ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Львів Справа № 460/6298/25 пров. № А/857/27722/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі № 460/6298/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,
суддя у І інстанції Комшелюк Т.О.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 03 червня 2025 року,
ВСТАНОВИВ :
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській), Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві (далі - ГУ ПФУ у м. Києві), у якому просив:
- скасувати рішення №263040014606 від 10.12.2024 ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу на пільгових умовах за Списком №1;
- зобов`язати ГУ ПФУ у м. Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 починаючи з 01.05.2024, зарахувавши період проходження військової служби з 31.05.1986 по 23.06.1988 та роботи з 29.08.1988 по 21.01.1993, з 05.02.1993 по 03.09.1993 за Списком № 1 в подвійному розмірі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №460/6298/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №263040014606 від 10.12.2024.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 03.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 31.05.1986 по 23.06.1988, періоди згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 29.08.1988 по 21.01.1993, з 05.02.1993 по 03.09.1993 та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Щодо зарахування періоду проходження військової служби позивачем з 31.05.1986 по 23.06.1988 в лавах Радянської армії до його стажу у подвійному розмірі, суд у задоволенні такої відмовив, як передчасної, оскільки ні робота, яка передує періоду проходження військової служби, ні робота, яка йде за закінченням цього періоду не відноситься до Списку №1.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ у м. Києві призначити позивачу пенсію, то суд першої інстанції у задоволенні такої відмовив з огляду на те, що відповідачем виконано не всі умови, необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Таким чином, суд першої інстанції вирішив вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 03.12.2024 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 31.05.1986 по 23.06.1988, періоди згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та до пільгового стажу періоди роботи з 29.08.1988 по 21.01.1993, з 05.02.1993 по 03.09.1993 та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено сторонами у справі.
ГУ ПФУ в Рівненській області у своїй скарзі просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до страхового стажу позивача не враховано періоди трудової діяльності згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: дату народження дописано іншим чорнилом, та вона зазначена не повністю, відсутні відомості про число та місяць народження. Трудова книжка заповнена всупереч чинного законодавства, а позивачем для зарахування спірних періодів роботи не надано уточнюючі документи.
До пільгового стажу не враховано періоди роботи відповідно до записів трудової книжки №6-12 з 29.08.1988 по 21.01.1993 , б/н з 05.02.1993 по 03.09.1993, оскільки відсутні уточнюючі довідки про пільговий характер роботи. У трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, зокрема, інформація щодо розділу, підрозділу, пункту, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи, підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць та зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80 % робочого часу.
Вважає, що суд першої інстанції не врахував зазначене при прийнятті свого рішення.
ОСОБА_1 у своїх скарзі просив рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що стаж роботи з 31.05.1986 по 23.06.1988, з 29.08.1988 по 01.10.1988, з 01.10.1988 по 16.03.1989, з 16.03.1989 по 21.01.1993, та з 05.02.1993 по 03.09.1993 повинен бути зарахований за Списком № 1 у подвійному розмірі.
Разом із тим, на думку позивача, відмова суду першої інстанції в задоволенні вимог щодо безпосереднього призначення пільгової пенсії за Списком №1 за наявності всіх передбачених законом підстав є неправомірною та такою, що порушує право позивача на ефективний судовий захист.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 03.12.2024 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися ГУ ПФУ в Рівненській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 10.12.2024 №263040014606 відмовлено у задоволенні заяви позивача. Зазначено, що вік заявника становить 56 років 10 місяців 5 днів (за необхідних 50 років). Страховий стаж - 17 років 8 місяців 2 дні (за необхідних 25 років). Пільговий стаж не підтверджено. За доданими документами до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: дата народження дописано іншим чорнилом, та зазначена не повністю, відсутні відомості про число та місяць народження. Трудова книжка заповнена всупереч чинного законодавства. Враховуючи некоректність внесених записів до трудової книжки, рахувати ці періоди до страхового стажу без надання уточнюючих документів підстави відсутні. Рекомендовано періоди трудової діяльності згідно із записами трудової книжки підтвердити додатковими уточнюючими документами. До пільгового стажу не враховано періоди роботи відповідно до записів трудової книжки №6-12 з 29.08.1988 по 21.01.1993, б/н з 05.02.1993 по 03.09.1993, оскільки відсутні уточнюючі довідки про пільговий характер роботи. Для зарахування пільгового стажу необхідно надати уточнюючі довідки про пільговий стаж роботи відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, із зазначенням періоду роботи, що зараховується до пільгового стажу, професій або посади, характеру виконуваної роботи. Не враховано період навчання згідно документа про освіту атестат № НОМЕР_2 , оскільки прізвище у атестаті не відповідає даним паспорта. Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного загального стажу роботи 25 років, через відсутність необхідного пільгового стажу роботи.
Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно із абзацом 10 частини 3 статті 24 Закону України №1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Враховуючи наведене, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно із пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Підпунктами «з», «и», пункту 109 «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, чинного у період навчання позивача, було передбачено, що до загального стажу роботи зараховується навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічного навчання та в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, а також навчання у вищих учбових закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.).
Відповідно до пункту 1 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок застосування Списків №383), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Так, в період роботи позивача були чинними Список робіт і професій, що дають право на пільгову пенсію за Списком №1, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та Список робіт і професій, що дають право на пільгову пенсію за Списком №1, затверджений Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.
Спірним у даній справі є наявність у позивача необхідного пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV - не менше 10 років та страхового стажу не менше 25 років.
Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 10.12.2024 №263040014606 страховий стаж позивача складає 17 років 8 місяців 2 дні. Пільговий стаж не підтверджено. Позивачу не зараховано до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 04.06.1985, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а також не враховано період навчання, оскільки прізвище у атестаті № НОМЕР_2 не відповідає даним паспорта. З цього приводу апеляційний суд зазначає таке.
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.06.1985 ОСОБА_1 :
- з 01.09.1983 по 24.05.1985 навчався в ПТУ ОБУ, атестат № НОМЕР_2 (запис №1);
- 05.06.1985 прийнятий за направленням кравцем верхнього жіночого одягу 3-го розряду, наказ №113/к від 05.06.1985 (запис №2);
- 26.05.1986 звільнений у зв`язку із призовом в лави радянської армії, наказ №104/к від 26.05.1986 (запис №3);
- з 31.05.1986 по 23.06.1988 служба в лавах радянської армії (запис №4,5);
- 29.08.1988 прийнятий учнем підземного гірника першого розряду з повним робочим днем під землею в шахті «Ворошиловградська» №1 Ордену Леніна виробничого об`єднання «Ворошиловградвуголь», наказ №348/к від 29.08.1988 (запис №6);
- з 03.09.1988 по 30.09.1988 навчався на курсах з відривом від роботи при шахті «Ворошиловградська» №1 і отримав професію підземного гірника, посвідчення від 30.09.1988 (запис №7);
- 01.10.1988 переведений підземним гірником другого розряду з повним робочим днем під землею, наказ №397/к від 30.09.1988 (запис № 8);
- 16.03.1989 переведений підземним учнем прохідника з повним робочим днем під землею, наказ №179/к від 20.03.1989 (запис №9);
- з 06.02.1989 по 21.04.1989 навчався на курсах з відривом від роботи при виробничому об`єднанні «Ворошиловградвуголь» і отримав професію підземний прохідник, посвідчення від 21.04.1989 (запис №10);
- 22.04.1989 переведений підземним прохідником четвертого розряду з повним робочим днем під землею, наказ №256/к від 22.04.1989 (запис №11);
- 21.01.1993 звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, наказ №52/к від 21.01.1993;
- 05.02.1993 прийнятий підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею у Луганську ШПУ-1, наказ №17/к від 04.02.1993 (перший запис на сторінках 8-9, б/н);
- 03.09.1993 звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ №87/к від 15.09.1993 (другий запис на сторінках 8-9, б/н).
- 13.09.1994 прийнятий в магазин на посаду продавця, наказ №2 від 13.09.1994;
- 03.01.1995 звільнений за власним бажанням, наказ №3 від 03.01.1995;
- 08.05.1996 прийнятий в магазин «Адідас» на посаду продавця, наказ №1 від 08.05.1996 (запис №17);
- 04.01.1997 звільнений у зв`язку із переведенням на інше місце роботи, наказ №1 від 04.01.1997 (запис №18);
- 10.01.1997 прийнятий на посаду продавця у ТОВ «Веда Компані», наказ №5 від 10.01.1997 (запис №19);
- 01.06.1997 звільнений за власним бажанням, наказ №16 від 01.06.1997 (запис №20).
Апеляційним судом встановлено, що записи трудової книжки є чіткими, послідовними, не містять виправлень, спосіб внесення записів у трудову книжку позивача за період його трудової діяльності не дає підстав вважати суду, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача.
Факт відсутності у трудовій книжці позивача дати народження позивача (з зазначенням числа і місяця) не може покладати на позивача тягар додаткової відповідальності за можливі недоліки у веденні кадрової документації допущені роботодавцем, оскільки відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Стосовно періоду навчання позивача з 01.09.1983 по 24.05.1985, апеляційний суд зауважує, що світлокопія атестату №12916 від 24.05.1985 містить інформацію про те, що такий виданий ОСОБА_1 . Разом з тим, до матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Жовтневим РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 20.11.2010 та встановлено, що вірним прізвищем позивача є « ОСОБА_2 ». Апеляційний суд звертає увагу на те, що іншими документами у справі, зокрема, паспортом громадянина України та трудовою книжкою, підтверджено, що йдеться про одну й ту саму особу позивача - ОСОБА_1 .
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що всі періоди роботи та навчання позивача, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 04.06.1985, підлягають зарахуванню до його стажу, що протиправно не було здійснено пенсійним органом при прийнятті спірного рішення про відмову у призначенні пенсії.
Щодо незарахування ГУ ПФУ в Рівненській області до пільгового стажу позивача за Списком №1 періодів роботи з 29.08.1988 по 21.01.1993, з 05.02.1993 по 03.09.1993 у зв`язку з ненаданням уточнюючої довідки, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 , робота позивача передбачена підрозділом №1 «Підземні роботи» розділу №1 «Гірничі роботи» списку №1, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та списком №1, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 (позиція 1010100а).
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Згідно із пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Апеляційний суд зазначає, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 04.06.1985 містить відомості про зайнятість позивача повний робочий день на підземних роботах, тобто відомості про умови його праці та характер виконуваної роботи.
Доводи скаржника щодо відсутності довідок, уточнюючих пільговий характер роботи (на підземних роботах) є безпідставними, оскільки трудова книжка позивача містить всю необхідну інформацію про пільговий характер роботи позивача та не потребує додаткового уточнення довідками. Окрім того, пенсійний орган не зазначив, в чому полягає неповнота або невідповідність записів трудової книжки, яка містить необхідну інформацію про пільговий характер роботи позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що періоди роботи позивача з 29.08.1988 по 21.01.1993, з 05.02.1993 по 03.09.1993 підлягають зарахуванню до його пільгового стажу за списком №1.
Щодо незарахування до стажу позивача періоду проходження військової служби, апеляційний суд зазначає наступне.
За нормами статті 56 Закону № 1788-XII, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби, зараховується до стажу роботи.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
При цьому, питання зарахування до стажу періоду служби в Радянській армії, регулювалось у 1980-х роках Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим Постановою Ради міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590.
Так, підпунктом «к» пункту 109 цього Положення передбачено, що окрім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР.
Цим же пунктом Положення встановлено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком і інвалідності робітником і службовцем, що працював на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах і на інших роботах важкими умовами праці, періоди, вказані в підпунктах «к» і «л», прирівнюються по вибору того, хто звернувся за призначенням пенсії або до роботи, яка передує цьому періоду, або до роботи, який йде за закінченням цього періоду.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що період проходження позивачем військової служби в лавах Радянської армії з 31.05.1986 по 23.06.1988 підлягає зарахуванню до загального страхового стажу, а не до пільгового в подвійному розмірі за Списком №1.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ у м. Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, апеляційний суд виходить із такого.
Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції зазначив, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України, тому питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Таким чином, суд вирішив, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву від 03.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 31.05.1986 по 23.06.1988, періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та до пільгового стажу періоди роботи з 29.08.1988 по 21.01.1993, з 05.02.1993 по 03.09.1993 та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Однак в ході апеляційного розгляду повністю підтверджено наявність у позивача необхідного страхового стажу з урахуванням спірних періодів проходження військової служби, періодів згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та періодів роботи, що враховуються до пільгового стажу.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області, як орган, визначений за принципом екстериторіальності, призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти постанову з урахуванням наведеного вище.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі №460/6298/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, починаючи з 01 травня 2024 року, та таку позовну вимогу задовольнити.
У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області (ЄДРПОУ 21084076) сплаченого судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар