язку з придбанням його за кошти, отримані від реалізації спадкового майна чоловіка позивачки чи за кошти інших осіб тощо.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, доводи сторін, суд вважає, що позбавлення ОСОБА_1 права власності на 17/100 частку у спірному майні може завдати істотної шкоди її інтересам.
Таким чином, стороною відповідача (позивача за зустрічним позовом) не доведено сукупності підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, необхідних для припинення права власності на частку у спільному майні, у зв?язку з чим підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.
Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів, відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені кожною зі сторін, слід залишити за тією стороною, яка їх понесла.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76- 81, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності в самостійну одиницю - відмовити.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про припинення частки у спільному майні та визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_15 , адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 14 серпня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області І.Б. Плахтій