ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року Справа №160/8445/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
06.04.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідачі) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 09.04.2024 із застосуванням базового місяця - березня 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.04.2024 по 16.02.2026 із застосуванням базового місяця - березня 2018 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 09.04.2024 із застосуванням базового місяця - березня 2018 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.04.2024 по 16.02.2026 із застосуванням базового місяця - березня 2018 року;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 20.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.07.2025 по 16.02.2026 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та «Про Державний бюджет України на 2026 рік»;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення), а також інших пов`язаних виплат, за період з 05.03.2022 по 20.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення), грошової допомоги, компенсацій та інших належних виплат за період з 22.07.2025 по 16.02.2026, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 05.03.2022 по 09.04.2024 проходив військову службу в штаті ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.04.2024 по 16.02.2026 - у складі Військової частини НОМЕР_1 . Отримавши при звільнені з військової служби грошовий атестат та довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення, позивач дізнався про порушення свої прав, зокрема:
- ІНФОРМАЦІЯ_3 , що виразилося у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення у період з 05.03.2022 по 09.04.2024 та нарахування грошового утримання без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у період з 05.03.2022 по 20.05.2023;
- Військової частини НОМЕР_1 , що виразилося у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення у період з 10.04.2024 по 16.02.2026 та нарахування грошового утримання без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у період з 22.07.2025 по 16.02.2026.
Вважаючи, що грошове забезпечення нараховувалося не у належному розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду клопотання про витребування доказів, в якому представник позивача просить суд:
- витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії документів фінансової звітності та обліку щодо ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 05.03.2022 по 09.04.2024, а саме: грошовий атестат; довідки про розміри нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (помісячно); особову картку грошового забезпечення; розрахункові відомості; відомості щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення; документи, що підтверджують застосовані розрахункові величини (посадовий оклад, оклад за військовим званням, базові показники для нарахування); документи щодо нарахування та виплати додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі матеріальної допомоги, грошової допомоги для оздоровлення, премій, компенсацій;
- витребувати у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копії документів, що підтверджують або спростовують факти безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони України, а саме: Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (Додаток 6 до Порядку) на ім`я солдата ОСОБА_1 із зазначеними коректними датами участі, зокрема за перший квартал 2025 року; інші документи, що були підставою для прийняття рішень щодо нарахування або ненарахування додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 11.05.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачам надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, та витребувано докази по справі.
04.05.2026 від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшли витребувані матеріали та відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що військова частина утримується за рахунок кошторису Міністерства оборони України, є державною організацією, яка фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету. У 2024 році індекс інфляції наростаючим підсумком перевищив 103% у червні 2024 року, тому право на індексацію виникло у серпні 2024 року (наступний місяць після публікації). Виплата за серпень була здійснена у вересні 2024 року в повному обсязі. За 2025 рік згідно ст. 34 Закону про Державний бюджет України на 2025 рік відлік обчислення розпочався з січня 2025 року (прийнятого за 100%), а сума індексації грудня 2024 року не нараховувалася. Індекс перевищив 103% у травні 2025 року, тому право на виплату виникло у червні, а фактична виплата відбулася у липні 2025 року в повному обсязі. За 2026 рік відповідно до ст. 41 Закону про Державний бюджет України на 2026 рік обчислення знову розпочалося з січня 2026 року (100%). Оскільки станом на момент складання відзиву індекс інфляції у перших місяцях 2026 року не перевищив поріг 103% (у лютому становив 101%, у березні - 101,7%, а за квітень дані не публікувалися), право позивача на отримання індексації у 2026 році не настало.
Також, стосовно грошового забезпечення із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, представник відповідача зауважує, що згідно пункту 4 Постанови №704 (в редакції від 20.05.2023 року), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. З огляду на офіційний текст Постанови №704, який був розміщений на сайті Верховної Ради України https://zakon.rada.gov.ua, зазначена редакція пункту 4 в період спірних правовідносин (з 22.07.2025 по 16.02.2026) була чинною і не містила вказівок щодо його скасування.
05.05.2026 представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій заперечує доводи відповідача та підтримує вимоги позовної заяви.
Відповідач станом на 14.08.2026 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в його електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.
За приписами п. 5, 7 ст. 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.
Відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд вважає його належним чином повідомленого про розгляд цієї справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано витребувані судом матеріали, які були на розгляді при прийнятті спірного рішення, причини неподання цих доказів не повідомлено, суд вважає необхідним розглянути справу за наявними в ній доказами.
Згідно ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.03.2022 по 09.04.2024 проходив військову службу в штаті ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.04.2024 по 16.02.2026 - у складі Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.02.2026 №141 солдат військової служби за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16 лютого 2026 року № 47-рс звільненого у запас відповідно до підпункту "б" пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я за наявності інвалідності ІІІ групи (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), визнано вважати таким, що здав справи та посаду, та виключений із списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 16 лютого 2026 року.
Отримавши при звільнені з військової служби грошовий атестат та довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення, позивач дізнався про порушення свої прав, зокрема:
- ІНФОРМАЦІЯ_3 , що виразилося у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення у період з 05.03.2022 по 09.04.2024 та нарахування грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у період з 05.03.2022 по 20.05.2023;
- Військової частини НОМЕР_1 , що виразилося у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення у період з 10.04.2024 по 16.02.2026 та нарахування грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у період з 22.07.2025 по 16.02.2026.
Відповідно до наданих сторонами довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 , останньому здійснювалася поточна індексація грошового забезпечення частково.
Разом з цим, нарахування грошового забезпечення за спірні періоди у 2022-2026 роках здійснювалося виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За змістом частин 2, 3 статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 9 Закону України №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ст. 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Частиною 2 ст. 5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 1-1 вказаного Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).
Відповідно до пункту 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 05.02.2020 року у справі №825/565/17, від 20.11.2019 року у справі № 620/1892/19, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Щодо визначення базового місяця індексації, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Отже, місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі №825/565/17, від 23 вересня 2020 року в справі №620/3282/18, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Так, 01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови. Вказана постанова втратила чинність 01 березня 2018 року.
З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів.
Отже, січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців по 28 лютого 2018 року, а березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01 березня 2018 року.
Повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки (Верховний Суд у постанові від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20).
Таким чином, місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.
Також, суд вважає необхідним зауважити, що питання застосування базового місяця «січень 2016» досліджувалося Верховним Судом в постановах від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21, де сформовано правовий висновок, що відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до встановлення нових розмірів посадових окладів військовослужбовців в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.
З огляду на вище викладене, суд вважає необхідним зазначити, що за період військової служби у 2022 році позивач мав право на нарахування поточної індексації із базовим місяцем - березень 2018 року.
Як вбачається з наданих сторонами довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 , останньому здійснювалася поточна індексація грошового забезпечення частково.
Суд встановив, що поточна індексація нарахована тільки Військовою частиною НОМЕР_1 у вересні-грудні 2024 року, у січні 2025 року, а також у серпні-грудні 2025 року, у січні 2026 року. Не нараховувалася поточна індексація грошового забезпечення позивачу ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 05.03.2022 по 31.12.2022.
За таких обставин, суд вважає необхідним зауважити, що жодні змістовні пояснення та заперечення Військовою частиною НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 з цього питання не надано, адже довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 року у справі №813/2901/18.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень (Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21).
У спорах правомірності рішень чи діянь тягар доказування покладається саме на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача (Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2023 року у справі №809/1879/16, 29.03.2023 року у справі №620/19132/21).
Тобто, в даній справі відповідачі повинні були довести відсутність обставин, які дають право на нарахування та виплату поточної індексації грошового забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно у спірний період з 05.03.2022 по 31.12.2022 не нараховано та не виплачено відповідну індексацію грошового забезпечення позивача. При цьому, відповідних підстав для не проведення індексації у вищевказані періоди відповідачем не зазначено, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено.
Щодо індексації грошового забезпечення за 2023 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці», у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно частини першій ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.
Водночас пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Механізм здійснення індексації регулюється Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком №1078, який розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону. Отже, оскільки дію базового Закону призупинено, норми Порядку №1078, які є підзаконними та похідними від нього, також не підлягали застосуванню протягом 2023 року.
Суд зауважує, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у зазначеній частині є чинними, у встановленому порядку неконституційними не визнавалися, а тому є обов`язковими до виконання.
Таким чином, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, зокрема і військовослужбовців, не здійснювалося через імперативні приписи Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 правомірно не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення у 2023 році, тому у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Стосовно індексації грошового забезпечення за 2024 рік суд зазначає, що статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено особливість, згідно з якою обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Водночас Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок проведення індексації, затверджений постановою КМУ № 1078, з 01.01.2024 продовжують діяти у повному обсязі, оскільки законодавцем не було прийнято рішення про зупинення їхньої дії, як це мало місце у 2023 році.
Згідно з визначеним механізмом, право на нарахування поточної індексації виникає з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому Держстатом офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Оскільки індекс інфляції публікується у поточному місяці за попередній, то у разі перевищення встановленого порогу індексації у 103% за підсумками певного періоду, належним місяцем для застосування відповідного коефіцієнта є другий місяць після того, за який розраховано індекс. При цьому обчислення індексу для потреб подальшої індексації не переривається і продовжується з місяця, наступного за тим, у якому було зафіксовано перевищення порогу.
Оскільки у даному випадку базовим місяцем для розрахунку є січень 2024 року, обчислення коефіцієнта індексації розпочалося з індексу інфляції за лютий 2024 року. Враховуючи офіційні дані Державної служби статистики України, індекс за червень 2024 року склав 102,2%, що призвело до того, що розрахунок наростаючим підсумком за період з лютого по червень досяг показника 103,8%. Таким чином, вперше у 2024 році було перевищено встановлений поріг індексації 103% саме за підсумками червня.
Оскільки червневий індекс був офіційно опублікований у липні, право на нарахування та виплату суми індексації виникло з 1 серпня 2024 року. Розрахунок суми здійснюється шляхом множення коефіцієнта індексації 3,8% на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який у 2024 році становить 3028 гривень. Отже, за умови, що січень 2024 року є місяцем останнього підвищення окладу, індексація грошового забезпечення має нараховуватися та виплачуватися, починаючи з серпня 2024 року.
Суд зауважує, що позивач був звільнений з ІНФОРМАЦІЯ_1 у квітні 2024 року, відтак право на отримання індексації грошового забезпечення за 2024 рік під час служби у ТЦК не настало.
Разом з цим, з 10.04.2024 позивач приступив до виконання обов`язків військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Як вище встановлено судом, поточна індексація була нарахована позивачу у вересні-грудні 2024 року та у січні 2025 року (виплата за грудень 2024 року), що повністю відповідає нормам чинного законодавства.
Стосовно індексації грошового забезпечення за 2025 рік суд зазначає, що відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадилося наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймався за 1 або 100 відсотків, при цьому сума індексації, що склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховувалася. Оскільки січень 2025 року приймався за 1 або 100 відсотків, розрахунок індексу наростаючим підсумком розпочався з лютого місяця. За даними Державної служби статистики України, індекс інфляції у лютому 2025 року склав 100,8%, у березні - 101,5%, у квітні - 100,7%, а у травні - 101,3%, внаслідок чого індекс наростаючим підсумком перевищив встановлений поріг у 103% лише у травні 2025 року. Оскільки травневий індекс був офіційно опублікований у червні, право на нарахування індексації виникло з липня 2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що у серпні-грудні 2025 року (виплата у серпні відбувається за липень) та у січні 2026 року ( виплата за грудень 2025 року) Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування поточної індексація грошового забезпечення позивача.
Щодо індексації грошового забезпечення за 2026 рік суд зазначає, що згідно зі статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» обчислення індексу споживчих цін провадилося наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації грудня 2025 року у січні 2026 року не нараховувалася. Згідно з офіційними даними, індекс інфляції у лютому 2026 року склав 101%, а у березні - 101,7%, тобто встановлений поріг індексації у 103% перевищено не було.
Суд зауважує, що позивач був звільнений з Військової частини НОМЕР_1 у лютому 2026 року, відтак право на отримання індексації грошового забезпечення за 2026 рік не настало.
Таким чином, доводи позовної заяви у частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 09.04.2024, а також до Військової частини НОМЕР_1 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.04.2024 по 16.02.2026 не знайшли свого нормативного та документального підтвердження, спростовуються дослідженими матеріалами справи та висновками суду, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають залишенню без задоволення.
Щодо позовних вимог про використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня відповідного року за період з 05.03.2022 по 20.05.2023 та з 22.07.2025 по 16.02.2026, суд зазначає наступне.
Розмір грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У первісній редакції п. 4 Постанови № 704, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 п. 4 цього нормативно-правового акту був викладений у редакції згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18.
Отже, починаючи з 29.01.2020 року діє п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
А тому, розрахункова величина для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинна бути визначена шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2684,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024, 2025 роки встановлено, що станом на 01.01.2024 року та на 01.01.2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 3028,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що станом на 01.01.2026 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 3328,00 грн.
Отже, розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом №2262-ХІІ у 2020-2026 роках є більшим ніж в 2018 році.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21 на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону № 2262-XII та Постанови № 704, дійшов висновку про те, що з 01.01.2020 року положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Встановлене положеннями п. 3 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічні правові висновки застосовані Верховним Судом також у постанові 06.11.2023 року у справі № 300/1947/22, при розгляді якої суд не знайшов підстав для відступу від висновків, викладених у справі № 440/6017/21.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:
4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 набрала чинності 20.05.2023 року.
Таким чином, з 20.05.2023 року застосовується редакція пункту 4 Постанови №704, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Суд вважає необхідним зауважити, що Постановою КАС ВС від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, якими пункт 2 постанови КМУ № 481 у частині внесення змін до пункту 4 постанови КМУ № 704 визнано протиправним та нечинним.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на відповідний календарний рік.
Відтак, в межах розгляду цієї справи, суд вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення грошового забезпечення позивача у спірні періоди з 05.03.2022 по 19.05.2023 без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Проте з 20.05.2023 суд вважає, що відповідачі діяли згідно чинного законодавства України та правильно застосували постанову КМУ № 481 від 12.05.2023 року та розрахували грошове забезпечення позивача виходячи з розміру 1762 гривні, що також еквівалентно розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01 січня 2018 року.
Таким чином, доводи позовної заяви у частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення 20.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а також до Військової частини НОМЕР_1 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.07.2025 по 16.02.2026 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не знайшли свого нормативного та документального підтвердження, спростовуються дослідженими матеріалами справи та висновками суду, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають залишенню без задоволення.
Підводячи підсумок викладеному, суд доходить висновку про необхідність визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 31.12.2022 із застосуванням базового місяця - березня 2018 року;
та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 31.12.2022 із застосуванням базового місяця - березня 2018 року;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;
та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення), а також інших пов`язаних виплат, за період з 05.03.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум;
У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
За приписами частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до частини четвертої ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно частини п`ятої ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 31.12.2022 із застосуванням базового місяця - березня 2018 року.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 31.12.2022 із застосуванням базового місяця - березня 2018 року.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення), а також інших пов`язаних виплат, за період з 05.03.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець