ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/22438/24 пров. № А/857/11359/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 380/22438/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність,-
суддя у І інстанції Крутько О.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач) у якій просив з врахуванням заяви про уточнення позовної вимоги:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у невиключенні позивача з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування у запасі та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних як такого, що досяг граничного віку перебування у запасі 02 січня 2011 року, маючи звання рядового, на підставі Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній станом на 02 січня 2011 року
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 02 січня 2011 року у зв`язку із досягненням 40 - річного віку ОСОБА_1 як військовозобов`язаний, що перебував у запасі та мав звання рядового, на підставі статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у редакції, що діяла станом на 02 січня 2011 року, автоматично мав бути виключений з військового обліку військовозобов`язаних через досягнення граничного віку перебування в запасі. Проте, протиправна бездіяльність відповідача, виражена у формі відмови ОСОБА_1 у виключенні його з військового обліку, як такого, що досяг граничного віку перебування в запасі 02 січня 2011 року відповідно до законодавства, чинного на момент досягнення ним цього віку, призвела до того, що в даний час ОСОБА_1 досі протиправно перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року в позові відмовлено повністю.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який у своїй скарзі просить таке скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга обгрунтована тими ж доводами, що і позовна заява.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у 1989-1991 роках.
30 березня 1991 року після закінчення періоду строкової служби був звільнений у запас; звання - рядовий.
У травні 1991 року ОСОБА_1 був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 за зареєстрованим місцем проживання.
01.07.2007 у зв`язку із зміною зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 був взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 (правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_7 ,).
Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
10 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якій просив виключити його з військового обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 як такого, що досяг граничного віку перебування у запасі ІНФОРМАЦІЯ_8 (виповнилось 40 років і він досяг граничного віку перебування у запасі відповідно до законодавства про військовий обов`язок та військову службу, чинного на той момент), маючи звання рядового.
ІНФОРМАЦІЯ_7 на заяву позивача надана відповідь від 19.06.2024 року № 6493, якою у задоволенні заяви позивача відмовлено, проінформовано ОСОБА_1 про те, що за даними АІТС "Оберіг" він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 . В обґрунтування такої відмови відповідач покликався на ч. 2, ч. 4 ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у редакції, чинній станом на надання цієї відповіді, яка діє з урахуванням змін, що були внесені Законами України від 27 березня 2014 року № 1169-VII та від 22 липня 2014 року № 1604-VII, та якими, серед іншого, було збільшено граничний вік перебування в запасі другого розряду з 40 до 50, а згодом - до 60 років.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
За приписами частин третьої, дев`ятої статті 1 Закону №2232-XI військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.
Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За пунктом 2 частини першої, частини шостої статті 37 Закону №2232-XI взяттю на військовий призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі.
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Згідно з пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Відповідно до положень ч.ч.12,4 ст. 28 Закону №2232-XI (в редакції чинній станом на 02.01.2011- дата досягнення позивачем 40 років) запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.
Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:
1) перший розряд - до 35 років;
2) другий розряд:
рядовий склад - до 40 років;
сержантський і старшинський склад:
сержанти і старшини - до 45 років;
прапорщики і мічмани - до 50 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Водночас положення Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, зазнавало змін.
Так, Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII - до 60 років.
При цьому, положення Закону про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та військовому резерві, змін не зазнали.
Тобто з набранням чинності змін до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, що не досягла передбаченого Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.
Оскільки позивач - ОСОБА_1 не досягнув 60-річного віку, він повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних. Підстави для виключення його з військового обліку відсутні.
Щодо приписів частини першої статті 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, слід зазначити таке.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.
Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Таким чином, дія вказаного Закону у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Відтак, доводи позивача в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3113/17.
Застосовуючи ці висновки до обставин справи, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні позовну.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 380/22438/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин